Рішення № 100917463, 08.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2021Справа № 910/12662/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/12662/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД ТЕРНОПІЛЬ» (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, буд. 11; ідентифікаційний код: 37556723)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНРГАУМ» (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, буд. 8 В, оф. 169; ідентифікаційний код: 43434826)

Про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 103020, 00 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД ТЕРНОПІЛЬ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНРГАУМ» (далі - відповідач) про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 103020, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2021 відповідач на виконання усної домовленості про поставку палива виставив позивачу рахунок № 158 на поставку дизельного палива об`ємом 5000 л. на суму 103020, 00 грн. На підставі виставленого рахунку № 158, позивач 26.01.2021 за платіжним дорученням № 207 здійснив оплату вартості палива у сумі 103020, 00 грн. Проте, в порушення взятого на себе зобов`язання відповідач поставку палива не здійснив.

13.08.2021 Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/12662/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надав відповідачеві строк для подання відзиву впродовж 15 днів з дня вручення ухвали суду від 13.08.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив від відповідача або заява про продовження/поновлення строку для його подання до суду не надходила, а відтак відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД ТЕРНОПІЛЬ» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНРГАУМ» (далі - постачальник) було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до умов якого, покупець повинен був оплатити товар - дизельне паливо об`ємом 5000 л. загальною вартістю 103 020,00 грн на підставі виставленого постачальником рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачальник виставив покупцю рахунок № 158 від 25.01.2021, на підставі якого покупець здійснив попередню оплату в розмірі 103020,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 207 від 26.01.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем встановленого строку поставки товару на суму 103020,00 грн відповідно до умов укладеного договору у спрощений спосіб, тобто одразу після оплати товару на підставі платіжного доручення у семиденний строк.

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товару загальною вартістю 103020,00 грн за договором поставки, укладеного у спрощений спосіб на підставі норм ст. 181 ГК України.

III. Доводи позивача у справі.

Так, згідно з доводами позивача, викладеними в позовній заяві:

1. спірним договором сторони узгодили його істотні умови, зокрема: предмет, строк та ціну. Відповідач, на підставі умов договору, зобов`язався поставити позивачу оплачений товар на загальну суму 103 020,00 грн.

2. позивач вчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, оплативши товар відповідачу, жодних зауважень чи претензій щодо належності виконання умов договору позивачем від відповідача не надходило.

3. обов`язком відповідача було поставити товару на суму 103020,00 грн по факту його оплати на підставі платіжного доручення № 207 від 26.01.2021, тобто до 17.06.2021, проте відповідач, станом на дату ухвалення судового рішення, грошові кошти не повернув, оплачений товар не поставив, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 103 020,00 грн

4. позивач надіслав відповідачу лист від 07.06.2021, в якому зазначив, що відповідач мав поставити позивачу товар, проте з моменту здійснення попередньої оплати товар постачальник та і не поставив, внаслідок чого позивач просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 103020,00 грн. (докази направлення опис вкладення, поштова квитанції містяться в матеріалах справи).

5. відповідач надіслав позивачу лист вих № 28 від 23.06.2021 в якому зазначив, що у зв`язку зі скрутною ситуацією для бізнесу та затримкою поставок нафтопродуктів від його постачальників, відбулась означена затримка поставки товару позивачу, проте відповідач зобов`язався поставити позивачу товар до 23.07.2021 або, якщо поставка не відбудеться в зазначені строки - повернути попередню оплату, чим підтвердив отримання попередньої оплати та наявність обов`язку з поставки товару позивачу.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами на подання заперечень щодо викладених обставин. Про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, а саме ухвалою від 13.08.2021, яка отримана відповідачем 25.08.2021, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення №0105478373968.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов`язку здійснити повернення попередньої оплати в розмірі 103020,00 грн, за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи наявні в укладеному між сторонами договорі у спрощений спосіб порушення чинного законодавства України;

- чи було відповідно до договору здійснено позивачем відповідачу попередню оплату на загальну суму 103020,00 грн;

- чи відбулась поставка відповідачем товару за спірним договором.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД ТЕРНОПІЛЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНРГАУМ», було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до його умов Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено попередню оплату на користь відповідача на загальну суму 103 020,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 207 від 26.01.2021, яке наявне в матеріалах справи, проте відповідач, в свою чергу, товар не поставив, попередню оплату не повернув, у своєму листі до позивача вих № 28 від 23.06.2021 визнав факт затримки товару та здійснення позивачем попередньої оплати за товар.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб шляхом здійснення листування між сторонами, з якого вбачається наявність господарських правовідносин між сторонами, а також платіжне доручення на підставі якого позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату та фактичним прийняттям даних коштів від позивача відповідачем.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічна норма міститься в ч. 6 ст. 265 ГК України.

Враховуючи зазначене, відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст.693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Дані висновки суду згоджуються із позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2131/19 від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 справа №918/631/19).

Оскільки позивачем було направлено вимогу про повернення попередньої оплати 07.06.2021 в розмірі 103 020,00 грн, у відповідача виникло зобов`язання з повернення грошових коштів у строки, встановлені статтею 530 ЦК України. Отже, з моменту направлення позивачем вимоги у відповідача виникли грошові зобов`язання з повернення суми передплати, які замінили зобов`язання з поставки товару, які не були виконані вчасно.

Відтак, оскільки позивач направив відповідачу лист про повернення авансу, позивач правомірно очікував на повернення сплаченої ним суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 103 020,00 грн, як такі, що є документально доведеними та відповідачем у встановленому ГПК порядку не спростовані.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оскільки доводи позивача щодо того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором не повернувши аванс в розмірі 103 020,00 грн матеріалами справи підтверджено, відповідачем на спростування доводів позивача доказів не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 103020,00 грн основного боргу.

VI Також позивач просив суд стягнути з відповідача 12000,00 грн витрат, понесених на правову допомогу та 5000,00 грн гонорару успіху, який має бути сплачений позивачем адвокату, в разі задоволення позову.

Як вбачається з поданої позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД ТЕРНОПІЛЬ» заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНРГАУМ» понесені у справі № 910/12662/21 адвокатські витрати у загальному розмірі 12 000,00 грн.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, якими є і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД ТЕРНОПІЛЬ» дотримано вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ним заявлено про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів у справі № 910/12662/21.

Норми Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачають таке:

стаття 15: - суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;

стаття 16: - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;

стаття 123: - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

частина 5 статті 129: - під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Конституція України проголосила найважливішу соціальну функцію адвокатури - забезпечення права на захист від обвинувачення та надання професійної правничої допомоги (правової допомоги).

Згідно ч. 1 ст. 1, 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, яка здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є, зокрема, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема, дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, надання адвокатом правої допомоги клієнту, зокрема, представництво інтересів клієнта у суді під час здійснення господарського судочинства, має здійснюватися професійно та ефективно для клієнта та його інтересів та відповідно до умов укладеного договору про надання правової допомоги.

Адвокат зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного представництва прав та законних інтересів клієнта (ст. 7 Правил адвокатської етики).

Згідно із положеннями ст. 11 Правил адвокатської етики, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

Адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.

Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

Відповідно до ст. 17 Правил адвокатської етики, приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.

Статтею 42 Правил адвокатської етики внормовано, що представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з поданих доказів, професійна правнича допомога позивачу у справі №910/12662/21 надавалась Адвокатом Лозою В.М. (надалі - адвокат) на підставі Договору про правову допомогу № б/н від 05.07.2021 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. за цим Договором Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: Надати правову допомогу у спорі, що виник із ТОВ «ЕНЕРГАУМ». З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 год). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу, направлення вимоги (1 год). 3 Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (12 год). 4. вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (6 год).

Відповідно до розділу 2 договору за здійснення дій, що визначені п. 1.1 договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 12000,00 грн. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1 сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. При задоволенні позову повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг від 08.07.2021 загальна вартість послуг складає 12000,00 грн.

Судом встановлено, що клієнту було надано правову допомогу, що підтверджується підписаними сторонами договором про правову допомогу та актом надання послуг № 1 від 29.07.2021.

Дослідивши опис наданих послуг в акті та матеріали справи, а також беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням витраченого часу не є необхідним для розгляду даної справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи принцип змагальності сторін, встановлений статтею 13 ГПК України, суд зазначає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, зокрема і подання доказів понесення судових витрат.

Крім того, суд вважає, що дана справа для адвоката є звичайним розрахунковим спором (стягненню підлягає тільки основний борг), що не тягне за собою багато витраченого часу, а відтак, розмір витрат має бути співмірним та підлягає зменшенню.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Отже, ч. 5 ст. 129 ГПК України зобов`язує суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати зазначені критерії, і без заяви іншої сторони про зменшення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, позивач долучив до матеріалів справи докази про понесення судових витрат, зокрема, акт наданих правничих послуг, відповідно до якого він витратив на підготовку позовної заяви та доданих до неї документів 24 години, договір правової допомоги та квитанцію про оплату адвокатських послуг, однак суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат з правової допомоги в розмірі 12 000,00 грн є перебільшеними, необґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 30% від суми заявлених вимог в розмірі 3 600,00 грн.

Суд зазначає, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений до стягнення не є обгрунтованим та пропорційний до предмету даного спору, виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням того, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, а судові засідання у спрощеному провадженні відсутні.

При визначенні витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з характеру спору, який не є складним, відсутність інших позовних вимог, окрім стягнення основного боргу, таких як штрафні санкції (пені), а також 3% річних та інфляційних витрат, необхідному обсягу часу, необхідному для підготовки позовної заяви (позовна заява на 4 аркушах), а подані копії документів до позовної заяви містяться на на 20 аркушах (включаючи договір на правову допомогу, акт виконаних робіт до договору на професійну правничу допомогу та повноваження адвоката) та її поданні, а також звичайному рівні цін на оплату професійної правничої допомоги на юридичному ринку.

Як вбачається з договору правової допомоги до суми вказаної у договорі та акті був включений «гонорар успіху», який за домовленістю сторін договору становить 5000,00 грн в разі задоволення позову., який на переконання суду не підлягає стягненню з відповідача у справі.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (правова позиція, викладена у постанові ВП ВС від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18).

Беручи до уваги наведену правову позицію Верховного Суду, господарський суд вказує, що гонорар успіху не є витратами на правову допомогу, що носять обов`язковий характер, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для покладення судових витрат на правову допомогу у цій частині на відповідача.

Крім того, результат вирішення даної справи є прогнозованим та передбачуваним, а тому визначення "гонорару успіху" у такій категорії спору є покладенням додаткового тягаря фінансових зобов`язань на клієнта, а відпоідно, і іншу сторону спору, та неє розумним та необхідним.

Отже, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД ТЕРНОПІЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНРГАУМ» підлягає задоволенню на підставі поданих позивачем доказів в розмірі 103 020,00 грн. та 3 600,00 грн адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД ТЕРНОПІЛЬ» (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, буд. 11, ідентифікаційний код 37556723) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНРГАУМ» (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, буд. 8-В, оф. 169, ідентифікаційний код 43434826) про стягнення 103 020,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНРГАУМ» (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, буд. 8-В, оф. 169, ідентифікаційний код 43434826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙД ТЕРНОПІЛЬ» (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, буд. 11, ідентифікаційний код 37556723) 103 020 (сто три тисячі двадцять) грн 00 коп., 3600 (три тисячі шістсот) грн 00 коп. адвокатських послуг та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову щодо стягнення адвокатських витрат - відмовити.

4. Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ганна Бондаренко - Легких