Рішення № 100917465, 08.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2021Справа № 923/667/21

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Бондаренко-Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №923/667/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15; ідентифікаційний код: 41482988)

До ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Про стягнення 81924, 71 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Зуйкова Олега Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 81 924, 71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2018 між сторонами був укладений договір поставки № 277 (далі - Договір). На виконання умов Договору, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму - 906 664, 37 грн. Проте, відповідач станом на 28.02.2021 сплатив лише - 824 779, 66 грн. Таким чином, у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі - 81924, 71 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 81924, 71 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

19.05.2021 Господарський суд Херсонської області ухвалив передати матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки місцезнаходженням відповідача у справі. Матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду міста Києва - 23.05.2021.

21.05.2021 року позивач звернувся з заявою до Господарського суду Херсонською області в порядку статті 48 ГПК України з заявою про заміну неналежного відповідача -ФОП Зуйкова Олега Володимирова на належного відповідача - ОСОБА_1 .

Оскільки, фізична особа-підприємець Зуйков Олег Володимирович у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) був припинений з 04.09.2019, Суд у відповідності до ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 29.06.2021 звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області з метою встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

15.07.2021 від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області надійшов лист в якому Центрального міжрегіонального управління ДМС підтвердив зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 станом на січень 2009 року.

21.07.2021 Суд ухвалою-запитом звернувся до відділення з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з метою встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 станом на липень 2021 року.

02.08.2021 від відділення з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист, в якому останній підтвердив місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

06.08.2021 Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 923/667/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

04.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Зуйковим Олегом Володимировичем (далі - покупець) було укладено Договір поставки №377, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Покупаю продукцію (далі Товар) у кількості, асортименті і по оптово-роздрібним ціпам згідно з накладними (що мають силу специфікацій), що є невід`ємними частинами цього договору, а Покупець зобов`язується приймати Товар і своєчасно проводити оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих поставок (партій Товару).

Згідно п. 3.1 договору товар постачається окремими партіями Покупцю за цінами, найменуванням, у кількості та асортименті, відповідно зазначеним у накладних, що мають силу специфікацій), що є невід`ємними частинами цього Договору.

Умовами п. 3.4 передбачено, що датою поставки (момент фактичного отримання) Товару є дата видаткової накладної, що засвідчується підписом уповноваженої особи Покупця.

За приписами розділу 4 договору право власності на Товар переходить до Покупця з моменту фактичного отримання товару (дата оформлення видаткової накладної) та прийому товару по якості та кількості згідно з умовами цього договору. Прийом Товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами відповідно до Інструкцій № П-6 від 15 червня 1965 р. та № П-7 від 25 квітня 1966 р., затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР. Товар вважається зданим Постачальником та прийнятим Покупцем: відносно кількості відповідно до накладної, що підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на всіх примірниках накладної.

Відповідно до п.п. 5.1-5.4 договору Покупець оплачує отриманий Товар за оптово-роздрібними цінами, передбаченими у рахунках-фактурах, накладних (специфікаціях), що є невід`ємними частинами цього договору. Ціни, вказані в накладних (рахунках-фактурах). включають вартість відвантаження, пакування, маркування. Покупець зобов`язується оплатити після відвантаження Товару протягом 30 днів, згідно суми вказаній видаткових накладних. Оплата товарів здійснюється шляхом перерахування суми вартості товарів на поточний рахунок Постачальника, що вказаний у цьому договорі па підставі рахунку-фактури.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018. У випадку, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку цього договору не повідомить іншу про припинення дії договору, він вважаються пролонгованим на цих же умовах па наступний календарний рік. Ця умова може бути застосована неодноразово (п.п. 7.1, 7.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 377 постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 906 664,37 грн, що підтверджується видатковими накладними № 3674 від 04.12.2018 на суму 245 100,00 грн, № 3088 від 08.04.2019 на суму 150 105,17 грн, № 3083 від 02.04.2019 на суму 310 459,20 грн, № 3084 від 08.04.2019 на суму 9 000,00 грн, № 3087 від 08.04.2019 на суму 60 000,00 грн, № 3171 від 30.11.2018 на суму 51 000,00 грн, № 3779 від 26.12.2018 на суму 63 000,00 грн та № 3420 від 14.12.2018 на суму 18 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що поставив відповідачу товар на загальну суму 906 664,37 грн, проте відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання перед позивачем не виконав, оплату поставленого товару здійснив частково в розмірі 824 779,66 грн, що підтверджується банківськими виписками, зокрема від 02.09.2019 в сумі 12 187,84 грн, від 29.10.2018 в сумі 9 000,00 грн, від 24.09.2018 в сумі 60 000,00 грн, 19.09.2018 в сумі 130 459,20 грн, від 20.08.2018 в сумі 180 000,00 грн, від 28.03.2018 в сумі 63 000,00 грн, від 06.03.2018 в сумі 179 100,00 грн, від 26.02.2018 в сумі 66 000,00 грн, від 04.01.2018 в сумі 51 000,00 грн, від 05.12.2018 в сумі 18 000,00 грн, від 03.09.2019 в сумі 72,62 грн., внаслідок чого позивач завернувся до суду за захистом свого порушеного права. У зв`язку з несплатою відповідачем отриманого товару, тобто не виконання грошового зобов`язання, позивач просить суд стягнути з відповідача суму поставленого, але неоплаченого товару в сумі 81 924,71 грн.

На момент розгляду спору судом відповідач у справі - Суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 стратив статус суб`єкта підприємницької діяльності, однак його зобов`язання, які виникли на підставі договору поставки № 377, підлягають розглядові господарським судом, оскільки виникли на підставі господарського договору в ході здійснення господарської діяльності відповідача у справі.

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за несплату отриманого товару в розмірі 81 924,71 грн за договором поставки № 377 від 04.01.2018.

III. Доводи позивача у справі.

Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві:

1) спірним договором сторони узгодили його істотні умови, зокрема: предмет, строк та ціну. Відповідач, на підставі умов договору, зобов`язався оплатити позивачу поставлений та прийнятий ним товар.

2) позивач вчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, поставивши товар відповідачу на загальну суму 906664,37 грн, жодних зауважень чи претензій щодо належності виконання умов договору позивачем від відповідача не надходило.

3) обов`язок відповідача сплатити вартість отриманого товару підтверджується видатковими накладними в загальному розмірі 906 664,37 грн. та виник як на підставі договору, так і на підставі ст. 692 ЦК України, проте відповідач отриманий товар оплатив частково, лише на суму 824 779,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками;

4) позивач надіслав відповідачу претензію вих № 25 від 25.03.2021, якою просив останнього погасити заборгованість, сплативши вартість отриманого товару в розмірі 81 924,71 грн до 16.04.2021. Вказану претензію відповідач отримав 15.04.2021, заборгованість визнав.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами на подання заперечень щодо викладених обставин. Про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, а саме ухвалою від 06.08.2021, яка отримана відповідачем 19.08.2021, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення №0105478373224.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов`язку здійснити сплату вартості поставленого йому товару в розмірі 81 924,71 грн.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи було поставлено позивачем відповідачу товар на загальну суму 906 664,37 грн;

- чи була здійснена відповідачем часткова оплата товару в розмірі 824 779,66 грн;

- коли у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий ним товару та чи відбулась затримка оплати відповідачем товару за спірним договором.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 906 664,37 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними. Відповідач, в свою чергу, оплатив отриманий товар частково на суму 824 779,66 грн, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 81 924,71 грн, яку відповідач визнав у надісланій йому позивачем претензії.

Як встановлено судом, у п. 5.3 договору сторони визначили, що Покупець зобов`язується оплатити після відвантаження Товару протягом 30 днів, згідно суми вказаній в видаткових накладних.

Отже, з урахуванням того, що кінцева дата видаткової накладної - 08.04.2019. Як наслідок, відповідач мав сплатити вартість товару не пізніше 10.05.2019, тобто (09.04.2019 + 30 днів), проте останній заборгованість перед позивачем станом на дату ухвалення судового рішення (28.10.2021) в розмірі 81 924,71 грн не погасив, водночас заборгованість свою визнав.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 922/1467/19 від 15.2020.

Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача про стягнення з відповідача 81 924,71 грн вартості поставленого та неоплаченого товару, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 81 924,71 грн.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, враховуючи вищевикладене, доводи позивача, визнання боргу відповідачем та наявні докази, суд дійшов висновку, що наявні матеріали свідчать про те, що відповідач безпідставно не сплатив вартість отриманого майна.

Оскільки доводи позивача щодо того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором не сплативши вартість отриманого товару в розмірі 81 924,71 грн матеріалами справи і самим же відповідачем підтверджено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 81 924,71 грн.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» до Фізичної особи-підприємця Зуйкова Олега Володимировича (на момент винесення рішення втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності) про стягнення 81924,71 грн задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15; ідентифікаційний код: 41482988) 81924,71 (вісімдесят одну тисячу дев`ятсот двадцять чотири) грн 71 коп. основного боргу та 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких