Ухвала суду № 100914928, 29.10.2021, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/956/21 Провадження № 6/358/31/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуслав, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст.247 ЦПК України, матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2021 року до суду надійшла заява стягувача в особі адвоката – Стеценка Максима Владленовича, у якій він просить поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» строк для пред`явлення до виконання виконавчого напису № 24659, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 31 жовтня 2017 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого напису нотаріуса заявник вказує, що 31 жовтня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович вчинив виконавчий напис № 24659 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості, що виникла по Кредитному договору №01013568465 від 08 серпня 2008 року, право вимоги за яким було відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Простофінанс» на користь стягувача на підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Вказаний виконавчий напис не було пред`явлено до виконання у встановлені строки з поважних причин, оскільки у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, штат працівників ТОВ «Кредитні ініціативи» було переведено на дистанційну роботу, що в свою чергу потягло за собою ряд обставин, які ускладнили ведення всього робочого процесу.

Відтак, посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 433 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України, для подальшого користування своїми правами ТОВ «Кредитні ініціативи» вважає за необхідне для належного виконання виконавчого напису нотаріуса № 24659 від 31.10.2017 року, поновити строк для повторного пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, в поданій заяві просив проводити судовий розгляд за його відсутності.

Боржник в судове засідання також не з`явися, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ст.ст. 128-130 ЦПК України. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав, причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд заяви за його відсутності до суду не надійшло.

Суд, розглянувши заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого напису до виконання, дослідивши подані заявником докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, зазначає наступне.

Питання поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання врегульовано ст. 433 ЦПК.

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII) передбачено, що нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

Відповідно до ст. 87 та ст. 88 Закону №3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з ст. 90 Закону № 3425-XII встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року за № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Тобто, виконавчий напис нотаріуса підлягає зверненню до примусового виконання. Тільки після відкриття виконавчого провадження кредитор набуває статусу стягувача у виконавчому провадженні.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

З наведеного вбачається, що нормами ЦПК України встановлена можливість поновлення пред`явлення до виконання саме виконавчого листа, а не виконавчого напису, як помилково вважає заявник.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно з п. 1 глави 16 наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 року №296/5 (далі - Порядок №296/5), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Відповідно до п.2 глави 16 Порядку №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з пп. 3.1 п. 3 глави 16 Порядку №296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до пп. 7.2 п.7 глави 16 Порядку №296/5, при кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов`язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках нотаріус вимагає подання двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов`язання.

Таким чином, Порядком №296/5 передбачено наступне вчинення виконавчого напису нотаріуса за одним і тим самим зобов`язанням. А тому заявник, не позбавлений права на поновлення строку пред`явлення виконавчого напису до виконання шляхом звернення до нотаріуса, який видав виконавчий напис за вказаним зобов`язанням.

Слід відмітити, що виконавчі листи та виконавчі написи нотаріуса є різними видами виконавчих документів.

При цьому, нормами ЦПК України не передбачено повноважень суду поновлення строку пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до примусового виконання. З вказаного слідує, що застосувати аналогію права до інституту поновлення строку пред`явлення виконавчого напису нотаріуса із поновленням строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, неможливо, оскільки виконавчий напис не має преюдиційної сили для суду.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17, оскільки в цій справі предметом перевірки була юрисдикція спору щодо заміни сторони у відкритому виконавчому провадженні, а предметом розгляду в даній справі є інші правовідносини - заява про поновлення строку пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Виконавчий лист - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Суд наголошує, що норми ст. 433 ЦПК України спрямовані, насамперед, для забезпечення примусового виконання виконавчих листів суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Водночас, питання поновлення строку для пред`явлення виконавчого напису до виконання, виходять за межі повноважень суду, які визначає Цивільний процесуальний кодекс України. Попри вказане, суд наголошує, що положення Закону № 3425-XII та Порядку №296/5 надають нотаріусам повноваження вирішити питання поновлення строку для пред`явлення виконавчого напису до виконання, шляхом наступного вчинення виконавчого напису за одним і тим самим зобов`язанням.

Суд не може підміняти інший орган навіть якщо ці повноваження не визначені за будь яким іншим органом. Підміною органу виконавчої влади можна було б вважати той випадок, коли власне суд вчинив якісь повноваження, властиві певному органу.

З вказаних підстав, суд відмовляє у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Керуючись статтею 433 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого напису № 24659, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 31 жовтня 2017 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов