Рішення № 100921553, 02.11.2021, Міловський районний суд Луганської області

Справі № 418/2664/21

2-а/418/963/21

РІШЕННЯ

іменем України

"02" листопада 2021 р. Міловський районний суд Луганської області

у складі:головіючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Кірічевої К.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського СРПП відділу поліції №2 Старобільського районного управління поліції ГУНП в Луганській області сержанта поліції Лисенка Сергія Олександровича та Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 який просить у своєї заяві визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4681150 від 24.08.2021 якою його було визнано винним за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкту владних повноважень з відповідача на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 гривень.

Свій адміністративний позов обґрунтовує тим, що 24 серпня 2021 року поліцейський СРПП відділу поліції №2 (смт. Біловодськ) Старобільського районного управління поліції ГУНП в Луганській області сержантом поліції Лисенком С.О. відносно нього винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАО №4681150. Відповідно до постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення штраф у сумі 510 гривень. Як зазначено у постанові він при зміні напрямку не вимкнув покажчик повороту, чим порушив п.9.2.Б Правил дорожнього руху-порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху. Під час прийняття рішення у постанові відповідач виходив з того, що 24.08.2021 о 16годині 28 хвилин в смт. Біловодськ по вулиці Центральна №12 керуючи автомобілем він порушив правила використання попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху. Внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Він вважає складену постанову протиправною з істотним порушенням його прав не відповідних обставинам справи та вимогам закону, а тому вона підлягає скасуванню з наступних підстав: 24.08.2021 приблизно о 16 годині 28 хвилин він керуючи автомобілем PEUGEOT 5008 державний номер НОМЕР_1 рухався разом з своєю дружиною ОСОБА_2 з міста Старобільськ напрямку смт. Мілове. В`їхавши до смт. Біловодськ він виїжджав з кільця на вулицю Центральна де і був зупинений працівником поліції, прізвище його він не пам`ятає, однак сфотографував на мобільний телефон його нагрудний знак № НОМЕР_2 . Працівник поліції звинуватив його в тому, що він не ввімкнув світловий покажчик повороту при виїзді з кільця. Він заперечив проти його звинувачення оскільки завжди виконує Правила дорожнього руху. На його заперечення працівник поліції вказав, що в нього мається відеозапис зроблена на його власний мобільний телефон і він покаже цю запис, але спочатку він запропонував йому надати документи для складання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Надавши необхідні документи які вимагав працівник поліції, він заявив клопотання надати письмові пояснення, що до обставин справи. В той час на дорозі йшли ремонтні роботи, що в свою чергу ускладнювало рух, та огляд проїжджої частини з боку працівників поліції, через що вони не могли помітити увімкнений світловий покажчик повороту. Пояснення бажала дати і його дружина яка була свідком під час керування автомобілем. Відповідач відмовився прийняти та долучити його пояснення та пояснення свідка до матеріалів справи не давши їм оцінку. Поліцейський не мав права не приймати його пояснення та пояснення свідка. Він вважає, що постанова складена відносно нього не відповідає вимогам ч.2 ст.283 КУпАП оскільки в неї не зазначено посадова особа, що в свою чергу робить неможливим її оскаржити без докладання додаткових зусиль для встановлення необхідних відомостей. В постанові має міститись також відомості про технічний засіб, який здійснено фото або відеозапис такого запису немає, чим відповідач позбавив його права використовувати в якості доказу відеозапис який ніби зроблений на власний мобільний телефон, яку йому показано не було. В постанові не зазначено, що вину свою він не визнає, тим більше він не міг подати клопотання скористатися правовою допомогою. 25.08.2021 він написав письмову заяву про вчинення відносно нього правопорушення до відділення поліції №2 (смт. Мілове) Старобільського РУП ГУНП в Луганській області, яку зареєстровано за №4273. Відповідачем не були надані докази того, що начебто він скоїв адміністративне правопорушення.

26 серпня 2021 року ухвалою Міловського районного суду Луганської області за адміністративним позовом ОСОБА_1 було відкрите провадження.

12 жовтня 2021 року по справі ухвалою Міловського районного суду Луганської області був залучений співвідповідач Головне управління Національної поліції в Луганській області.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні свою заяву підтримав послався а вище означені обставини, та пояснив, що він не порушував Правила дорожнього руху в`їхавши на кільце він увімкнув покажчик повороту виїжджаючи з кільці в право викрутив руль у напрямку руху і покажчик повороту після того як колеса випрямились автоматично виключився. В цей час його зупинив поліцейський який вказав на порушення, другий поліцейський виніс постанову та оголосив в чому він винний. На його заперечення про надання ним письмових пояснень та пояснень свідка ніхто з них не реагував процесуальних прав стосовно правової допомоги не роз`яснював. На вимогу надити докази його порушення поліцейський повідомив, що знімав на мобільний телефон однак відео надано не було.

Відповідач Лисенко С.О. до судового засідання не з`явився був належно повідомлений про час, місце розгляду справи. Просив у своєї заяві розглянути справу за його відсутністю. Проти адміністративного позову надав відзив у якому просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог та зазначив, що він виконуючи свої обов`язки разом з інспектором СРПП ВП №23 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області лейтенантом поліції Хрипко О.В. 24 серпня 2021 року знаходились в зоні реагування №1 яка охоплює смт. Біловодськ Старобільського району Луганської області. В цей час ним був зупинений автомобіль PEUGEOT 5008 державний номер НОМЕР_1 під керування ОСОБА_1 який рухався по вулиці Тарасяна заїхав в зону дії знаку 4.10 «Круговий рух» який вимагає об`їзд клумби в напрямку показаному стрілками на перехресті з круговим рухом, та виїжджаючи з зони дії знаку 4.10 «Круговий рух» на вулицю Центральну здійснив маневр повороту праворуч, не вказав світлом покажчика повороту відповідного напрямку, а саме правого. Після зупинки автомобілю він представився, назвав причину зупинки його транспортного засобу та суть скоєного правопорушення. Були роз`яснені права правопорушнику. З слів правопорушника ОСОБА_1 слід, що він не згоден з скоєним правопорушенням і вважає, що вмикав правий покажчик повороту. Під час оголошення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності йому було оголошено місце, час, кім буде розглядатися справ яким пристроєм зафіксовано не в автоматичному режимі подія а саме ЕАО 4681150. На пропозицію переглянути наявне відео правопорушення ОСОБА_1 відмовився вимагав оголосити сертифікат на пристрій з якого велась відеозапис.

Представник співвідповідача від Головного управління Національної поліції в Луганській області до судового засідання не з`явився, був належно повідомлений про час, місце розгляду справи, причину неявки не повідомив яку слід вважати неповажною. Відзиву надано не було.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України слід, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій .

Вислухав пояснення позивача, дослідивши матеріали справи а саме копію паспорта позивача ОСОБА_1 , довідку про реєстрацію місця проживання особи, копію постанови про накладання адміністративного стягнення серії ЕАО №4681150 від 24.08.2021, пояснення позивача, копію заяви до начальника відділення поліції №2 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області, талон повідомлення єдиного обліку №4273 про прийняття і реєстрацію заяви, суд приходить до думки про задоволення заявленого позову, оскільки:

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2, ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП слід що, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно до ст. 278 КУпАП слід, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Як слід з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП слід, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінюючи надані докази керується ст. 90 КАС України з якої слід, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як слід з постанови про накладання адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАО №4681150 від 24.08.2021 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2ст.122 КУпАП за те, що при зміні напрямку водій не вимкнув покажчик повороту при зміні напрямку руху чим порушив п.9.2 «Б» Правил дорожнього руху. При огляді постанови у реквізитах не засвідчено про застосування відеотехніки скоєної події яку заперечує позивач.

П.9.2 «Б» Правил дорожнього руху вказує,що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Як слід з ч.2 ст. 122 КУпАП, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, 3 і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року N 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон N 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону N 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року N 580-VIII «Про Національну поліцію «(далі - Закон N 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону N 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Стороною відповідача не було надано до суду належних та допустимих доказів щодо способу використання, приладів відеозапису скоєного адміністративного правопорушення яким поліцейський здійснював фіксацію руху автомобіля позивача на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так й доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

Вказані доводи у відозві відповідачем Лисенко С.О. суперечать з наявними доказами які були надані стороною позивача. З постанови про накладання адміністративного правопорушення не вбачається застосування відеотехніки, оскільки будь які ознаки за реквізитами відсутні. Однак у відзиву він послався на застосування відеозапису події та надав її відеозапис. Суд оцінює ці докази як недопустимі і не може взяти їх до уваги, оскільки вони отриманні з порушенням порядку встановленого законом. Обставини повинні бути підтверджені певними засобами доказування, і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того посадовою особою яка виносила постанову про адміністративне правопорушення стосовно позивача не було надано можливості користуватися правовою допомогою будь які відмітки про роз`яснення такого права у постанові відсутні і як на це реагував сам позивач не відомо.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

За правовими висновками Верховного суду які викладені у постанові від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а зазначає, що однозначною підставою для скасування такої постанови, є дії інспектора який порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. З таких підстав слід визнати дії інспектора про притягнення позивача до адміністративної відповідальності стосовно ч.2 ст.122 КУпАП протиправними.

Позивачу при подачі адміністративного позову до суду сплатив судовий збір у сумі 454 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України слід, що у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З таких підстав судові витрати становлять 454 гривні і підлягають стягненню з відповідача Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 20, 71, 77, 86, 90, 159-163, 186 КАС України, ст.ст. 222-1, 247, 251, 258, 286 КУпАП, ст.ст. 33, 55 Конституції України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати постанову про накладання адміністративного стягнення серії ЕАО № 4681150 від 24.08.2021 винесену поліцейським СРПП відділу поліції № 2 Старобільського районного управління поліції ГУНП в Луганській області сержантом поліції Лисенком Сергієм Олександровичем стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП протиправною.

Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення серії ЕАО № 4681150 від 24.08.2021 винесену поліцейським СРПП відділу поліції №2 Старобільського районного управління поліції ГУНП в Луганській області сержантом поліції Лисенком Сергієм Олександровичем стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 510 гривень.

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 454,00 гривні.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 08 листопада 2021 року.

Суддя: С.І. Чехов