Рішення № 10092122, 16.02.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2010 р.                                                                      Справа №20/210

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000", м.Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Влів", м.Кременчук

про стягнення 44381 грн. 63 коп.

                                                   Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: Кирпичова О.Г., дов. від 05.10.2009р.

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про стягнення 44381 грн. 63 коп., у тому числі 34 880 грн. основного боргу за договором про фізичну охорону № 154 від 26.09.2008р., 2 175,41 грн. пеня, 6 976 грн. штраф, 350,22 грн. інфляційні.

Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 38176,78 грн., у тому числі: сума основного боргу у розмірі 28480,00 грн.; пеня у розмірі 3438,12 грн.; штраф у розмірі 5696,00 грн.; інфляційні у розмірі 562,66 грн.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі збільшити розмір позовних вимог. Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 38176,78 грн., у тому числі: сума основного боргу у розмірі 28480,00 грн.; пеня у розмірі 3438,12 грн.; штраф у розмірі 5696,00 грн.; інфляційні у розмірі 562,66 грн.

В судовому засіданні представником позивача надана заява про відмову у позові в частині стягнення пені.

Відповідач у відзиві (вхід. № 017225 від 22.12.2009 року) проти позову заперечує, посилаючись на часткову сплату наданих позивачем послуг та неправильність розрахунків пені, штрафу та інфляційних.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Приватне підприємств „Явір-2000" (далі - позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Влів”(далі - відповідач) уклали Договір про фізичну охорону №154 від 26.09.2008р. (далі - договір).

У відповідності до укладеного Договору позивач надавав послуги, а саме: здійснював цілодобову охорону об"єкту відповідача за адресою: м.Кременчук, вул.Київська, 64а згідно Додатків № 1,2 до цього Договору.

За послуги охорони, згідно п. п.3.1 -3.2. Договору та Додатку № 1, відповідач повинен був щомісячно здійснювати оплату не пізніше 05 числа місяця, за який здійснювався платіж. П.1.1. договору передбачає, що відповідач виплачує позивачу грошові кошти згідно виставлених рахунків.

У відповідності до вказаних пунктів договору позивач виставив відповідачу наступні рахунки:

-           за квітень 2009р. - рахунок № 2295 від 01.04.09р. на суму 7 200,00 грн.;

-           за травень 2009р. - рахунок № 3336 від 02.05.09р. на суму 7 440,00 грн.;

-           за червень 2009р. - рахунок № 3808 від 01.06.09р. на суму 7 200,00 грн.;

-           за липень 2009р. - рахунок № 4755 від 02.07.09р. на суму 7 440,00 грн.;

-           за серпень 2009р. - рахунок № 5473 від 01.08.09р. на суму 7 440,00 грн.

Факт виконання позивачем зобов"язань за договором в період з квітня по серпень, та прийняття їх відповідачем, підтверджується наступними актами приймання-передачі: № 2301 від 30.04.09р. на суму 7 200,00 грн.; № 3349 від 31.05.09р. на суму 7 440,00 грн.; № 3817 від 30.06.09р. на суму 7 200,00 грн.; №4912 від 31.07.09р. на суму 7 440 ,00 грн.; №5512 від 31.08.09р. на суму 7 440,00 грн.

Як зазначає позивач, на час подання позову відповідачем перераховано частково за квітень 2009р. у серпні 2009 року платіжним дорученням № 86 від 19.08.09р. на суму 1840,00 грн. Таким чином, відповідачем не проведені розрахунки за надані у 2009 році послуги охорони: частково за квітень ( на суму 5 360,00грн.), за травень ( на суму 7440,00грн), за червень ( на суму 7200,00 грн.), за липень (на суму 7440,00грн.), за серпень ( на суму 7200,00 грн.).

Посилання відповідача на оплату ним заборгованості за квітень та внесення авансу на наступні періоди платіжними дорученнями № 2014 від 22.05.2009р. на суму 1000 грн. та 2083 від 24.06.2009р. на суму 5000 грн. не взяті судом до уваги, оскільки дані платежі враховані позивачем при визначенні суми позову, що відображено у розрахунку основного боргу (доданий до позовної заяви).

За даних обставин, заборгованість відповідача за договором на час подання позову складала 34 880,00 грн.

В заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач повідомив про сплату відповідачем (після звернення позивача з позовом) суми основного боргу у розмірі 34 880 грн., яка існувала на час подання позову. В підтвердження сплати відповідачем позивач надав копію платіжного доручення № 2282 від 23.12.2009р. При цьому, позивачем також враховане платіжне доручення № 86 від 19.08.2009р., на яке посилається відповідач у відзиві.

За даних обставин, в зв"язку з відсутністю предмету спору, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, яка існувала на час подання позову, підлягає припиненню, згідно із п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог зазначає, що на час прийняття рішення відповідач заборгував йому оплату за послуги охорони за частково жовтень (частково у розмірі 1040,00 грн. за жовтень 2009р. відповідач оплатив вартість наданих послуг платіжним дорученням від 31.12.09р.), повністю за листопад грудень 2009р., січень 2010р., загальна сума заборгованості за послуги по охороні складає 28 480,00 грн.          

В підтвердження наявності вказаної заборгованості позивач надав наступні рахунки, які були виставлені відповідачу у відповідності до п. п.1.1, 3.1 -3.2. Договору:

за жовтень 2009р. –рахунок № 7207 від 01.10.09р. на суму 7 440,00 грн.;

за листопад 2009р. –рахунок № 8110 від 03.11.09р. на суму 7 200,00 грн.;

за грудень 2009р. –рахунок № 9034 від 01.12.09р. на суму 7 440,00 грн.;

за січень 2010р. –рахунок № 593 від 04.01.10р. на суму 7440,00 грн.;

Факт виконання позивачем зобов"язань за договором в період з жовтня 2009р. по січень 2010р. включно, та прийняття їх відповідачем, підтверджується наступними актами приймання-передачі: № 7244 від 31.10.09р. на суму 7 440,00 грн.; № 8148 від 30.11.09р. на суму 7 200,00 грн.; № 9068 від 31.12.09р. на суму 7 440,00 грн.; № 583 від 31.01.10р. на суму 7 440 ,00 грн.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на корить іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України зазначено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені положення викладені і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано доказів виконання своїх договірних зобов’язань в повному обсязі.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 28 480,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.           

Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст.230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випадку, застосування господарських санкцій передбачено пунктом 5.2 договору, а саме: відповідач за порушення умов договору, повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20% від суми боргу.

У відповідності до вказаного пункту договору позивач правомірно нарахував відповідачу штраф в розмірі розмірі 20% від суми боргу, який складає 5696,00 грн. (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).

В судовому засіданні 16.02.2010р. позивач надав заяву про відмову у позові в частині стягнення пені. Зазначене є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення 3 438,12 грн. пені відповідно до ч.4 статті 80 ГПК України.

У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Посилаючись на ч. 2 ст.625 ЦК України позивач у позовній заяві правомірно нарахував відповідачу 562,66 грн. інфляційних нарахувань, у тому числі: за період з 01.04.09р. по 11.09.09р. –350,22 грн., за період з 01.10.09р. по 04.02.10р. –212,44 грн. (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 28480,00 грн.; штрафу у розмірі 5696,00 грн.; інфляційних нарахувань у розмірі 562,66 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п.1.1, п.4), 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Влів” (Юридична адреса: м.Кременчук, вул.Київська, 64а, Код ЄДРПОУ 33180598, Р/р 26000055234428 в ПФ ПГРУ КБ “Приватбанк”, МФО 331401) на користь Приватного підприємства „Явір-2000” (Юридична адреса: м.Полтава, вул.Короленко, 17/53, Поштова адреса: м.Полтава, вул.Покровська, 67 “б”, Код ЕДРПОУ 31175036, Р\р 26002323660001 в ПРУ КБ „Приватбанк” МФО 331401) 28480,00 грн. основного боргу, 5696,00 грн. штрафу, 562,66 грн. інфляційних нарахувань, 696,19 грн. витрат по сплаті державного мита, 224,91 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову - провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     Киричук О.А.