Рішення № 100921752, 19.10.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/7931/21

Провадження № 2/428/1613/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шубочкіної Т.В.,

за участю секретаря Волкової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Суткової Рени Агабєковни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Суткова Рена Агабєковна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивача зазначає, що з метою реалізації права для отримання житла для постійного проживання відповідно до постанови КМУ від 18.04.2018 №280, позивач звернувся до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради про взяття на квартирний облік та включенням до першочергового списку у складі сім`ї чотири особи: позивач, дружина - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_4 .

В подальшому на засіданні житлово-побутової комісії 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях було вирішено надати ОСОБА_1 службову трикімнатну квартиру.

При зверненні до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області, на той час начальник відділу з обліку та розподілу житлової площі Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_5 повідомила позивача в ультимативній формі про те, що для отримання ордеру на службове жиле приміщення останній повинен знятися з квартирного обліку, як такий, що забезпечений жилою площею у службовій квартирі. У зв`язку з чим позивач був вимушений написати заяву про зняття його разом з сім`єю з квартирного обліку.

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області №633 від 28.05.2019 позивача разом з сім`єю було знято з квартирного обліку. Позивач вважає, вказане рішення відповідача протиправним. Також зазначив, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко встановлює, що у випадку наявності службового житла у військовослужбовця, який разом із сім`єю отримали статус внутрішньо переміщених осіб, забезпечуються жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення.

На підставі викладеного позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №633 від 28.05.2019 про зняття з квартирного обліку по загальній черзі та виключенням з першочергового списку ОСОБА_1 зі складом сім`ї чотири особи;

- зобов`язати відповідача поновити на квартирному обліку у загальну чергу із включенням до першочергового списку ОСОБА_1 зі складом сім`ї.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 разом з сім`єю (всього чотири особи) зареєстровані та проживають у трикімнатній службовій квартирі АДРЕСА_1 , де всі забезпечені жилою площею на праві користування в розмірі 9,72 м2 на одну особу, при встановленому мінімальному рівні жилої площі у Луганській області - 6,0 м 2 жилої площі на одну особу.

Таким чином, на думку відповідача, підстави для визнання ОСОБА_1 таким, що потребує поліпшення житлових умов та постановки його на квартирний облік у загальну чергу та включення його до першочергового списку складом сім`ї чотири особи (він, дружина ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) у Сєвєродонецької міської Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області відсутні.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.07.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Згідно з копією довідки №310 від 16.08.2021, ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу на офіцерських посадах в структурному підрозділі Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до довідки №919-284 від 19.10.2017, позивача взято на облік внутрішньо переміщених осіб.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством для ветеранів війни - учасники бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 одружений на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .

Також позивач має двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , які також є внутрішньо переміщеними особами, та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №256571050 від 14.05.2021, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №428 від 25.06.2018, ОСОБА_1 разом зі складом сім`ї чотири особи поставлено на квартирний облік.

Відповідно до копії ордеру на жиле приміщення №20 серія п від 01.07.2019 року, виданого виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради, на підставі рішення виконкому від 25.06.2018 №429, ОСОБА_1 з сім`єю з 4 осіб на право зайняття службового жилого приміщення жилою площею 38,9 кв.м., яке складається з 3 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №633 від 28.05.2019, ОСОБА_1 знято з квартирного обліку та за черги на одержання жилого приміщення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з абз. 1 п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470, на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);

8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10-14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з абз. 4 п. 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470, внутрішньо переміщені особи, визначені у підпункті 8 пункту 13 цих Правил, беруться на квартирний облік у населеному пункті в межах території обслуговування органу соціального захисту населення, в якому вони перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб незалежно від наявності майнових прав чи прав власності на нерухоме майно, що розміщується на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Донецької та Луганської областей, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, розташованих на лінії розмежування, або житло яких зруйноване чи стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. При цьому члени сім`ї особи з інвалідністю або учасника бойових дій, які мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509, беруться на квартирний облік разом з нею (ним).

З аналізу вказаних положень Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень (квартирний облік) вбачається, що пункт 13 вказаних Правил чітко визначає категорію громадян, які визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, та кожен підпункт вказаної норми є окремою підставою для визнання громадянина таким, який потребує поліпшення житлових умов.

Зокрема, підпунктом 8 вказаного пункту Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, визначено, що такими громадянами визнаються внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Пунктами 2, 6 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.

Питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Отже, як встановлено судом, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, внутрішньо переміщеною особою та не має майнових прав чи прав власності на нерухоме майно на території України, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження. Також, судом встановлено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входять його дружина ОСОБА_2 , та дві доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також взяті на облік внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, у відповідності до підпункту 8 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, позивач визнається таким, що потребує поліпшення умов.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач та члени його сім`ї зареєстровані та проживають у службовій квартирі, де забезпечені жилою площею на праві користування у відповідному розмірі на одну особу, який є більшим від встановленого мінімального розміру, є необґрунтованими, оскільки в даному випадку до позивача повинен застосовуватись саме пп. 8 п. 13 вищевказаних Правил, який не містить вимог щодо рівня площі, якою повинні бути забезпеченні відповідна категорія громадян.

Окрім того, частиною 1 ст. 118 ЖК України передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з пунктами 60-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №653/1096/16-ц, статті 124-125 ЖК України передбачають приписи, згідно з якими припинення трудових правовідносин з роботодавцем, за виключенням окремих чітко визначених випадків, є підставою для виселення особи зі службового житла без надання іншого житлового приміщення. Тобто, формулювання вказаних приписів є достатньо чіткими та передбачуваними для особи, якій таке житло надане у користування.

Отже, службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини. Після їх припинення службове житло має бути повернуте роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники.

Відповідно до пункту 25 постанови Ради Міністрів Української РСР від 04.02.1988 року №37 «Про службові жилі приміщення» працівники, які проживають у службових жилих приміщеннях і потребують поліпшення житлових умов, за їх бажанням, можуть забезпечуватись іншими службовими жилими приміщеннями, що відповідають вимогам, передбаченим пунктами 10-12 цього Положення, або в установленому порядку приймаються на квартирний облік.

Суд вважає відзначити, що службове житло надається особі тимчасово у зв`язку з характером її трудових відносин і лише на період її трудових відносин. Службове житло не є постійним, а особа, яка у ньому проживає, не має на нього майнових прав чи права власності, а у разі припинення трудових відносин, у зв`язку з якими вона була забезпечена службовим житлом, підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Крім того, забезпеченість особи службовим житлом не позбавляє її права забезпечуватись іншими службовими жилими приміщеннями або в установленому порядку бути прийнятою на квартирний облік, а перебування на квартирному обліку не позбавляє її права отримувати службове жиле приміщення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що будь-яких доказів щодо приватизації позивачем свого службового житла, відповідачем не надано, та таких обставин в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, наявність у користуванні позивача службового житла не позбавляє його права одночасно бути взятим на відповідний квартирний облік.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що рішення відповідача №633 від 28.05.2019 прийнято не на підставі положень чинного законодавства, а тому є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо посилань відповідача на те, що взяття на вказаний квартирний облік є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому це не може бути визнано як порушення прав позивача та позивач не може зобов`язувати відповідача вчиняти певні дії, суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року на 316 нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є, на думку колегії суддів, втручанням у дискреційні повноваження.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Враховуючи те, що в даному випадку рішення відповідача №633 від 28.05.2019 визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому позивачем при зверненні до відповідача із заявою про взяття її на квартирний облік дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати відповідача здійснити певні дії, а саме поновити ОСОБА_1 разом зі складом його сім`ї на квартирному обліку та включити до списку осіб, які мають право першочергового забезпечення житлом.

Отже, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у сумі 908,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Суткової Рени Агабєковни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №633 від 28.05.2019 про зняття з квартирного обліку та виключення з першочергового списку ОСОБА_1 зі складом його сім`ї три особи.

Зобов`язати Сєвєродонецьку міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області (ідентифікаційний код 44083662, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, будинок 32), поновити на квартирному обліку та включити до списку осіб, які мають право першочергового забезпечення житлом учасника бойових дій, внутрішньо переміщену особу - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) зі складом сім`ї три особи: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №428 від 25.06.2018.

Стягнути з Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (ідентифікаційний код 44083662, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, будинок 32) на користь держави судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. В. Шубочкіна