Ухвала суду № 100917633, 08.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.11.2021Справа № 910/15348/21Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.27) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» (22162, Вінницька обл., Козятинський р-н, село Михайлин) про визнання недійсним пункту 4.6 договору у справі №910/15348/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 29592958,43 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач) про стягнення 29592958,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №1097/01 від 05.12.2019 у встановлений строк не здійснив повної та своєчасної оплати отриманої електричної енергії, у зв`язку з чим позивач просить стягнути основний борг в розмірі 29592958,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15348/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

До відділу діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзефо-Миколаївська біогазова компанія» (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним пункту 4.6 договору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний пункт 4.6 договору істотно порушує права та обов`язки позивача за зустрічним позовом, так як за порушення порядку оплати отриманої електричної енергії надає право на стягнення штрафних санкцій, що невиправдано збільшує його кредиторську заборгованість.

За приписами частини 4 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви судом встановлено, що подана зустрічна позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 р. у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду, зокрема, сплату судового збору.

При цьому, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 р., практика Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї Конвенції не визнають саму по собі необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, позивачем за зустрічним позовом до позовної заяви не додано жодних належних доказів на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Разом з цим, позивачем за зустрічним позовом в позовній заяві заявлено про відстрочення сплати судового збору, оскільки позивач за зустрічним позовом перебуває в тяжкому фінансовому становищі.

Розглянувши викладене позивачем у зустрічній позовній заяві клопотання, суд вирішив відмовити в його задоволенні виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

При цьому, наведеними правовими нормами Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.

Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір саме для позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, втім у спірних правовідносин позивач за зустрічним позовом є юридичною особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №909/8/18.

Відтак, оцінивши доводи, наведені позивачем за зустрічним позовом на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів і узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, виходячи з приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» позивач за зустрічним позовом повинен, виходячи з предмету спору сплатити судовий збір в розмірі 2270,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Крім того, за приписами частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, всупереч викладеному, в поданій зустрічній позовній заяві, заявником не надано підтвердження того, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача за зустрічним позовом з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, оскільки не дотримано вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» без руху та надати позивачу за зустрічним позовом строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.

На підставі викладеного та керуючись статтями 162, 164, 174, 180, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення сплати судового збору.

2. Залишити без руху зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Гарантований покупець».

3. Встановити позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків - протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали.

4. Встановити Державному підприємству «Гарантований покупець» спосіб усунення недоліків шляхом подання:

- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн;

- підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача за зустрічним позовом з тим самим предметом та з тих самих підстав.

5. Роз`яснити позивачу за зустрічною позовною заявою, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

6. Згідно частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Т.В. Васильченко