Вирок № 100922040, 09.11.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2528/20

Провадження №1-кп/639/132/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретарів судового засідання - Караванського В.В., Крбеян К.О.,

Рибалко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220500001695 від 12.09.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю: сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурорів - Петрик О.Р., Гребінник Г.О., Попія Д.С.,

потерпілого - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - адвоката Фуженкова Ю.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Нагорного І.В.,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_1 вчинив злочин проти здоров`я особи за наступних обставин:

Так, ОСОБА_1 08 вересня 2018 року приблизно о 13 годині 50 хвилин цілеспрямовано прибув до кімнати АДРЕСА_3 , де постійно мешкає малознайомий йому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою спричинення тому тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості на ґрунті виниклої неприязні, пов`язаної з помстою за незаслужену, як на його думку, образу останнім його малолітнього сина.

Саме в той час ОСОБА_1 , реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, перебуваючи біля вхідних дверей квартири, які відчинив, нічого не підозрюючий про його злочинні наміри, ОСОБА_3 , діючи умисно, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність задуманого ним злочину, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, і, проявляючи агресію та ненависть до останнього, застосовуючи фізичне насильство, наніс два удари кулаком правої руки в ліву ділянку обличчя потерпілого.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

Після цього, ОСОБА_1 припинив свої протиправні, злочинні дії та через декілька хвилин з місця скоєння злочину зник.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження: закрита травма лицьового черепу у вигляді переломів зовнішньої і нижньої стінок лівої орбіти зі зміщенням уламків та перелому лівої виличної кістки зі зміщенням уламків.

Закрита травма лицьового черепу не є небезпечною для життя в момент заподіяння та спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відносить до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що підтверджено висновками експерта судово-медичної експертизи №09-3136/2018 від 23.10.2018 та №09-3270/2018 від 15.11.2018 року.

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_1 щодо пред`явленого обвинувачення та надані ним покази

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, не визнав повністю, оскільки він не бив потерпілого ОСОБА_3 та не спричиняв йому будь-яких тілесних ушкоджень. Пред`явлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов він не визнає у повному обсязі. Обвинувачений ОСОБА_1 вважає, що потерпілий ОСОБА_3 оговорює його у вчиненні цього злочину, з метою стягнення з нього грошових коштів як моральної шкоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, що 08 вересня 2018 року в денний час, коли він їхав додому, йому зателефонувала дружина та повідомила, що відбувся конфлікт із сусідом ОСОБА_3 , який у дворі побив їх дитину. Приїхавши додому він побачив, що малолітній син перебуває вдома, у нього була істерика, на плечах у дитини з обох сторін були досить великі синці. Після цього ОСОБА_1 поспілкувався із сусідами, які підтвердили, що дійсно у дворі ОСОБА_3 «тріпав» за плечі його малолітнього сина. Після цього він разом зі своїм товаришем ОСОБА_4 пішли до корпусу №1 гуртожитку, де проживає ОСОБА_3 , для того, щоб поспілкуватися з ним та з`ясувати, що трапилось. Коли вони вдвох зайшли в гуртожиток, ОСОБА_5 залишився в коридорі біля входу, а ОСОБА_1 пішов у кінець коридору до кімнати, де проживає ОСОБА_3 . ОСОБА_6 залишився біля загальної кухні та перебував на відстані приблизно 15 метрів від нього. Коли ОСОБА_1 постукав у двері, в коридор вийшов ОСОБА_3 , який одразу почав кричати, що він нічого його синові не робив. Потім у коридор вибігла його дружина ОСОБА_7 , яка також почали кричати, що зараз зателефонує в поліцію. До кімнати, де проживає сім`я ОСОБА_3 , він не заходив. Тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 він не спричиняв. Після цього ОСОБА_1 зрозумів, що поспілкуватися з ОСОБА_3 у нього не вийде, тому він пішов додому. Коли він проходив в коридорі гуртожитку, окрім ОСОБА_8 , інших осіб він не бачив. На інших мешканців гуртожитку, які перебували в цей час в коридорі, він не звертав увагу, оскільки переживав за свого малолітнього сина та дружину.

Обвинувачений ОСОБА_1 вважає, що потерпілий ОСОБА_3 міг отримати ці ушкодження у будь-який інший час та за інших обставин, оскільки у нього постійно виникають конфлікти з мешканцями гуртожитку.

Стороною захисту зазначається, що висновки судово-медичних експертиз є неналежними та недопустимими доказами у кримінальному провадженні, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній повний перелік медичних документів, на які посилається судовий експерт у своєму висновку. Слідчим було допущено порушення порядку збирання доказів та надання їх для дослідження експертові. В порушення вимог КПК України експерт самостійно здійснював збирання доказів для проведення експертизи.

Крім цього, медичні документи не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, під час судового розгляду прокурором було відмовлено у відкритті цих матеріалів, що виключає допустимість залучення як доказів самої медичної документації, так і висновків експерта, формування яких здійснювалось на основі цієї документації.

ІІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин

Незважаючи на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3 , показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були допитані під час судового розгляду, а також сукупністю досліджених письмових доказів, речових доказів та висновками судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні.

Так, під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 надав показання, що він разом із цивільною дружиною ОСОБА_7 та малолітніми дітьми проживають у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 . За декілька днів до подій цього кримінального провадження відбувся інцидент із дитиною обвинуваченого ОСОБА_1 - малолітнім сином ОСОБА_11 . Так, малолітній ОСОБА_11 штовхнув його малолітнього сина у дворі, від чого останній впав на землю та отримав подряпини на обличчі. Його дружина ОСОБА_12 підходила до матері ОСОБА_13 та зробила їй зауваження, однак вона ніяк на це не відреагувала. Після цього у вересні 2018 року у вихідний день у денний час його малолітні діти грались на подвір`ї, в цей час він готував їжу на загальній кухні та через вікно дивився за дітьми. Малолітній ОСОБА_11 катався на велобегу та з розгону вдарив велобегом його сина в пах. ОСОБА_3 відразу вийшов на вулицю та побачив, що ОСОБА_11 ховається за воротами. Він підійшов до нього та почав сварити його, після чого ОСОБА_11 розплакався та побіг додому. Приблизно через 30-40 хвилин, коли ОСОБА_3 , його цивільна дружина та двоє синів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , знаходились в кімнаті, хтось почав сильно вибивати ногою двері в їх кімнату. Коли ОСОБА_3 відкрив двері, обвинувачений ОСОБА_1 зайшов до них в кімнату. Після цього ОСОБА_1 зробив шаг йому назустріч та без будь-яких пояснень наніс йому два сильних удари кулаком правої руки у висок з лівої сторони голови. Від цих ударів ОСОБА_3 вдарився об стіну та ледь встояв на ногах. Його дружина ОСОБА_16 , яка в цей час перебувала в стані вагітності, намагалась заспокоїти ОСОБА_1 , однак останній схватив її, відштовхнув у бік стіни та вона впала на підлогу. Потім, коли дружина ОСОБА_17 почала знову заступатись за нього, ОСОБА_1 вдарив її ногою. Після цього ОСОБА_1 сказав, що якщо вони зателефонують до поліції, то він їх заріже. Коли ОСОБА_1 вийшов з їх кімнати, а вони з дружиною вийшли у загальний коридор слідом за ним, то побачили, що в коридорі на відстані 15 метрів від їх кімнати стояв раніше невідомий чоловік, який приходив разом із ОСОБА_1 . Вказаний чоловік знаходився на значній відстані, він не підходив до їх кімнати, а тому він не міг нічого бачити. Будь-яких інших осіб в загальному коридорі чи в передбаннику туалетної кімнати, що розташована навпроти їх дверей, в цей час не було. Надалі за викликом ОСОБА_7 на місце події приїхали працівники поліції. У зв`язку з погіршення стану здоров`я потерпілого, працівники поліції викликали швидку медичну допомогу. Коли приїхала бригада швидкої медичної допомоги, лікарі оглянули ОСОБА_3 , у нього були гематоми на обличчі, однак до медичного закладу його не госпіталізували, оскільки він відмовився від госпіталізації. Через декілька днів 10.09.2018 року, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, він самостійно звернувся до 4-ої лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги, де йому зробили рентгенологічні знімки та лікар встановив діагноз: перелом лицьової кістки черепа. Від госпіталізації до лікарні він відмовився, у зв`язку з відсутністю коштів та необхідністю утримання родини. До події цього злочину інших травм обличчя у нього не було.

Потерпілий ОСОБА_3 зазначає, що того дня ОСОБА_1 прийшов до нього за місцем проживання не з тією метою, щоб поговорити з ним чи з`ясувати відносини, а прийшов цілеспрямовано з метою його побиття та спричинення йому тілесних ушкоджень.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_7 надала показання, що вона є цивільною дружиною потерпілого ОСОБА_3 . У вересні 2018 року в денний час її чоловік знаходився на кухні та готував обід. Зі слів ОСОБА_3 їй стало відомо, що на вулиці у дворі малолітній ОСОБА_11 вдарив велобегом їх сина в пах. Після цього її чоловік вийшов на вулицю та посварив малолітнього ОСОБА_11 . При цьому, він не бив та не ображав його, однак дитина злякалась, розплакалась та побігла додому. Потім вони разом із ОСОБА_3 та двома малолітніми дітьми знаходились у своїй кімнаті. Через деякий час хтось сильно почав вибивати двері у їх кімнату. ОСОБА_3 підійшов та відкрив двері, до їх кімнати швидко зайшов ОСОБА_1 , який без будь-яких пояснень наніс 2 (два) удари кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_3 в область виска зліва. Від цих ударів ОСОБА_3 обперся об стіну та ледь втримався на ногах. Вона почала захищати свого чоловіка та намагалася заспокоїти ОСОБА_1 , однак останній вдарив її ногою в ліве плече. Після цього вона сказала ОСОБА_1 , що перебуває в стані вагітності. Незважаючи на це ОСОБА_1 штовхнув її та вона впала на підлогу. Надалі ОСОБА_1 вийшов із їх кімнати, а вони з чоловіком вийшли слідом за ним та побачили, що в коридорі стояв товариш ОСОБА_1 , який перебував від їх кімнати на відстані 20 метрів. До їх кімнати цей чоловік не заходив, що відбувалось у кімнаті він не міг бачити. Будь-яких інших сторонніх осіб чи мешканців гуртожитку в коридорі в цей час не було. Коли за її викликом на місце події приїхали працівники поліції, вони разом із поліцейськими пішли шукати ОСОБА_1 та знайшли його біля сусіднього гуртожитку, де він разом зі своїм знайомим пили пиво. Цього ж дня лікарі швидкої провели медичний огляд ОСОБА_3 , на обличчі у нього була гематома та синець, однак від госпіталізації до медичного закладу її чоловік відмовився.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надала показання, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 . У вересні 2018 року вона разом із ОСОБА_1 та малолітнім сином проживали за адресою: АДРЕСА_5 . 08 вересня 2018 року в денний час вона гуляла у дворі з малолітнім сином ОСОБА_11 . Коли вона зайшла додому, щоб забрати іграшки, додому прибігли інші діти та розповіли їй, що сусід ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження її малолітньому синові. Коли вона вийшла у двір, то її син ОСОБА_11 плакав, а ОСОБА_3 у дворі вже не було. Сусіди, які були очевидцями, розповіли, що ОСОБА_3 підійшов до 3-річної дитини, почав кричати на нього, хватав дитину за руки та тріпав його. На обох руках на плечах у її сина ОСОБА_11 були синці. В цей час її чоловік ОСОБА_1 перебував на роботі. Вона зателефонувала ОСОБА_1 та розповіла про цей інцидент. Приблизно через одну годину додому повернувся її чоловік та пішов розмовляти з ОСОБА_3 . Разом із ним пішов його друг ОСОБА_5 . Її сім`я проживає в 2-ому корпусі гуртожитку, а сім`я ОСОБА_3 проживає в 1-ому корпусі. В цей час ОСОБА_18 чекала їх на вулиці, криків чи сварки з гуртожитку вона не чула. Через 5-10 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_19 вийшли з гуртожитку, після чого вони пішли додому. Приблизно через 1,5 - 2 години до них додому прийшли поліцейські, з якими був ОСОБА_3 та його дружина. Її чоловік пояснив поліцейським, що він не бив ОСОБА_3 , а вони з ним лише розмовляли. Тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_3 міг отримати в будь-якому іншому місці. Зі слів свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_8 їй стало відомо, що вони були очевидцями розмови, яка відбувалась між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та бачили, що її чоловік не спричиняв будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому. Тілесних ушкоджень (гематом чи синців) на обличчі у потерпілого ОСОБА_3 в той день вона не бачила. Зі слів дружини потерпілого - ОСОБА_7 їй стало відомо, що того дня вони викликали швидку медичну допомогу, однак лікарі встановили ОСОБА_3 діагноз: гіпертонічний криз. При цьому, лікарі швидкої медичної допомоги не зафіксували будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі у потерпілого ОСОБА_3 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання, що він працює поліцейським в Управлінні патрульної поліції в Харківській області. Восени 2018 році він здійснював чергування в екіпажі 3204 та їм надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_6 , з приводу конфлікту між сусідами. По прибуттю за викликом їх зустріла дружина потерпілого, яка повідомила, що відбувся конфлікт із-за дитини, під час якого її чоловікові були спричинені тілесні ушкодження. Надалі вони зайшли до кімнати, де проживає потерпілий ОСОБА_3 , який повідомив, що він знає чоловіка, який спричинив йому тілесні ушкодження, а також знає, що цей чоловік проживає у сусідньому корпусі гуртожитку. У потерпілого ОСОБА_3 були незначні гематоми на обличчі, однак він відмовився від виклику швидкої медичної допомоги. Після цього вони як працівники поліції, разом із потерпілим ОСОБА_3 та його дружиною, пішли до сусіднього корпусу гуртожитку, для з`ясування обставин події. Потерпілий ОСОБА_3 вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка спричинила йому тілесні ушкодження. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння та поводився агресивно. Факт побиття потерпілого ОСОБА_1 категорично заперечував. Надалі потерпілий ОСОБА_3 поскаржився на погіршення стану здоров`я, головний біль та запаморочення, було схоже, що він може втратити свідомість. У потерпілого була невелика припухлість на скулі з лівої сторони. Після цього ОСОБА_9 викликав швидку медичну допомогу. Приблизно через 10-15 хвилин за викликом прибула бригада швидкої невідкладної медичної допомоги, потерпілого ОСОБА_3 лікарі та надали йому необхідну медичну допомогу. Після цього вони опитали ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та осіб, які могли бути свідками події.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала показання, що вона працює лікарем швидкої медичної допомоги. Під час чергування їм надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_6 . По прибуттю на місце вона провела медичний огляд ОСОБА_3 , з приводу отриманої травми голови. Потерпілий скаржився на головний біль в місці нанесення травми. Видимих тілесних ушкоджень (ран чи синців) у нього виявлено не було. При пальпації потерпілий ОСОБА_3 скаржився на біль в лівій скроневій ділянці. Від госпіталізації до медичного закладу потерпілий ОСОБА_3 категорично відмовився та мав самостійно звернутись до поліклініки. За результатами виїзду була складена карта виїзду швидкої медичної допомоги №3321 від 08.09.2018 року.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 надала показання, що раніше вона приживала у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 . Поряд з її кімнатою проживає сім`я ОСОБА_3 . Всередині вересня 2018 року вона перебувала в загальній кухні та хтось із сусідів їй розповів, що сусід ОСОБА_22 у дворі побив малолітню дитину. Вона не здивувалась цьому, оскільки він і раніше ображав дітей в їх дворі. Приблизно о 13 годині вона вийшла до передбанника туалетної кімнати, що розташована навпроти кімнати ОСОБА_3 , де стояла та курила. В цей час вона побачила як по коридору пройшли двоє чоловіків, це був ОСОБА_1 та його товариш. Надалі вказані чоловіки підійшли до кімнати, де проживає ОСОБА_3 , постукали у двері та в коридор вийшов ОСОБА_3 . Після цього відбулась словесна сварка з приводу того, що перед цим ОСОБА_3 вдарив малолітнього сина ОСОБА_1 . Потім у коридор вийшла дружина потерпілого ОСОБА_7 , яка також почала конфліктувати та погрожувати, що зараз викличе поліцію. Надалі ОСОБА_1 сказав, що сам зателефонує до поліції, оскільки ОСОБА_3 побив його малолітню дитину. Раніше незнайомий чоловік стояв позаду ОСОБА_1 на відстані 1,5 - 2 метри від нього. Двері до туалетної кімнати були відритими, тому вона бачила весь цей конфлікт від самого початку до кінця. Конфлікт тривав приблизно 10 хвилин. При цьому, ОСОБА_1 не бив потерпілого ОСОБА_3 та тілесних ушкоджень йому не спричиняв. В передбаннику туалетної кімнати більше нікого не було. Чи перебував в цей час хтось зі мешканців у загальному коридорі вона не бачила. Приблизно через 30-40 хвилин до їх гуртожитку приїхали працівники поліції, однак поліцейські не опитували її як свідка.

Свідок ОСОБА_21 зазначає, що з її сусідом ОСОБА_3 постійно виникають конфліктні ситуації, оскільки він і раніше ображав дітей та вчиняв сварки з іншими мешканцями гуртожитку. Із ОСОБА_3 у неї склались давні неприязні відносини, вона двічі зверталась до поліції за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень та щодо неправомірних дій сусіда ОСОБА_3 .

Допитана у судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_23 надала показання, що вона проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_8 . Влітку 2018 року у вихідний день вона прийшла до корпус №1 на перший поверх до дівчини на ім`я ОСОБА_24 , щоб домовитись з нею про прибирання коридору. Слідом за нею на перший поверх гуртожитку зайшли ОСОБА_25 та якийсь невідомий чоловік, які пішли в інший кінець коридору до кімнати, де проживає ОСОБА_3 . Надалі ОСОБА_1 постукав у двері кімнати, після чого ОСОБА_3 вийшов у коридор. Слідом за ним відразу вийшла його дружина ОСОБА_17 . Після цього ОСОБА_1 почав запитувати у ОСОБА_3 , навіщо він ображав та тріпав за руки його малолітнього сина у дворі гуртожитку. Вказана розмова відбувалась на підвищених тонах. В цей час вона знаходилась на відстані 20-25 метрів в іншому кінці коридору та спостерігала за цим конфліктом. Потім із загальної кухні вийшов ОСОБА_26 , який також стояв у коридорі та дивився за цією розмовою. Конфлікт тривав приблизно 5-10 хвилин. При цьому, ОСОБА_1 не бив потерпілого ОСОБА_3 та не спричиняв йому тілесних ушкоджень. Ніхто не намагався зупинити цю сварку. Далі ОСОБА_3 почав кричати, що зараз викличе поліцію, потім він разом із дружиною зайшли у кімнату. Коли ОСОБА_1 разом з його товаришем вийшли з гуртожитку, свідок ОСОБА_23 пішла слідом за ними. Весь конфлікт вона бачила з самого початку до кінця.

Свідок ОСОБА_23 зазначає, що раніше з ОСОБА_3 у неї також виникла конфліктна ситуація, оскільки він кидався на її сина з ножем та ображав його.

Під час допиту у судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_26 надав показання, що у вересні 2018 року в денний час він знаходився в гостях у своєї колишньої дружини, яка проживає в корпусі АДРЕСА_3 . Коли він знаходився на першому поверсі в загальній кухні та мив посуд, то побачив, як ОСОБА_1 із раніше незнайомим чоловіком пройшли по коридору. Надалі він вийшов у коридор та побачив, що ОСОБА_1 підійшов до кімнати ОСОБА_3 та постукав у двері. Після цього у коридор вийшов ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_17 . Між вказаними особами виникла сварка, оскільки ОСОБА_3 перед цим образив дитину ОСОБА_1 . Конфлікт тривав приблизно 4-5 хвилин. Він знаходився на відстані 10 метрів та спостерігав за цим конфліктом. Під час сварки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходились на незначній відстані один від одного (приблизно 1 метр) та були повернуті до нього боком. Під час сварки вони кричали один на одного, однак він не бачив, щоб ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3 . Під час сварки в коридорі гуртожитку свідок ОСОБА_26 більше нікого не бачив, на це уваги він не звернув.

Під час судового розгляду прокурор не заперечував проти розгляду кримінального провадження за відсутності свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , оскільки за викликом у судові засідання вказані свідки протягом тривалого часу не з`являються, причини їх неявки суду невідомі, заяв чи клопотань на адресу суду свідки не надали.

Проти розгляду кримінального провадження за відсутності вказаних свідків не заперечували й інші учасники судового провадження, а саме: обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, а також потерпілий ОСОБА_3 та його представник.

Враховуючи вищевикладене, судом прийнято рішення про неможливість допиту свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 під час судового розгляду цього кримінального провадження, у зв`язку з неявкою цих свідків до суду протягом тривалого часу.

Судом досліджено зібрані під час досудового розслідування письмові докази, речові докази, висновки судово-медичних експертиз, якими підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що 12.09.2018 року відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України слідчим СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області Долговою К.І. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220500001695 (судова справа, т. 1 а.с. 175).

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення зач. 1 ст. 122 КК України розпочато на підставі заяви потерпілого ОСОБА_3 від 11.09.2018 року, яка подана до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області (судова справа, т. 1 а.с. 179).

Висновком судово-медичного експерта №09-3136/2018 від 23.10.2018 року (судова справа, т. 1 а.с. 191-192) підтверджується, що у гр. ОСОБА_3 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита травма лицьового черепу у вигляді переломів зовнішньої і нижньої стінок лівої орбіти зі зміщенням уламків та перелому лівої виличної кістки зі зміщенням уламків. Дана травма утворилась внаслідок локальної ударної дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились, з місцем прикладання сили у ділянку переломів. Враховуючи дані із наданої медичної документації та морфологічні ознаки вищевказаної травми, вона могла бути тримана у строк вказаний в ухвалі.

Закрита травма лицьового черепу не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості (згідно п.п. 2.2.1.«а», «б», «в», 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року).

Протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 від 12.11.2018 року підтверджується, що під час проведення слідчої дії потерпілий ОСОБА_3 показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, а саме: стоячи один навпроти одного гр. ОСОБА_1 наніс йому два удари кулаком правої руки у ліву виличну скроневу ділянку (судова справа, т. 1 а.с. 186-190).

Протоколом слідчого експерименту від 12.11.2018 року підтверджується, що під час проведення слідчої дії свідок ОСОБА_7 надала детальні показання по обставинам події та показала механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , а саме: коли особи знаходились один напроти одного, ОСОБА_1 зробив шаг назустріч ОСОБА_3 та наніс йому два удари кулаком правої руки у ліву виличну скроневу ділянку (судова справа, т. 1 а.с. 196-201).

Висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №09-3270/2018 від 15.11.2018 року підтверджується, що показання потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 , викладені у протоколах проведення слідчих експериментів від 12.11.2018 року, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму утворення та способу спричинення встановлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень (судова справа т. 1 а.с. 204-206).

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 від 08.04.2020 року додатково підтверджується, що коли ОСОБА_1 вийшов із їх кімнати та направився по коридору в напрямку виходу з гуртожитку, а ОСОБА_3 із дружиною вийшли слідом за ним, то вони побачили, що в коридорі на відстані приблизно 30 метрів від їх двері (біля кухні) стояв невідомий чоловік, який був разом із ОСОБА_1 . В цей момент нікого поруч більше не було та ніхто не бачив цей конфлікт. Встановлено, що чоловік, який був разом із ОСОБА_1 , знаходився на відстані 20 кроків (судова справа, т. 2 а.с. 11-13).

Під час проведення слідчого експерименту 08.04.2020 року аналогічні обставини підтвердила свідок ОСОБА_7 (судова справа, т. 2 а.с. 14-16).

Під час судового розгляду досліджено аудіозапис виклику швидкої невідкладної медичної допомоги від 08.09.2018 року, з якого встановлено, що поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області Труськом Є.Ю. здійснено телефонний дзвінок до служби «103» та викликано бригаду швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_9 , для надання медичної допомоги ОСОБА_3 (судова справа, т. 1 а.с. 210-213).

Постановою слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області Долгової К.І. від 26.10.2018 року СD-R диск з аудіозаписом виклику БШМД, який надійшов 08.09.2018 року до служби «103» - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (судова справа, т. 1 а.с. 214).

Карткою виїзду швидкої медичної допомоги №3321 від 08.09.2018 року підтверджується, що на момент огляду ОСОБА_3 висловлював скарги на головний біль в місці нанесення травми. Зі слів потерпілого встановлено, що під час сварки о 14:00 невідомий вдома ударив його кулаком по голові. В картці виїзду ШМД зазначено: «При огляді видимих тілесних ушкоджень не встановлено. При пальпації біль м`яких тканин в лівій скроневій ділянці. Від госпіталізації потерпілий категорично відмовився, самостійно звернеться до поліклініки». Лікарем швидкої медичної допомоги ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_3 встановлено попередній діагноз (пункт 26): забій м`яких тканин лівої скроневої ділянки (судова справа, т. 1 а.с. 209).

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 підтвердила відомості, які відображені в картці виїзду швидкої медичної допомоги №3321 від 08.09.2018 року.

Таким чином, на момент проведення огляду лікарем швидкої медичної допомоги потерпілий ОСОБА_3 повідомляв, що вказану травму він отримав цього ж дня приблизно о 14:00 годині за місцем проживання, внаслідок нанесення йому удару кулаком по голові.

Вказані відомості потерпілий ОСОБА_3 підтвердив під час допиту у судовому засіданні та додатково пояснив, що саме обвинувачений ОСОБА_1 в той день спричинив йому тілесні ушкодження.

Як під час досудового розслідування, так і під час допиту у суді, потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_7 надавали послідовні показання про причетність ОСОБА_1 до вчинення цього кримінального правопорушення.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Таким чином, достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вищевказані докази.

Мотиви неврахування судом окремих доказів

Щодо показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_23 та ОСОБА_26 , які надали показання, що вони були очевидцями конфлікту та бачили, що під час конфлікту ОСОБА_1 не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , ці показання оцінюються судом критично як такі, що є недостовірними, оскільки між показаннями цих свідків та показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 є істотні протиріччя та суперечності.

Так, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 зазначила, що в той день вона бачила як ОСОБА_1 разом із його товаришем підійшли до кімнати ОСОБА_3 , постукали в двері, після чого в коридор вийшов ОСОБА_3 та розпочалась сварка. Під час сварки знайомий ОСОБА_1 стояв позаду нього на відстані 1,5 - 2 метри.

Свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_26 також надали показання, що ОСОБА_1 та його знайомий разом підійшли до дверей кімнати ОСОБА_3 , під час конфлікту товариш ОСОБА_1 стояв поруч із ним.

Разом із цим, обвинувачений ОСОБА_1 у суді надав інші показання, що його знайомий ОСОБА_5 взагалі не підходив до кімнати ОСОБА_3 , він залишився біля входу в коридор (біля загальної кухні) та перебував на відстані 15 метрів від нього.

За таких обставин, свідок ОСОБА_26 та ОСОБА_19 мали б стояти поруч один з одним, оскільки в цей час обоє нібито стояли в загальному коридорі біля входу в кухню.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 надала показання, що вона спостерігала за цим конфліктом з самого початку та бачила, як у коридор із загальної кухні виходив свідок ОСОБА_26 . Коли конфлікт завершився та ОСОБА_1 разом з його знайомим вийшли з гуртожитку, вона пішла слідом за ними.

Свідок ОСОБА_26 надав показання, що він вийшов із кухні в загальний коридор та спостерігав за цим конфліктом з самого початку до кінця, в коридорі свідка ОСОБА_23 він не бачив.

При цьому, за обставин, які описують свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_26 , вказані особи в будь-якому випадку повинні були побачити один одного, оскільки обоє знаходились у загальному коридорі та нібито спостерігали за цим конфліктом.

Суд враховує, що свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_23 під час допиту у суді підтвердили, що внаслідок побутових конфліктів, які перед цим у них виникали з потерпілим ОСОБА_3 , між ними склались давні неприязні відносини, що відповідно, на переконання суду, свідчить про обґрунтований сумнів у достовірності показань вказаних осіб.

Про те, що свідкам ОСОБА_23 та ОСОБА_26 відомі будь-які обставини подій стороною захисту заявлено лише під час судового розгляду. Як на стадії досудового розслідування, так і під час його завершення, ОСОБА_1 та його захисником не заявлялись клопотання про допит вказаних осіб як свідків у кримінальному провадженні.

Під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_7 прямо зазначають про те,що коли вони вийшли у коридор після побиття ОСОБА_1 потерпілого, то окрім раніше незнайомого чоловіка, що прийшов разом із ОСОБА_1 , який перебував на значній відстані від їх кімнати. В коридорі інших осіб в цей час вони не бачили.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявних протиріч у показаннях свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_23 та ОСОБА_26 , суд приходить до висновку, що їх показання є недостовірними, у зв`язку з чим оцінюються судом критично як такі, що надані з метою уникнення притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Показання потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 про те, що саме обвинувачений ОСОБА_1 того дня спричинив тілесні ушкодження потерпілому, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_9 , який є поліцейським УПП в Харківській області та здійснював виїзд за викликом на місце події.

Свідок ОСОБА_9 під час допиту у судовому засіданні також підтвердив, що потерпілий ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_7 відразу вказали на ОСОБА_1 як на особу, яка спричинила потерпілому тілесне ушкодження.

Суд враховує, що свідок ОСОБА_9 є незаінтересованою особою, будь-яких підстав для обмови обвинуваченого ОСОБА_1 чи надання недостовірних показань у цього свідка немає, а тому його показання оцінюються судом як достовірні та правдиві.

Показанням обвинуваченого ОСОБА_1 суд також надає критичну оцінку, розцінює їх як позицію захисту від пред`явленого обвинувачення та спробу уникнути кримінальної відповідальності, оскільки ці показання повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 , показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також сукупністю досліджених письмових доказів та висновками судово-медичних експертиз.

Щодо наданого стороною захисту висновку спеціалістів (незалежне судово-медичне дослідження) від 22.10.2021 року, який складено експертами Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Вимогами п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України передбачено, що проведення експертизи забезпечується щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Оскільки при проведенні цього судово-медичного дослідження вказані спеціалісти безпосередньо не досліджували медичну документацію потерпілого ОСОБА_3 , а саме: оригінали рентгенологічних знімків, вони не були залучені до участі у кримінальному провадженні як експерти, не попереджались про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, тому суд вважає цей доказ неналежним та недопустимим доказом у кримінальному провадженні.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість як доказів у кримінальному провадження висновків судово-медичних експертиз, суд враховує наступні обставини

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.10.2018 року по справі №639/5506/18 (провадження №1-кс/639/2476/18) за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено судово-медичним експертам ХОБСМЕ (судова справа, т. 1 а.с. 184).

Супровідним листом слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області Долгової К.І. від 10.10.2018 року №65/2731 до експертної установи направлено копію ухвали від 02.10.2018 року по справі №639/5506/18. 10.10.2018 року вказана ухвала отримана експертом ХОБСМЕ Данильченком О.О. (судова справа т. 1 а.с. 202).

З відповіді КЗОЗ «ХОБСМЕ» від 22.04.2021 року №02-06/786 (судова справа, т. 2 а.с. 78-80) встановлено, що для проведення судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_3 була надана наступна документація:

-незавірена копія консультативного висновку лікаря-спеціаліста за №10/14155 від 10.09.2018 р. КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова» на ім`я ОСОБА_3 , яка була надана 10.10.2018 року;

-три рентгенограми №56512-4/п від 10.09.2018р. та рентгенограма №62198 від 10.10.2018р. КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова» на ім`я ОСОБА_3 , які були надані 10.10.2018 року;

-рентгенівські знімки за №56512-4/п від 10.09.2018р. та рентгенограма №62198 від 10.10.2018р. на ОСОБА_3 були проконсультовані лікарем-рентгенологом ОСОБА_34 22.10.2018 року, що про свідчать записи у висновку експерта №09-3136/2018 на гр. ОСОБА_3 .

Вищевказана медична документація була зареєстрована разом із ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова Макарова В.О. за клопотанням слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області Долгової К.І. про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_3 за №09-3136/2018.

Вказані відомості підтверджуються відповіддю КЗОЗ «ХОБСМЕ» від 22.04.2021 року №02-06/786 та копією Журналу реєстрації осіб, які проходять обстеження у відділі експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб (судова справа, т. 2 а.с. 78-81).

Крім цього, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.10.2018 року по справі №639/5506/18 призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено судово-медичним експертам ХОБСМЕ, з метою перевірки показань потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 (судова справа, т. 1 а.с. 195).

Супровідним листом слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області Долгової К.І. від 18.10.2018 року №65/2731 до експертної установи направлено копію ухвали слідчого судді від 02.10.2018 року по справі №639/5506/18 (провадження №1-кс/639/2477/18), копію протоколу допиту та протоколу проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 (судова справа, т. 1 а.с. 203).

Фактично матеріали для проведення експертизи надійшли до експертної установи 12 листопада 2018 року, тобто того ж дня, коли було проведено слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 .

З відповіді КЗОЗ «ХОБСМЕ» від 17.08.2021 року №02-06/1546 (судова справа т. 2 а.с. 123) встановлено, що 12.11.2018 року в ХОБСМЕ була зареєстрована ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова про призначення судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_3 , а також були надані протоколи проведення слідчого експерименту у кількості 2 штук.

Вказані відомості додатково підтверджуються копією Журналу реєстрації осіб, які проходять обстеження у відділі експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб, який розпочатий 16.10.2018 року (судова справа, т. 2 а.с. 124-126).

Таким чином, доводи сторони захисту про те, що експертом ОСОБА_33 самостійно здійснювалось збирання доказів у кримінальному провадженні для проведення судової експертизи є необґрунтованими, оскільки необхідна медична документація та рентгенологічні знімки, а також протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_7 від 12.11.2018 року, надійшли до експертної установи та були зареєстровані разом із ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова про призначення судово-медичної експертизи.

Суд враховує, що в цьому кримінальному провадженні експерт залучався для проведення судово-медичної експертизи на підставі ухвали слідчого судді та в порядку, передбаченому ст. 243 КПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року).

Висновки експерта містить відомості про те, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Під час допиту у судовому засіданні експерт ХОБСМЕ ОСОБА_33 підтвердив висновки судово-медичних експертиз №09-3136/2018 від 23.10.2018 та №09-3270/2018 від 15.11.2018 року.

Також судово-медичний експерт ОСОБА_33 додатково роз`яснив, що встановити точну дату та час отримання травми, наявної у потерпілого ОСОБА_3 , не виявляється можливим. Однак, вказана травма була отримана не пізніше дати рентгенологічного дослідження, тобто не пізніше 10.09.2018 року. Вказаний перелом був свіжим та не був застарілим, що можна стверджувати за морфологічними ознаками цього ушкодження. На момент огляду експертом потерпілого, який проводився 10.10.2018 року (тобто більше ніж через місяць після події кримінального правопорушення), видимих тілесних ушкоджень на обличчі ОСОБА_3 виявлено не було.

Щодо відсутності видимих тілесних ушкоджень на обличчі потерпілого ОСОБА_3 (у вигляді гематоми, синців чи крововиливів) на час його огляду 08.09.2018 року лікарями швидкої медичної допомоги, експерт ОСОБА_33 пояснив, що для такої травми вказані ушкодження не є обов`язковим, оскільки наслідки травми є індивідуальними для кожної особи.

З пояснень експерта ОСОБА_33 встановлено, що надання йому незавіреної копії консультативного висновку лікаря-спеціаліста за №10/14155 від 10.09.2018 р. КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова» на ім`я ОСОБА_3 жодним чином не впливає на достовірність висновків експерта, оскільки цей консультативний висновок не мав суттєвого значення для експертизи.

Висновки експерта були складені після проведення огляду потерпілого та ґрунтуються на оригіналах рентгенологічних знімків ОСОБА_3 , які були проконсультовані 22.10.2018 року лікарем-рентгенологом ОСОБА_34 .

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.01.2020 року по справі №754/14281/17 (провадження №51-218кмо19) викладено правовий висновок, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК України, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

Під час відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту в порядку статті 290 КПК України, підозрюваним ОСОБА_1 та його захисником Нагорним І.В. не заявлялось клопотання про відкриття медичної документації потерпілого ОСОБА_3 (в тому числі рентгенологічних знімків), що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 22.04.2020 року (судова справа, т. 2 а.с. 40).

Під час судового розгляду кримінального провадження стороною захисту в порядку ст. 350 КПК України також не було заявлено клопотання про безпосереднє дослідження у суді медичної документації потерпілого ОСОБА_3 (в тому числі рентгенологічних знімків).

Враховуючи вищевикладене, доводи сторони захисту про недопустимість як доказів висновків експерта ХОБСМЕ №09-3136/2018 від 23.10.2018 та №09-3270/2018 від 15.11.2018 року за результатами проведення судово-медичних експертиз, суд вважає необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах КПК України.

Посилання сторони захисту на той факт, що цього ж дня потерпілий ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження синові ОСОБА_1 - малолітньому ОСОБА_11 , жодним чином не спростовують вини самого обвинуваченого ОСОБА_1 в умисному спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3 .

Оцінюючи відповідно до вимог статті 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину доведена поза розумним сумнівом та підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3 , показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які безпосередньо допитані під час судового розгляду, сукупністю зібраних письмових, речових доказів та висновками судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні.

ІV. Статті (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

V. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, на обліку у лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (судова справа, т. 1 а.с. 216-219).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є умисним нетяжким злочином, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КПК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений та на його утриманні знаходиться малолітня дитина, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, по справі відсутні обставини, які обтяжують покарання, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, за умови здійснення контролю за його поведінкою, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Заборони застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, за умови невизнання обвинуваченим своєї вини, КК України не містить.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні

Вирішуючи по суті цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн., суд враховує наступні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд враховує, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_3 було спричинено моральну шкоду, розмір та наявність якої обґрунтовується високим ступенем душевних страждань та переживань, що виникли внаслідок вчинення щодо нього кримінального правопорушення.

Так, потерпілий ОСОБА_3 зазнав тілесних ушкоджень, а саме: закрита травма лицьового черепу у вигляді переломів зовнішньої і нижньої стінок лівої орбіти зі зміщенням уламків та перелому лівої виличної кістки зі зміщенням уламків, що підтверджується висновками судово-медичних експертиз, які проведені у кримінальному провадженні.

Вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив відносно потерпілого ОСОБА_3 , який є особою похилого віку та є значно старшим від нього за віком, що було вчинено на очах у дружини потерпілого та його малолітніх дітей, що завдало потерпілому, крім сильного фізичного болю, й значних душевних страждань.

Потерпілий ОСОБА_3 є батьком чотирьох малолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Після події цього кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_3 присвоєно 3 групу інвалідності за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акту МСЕК серії 12ААА № 972781 від 22.08.2019 року (судова справа, т. 1 а.с. 13-14).

Таким чином, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних страждань потерпілого ОСОБА_3 , характер отриманої ним травми, яка відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, приймаючи до уваги вимушені зміни в його життєвих стосунках та порушення звичайного укладу його життя, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, розмір якої оцінюється судом в 60 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

VIІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 немає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого ОСОБА_3 ;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк призначеного покарання попереднє ув`язнення з 05.04.2020 по 06.04.2020 року із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , спричинену моральну шкодуу розмірі 60 000 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- СD-R диск з аудіозаписом виклику швидкої невідкладної медичної допомоги, який надійшов 08.09.2018 року до служби «103» - залишити зберігатись в матеріалах кримінального провадження (судова справа т. 1 а.с. 210-214).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілому та його представнику, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.О. Курило