Постанова № 100914529, 08.11.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4127/21

РІШЕННЯ

іменем України

"08" листопада 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

представника позивача Мельника М.М.,

відповідача ОСОБА_1 , його представника Самолюка В.В.,

перекладача Саба Анвар Абдулла,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Свої вимоги мотивувало тим, що 12 травня 2021 року працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області виявлено громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме знаходився на території України без наявності документів, що б надавали йому право законного перебування в Україні та не виконав рішення про примусове повернення з України.

Проведеною перевіркою встановлено, що відповідач в 2018 році прибув на територію України у приватних справах. 27 липня 2018 року відповідача було документовано посвідкою на тимчасове проживання в Україні, яку 07 листопада 2019 року було скасовано та вилучено. Будь-яких дій щодо легалізації свого становища на території України ОСОБА_1 не вчиняв. Територію України не покинув та перебуває на території України нелегально. При цьому, за порушення встановлених правил перебування на території України 08 липня 2020 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Також в цей же день відносно громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 міграційною службою було прийнято рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, зобов`язавши останнього залишити територію України не пізніше 05 серпня 2020 року. Проте відповідач ухилився від виїзду за межі України.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року) відповідача примусово видворено з території України, а також затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше, як на шість місяців з дати фактичного затримання, тобто до 12 листопада 2021 року включно.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», а в подальшому - до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».

Оскільки з боку ОСОБА_1 відсутня співпраця під час процедури його ідентифікації, в той же час Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на свої звернення до Консульского відділу Алжирської Народної Демократичної Республіки в Україні у сприянні ідентифікації та документуванні відповідача не отримало інформації та документів, необхідних для ідентифікації, документування та завершення процедури примусового видворення іноземця, а строк його затримання спливає, а тому позивач просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців.

В судовому засіданні представник позивача Мельник М.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив врахувати пояснення його представника.

Представник відповідача Самолюк В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що особа відповідача повністю встановлена за допомогою паспортного документа, копія якого після надходження позову до суду була направлена на адресу міграційної служби (оригінал паспортного документа буде переданий до адміністрації ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України» найближчим часом), а також зібраними міграційною службою документами під час надання відповідачу посвідки на тимчасове проживання на території України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача Мельника М.М., відповідача ОСОБА_1 , його представника Самолюка В.В., дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 12 травня 2021 року працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області виявлено громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме знаходився на території України без наявності документів, що б надавали йому право законного перебування в Україні та не виконав рішення про примусове повернення з України.

Проведеною міграційною службою перевіркою встановлено, що відповідач в 2018 році прибув на територію України у приватних справах. 27 липня 2018 року відповідача було документовано посвідкою на тимчасове проживання в Україні, яку 07 листопада 2019 року було скасовано та вилучено. Будь-яких дій щодо легалізації свого становища на території України ОСОБА_1 не вчиняв. Територію України не покинув та перебуває на території України нелегально. При цьому, за порушення встановлених правил перебування на території України 08 липня 2020 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Також в цей же день відносно громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 міграційною службою було прийнято рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, зобов`язавши останнього залишити територію України не пізніше 05 серпня 2020 року. Проте відповідач ухилився від виїзду за межі України.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року) відповідача примусово видворено з території України, а також затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше, як на шість місяців з дати фактичного затримання, тобто до 12 листопада 2021 року включно.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», а в подальшому - до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».

Строк затримання відповідача спливає 12 листопада 2021 року.

Також в судовому засіданні з письмових матеріалів справи, а саме копій повідомлень ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України» від 07 червня 2021 року та від 22 липня 2021 року, а також копій актів про відмову вчинити певні дії від 07 липня 2021 року та від 21 липня 2021 року (а.с. 12-14) встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово відмовлявся від співпраці з міграційною службою, а саме від заповнення анкети встановленого зразка для оформлення паспортного документа для виїзду за межі території України та вчинення інших дій, необхідних для його ідентифікації.

З матеріалів справи вбачається, що Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області тричі зверталося до Консульского відділу Алжирської Народної Демократичної Республіки в Україні у сприянні ідентифікації та документуванні відповідача (звернення від 03 червня 2021 року, від 20 липня 2021 року, від 28 серпня 2021 року (а.с. 14-15)), проте не отримало інформації, необхідної для ідентифікації та проведення процедури видворення ОСОБА_1 .

Аналізуючи доводи учасників справи, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Разом з тим, згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.ч. 11, 12 ст. 289 КАС України).

Згідно ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Аналогічні положення визначені також пунктом 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI Інструкції, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

Судом встановлено, що з боку відповідача дійсно була відсутня будь-яка співпраця під час процедури його ідентифікації, а позивачем вжито достатні та адекватні заходи для забезпечення ідентифікації та документування відповідача шляхом надіслання відповідних запитів до Консульского відділу Алжирської Народної Демократичної Республіки в Україні.

Однак у встановлений строк відповідні відомості та документи на адресу позивача не надійшли.

В той же час, під час розгляду справи ОСОБА_1 був належним чином ідентифікований за допомогою направленої на адресу позивача та суду копії паспортного документа відповідача (копії паспорта громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки), пред`явлення оригіналу цього документа та, додатково, зібраних міграційною службою документів під час надання відповідачу посвідки на тимчасове проживання на території України, а тому підстави для продовження строку затримання з метою його ідентифікації відсутні.

Однак, оскільки паспортний документ був пред`явлений стороною відповідача міграційній службі лише під час розгляду справи, а процедура примусового видворення не була завершена у зв`язку з наявністю причин, що не залежали від міграційної служби (введенням карантинних норм, що ускладнювали авіасполучення між Україною та Алжиром, а також набранням законної сили рішенням про примусове видворення відповідача лише 04 листопада 2021 року (з ухваленням постанови Шостим апеляційним адміністративним судом з цього питання), що унеможливлювало виконання рішення до цієї дати), а тому затримання ОСОБА_1 слід продовжити на строк, необхідний для забезпечення його примусового видворення, який, з врахуванням обсягу дій, необхідних для завершення вказаної процедури та введенням карантинних норм, суд встановлює строком, що не може перевищувати два місяці.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення – задовольнити частково.

Продовжити строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення за межі території України, але не більше, ніж на два місяці, тобто до 12 січня 2022 року.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв