Рішення № 10092064, 16.02.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2010 р.Справа №16/194

за позовом Приватного підприємства "ВК і К", м.Світловодськ

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Комсомольськ

про стягнення грошових коштів в сумі 95 538,24 грн.

Суддя Тимощенко Оксана Миколаївна

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: ОСОБА_2

ОСОБА_3

У судовому засіданні 16.02.2010р. було оголошено вступну і резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості по договору № 101 від 28.11.2008р. у сумі 95538,24 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість за поставлений товар по договору поставки №101 від 28.11.08р. Позивач не забезпечив явку свого представника у засідання, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Суд дійшов до висновку, що вказане не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзивах на позов.

Відповідачем було заявлено клопотання б/н від 10.12.2009р. про призначення по справі судово-технічної експертизи. Згідно ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу. У даному випадку на підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що вирішення спору не потребує будь-яких спеціальних знань, тому клопотання відповідача про призначення експертизи є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

28.11.08р. між сторонами було укладено договір поставки № 101, відповідно до якого позивач (продавець) узяв на себе зобов'язання продати відповідачу (покупцю) продукцію власного виробництва в асортименті, кількості та по цінам, що зазначені у накладних, а відповідач - прийняти дану продукцію, та сплатити за неї відповідну грошову суму. Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2009р. (п.9.1 договору).

Як вказує позивач, на виконання умов договору відповідно до замовлення відповідача, позивач у період з 01.12.08р. по 06.10.09р. поставив відповідачу продукцію власного виробництва на загальну суму 414300,66 грн. Факт постачання продукції й передачі її у власність відповідача підтверджено накладними у кількості 245 шт., які додані до позовної заяви. Зауважень до якості й кількості поставленої продукції від відповідача не надходило.

Відповідно до умов п.п. 2.6 Договору поставки № 101 від 28.11.08р. відповідач повинен провести повний розрахунок за отриманий товар на протязі 5-и банківських (робочих) днів з дня отримання даного товару.

Відповідачем за період із 17.12.08р. по 01.10.09р. було проведено частковий розрахунок за отриманий товар у готівковому та безготівковому порядку на загальну суму 318762,42 грн. Відповідно до умов п.п. 2.6 Договору поставки № 101 від 28.11.08р.

Як вказує позивач, з огляду на п.2.6 договору, відповідач повинен був провести повний розрахунок за весь отриманий товар не пізніше 13.10.09р. (з урахуванням останньої поставки 06.10.09р.)

Проте відповідач не виконав у повному обсязі взятих на себе зобов'язань по оплаті товару, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 95 538,24 грн., яку позивач просить стягнути.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати. Отже обов'язок оплатити продукцію у покупця визначений саме після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, навіть у випадку не виставлення продавцем вимоги про оплату товару.

Відповідач у відзивах на позов та у судовому засіданні проти позову заперечує, вказує, що ним частково проводилась оплата продукції шляхом передачі коштів експедитору ОСОБА_4 з відображенням цього у спеціальному зошиті, у якому ОСОБА_4 ставив підписи. Суд задовольняв клопотання відповідача та витребовував пояснення у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (головного бухгалтера ПП "ВК і К"), з пояснень яких вбачається, що жодних коштів (оплати за товар) від позивача експедитор не отримував та у касу позивача не передавав, розписувався тільки за тару та нереалізовану продукцію (письмові пояснення - у матер.справи).

Позивач також пояснює і той факт, що була порушена наскрізна нумерація накладних, на чому відповідач акцентує увагу у своїх запереченнях проти позову. Так, згідно пояснень позивача, це сталося внаслідок технічних проблем при переході на новий формат зберігання даних, що призвело до збою наскрізної нумерації видаткових накладних (письмові пояснення ОСОБА_5, копія наказу №106 від 30.09.09р., службова записка від 25.09.09р. - копія, пояснювальна записка від 28.09.09р. - копія - у матер.справи).

Усі інші доводи відповідача, покладені ним в основу заперечень проти позову (зокрема, стосовно невідповідності накладних та інших первинних документів позивача вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.) також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки дані доводи не спростовують факту отримання продукції за договором відповідачем, не доводять проведення ним оплати за договором.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.32-34,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 38312, АДРЕСА_1, поштова адреса: АДРЕСА_2, ідент.номер НОМЕР_1, інші реквізити невідомі) на користь приватного підприємства "ВК і К" (27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул.Дружби, 17, код 13745730, р/р 260040018210001 у Світловодській філії "Укрінбанку". МФО 323505) 95538,24 грн. боргу, 955,39 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяТимощенко О.М.

Повний текст рішення підписаний:19.02.2010р.