Рішення № 100917576, 02.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2021Справа № 16/471

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

За позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м.Київ, вул.Лисенка, 6, код 04713033)

до ПІДПРИЄМСТВА "РЕАЛКОМСЕРВІС" ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ (ПІДПРИЄМСТВО "РЕАЛКОМСЕРВІС") (02093, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 11-А, офіс 305,306, код 30470231)

про стягнення 402 141,46 грн

Представники сторін:

Від позивача: не з`явились

Від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2004 Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалкомсервіс" про стягнення 402 141,46 грн основного боргу - платежі за перевезення залізницею, з яких 76 780,00 грн тарифу за перевезення від вхідної прикордонної станції до кінцевої станції Коростень та 271 134,55 грн додаткових зборів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2004 порушено провадження у справі № 16/471, призначено розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

02.11.2004 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2004 зупинено провадження у справі № 16/471 до розгляду Господарським судом Київської області справи № 242/17-04/12.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2014 у справі № 242/17-04/12/5 припинено провадження у справі за первісним та зустрічним позовами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 поновлено провадження у справі № 16/471, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначено судове засідання на 10.08.2021.

09.08.2021 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

10.08.2021 розгляд справи відкладено на 14.09.2021.

У засіданні суду 14.09.2021 оголошено перерву до 12.10.2021.

У засідання суду 12.10.2021 з`явилась представник позивача, підтримала заявлені вимоги та уточнила назву відповідача, до якого заявлено позовні вимоги: ПІДПРИЄМСТВА "РЕАЛКОМСЕРВІС" ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ (ПІДПРИЄМСТВО "РЕАЛКОМСЕРВІС") (код 30470231), а не Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалкомсервіс" , як зазначено у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 визначено вірним вважати найменування відповідача у даній справі: ПІДПРИЄМСТВО "РЕАЛКОМСЕРВІС" ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ (ПІДПРИЄМСТВО "РЕАЛКОМСЕРВІС") (код 30470231), оголошено перерву у судовому засіданні до 02.11.2021.

02.11.2021 представник позивача через відділ діловодства суду подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та необхідністю звернення до медичного закладу.

У засідання суду 02.11.2021 представники позивача та відповідача не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Розглянувши клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення судового розгляду з огляду на визначений процесуальний строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд якої розпочато у липні 2021 року, не надання заявником обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи з метою подання пояснень, доказів по справі та неможливості розгляду справи по суті спору за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судове провадження, визначені процесуальні строки розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповдіно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача на свою користь платежі за перевезення в сумі 402141 грн.46 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на станцію Васильків Південно - Західної залізниці на адресу ПП «Реалкомсервіс» з Казахстану (відправник ТОВ «КАНТ») надійшло 58 вагонів з цукром у кількості 3712,0 МТ. У зв`язку з відсутністю вантажоодержувача та неможливістю видати вантаж, вантажовідправником (ТОВ «КАНТ») змінено одержувача на АТЗТ «Фактор» та переадресовано йому вантаж. В свою чергу АТЗТ «Фактор», як новий одержувач та власник вантажу, заявою від 06.07.2004 за № 198 переадресував вантаж на станцію Коростень на свою адресу.

Відповідно до Протоколу накладення арешту на майно від 30 липня 2004 року на підставі Постанови про накладення арешту на майно від 30 липня 2004 р., старший слідчий СВ ПМ Житомирської ОДПІ майор Войтенко С.В. наклав арешт на майно - цукор в кількості 3712 тон, що знаходився в 58 залізничних вагонах на станції Киростень Південно -Західної залізниці, вилучив їх та передав на зберігання начальнику ст.Коростень з метою подальшої подачі для вигрузки на під`їзну колію Коростенського КХП з метою подальшої передачі для відповідального зберігання підприємству «Реалкомсервіс».

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).

У відповідності до §1 статті 2 УМВС (в редакції станом на час спірних правовідносин), на умовах даної угоди здійснюється перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні між станціями, вказаними у § 2 статті 3, по накладних, передбачених даною угодою.

Згідно статті 7 УМВС, одночасно з пред`явленням вантажу до перевезення відправник для кожної відправки повинен надати станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну, накладна повинна бути заповнена у чіткій відповідності з Поясненнями по заповненню накладної УМВС (Додаток 12.5).

Статтею 13 УМВС визначено, що провізні платежі, під якими розуміється плата за перевезення вантажу, проїзд провідника, додаткові збори та інші витрати, що виникли від приймання вантажу до перевезення до його видачі одержувачу, нараховуються за наступними тарифами, діючими в день укладення договору перевезення: у сполученні між станціями залізниць сусідніх країн за перевезення по залізницях країни відправлення і країни призначення - по внутрішнім тарифам, діючими на залізницях цих країн, або згідно прямого тарифу, якщо цими залізницями встановлений прямий тариф.

Згідно статті 15 УМВС провізні платежі розраховані у відповідності до статті 13 стягуються за перевезення по залізницях призначення з одержувача на станції призначення.

Посилаючись на вказані норми позивач просить стягнути за перевезення вантажу від станції Квашино до станції Коростень тариф та додаткові збори з відповідача, як одержувача вантажу за міжнародним перевезенням.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на ст. ст. 13, 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та ст. 62 Статуту залізниць України.

При цьому, позивачем не доведено суду та не надано доказів того, що між ним та відповідачем існують правовідносини в сфері перевезення вантажів залізницею.

До матеріалів справи не надано накладних, відповідно до яких можна було б встановити, хто є одержувачем вантажу в міжнародному перевезенні.

Надані ксерокопії 28 актів загальної форми, з яких: 4 акти станції Микитівка Донецької залізниці від 15.06.2004, 20 актів станції Новомосковськ від 16.06.2004 та 4 акти станції Васильків від 29.07.2004, не підтверджують, що Підприємство «Реалкомсервіс» є одержувачем вантажу за договором міжнародного перевезення вантажу.

В актах загальної форми станції Микитівка від 15.06.2004, в обставинах, які потягли складання актів вказано: «На підставі протоколу виїмки від 11.06.2004 СВ ПМ ДПА в Житомирській області вагони переадресовані згідно наказу 572 від 15.06.2004 М Шевченка. Додаткові збори стягнути з ТОВ «Центрторг».

В актах загальної форми станції Новомосковськ від 16.06.2004, вказано, що вагони прибули на станцію Новомосковськ на адресу ТОВ «Центрторг», знаходяться на коліях станції в зв`язку з відсутністю коштів на рахунку, відказом вантажоотримувача від вантажу.

В актах загальної форми станції Васильків вказано, що вагони прибули в адресу ТОВ «Реалкомсервіс» 07.07.2004 по неповних документах (ксерокопії), відказом від вантажу.

Крім того, до матеріалів позову додана заява АТЗТ «Фактор» від 06.07.2004 про переадресацію вантажу на станцію Коростень, в якій АТЗТ «Фактор» заявляє, що він є власником вантажу - цукру в 58 вагонах.

Жоден з вказаних документів не підтверджує, що стороною перевезення був відповідача - ПІДПРИЄМСТВА "РЕАЛКОМСЕРВІС" ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ (ПІДПРИЄМСТВО "РЕАЛКОМСЕРВІС").

Пам`ятка № 1207а про користування вагонами, відповідно до якої 31.07.2004 вагони були подані КХП, не містить підписів представників відповідача, тому також не є належним доказом у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів та не доведено належними засобами доказування, наявності обставин, якими він обґрунтував позовні вимоги про стягнення платежів за перевезення з відповідача.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки встановлені статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.11.2021

Суддя О.М.Ярмак