Ухвала суду № 100920027, 09.11.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3249/21

Провадження № 2-з/204/232/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.

при секретарі Максименко Я.О.

ознайомившись з заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи –Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк Олена Володимирівна, про визнання правочину недійсним, -

встановив:

30 квітня 2021 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи –Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк Олена Володимирівна, про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

08 листопада 2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просила суд винести ухвалу, якою накласти арешт на спірне майно із забороною вчиняти будь – які реєстраційні дії, спрямовані на зміну власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

08 листопада 2021 року позивачем подано заяву про визнання правочину недійсним зі зміною предмета позову, позовна заява (зі зміною предмета позову) направлена сторонам, однак судом на час розгляду справи, сторони – відповідач та третя особа, не залучені. Тому, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає розгляду в рамках позовної заяви, за якою відкрито провадження.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначила, що в проваджені суду перебуває справа за позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та припинення права власності стосовно квартири за адресою АДРЕСА_1

За забезпечення позову по даній справі позивач не зверталась, у зв`язку з тим, що на цю квартиру був накладений арешт по справі № 206/3502/20, до цього часу обмеження судом не знімалися.

Проте, наразі позивачу стало відомо, що спірна квартира вибула з володіння відповідача-1 під час слухання цієї справи, що підтверджується витягом з реєстру нерухомості від 04.11.2021 року.

Набувачем квартири став відповідач-3, якого позивач вимушена залучити до розгляду справи. Правочин був посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським А. О. 28.05.21р.

Між сторонами виник спір з приводу предмету позову та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач може позбутися майна на території України. Враховуючи, що між позивачем та відвідачем-1 з 2011р. до цього часу існують спори з приводу спадщини, то з боку останнього за цей час вживаються дії, направлені на чинення позивачу перешкод у спадкуванні так і в отриманні компенсації коштів, є потреба у забороні щодо вчинення будь-яких реєстраційних дії стосовно спірного майна.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Ознайомившись з поданою заявою, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 150 цього Кодексу.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір з приводу майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 21.10.2020 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі – продажу ВРД № 026255 реєстр № 4831, форма власності приватна, частка власності 1/1 (арк.с.34).

Відповідно до інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», сформованого 04.11.2021 року, 28.05.2021 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі – продажу квартири, серія та номер: 2425, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним – Сандомирським Л.О.

Враховуючи викладене, та норми, які підлягають застосуванню при вирішенні питання про необхідність забезпечення позову, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою, та такою, що підлягає частковому задоволенню, при цьому незабезпечення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому в разі задоволення позову.

Суд, вважає, що слід вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь – яким особам дій по відчуженню, оформленню, переоформленню та державної реєстрації, реєстраційних дій пов`язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2371326912101), яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності.

Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить ухилення від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому, обраний судом вид забезпечення позову (заборона вчинення будь-яких дій по відчуженню вказаного майна) не порушує прав третіх осіб.

Зустрічне забезпечення позову не застосовується.

Згідно ч.7 ст.153 ЦПК України суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Тому, розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність допустити негайне виконання ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-157 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи –Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк Олена Володимирівна, про визнання правочину недійсним– задовольнити частково.

Заборонити вчинення будь – яким особам дій по відчуженню, оформленню, переоформленню та державної реєстрації, реєстраційних дій пов`язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2371326912101), яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Ю. Мащук