Рішення № 100917640, 09.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2021Справа № 910/11843/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СОЛОМ`ЯНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОДМАГ»

про стягнення 57 945, 32 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СОЛОМ`ЯНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОДМАГ» про стягнення 57 945, 32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 788 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.11.2019 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за період з грудня 2019 року по травень 2021 року, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, просить позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 27.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 79, кв. 45.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2021, позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з встановленням після відкриття провадження у справі порушень вимог статей 162, 164 ГПК України

У встановлений судом строк, недоліки позовної заяви усунуто шляхом подання заяви, яка надійшла до суду 18.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 суд продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2019 року між Солом`янською районною в місті Києві Державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОДМАГ» (орендар), а також Комунальним підприємством «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СОЛОМ`ЯНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА» (підприємство-балансоутримувач) було укладено договір № 788 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вулиця Донецька, 18 для розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, об`єктом оренди є нежиле приміщення, будівля, споруда, загальною площею 83,5 кв.м., у т.ч. на І поверсі 60,0 кв.м. та підвал 23,5 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначена на підставі пункту 13 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 і становить без ПДВ 92,13 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку жовтень 2019 року - 7 665, 00 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

У пунктах 3.6, 3.7 Договору визначено, що орендна пата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно п. 6.2 Договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня або не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3% річних від суми заборгованості.

У п. 9.1 Договору визначено, що він набирає чинності з 05.11.2019 та діє до 04.11.2022.

05 листопада 2019 року сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди, згідно якого підприємство-балансоутримувач передало, а орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором оренди приміщення, розташоване на І поверсі та підвалі та перебуває на балансі Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СОЛОМ`ЯНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА», загальною площею 83,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Донецька, 18.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за Договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період грудня 2019 року по травень 2021 року, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, а також пеню, 3% річних та суму інфляційних втрат, за порушення виконання грошових зобов`язань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За встановленими обставинами справи, відповідач підписавши Договір та акт приймання-передачі, прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення на І поверсі та підвал, загальною площею 83,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вулиця Донецька, 18, що перебуває на балансі позивача.

Прийняття майна в оренду зумовлює виникнення обов`язку зі сплати орендних платежів та відшкодування інших витрат, обумовлених Договором.

Так, відповідно до умов Договору, сторонами визначено ставку орендної плати за базовий місяць - жовтень 2019 року у розмірі 7 665, 00 грн.

У пункті 3.2 Договору, сторонами узгоджено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Таким чином, за умовами Договору орендар повинен самостійно визначити розмір орендної плати за поточний місяць та сплатити кошти у строк до 15 числа поточного місяця, як те передбачено пунктом 3.7 Договору.

Разом з цим, докази погашення орендарем заборгованості з орендної плати за спірний період, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З урахуванням наведеного, суд встановив, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати за період з грудня 2019 року по травень 2021 року, що свідчить про наявність у нього перед позивачем заборгованості в розмірі 50 062, 56 грн.

В заяві, поданій в порядку усунення недоліків ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2021, позивач зазначив, що після пред`явлення позову відповідач сплатив 10 707, 04 грн, в підтвердження чого надав відповідні банківській виписки.

Разом з цим, суд не може віднести сплачені кошти в рахунок погашення зобов`язань зі сплати орендної плати за період з грудня 2019 року по травень 2021 року.

Так, статтею 534 ЦК України врегульовано черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

Алгоритм розподілу коштів урегульований у цій статті визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2019 року в справі № 910/12934/18 зауважив, що можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може.

Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Зі змісту наданої банківської виписки вбачається, що вказані кошти перераховувались в рахунок поточних зобов`язань, а саме 4 339, 20 грн, 867, 84 грн, 2 000, 00 грн та 500, 00 грн за червень 2021 року, 3 000, 00 грн за серпень 2021 року.

Таким чином, з огляду на відсутність у договорі положень щодо можливості кредитором зарахування сплачених коштів в рахунок погашення минулих зобов`язань, 10 707, 04 грн, сплачені з червня по вересень 2021 року не можуть бути зараховані в погашення зобов`язань відповідача, які виникли з грудня 2019 року по травень 2021 року, що відповідає висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 26 грудня 2019 року в справі № 911/2630/18.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати за Договором та факту наявності боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 50 062, 56 грн, є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись пунктом 6.2 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 962, 90 грн.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені не суперечать закону.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 497, 66 грн та 5 422, 20 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум, суд встановив, що при визначенні розміру пені та 3% річних позивачем не правильно визначено дату початку прострочення грошового зобов`язання, оскільки такі вимоги нараховуються на кожний день прострочення виконання зобов`язання, натомість позивач здійснював нарахування з початку наступного місяця.

Попри це, заявлена до стягнення сума не перевищує розмір 3% річних та пені, розрахований судом, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі з огляду на положення ч. 2 ст. 237 ГПК України.

Розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОДМАГ» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 79, кв. 45; ідентифікаційний код 42955032) на користь Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СОЛОМ`ЯНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА» (03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, буд. 6; ідентифікаційний код 35756919) 50 062, 56 грн (п`ятдесят тисяч шістдесят дві гривні 56 коп) заборгованості з орендної плати, 962, 90 грн (дев`ятсот шістдесят дві гривні 90 коп) пені, 1 497, 66 грн (одна тисяча чотириста дев`яносто сім гривень 66 коп) 3 % річних, 5 422, 20 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 20 коп) інфляційних втрат та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 09.11.2021.

Суддя О.С. Комарова