Рішення № 100917685, 28.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2021Справа № 910/12412/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП"

до Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 964467,75 грн.

за участі представників:

від позивача: Поліщук С.В., адвокат,

від відповідача: Архипова В.О., самопредставництво,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 8517,75 грн. реальних збитків та 955950 грн. упущеної вигоди, завданих унаслідок відхилення відповідачем тендерної пропозиції позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що надані позивачем документи не відповідали вимогам тендерної документації, оскільки позивач не надав висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи з необхідними даними щодо товару. У зв`язку з цим відповідач вважає правомірним відхилення тендерної пропозиції позивача. Крім того, позивачем не підтверджено належними доказами розмір упущеної вигоди та за наслідками розгляду скарги позивача Антимонопольний комітет задовольнив лише один пункт скарги з шести.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що при розгляді відповідачем тендерної пропозиції позивача порушено вимоги чинного законодавства, оскільки відповідач не здійснив перевірку пропозиції на відповідність всім іншим умовам тендерної документації. При цьому, розрахунок плати за подання скарги здійснюється виходячи з очікуваної вартості предмета закупівлі, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків у повній сплаченій сумі, незважаючи на кількість пунктів скарги. Також позивач зауважив, що розмір упущеної вигоди становить ціну договору, який був би укладений між сторонами в разі визнання позивача переможцем закупівлі. Крім того, позивачем надавався гарантійний лист та лист-підтвердження виробника товару, що в сукупності підтверджує втрату реально можливого доходу.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що рішення Антимонопольного комітету та адміністративного суду у справі № 640/29951/20 прийняті не повністю на користь позивача. При цьому, позивач належним чином не ознайомився із вимогами тендерної документації, внаслідок чого його тендерна пропозиція не відповідала встановленим умовам. Також позивачем не доведено, що в разі відхилення пропозиції переможця саме пропозицію позивача було би обрано серед інших пропозицій учасників торгів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації оголосило про проведення процедури закупівлі у формі відкритих торгів, предметом якої є «ЄЗС ДК 021:2015-33740000-9 Засоби для догляду за руками та нігтями (Антисептичний засіб для рук)». Оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу (Prozorro.gov.ua) за №UA-2020-08-21-001496.

З метою участі в указаній процедурі закупівлі позивач подав відповідачу тендерну пропозицію, яку рішенням тендерного комітету відповідача, оформленим протоколом розгляду тендерних пропозицій від 07.10.2020, відхилено.

Підставами для відхилення відповідачем тендерної пропозиції позивача відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено наступне: 1) наданий у складі тендерної пропозиції позивача висновок від 01.20.2019 №12.2-18-1/21939 державної санітарно-епідеміологічної експертизи не містить підтвердження індексу гострої токсичності при нанесенні на шкіру, сенсибілізуючої дії - 0 балів та індекс гострої токсичності при введенні у шлунок - 1 бал; 2) пунктом 12 додатку №1 до тендерної документації вимагалось надати нормативну документацію на запропоновану продукцію на підтвердження якісних характеристик, що встановлені вимогами тендерної документації, тоді як ТОВ «Гренландія НВП» не надало нормативну документацію на запропоновану продукцію в повному обсязі, що не відповідає вимогам тендерної документації.

Надалі, переможцем процедури закупівлі визначено ТОВ «Міконт», з яким 19.11.2020 укладено договір №451 на постачання продукції, що була предметом закупівлі.

Не погоджуючись з прийняти рішенням, позивач звернувся 17.10.2020 до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель зі скаргою про порушення законодавства у сфері публічних закупівель щодо неправомірного відхилення його тендерної пропозиції та визначення переможцем процедури закупівлі ТОВ «Міконт».

За подання відповідної скарги позивачем сплачено 8517,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.10.2020 № 553636428.

Рішенням Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 13.11.2020 № 21167-р/пк-пз у задоволенні скарги відмовлено. Разом із цим, у мотивувальній частині рішення зазначено про часткове погодження з доводами позивача щодо протиправності рішення тендерного комітету замовника, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій від 07.10.2020, а саме в частині неправомірного відхилення тендерної пропозиції позивача через ненадання нормативної документації на запропоновану продукцію, встановивши надання ним такої документації.

Відтак, позивачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, однак прийняте 29.06.2021 рішення у справі № 640/29951/20 наразі не набрало законної сили.

Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 статті 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За змістом статей 1, 18 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) скарги, що стосуються тендерної документації та/або прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення строку, установленого для подання тендерних пропозицій, можуть подаватися до органу оскарження (Антимонопольного комітету України), з моменту оприлюднення оголошення про проведення торгів, але не пізніше ніж за чотири дні до дати, установленої для подання тендерних пропозицій. За подання скарги до органу оскарження справляється плата. Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України. Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, яке набирає чинності з дня його прийняття та є обов`язковим для виконання замовниками, особами, яких вони стосуються.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель зі скаргою від 17.10.2020 про порушення законодавства у сфері публічних закупівель щодо неправомірного відхилення його тендерної пропозиції та визначення переможцем процедури закупівлі ТОВ «Міконт».

Проте, рішенням Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 13.11.2020 № 21167-р/пк-пз у задоволенні скарги відмовлено.

Разом із тим, ознакою наявності такої умови відповідальності як причинно-наслідковий зв`язок є те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а шкода є наслідком саме такої протиправної поведінки.

Натомість, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами всіх елементів складу цивільного правопорушення, вчиненого відповідачем, як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, а саме не доведено протиправність прийнятого відповідачем рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача, а відтак і наявність безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами у вигляді обов`язкового платежу за подання скарги.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення 955950 грн. упущеної вигоди, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

На обґрунтування наявності збитків у вигляді упущеної вигоди позивач зазначив, що внаслідок неправомірного відхилення відповідачем тендерної пропозиції позивача, останній втратив можливість на одержання 955950 грн. доходу, що становить ціну його тендерної пропозиції.

Наведений розмір упущеної вигоди підтверджується позивачем також протоколом розкриття тендерних пропозицій, гарантійним листом від 28.09.2020 № 09/39 та листом-підтвердженням від 28.09.2020 № 09/04 ТОВ «Гренландія», яке є виробником товару, що пропонувалася позивачем до постачання. Крім того, позивачем надано договір поставки товарів від 15.04.2020 № 15/04/20, який за твердженнями позивача укладений для виконання договору в спірній процедурі закупівлі, а також договори поставки щодо досвіду виконання аналогічної поставки.

У той же час, суд наголошує на тому, що позивач, який має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинен довести, що гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено іншою особою. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Разом із цим, надані позивачем докази не є достатніми на підтвердження реальної можливості отримання позивачем доходу в розмірі 955950 грн. в разі не відхилення відповідачем його тендерної пропозиції.

Суд зауважує, що відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 29.09.2020, окрім позивача та визначеного відповідачем переможця торгів ТОВ «Міконт», учасниками процедури закупівлі також були ТОВ «Імекс Макс» та ТОВ «Лізоформ».

Відтак, позивачем не доведено, що в разі не відхилення відповідачем його тендерної пропозиції саме позивач був би визнаний переможцем торгів, та що в разі укладення між сторонами в межах процедури закупівлі договору останній був би повністю позивачем виконаний.

При цьому, із наданого позивачем договору поставки товарів від 15.04.2020 № 15/04/20, який укладений між позивачем та ТОВ «Гренландія», неможливо дійти висновку про його укладення позивачем саме для виконання договору в межах процедури закупівлі №UA-2020-08-21-001496, що проводилася у вересні-жовтні 2020 року.

Надання позивачем на підтвердження розміру упущеної вигоди досвіду виконання аналогічного договору, гарантійного листа та листа-підтвердження виробника товару не можуть бути належними доказами наявності збитків саме у вигляді неодержаного доходу.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявність упущеної вигоди в сумі 955950 грн., що зумовлює суд у задоволенні позову в цій частині відмовити.

За наведених обставин, пред`явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 08.11.2021 року.

Суддя К.В. Полякова