Рішення № 100920556, 04.11.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3461/21

Провадження № 2/206/1177/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 листопада 2021 року м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої-судді Плінської А.В.

при секретарі Крижко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом ,

встановив:

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання останнього таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 . На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з червня 1989 року є власником будинку АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відповідач зареєстрований, однак не проживає з моменту купівлі ним домоволодіння і по сьогоднішній день. Відповідач ніякого відношення до його сім`ї не має та не є її членом. Факт реєстрації відповідача порушує його право на вільне розпорядження і користування майном.

Ухвалою від 06 жовтня 2021 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи у його відсутності із підтриманням заявлених позовних вимог та відсутності заперечень щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутності та просив прийняти рішення згідно чинного законодавства.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 1989 року є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6,7).

У спірному жилому приміщенні відповідач зареєстрований з 03 грудня 1957 року (а.с.12,13,25).

Відповідач не проживає та не користується спірним жилим приміщенням без поважних причин понад один рік.

Зазначена обставина підтверджується Актом обстеження домоволодіння від 24.05.2021, згідно із яким ОСОБА_2 не проживає в будинку з 10.06.1989 року (дата купівлі будинку позивачем) і по теперішній час (а.с.20).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідач не є власником або членом сім`ї власника будинку АДРЕСА_1 , спільним побутом із позивачем не пов`язаний, у спірному жилому приміщенні відсутній, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі та визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, позов належить задовольнити в повному обсязі.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 листопада 2021 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: А.В. Плінська