Рішення № 10091977, 16.02.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2010 р.                                                                      Справа №19/231

за позовом Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", юридична адреса: вул.Володимирська,46, м.Київ, 01034, для листування: вул.Басейна, 7В, м. Київ,01004

до Приватного підприємства "Полагропром", вул. Новий Базар, 2, м. Полтава, 36024

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Компанія "ГлаксоСмітКляйн Експорт Лімітед",вул.Жилянська,43, м.Київ.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севрук Дмитро Адамович, вул.Перемоги, 2, с.Підлипичі, Полтавського району, Полтавської області

про стягнення 39408,34 грн.

                                                                      Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: Погодіна Н.М., дов. №29/2010 від 04.01.2010р.

від відповідача: не з’явився

від третіх осіб: не з’явилися

          Розглядається позовна заява про стягнення 39408,34 грн. збитків, згідно договору страхування транспортних засобів № 1001407 від 27.07.2005р., понесених внаслідок ДТП, яке сталося 26.06.2006р., за участю транспортних засобів належних відповідачу та третій особі, 24827,25 грн. інфляційних та 3695,75 грн. - 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.12.2009р. –а.с.129).

          Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що у водія застрахованого автомобіля була надана лише довіреність на керуванням даним транспортом, в той час як обов'язковим є застосування подорожнього листа типової форми N 3, позивач не з’ясував та не надав доказів того, що водій застрахованого автомобіля Побуховський Ю.І. мав право користуватися транспортним засобом на момент настання страхового випадку. В додаткових поясненнях зазначив, що позивачем не доведено неправомірність дій відповідача та їх причинно-наслідкового зв’язку з пошкодженням автомобіля має наслідком відсутності в повному обсязі сукупності обставин, що є підставою відшкодування за приписами ст.116,1187 ЦК України та зазначає, що між сторонами відсутнє грошое зобов’язання тому позивач безпідставно нарахував інфляційні та 3 % річних.

          Третя особа - Компанія "ГлаксоСмітКляйн Експорт Лімітед" в письмових поясненнях зазначає, що страхове відшкодування за пошкодження автомобіля отримав та підтримує позовні вимоги.

Третя особа - Севрук Дмитро Адамович письмових пояснень по суті спору не надав.

          В судовому засіданні на підставі ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

          27 липня 2005 року між Закритим акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (далі - Позивач) та Компанією "ГлаксоСмітКляйн Експорт Лімітед" (Страхувальник) був укладений Договір страхування транспортних засобів №1001407 (далі - Договір страхування).

          Відповідно до умов Договору страхування позивач (страховик) взяв на себе зобов’язання відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу.

          Згідно п. 1.3 Договору страхування перелік транспортних засобів, що приймаються на страхування, страхові випадки, місце страхування та інші умови страхування, зазначені в додатках до цього договору.

          За п. 2 (підпункт 42) Додатку № 1 до Договору страхування позивачем прийнято на страхування, зокрема, автомобіль Volkswagen державний реєстраційний номер 459 58 КА на суму 55000,00грн. (т.1, а.с.19).

          Додатковою угодою від 17.01.2006року до даного Договору сторонони доповними Розділ 5 наступним пунктом: "При повній (конструктивній, фактичній) загибелі транспортного засобу у випадку коли страховик прийняв відмову страхувальника від прав на застрахований транспортний засіб та страхувальнику виплачується страхове відшкодування згідно умов договору транспортний засіб передається уповноваженій особі страховика для організації його оцінки та наступного продажу. При цьому страхувальник гарантує повернення коштів одержаних після реалізації залишків транспортного засобу на розрахунковий рахунок ЗАО "Європейський страховий альянс" протягом 5- ти днів з дати їх отримання від покупця залишків" (т.1 а.с.21).

          Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2006 року на вул. Артема в м. Полтава мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).

Громадянин Севрук Дмитро Адамович, керуючи автомобілем «УАЗ», державний реєстраційний номер 173 28 СН, при виникненні перешкоди, яку водій виявив, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості руху, не вибрав безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем "ВАЗ", державний реєстраційний номер ВІ 1463 АС та виїхавши на зустрічну смугу руху скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen державний реєстраційний номер 459 58 КА (застрахований автомобіль).

Зазначені обставини встановлені рапортом інспектора оформлення ДТП при У МВС України в Полтавській області від 26.06.2006 року, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.06.2006р., поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди протоколом про адміністративне правопорушення від 22.06.2006 року серії 947855 (т.1 а.с.53-69).

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 25.07.2006 року (справа №3-3603/2006) громадянина Севрука Дмитра Адамовича було визнано винним за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за фактом вищевказаної ДТП (т.1 а.с.71).

Відповідно до фактів, викладених у рапорті та довідки ВДАІ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області від 26.06.2006 року, застрахований автомобіль отримав значні механічні пошкодження (т.1 а.с.24, 55).

          Право на керування застрахованим автомобілем було надано водію Побуховському Юрію Івановичу, що підтверджується копією довіреності від 02.07.2009р. на керування транспортним засобомта копією наказу №26-К від 16.06.2006 про прийняття на роботу представництва "ГлаксоСміт Кляйн Експорт Лімітед" (т.1 а.с.144-145).

          На підставі п.4.3 Договору страхувальник - Компанія "ГлаксоСмітКляйн Експорт Лімітед" повідомив про подію з транспортним засобом та направив позивачу заяву від 27.06.2006року про виплату страхового відшкодування ( т..1, а.с. 25).

          Згідно п.5.3. Договору розмір страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб визначається на підставі розміру заподіяної шкоди з урахуванням:

страхової суми й обсягу відповідальності страховика за договором (враховуючи проведені виплати страхового відшкодування на день страхового випадку та повноту сплати страхового платежу); безумовної франшизи; суми, що була відшкодована страхувальнику особою, винною у заподіянні збитків або особою, яка їх відшкодовує замість винуватця.

          Позивач заявою за № 2310 від 05.07.2006р. звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" про виконання оцінки матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen POLO державний реєстраційний номер 459 58 КА (т.1 а.с.26).

          Відповідно до Звіту ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт" за №1883 від 10.07.2006 року, вартість матеріального збитку, завдана власнику застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в вищевказаній ДТП, склала 40233,34 грн. 34 коп. (т.1 а.с.27-48).

          Відповідно до висновку ТОВ "Експертна компанія" Укравтоекспертиза-Стандарт" від 03.10.2006року вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 48854,64 грн.

          Пунктом 5.4. Договору страхування при повній (конструктивній, фактичній) загибелі транспортного засобу (у випадку, якщо вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає більше 75% страхової вартості транспортного засобу), Страхувальник має право звернутися до Страховика із заявою про відмову від своїх прав на застрахований транспортний засіб на користь Страховика з метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі.

          28.09.2006року страхувальник (Компанія "ГлаксоСмітКляйн Експорт Лімітед") звернувся до позивача із заявою про відмову від прав на транспортний засіб Volkswagen POLO державний реєстраційний номер 459 58 КА та про страхове відшкодування згідно Додаткової угоди до Договору страхування № 1001407 від 17.01.2006р. (т.1 а.с.49).

          Згідно п. 2 (підпункт 42) Додатку № 1 до Договору автомобіль Volkswagen державний реєстраційний номер 459 58 КА застрахований на суму 55000,00грн..

          За п.2.4 Договору сума безумовної франшизи склала 825,00грн.

          За ч.1 ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

          На підставі заяви страхувальника та сформованого страхового акту №1466/06/50/ТР25/00/2 від 19.10.2006року позивач на виконання умов Договору здійснив перерахування на розрахунковий рахунок страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі (55000,00грн.-825,00грн.) 54175,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №12165 від 01.11.2006 року (т.1, а.с.52,53).

          Відповідно до п.5.11 Договору після виплати страхового відшкодування до Страховика переходить право вимоги, яке мав Страхувальник до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

          На підставі п.5.11 Договору страхування позивач направив відповідачу претензію №3890 від 27.08.2009р., про виплату відшкодування збитків у порядку регресу у розмірі 54175,00 грн., яка одержана відповідачем 31.08.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.08.2009р. за № 57230594 (т.1, а.с.75).

          Відповідач відповіді на претензію не надав, збитки не сплатив.

Позивачем у позовній заяві заявлено до відшкодування за заподіяну шкоду 39408,34грн.

          Згідно статті 22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

          Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

          Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Громадянин Севрук Дмитро Адамович на момент вчинення дорожньо транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем. Зазначене підтверджується наказом ПП «Полагропром»від 10.09.2005р. № 198-к про прийняття на роботу на посаду водія Севрук Дмитрія Адамовича, наказом ПП «Полагропром»від 27.06.2006р. № 136-к про звільнення з роботи з посади водія Севрук Дмитрія Адамовича (т.1 а.с.118,119).

На момент вчинення дорожньо транспортної пригоди громадянин Севрук Дмитро Адамович керував 26.06.2006 року автомобілем УАЗ, державний реєстраційний номер 173 28 СН. Зазначене підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.06.2006р., поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди протоколом про адміністративне правопорушення від 22.06.2006 року серії 947855, постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 25.07.2006 року по справі №3-3603/2006р (т.1 а.с.53-69).

          Відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187ЦК України).

          Згідно довідок Полтавського ВРЕВ УДАІ ГУМВС України в Полтавській області за № 189 від 05.02.2010р. та за №11/1088 від 12.02.2010року станом на 26.06.2006року на праві власності за приватним підприємством "Полагропром" був зареєстрований транспортний вантажний автомобіль марки УАЗ 452Д-СПГ, 1984 року випуску, державний номер 17328 СН, № кузова 329918 (свідоцтво про реєстрацію ІХС 416066), який 27.06.2008року був знятий власником з обліку виробництва.

          Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

          Відповідно до роз’яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди" № 04-5/239 від 29.12.2007р., вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що третя особа - Севрук Дмитро Адамович знаходився в трудових відносинах з відповідачем.          Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія АА № 947855 від 27.06.2006року та доповненням до протоколу АА №947155 встановлено, що 26.06.2006року водій Севрук Д.А. керуючи транспортним засобом УАЗ 452Д-СПГ, державний номер 17328 СН, що належить на праві власності ПП "Полагропром", по вул.Артема при виникненні перешкоди яку водій виявив не вжив всіх заходів для зменшення швидкості руху, а також не вибрав безпечну дистанцію та скоїв зіткнення з авто ВАЗ 2107д/н Ві 1463 АС водій Тимошенко С.Д., та при виїзді на смугу зустрічного руху скоїв зіткнення з авто Фольксваген поло д/н 45958 КА, що рухався в зустрічному русі. Внаслідок пригоди авто отримали технічні пошкодження.

          Крім того факт здійснення правопорушення підтверджується схемою пригоди за № 16-00; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.06.2006 року; поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди від 26.06.2006 року та постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 25.07.2006 року (справа №3-3603/2006) про визнання громадянина Севрука Дмитра Адамовича винним за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за фактом вищевказаної ДТП

          Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

          Таким чином, матеріалами справи підтверджується вина громадянина Севрука Дмитра Адамовича у скоєнні ДТП та скоєння зіткнення з авто Фольксваген поло д/н 45958 КА, що рухався в зустрічному русі, внаслідок чого останній одержав значні пошкодження.

          Заперечення відповідача проти позову з мотивів того, що позивачем не доведено неправомірність дій відповідача та їх причинно-наслідкового зв’язку з пошкодженням автомобіля, судом відхиляються з огляду на викладене вище.

          Відповідно до роз’яснення президії Вищого господарського суду "Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди" за № 04-5/239 від 29.12.2007р., в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

          Відповідач не надав доказів, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

          Крім того, в п.4 Роз’яснення № 04-5/239 визначено, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України ). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

          У випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

          Відповідач таких доказів суду не надав.

          Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 39408,34грн. збитків є правомірними.

          Позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив збільшені позовні вимоги про стягнення індексу інфляції у сумі 64235,59грн. та 3695,75грн.3% річних.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Отже, відповідальність на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, передбачена частиною другою ст. 625 ЦК України, настає за умов, якщо 1) зобов’язання у винної сторони грошове; 2) наявний факт прострочення грошового зобов’язання; крім того, 3) нарахування інфляційних та 3% річних проводиться на суму боргу.

          Таким чином, нарахування індексу інфляції та 3% річних на боргові суми можуть бути включені до суми збитків, але індекс інфляції та 3% річних, що нараховуються за борговими зобов’язаннями, не нараховуються на збитки.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем по даній справі заявлено до стягнення індекс інфляції та 3% річних нарахованих на грошові кошти, які позивачем визначені як збитки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до даних правовідносин.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у сумі 64235,59грн. та 3695,75грн.3% річних задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          В разі добровільного виконання рішення суду відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Приватного підприємства "Полагропром" (вул.Новий Базар, 2, м.Полтава, 36024, ідентифікаційний код 23810475, р/р 26000710000226 , ХОФ АКБ УСБ в м.Полтава) на користь Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (юридична адреса: вул.Володимирська, 46, м.Київ, 01034, для листування: вул.Басейна, 7В, м. Київ,01004; ідентифікаційний код 19411125; р/р 265083301602 в АБ "Енергобанк", м.Київ , МФО 300272) 39408грн. 34коп. збитків, 394грн.08коп. витрат з оплати державного мита, 136грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

          3. В іншій частині –у позові відмовити.

                    Суддя                                                                      Безрук Т.М.

Рішення підписано.