Постанова № 10091485, 08.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 червня 2010 р. Справа№ 2-а- 4716/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю представників: представника позивача Чеховського Д.Ю., представників відповідача Кобець Н.А., Лисенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікта»(в подальшому ТОВ «Нікта») до Державної податкової інспекції у Ленінському району м. Харкові (в подальшому ДПІ у Ленінському району м. Харкові) про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Нікта»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському району м. Харкові про скасування рішення начальника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова: № 001392330/0 від 03 вересня 2009 р. (№0001392330/1 від 01 грудня 2009 р.; № 0001392330/2 від 04 січня 2010 р.); № 0000291600/0 від 03 вересня 2009 р. (0000291600/1 від 02 грудня 2009 р.; № 0000291600/2 від 04 січня 2010 р.); № 0000301600/0 від 03 вересня 2009 р. (№0000301600/1 від 02 грудня 2009 р.; № 0000301600/2 від 04 січня 2010 р.); № 0000922330/0 від 08 квітня 2010 р., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

24 серпня 2009 р. підприємством поштою було отримано від ДПІ у Ленінському районі м. Харкова акт про результати планової перевірки ТОВ «Нікта»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 р. по 31 березня 2009 р. № 1543/23-304 від 14 серпня 2009 р.

Відповідно до висновків акту перевірки підприємству вказано на порушення з боку позивача вимог податку на прибуток п. 5.2.1 п.5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. статті 5 Закону України «Про прибуток», в наслідок чого позивачу вказано на заниження податку на прибуток в сумі 8677663 грн., з яких 6250000 грн. в 1 му кварталі 2006 року, які не є предметом перевірки, та 2427663 грн. У звязку з тим що строк притягнення до відповідальності минув, податкові зобовязання по податку на прибуток у сумі 6250000 грн. не враховувались.

Також актом вказано на порушення по податку на додану вартість, а саме пп. 7.4.1. 7.4.5. п. 7.4. Закону України «Про ПДВ», та як наслідок вказано суму податкового кредиту яка безпідставно завищена: по декларації за травень 2006 року на суму 5000000 грн.; по декларації за липень 2006 року на суму 600000 грн.; по декларації за серпень 2006 року на суму 1033333 грн.; по декларації за вересень на суму 308797 грн.

Внаслідок чого підприємству зменшено суму податкового кредиту за червень вересень 2006 року на суму 1457284 грн.

Донараховано податок на додану вартість в сумі 5396708 грн, в тому числі; за травень 2006 року 4249999 грн., за липень 2006 року на суму 150028 грн., за серпень 2006 року на суму 936479 грн., за вересень 2006 року 210230 грн. У звязку з збігом строку позовної давності податок на додану вартість за травень 2006 року не нараховувався.

На підставі висновків акту перевірки Начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийнято декілька податкових повідомлень рішень: № 0001392330/0 від 03 вересня 2009 р., яким визначено суму податкових зобовязань підприємству по податку на прибуток в розмірі 2427663 грн., та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 2427663 грн.; № 0000291600/0 від 03 вересня 2009 року, яким визначено суму податкового зобовязанні по податку на додану вартість в сумі 1245276 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 622638 грн.; № 0000301600/0 від 03 вересня 2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1446855 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 723427 грн.

Позивач оскаржував податкові повідомлення рішення в порядку передбаченому Законом України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарги підприємства задоволені не були.

13 квітня 2010 р. підприємство отримало від відповідача, ще одне податкове повідомлення рішення № 0000922330/0 від 08 квітня 2010 року, яким підприємство додаткового нараховане податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 6250000 грн., та штрафні санкції в сумі 6250000 грн.

Позивач вважає, що осаржувані податкові повідомлення рішення прийняті всупереч діючого податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі, додатково пояснивши суду наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова правомірно складений акт про результати планової перевірки ТОВ «Нікта»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 р. по 31 березня 2009 р. № 1543/23-304 від 14 серпня 2009 р.

Щодо посилань позивача, що під час проведення перевірки були рішення судів, щодо правомірності нарахування відшкодування та про повторність зменшення відшкодування ПДВ, на думку відповідача, це не відповідає дійсності оскільки рішення про зменшення бюджетного відшкодування по цим справи були винесенні з інших підстав: за порушення п. 1.8. ст.1 та пп. «В»пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»та була інша сума бюджетного відшкодування 957276 грн.

Перевіркою встановлено, що за період травень вересень 2006 року основними контрагентами постачальниками ТОВ «Нікта»були ТОВ «Атлантіс Торг», ТОВ «Ягуар», ПП «Еллада 2002», ПП «Аякс 2002», ПП «Тіріт Інвест», ПП «Продукт Опттрейд», які згідно наданих декларацій заявляли ПДВ до відшкодування з бюджету та податок не сплачували, або сплачували його в незначній кількості. Вищевказані підприємства відносяться до однієї торгівельної групи, мають між собою налагоджені стабільні звязки та обізнані стосовно один одного.

ТОВ «Ягуар»та ПП «Еллада 2002» - визнано господарським судом банкрутами та скасовано державну реєстрацію. ТОВ «Атлантіс Торг»- свідоцтво платника податків ліквідовано; ПП «Тіріт Інвест»- розпочата ліквідаційна процедура. ПП «Аякс 2002»- визнано банкрутом, розпочата ліквідація. ПП «Продукт Опттрейд»- свідоцтво платника ПДВ анульовано.

Угоди укладені позивачем з постачальниками: ТОВ «Ягуар», ПП «Еллада 2002», ТОВ «Аякс 2002», ПП «Тіріт Інвест», ПП «Продукт Опттрейд», що виконувались протягом перевіряємого періоду не спричиняють, на думку відповідача, настання юридичних наслідків, а тому є нікчемними.

Наявність у ТОВ «Нікта»належно оформлених документів, які відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, так як перевіркою доведено, що відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

На думку відповідача, продукція фактично була поставлена безпосередньо від ПП «Тетра 2005»до ТОВ «Нікта», а документально оформлені (тільки на папері) через низку посередників без фактичного руху товарів та підприємством перераховувались кошти та документально оформлялись операції отримання та передачі товарів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за результатами планової перевірки ТОВ «Нікта»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 р. по 31 березня 2009 р. було складено акт № 1543/23-304 від 14 серпня 2009 р., який був отриманий позивачем 24 серпня 2009 р.

Згідно висновку зазначеного акту перевірки ТОВ «Нікта», підприємству вказано на порушення з боку позивача вимог п. 5.2.1 п.5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. статті 5 Закону України «Про прибуток», в наслідок чого позивачу вказано на заниження податку на прибуток в сумі 8677663 гривень, з яких 6250000 грн. у 1 м кварталі 2006 року, які не є предметом перевірки, та 2427663 грн. У звязку з тим що строк притягнення до відповідальності минув, податкові зобовязання по податку на прибуток у сумі 6250000 грн. не враховувались.

Також, згідно зазначеного акту перевірки ТОВ «Нікта»зазначені порушення по податку на додану вартість, а саме пп. 7.4.1. 7.4.5. п. 7.4. Закону України «Про ПДВ», та як наслідок вказано сума податкового кредиту яка безпідставно завищена: по декларації за травень 2006 року на суму 5000000 грн.; по декларації за липень 2006 року на суму 600000 грн.; по декларації за серпень 2006 р. на суму 1033333 грн.; по декларації за вересень на суму 308797 грн.

Внаслідок чого підприємству зменшено суму податкового кредиту за червень вересень 2006 року на суму 1457284 грн. та донараховано податок на додану вартість в сумі 5396708 гривень, в тому числі за травень 2006 року 4249999 гривень, за липень 2006 року на суму 150028 гривень, за серпень 2006 року на суму 936479 гривень, за вересень 2006 року 210230 гривень. У звязку з збігом строку позовної давності податок на додану вартість за травень 2006 року не нараховувався.

На підставі висновків акту перевірки Начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийнято декілька податкових повідомлень рішень, а саме: № 0001392330/0 від 03 вересня 2009 р., яким визначено суму податкових зобовязань підприємству по податку на прибуток в розмірі 2427663 грн., та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 2427663 грн.; № 0000291600/0 від 03 вересня 2009 р., яким визначено суму податкового зобовязанні по податку на додану вартість в сумі 1245276 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 622638 грн.; № 0000301600/0 від 03 вересня 2009 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1446855 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 723427 грн.

Позивач оскаржував податкові повідомлення рішення в порядку передбаченому Законом України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарги підприємства задоволені не були.

13 квітня 2010 р. підприємство отримало від відповідача, ще одне податкове повідомлення рішення № 0000922330/0 від 08 квітня 2010 р., яким підприємство додаткового нараховане податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 6250000 грн., та штрафні санкції в сумі 6250000 грн.

Згідно декларацій позивача за травень вересень 2006 року, суми податкового кредиту до відшкодування з Державного бюджету України, а саме за червень 2006 року 750001 грн., за липень 2006 року 310355 грн., за серпень 2006 року 300074 грн., за вересень 2006 року 96854 грн.

У червні 2007 року співробітниками відповідача проводилась перевірка законності відшкодування, про що було складено акт перевірки № 1413/16 204/32031045 від 21 червня 2007 р., та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000161620/0 від 27 червня 2007 р.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою щодо скасування вищезазначеного податкового повідомлення рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2008 р. по справі № 2а-4125/08 позовні вимоги позивача було задоволено, зазначену постанову залишено без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 р. та Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2010 р.

Вказаними судовими рішеннями судові інстанцій підтвердили право позивача на правомірність заявленого до відшкодування суми податку на додану вартість та визнали дії відповідача ДПІ у Ленінському районі що до зменшення такої суми не законними.

Таким чином, на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення № 0000301600/0 від 03 вересня 2009 року, діяли рішення судів щодо правомірності дій товариства та не законності дій посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо прийняття рішення про зменшення бюджетного відшкодування. (справа № 2а-4125/08).

Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України рішення судів є обов`язковими до виконання всіма органами не залежно від форми власності та підпорядкування.

Відповідно до вимог п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.п. 7.7.2. ст. 7 Закону України «про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.п. 7.7.4. ст. 7 Закону України «про ПДВ», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно п. 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи із системного аналізу наведених норм Закону України «Про ПДВ»вбачається, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи мас індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 ст. 19 Конституції України).

Законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлюють обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень Закону України «Про податку на додану вартість»сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем ( у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можу відмовляти у надання бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачеві при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такої відмови.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відповідей про проведення зустрічних перевірок постачальників товару, які надані до матеріалів справи, постачальники товару позивачу включили до своїх зобов'язань зобов'язання з ПДВ по податковим накладним, виданим на адресу позивача.

Відповідно до пунктів 7.7.5. та 7.7.6. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про ПДВ», протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органі державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про ПДВ», суд вважає, що право платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання податкової декларації податковим органом.

Приймаючи рішення № 0000301600/0 від 03 вересня 2009 р., начальник ДПІ у Ленінському районі фактично ще раз, не зважаючи на рішення судів, у тому числі і Вищого Адміністративного суду, зменшив суму бюджетного відшкодування та додатково застосував штрафні санкції за незаконне отримання бюджетного відшкодування в супереч вимогам Конституції та Закону України «Про ПДВ».

Закон України «Про ПДВ»не надає повноважень органам податкової служби двічі або повторно приймати рішення стосовно одного питання.

Також судом встановлено що відповідачем було прийнято: № 0001392330/0 від 03 вересня 2009 р., яким визначено суму податкових зобовязань підприємству по податку на прибуток в розмірі 2427663 грн., та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 2427663 грн.; № 0000291600/0 від 03 вересня 2009 р., яким визначено суму податкового зобовязанні по податку на додану вартість в сумі 1245276 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 622638 грн.; податкове повідомлення рішення № 0000922330/0 від 08 квітня 2010 р., яким підприємство додаткового нараховане податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 6250000 грн., та штрафні санкції в сумі 6250000 грн.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 11 статті 10 Закону України «Про Державні податкові службу в Україні»органи ДПС мають право: подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином законодавцем прямо передбачено повноваження відповідача лише у судовому порядку визнавати угоди не дійсними та стягувати отримані кошти до бюджету.

Судом встановлено, що відповідач до суду з відповідними заявами про визнання угод не дійсними не звертався, угоди з переліченими у акті контрагентами позивача: ТОВ «Ягуар»ПП «Аякс 2002», ТОВ «Атлантіс Торг», ПП «Продукт Оптрейд». ПП «Еллада 2002», ПП «Тіріт Інвест»недійсними в судовому порядку не визнанні.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо проведених зустрічних перевірок мід позивачем та його контрагентами ТОВ «Ягуар»ПП «Аякс 2002», ТОВ «Атлантіс Торг», ПП «Продукт Оптрейд». ПП «Еллада 2002», ПП «Тіріт Інвест», оскільки на момент складання акту перевірки 14 серпня 2009 р. зазначені підприємства було ліквідовано у різні часи, про що в також у акті перевірки зазначив відповідач.

Дослідивши акт перевірки відповідача, суд доходить висновку про безпідставність викладених в акті підстав для застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування податкових зобовязань з огляду на те, що у акті перевірки в супереч вимогам Закону України «Про ДПС»та наказу ДПА № 327 від 10 серпня 2005 р. складений без посилань на фактичні дані підприємства, без посилань на первинні документи підприємства які б підтверджували висновки відповідача про порушення з боку відповідача податкового законодавства. Натомість акт містить міркування та висновки відповідача про можливість порушення закону з боку позивача під час здійснення господарських операцій з контрагентами, а саме: «Підприємством перераховувались кошти та документально оформлялись операції отримання та передачі товарів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат доходної частини Державного бюджету України.»

Суд погоджується з доводами позивача, які ґрунтуються на вимогах Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що операції між підприємства насамперед повинні оформлятися первинними бухгалтерським документами встановленого зразка. До матеріалів справи позивачем надано вичерпний перелік первинних документів на підтвердження здійсненних операцій з контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не було доведено того, що товари не передавалися, або не існували взагалі (ознаки фіктивності).

В наданих до справи матеріалах та поясненнях відповідач не надав до суду доказів щодо правомірності визнання недійсним правочину відповідно до ст. 203, п. 1 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

При цьому відповідач, зазначаючи у акті перевірки висновок про визнання недійсності правочину по зазначеним підставам, в свою чергу ніяким чином не мотивує власну позицію стосовно цього питання, та не доводить жодних доказів того, що укладені позивачем угоди суперечать Цивільному кодексу або іншим актам цивільного законодавства або моральним засадам суспільства.

Відповідач не надав суду доказів укладення позивачем нікчемних угод.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 61, 67, 124 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,, ст. 10 Закону України «Про Державні податкові службу в Україні», ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікта»до Державної податкової інспекції у Ленінському району м. Харкові про скасування рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова: № 0001392330/0 від 03 вересня 2009 року (№ 0001392330/1 від 01 грудня 2009 р.; № 0001392330/2 від 04 січня 2010 року);

№ 0000291600/0 від 03 вересня 2009 р. (№ 0000291600/1 від 02 грудня 2009 р. № 0000291600/2 від 04 січня 2010 р.);

№ 0000301600/0 від 03 вересня 2009 р. (№ 0000301600/1 від 02 грудня 2009 р., № 0000301600/2 від 04 січня 2010 р.);

№ 0000922330/0 від 08 квітня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, постанову проголошену у відсутності особи, яка бере участь у справі, з дня отримання нею копії постанови, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 14 червня 2010 р.

Суддя О.В. Присяжнюк