Рішення № 100917467, 19.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2021Справа № 910/8248/21Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАТЕКС"

про стягнення 440 559, 00 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАТЕКС"

до Міністерства оборони України

про встановлення нікчемності правочину та стягнення коштів у розмірі 93 240,00 грн

за участю представників:

від Міністерства оборони України: Ніколова В.М.

від ТОВ "ВЕАТЕКС": Лесик Б.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАТЕКС" про стягнення 440 559, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 286/2/20/31 від 13.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

02.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 відкрито провадження у справі №910/8248/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

02.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕАТЕКС" подано до суду зустрічну позовну заяву до Міністерства оборони України про встановлення нікчемності договору №286/2/20/31 від 13.05.2020 та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення коштів у розмірі 93 240,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (ч. 4 ст. 180 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 дану зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

06.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАТЕКС" до Міністерства оборони України про встановлення нікчемності договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення коштів у розмірі 93 240,00 грн., вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, подальший розгляд справи №910/8248/21 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №910/8248/21 призначено на 31.08.2021.

18.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що Міністерство оборони України не уповноважене законодавством у сфері публічних закупівель на повторний розгляд документів, поданих для участі у процедурі після проведення переговорів з учасником. Також, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що у ціновій пропозиції TOB «ВЕАТЕКС» від 23.04.2020 № 22-5/1, завантажену на веб-сайті PRQZZORO після проведення переговорів з Міністерством оборони України відсутня інформація про виробника товару, що пропонується до постачання, оскільки вимоги про зазначення такої інформації у Ціновій пропозиції і не передбачено законодавством. Таким чином, договір був укладений у повній відповідності до Цінової пропозиції учасника переговорної процедури закупівлі - ТОВ «ВЕАТЕКС». Договір підписаний з боку позивача за первісним позовом без будь-яких зауважень.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.08.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 910/8248/21 на 14.09.2021 у зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання.

У судовому засіданні 14.09.2021 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 28.09.2021

27.09.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ «ВЕАТЕКС» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 28.09.2021 суд розглянувши клопотання ТОВ «ВЕАТЕКС» про відкладення судового засідання, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Однак, ТОВ «ВЕАТЕКС» не обґрунтувало наявності обставин, які б у відповідності до наведеної вище правової норми можуть бути підставою для відкладення судового засідання.

При цьому, ТОВ «ВЕАТЕКС» скористався наданими йому процесуальними правами, надавши суду докази часткової оплати заборгованості.

Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши думку представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та враховуючи відсутність підстав, визначених вище наведеними нормами законодавства, для відкладення підготовчого засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ВЕАТЕКС» про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні 28.09.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/8248/21 до судового розгляду по суті на 19.10.2021, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

19.10.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ «ВЕАТЕКС» надійшли письмові пояснення по суті спору та заява про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2021 надав пояснення по суті первісних позовних вимог, проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень на первісний позов та надав пояснення по суті зустрічного позову.

У судовому засіданні 19.10.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 між Міністерством оборони України (замовник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕАТЕКС» (постачальник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладений договір про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України (за кошти Державного бюджету України) №286/2/20/31 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2020 році поставити Міністерству оборони України кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові), а саме: Лот 4, Столові прибори і тарілки одноразового використання (39222110-8) (ложки столові одноразові пластикові) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

У відповідності до п. 1.2. договору, ціна, кількість, асортимент та специфікацією.

У відповідності до Специфікації (п. 1.2. договору) сторони погодили найменування, кількість, строк постачання та вартість (ціна) товару.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання-передачі (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені, документи: акт приймання-передачі, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.

Згідно із п. 3.1. договору та Специфікації, ціна цього договору становить 1 864 800,00 грн, у тому числі: без ПДВ - 1 554 000,00 грн, ПДВ - 310 800,00 грн (за загальним фондом).

Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться: протягом 30 календарних днів (за умов надходження, бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), але не пізніше ніж за 10 робочих днів до закінчення поточного бюджетного року (п. 4.1. договору).

Згідно із п. 5.1. договору, товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями цього договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці Міністерства оборони України (додаток №12.1.1 до договору), яка є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 5.2. договору, місцем поставки товару є військові частини Збройних Сил України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених, нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантаження.

Датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача замовника, яка вказана в акті приймання - передачі (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 7.3.6 договору, за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставленого товару та пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У пункті 6.2.4. договору сторони погодили, що у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов цього договору замовник, в односторонньому порядку, має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це постачальника у строк 5 робочих днів з дня настання таких підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕАТЕКС» на виконання умов договору не поставлено товар у повному обсязі на суму 1 864 800,00 грн, а тому позивач за первісним позовом листом №286/6/5309 від 22.07.2020 звернувся до ТОВ «ВЕАТЕКС» про розірвання договору №286/2/20/31 від 13.05.2020 та застосування штрафних санкцій.

У зв`язку із тим, що відповідач за первісним позовом у строк встановлений договором не поставив відповідачу товару на суму 1 864 800,00 грн, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 20% штрафу у сумі 372 960,00 грн, пеню у розмірі 26 573,40 та у розмірі 8 391,60 грн, 7% штрафу у розмірі 32 634,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕАТЕКС» заявлено зустрічний позов про встановлення нікчемності договору № 286/2/20/31 від 13.05.2020 про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України і ТОВ «Веатекс» та застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Веатекс» коштів у розмірі 93 240,00 грн.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Веатекс» посилається на те, що ТОВ «Веатекс» було змушене звернутись до іншого виробника товару та отримало згоду на поставку товару від ТОВ «ЮОН», яке гарантувало своєчасно та у повному обсязі виготовити і поставити ложки одноразові для Міністерства оборони України. У зв`язку із чим, ТОВ «Веатекс» уточнило довідку №1704-8 від 17.04.2020 про технічні характеристики товару, в частині виробника продукції, що пропонується до постачання, згідно з якою ТОВ «Веатекс» готове було поставити Міністерству оборони України товар з наступними технічними характеристиками:

«Ложка пластикова. Виготовлена з пластику для споживання їжі. Колір білий або прозорий. Вага ложки не менше 3 грамів. Ложка не ламається при використанні за призначенням та витримує температуру 90°С, що підтверджується експертним висновком. Різкий запах пластмаси відсутній. Ложка призначена для харчових потреб та має відповідне маркування. Вироби відповідають вимогам чинного санітарного законодавства України , відповідають ТУ У 25.2- 20838581-005:2009 «Посуд та прибори столові одноразові з полістиролу. Технічні умови» та зміни №l виробника та дозволені для використання у громадському харчуванні.

Виробник товару (його адреса): Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮОН», Україна, 79070, м. Львів, вул. Пасічна, 133

Рік виготовлення товару - 2020».

ТОВ «Веатекс» розмістило новий гарантійний лист №1704-3 від 17.04.2020, яким гарантувало Міністерству оборони України поставити товар столові прибори і тарілки одноразового використання (39222Т10-8) (ложки столові одноразові пластикові), Лот 4, виробник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮОН», Україна, 79070, м. Львів, вул. Пасічна, 133.

За доводами позивача за зустрічним позовом, умови договору № 286/2/20/31 від 13.05.2020 відрізняються від змісту тендерної пропозиції ТОВ «Веатекс», в частині технічних умов і виробника товару, що є підставою для визнання договору нікчемним в силу приписів ч. 4 ст. 36, ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент проведення публічної закупівлі).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладений договір від 13.05.2020 про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України (за кошти Державного бюджету України) №286/2/20/31, відповідно до умов якого відповідач за зустрічним позовом зобов`язався у 2020 році поставити Міністерству оборони України кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові), а саме: Лот 4, Столові прибори і тарілки одноразового використання (39222110-8) (ложки столові одноразові пластикові), а позивач за зустрічним позовом забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У Специфікації (п. 1.2. договору) сторони погодили, що строк постачання товару у кількості 1500 шт - до 25.05.2020 включно, а у кількості до 4500 шт - до 15.07.2020 включно.

Таким чином, відповідач за первісним позовом взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у строк до 25.05.2020 включно (1500 шт) та до 15.07.2020 включно (4500 шт).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач в порушення умов договору у обумовлений сторонами строк поставки товару не здійснив.

Відповідачем за первісним позовом факт допущеного порушення не заперечується.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

У відповідності до п. 7.3.6. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставленого товару та пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення негрошового зобов`язання - порушення строків поставки товару.

Оскільки відповідачем за первісним позовом не поставлено товар у розмірі 1 864 800,00 грн, доказів поставки товару відповідачем не надано, позивачем за первісним позовом правомірно нараховані 20% штрафу та пені, у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з поставки товару.

Розрахунок штрафу у сумі 372 960,00 грн. (1864800,00 грн (вартість не поставленого товару х 20%) є арифметично вірним, у зв`язку із чим суд задовольняє позов в цій частині.

Розрахунок пені у сумі 26 573,40 грн. та у сумі 8 391,60 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим суд задовольняє позов у цій частині.

Як підтверджено матеріалами справи, мало місце прострочення поставки товару понад 30 днів, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від вартості товару, що становить 32 634,00 грн. Розрахунок штрафу у сумі 32 634,00 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача за первісним позовом щодо подвійного стягнення штрафу, судом відхиляються, оскільки стягнення штрафів у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару, та 7 % за порушення строків поставки товару понад 30 днів, з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання передбачено сторонами у договорі №286/2/20/31 від 13.05.2020, при цьому суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як штраф, його розмір та спосіб визначення встановлено частиною другою статті 549 Цивільного кодексу України, а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Доводи відповідача за первісним позовом про врахування судом правових позицій, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 (про стягнення зокрема, 534 749,28 грн - 10% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 10 днів, 1 069 498,56 грн - 20% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 30 днів.) є помилковими, оскільки стосуються інших обставин справи та порядку нарахування штрафних санкцій.

Відповідачем за первісним позовом у поясненнях по суті спору заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій до 10%.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач за первісним позовом посилається на те, що останнім вжито всі залежні від нього заходи для можливого виконання зобов`язань, понесено додаткові витрати на замовлення товару, а також забезпечено виконання своїх зобов`язань у розмірі 5% ціни договору (п. 11.3 договору).

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що штрафні санкції підлягають стягненню за самий факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо не поставлення товару та не поставлення в строк, незалежно від того, чи існували у відповідача ризики настання несприятливих наслідків для господарської діяльності відповідача.

Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем за первісним позовом не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу та пені, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд залишає без задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог про встановлення нікчемності договору №286/2/20/31 від 13.05.2020 про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України і ТОВ «Веатекс» та застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Веатекс» коштів у розмірі 93 240,00 грн, то судом встановлено наступне.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування зустрічних вимог ТОВ «Веатекс» зазначає, що договір №286/2/20/31 від 13.05.2020 є нікчемним в силу приписів ч. 4 ст. 36, ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент проведення публічної закупівлі), згідно з якою умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції чинній на час проведення закупівлі) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Згідно до ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції чинній на час проведення закупівлі) встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, перед проведенням аукціону TOB «Веатекс» завантажило довідку №1704-8 від 17.04.2020 про технічні характеристики товару, що пропонується до постачання, згідно з якою ТОВ «ВЕАТЕКС» готове поставити Міністерству оборони України товар з наступними технічними характеристиками:

«Ложка пластикова. Виготовлена з пластику для споживання їжі. Колір білий або прозорий. Вага ложки не менше 3 грамів. Ложка не ламається при використанні за призначенням або витримує температуру 90С, що підтверджується експертним висновком.. Різкий запах пластмаси відсутній. Ложка призначена для харчових потреб та має відповідне маркування. Вироби відповідають вимогам чинного санітарного законодавства України, відповідають ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови (зі змінами) виробника та дозволені для використання у громадському харчуванні.

Виробник товару, його адреса: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрекс», Україна, 40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, 2/1».

Відповідно до ч. 19 ст. 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» » (у редакції чинній на час проведення закупівлі) замовник у строк, що становить не більше трьох робочих днів з дня завершення аукціону, розглядає цінові пропозиції та інші документи учасників відбору та визначає учасником переговорів такого учасника відбору, який запропонував найнижчу ціну/приведену ціну з урахуванням підстав відхилення, визначених статтею 4 цього Закону.

Як вбачається з Витягу з Протоколу засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо розгляду пропозиції учасників відбору на закупівлю кухонного приладдя, товарів для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові) №75/166/6 від 22.04.2020 вирішено робочій групі Міністерства оборони України провести 23.04.2020 переговори з ТОВ «Веатекс» щодо закупівлі.

Відповідно до Витягу з Протоколу засідання тендерного комітету Міністерства оборони України №75/166/8 від 27.04.2020 робочою групою тендерного комітету Міністерства оборони України вирішено прийняти пропозицію ТОВ «Веатекс» щодо закупівлі кухонного приладдя, товарів для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові) п`ять лотів, які відповідають вимогам ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови (зі змінами). Виробник товару ТОВ «Андрекс», за переговорною процедурою закупівлі.

Таким чином, суд відзначає, що проводилась переговорна процедура закупівлі відповідно до Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у випадку застосування переговорної процедури закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від ціни пропозиції учасника.

Як вбачається з цінової пропозиції ТОВ «Веатекс» № 22-5/1 від 23.04.2020 інформація про виробника товару, що пропонується до постачання відсутня.

Судом прийнято до уваги заперечення Міністерства оборони України, що Закон України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» та Закон України «Про публічні закупівлі» не визначає повторного розгляду документів, поданих для участі у процедурі після проведення переговорів з учасником.

Таким чином, договір №286/2/20/31 від 13.05.2020, який підписаний сторонами без зауважень, укладений відповідно до цінової пропозиції учасника переговорної процедури закупівлі, та не містить порушень ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність обставин, які вказують на наявність ознак нікчемного правочину, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги за зустрічним позовом про встановлення нікчемності договору №286/2/20/31 від 13.05.2020 та застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину, у зв`язку із чим, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє первісний позов Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАТЕКС" про стягнення 440 559, 00 грн. та відмовляє у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАТЕКС" до Міністерства оборони України про встановлення нікчемності правочину та стягнення коштів у розмірі 93 240,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом та судовий збір за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАТЕКС" (02160, місто Київ, проспект СОБОРНОСТІ, будинок 7А, кімната 528 "Б", ідентифікаційний код 42298183) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) штрафні санкції у розмірі 440 559,00 грн та судовий збір у розмірі 6608,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 09.11.2021.

Суддя О.В. Гулевець