Рішення № 100914269, 05.11.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8261/21

2-а/310/101/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участі: секретаря судового засідання Бевз О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бердянську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції , батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

В с т а н о в и в:

03.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просить визнати незаконною та скасувати постанову інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області сержанта поліції Довгополова Павла Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серія ЕАО №4645852 від 16.08.2021 року, якою було ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, і стягнуто штраф у розмірі 1700 грн.; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16.08.2021 року відносно нього була винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, у якій вказано, що він о 15:33:53, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER KA9049CE, рухався зі швидкістю 167км/год. При цьому перевищив максимально допустиму швидкість руху на автодорозі з окремими проїзними часинами на 57 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР. Швидкість руху вимірювалася вимірювачем швидкості TruCam TC 008346. З вказаною постановою він не згоден. У постанові не зазначено жодного доказу його вини. Поліцейським не було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Були порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Поліцейський взагалі не роз`яснив йому його права, не надав можливості скористатися правовою допомогою адвоката. Поліцейським не взято до уваги показання свідків, які перебували у той час в автомобілі. У постанові вказано, що фіксація правопорушення здійснювалася за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam TC 008346. При цьому, в порушення вимог ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», вказаний прилад не був закріплений стаціонарно, а утримувався поліцейським в руках, жодних документів на підтвердження правомірності використання даного вимірювального засобу поліцейським надано не було. Матеріали справи не містять доказів того, що інспектор поліції здійснював контроль швидкості руху в зоні дії дорожнього знаку 5.70 «Фото, відеофіксування порушень ПДР». На автодорозі Київ-Харків 94км. дорожній знак 5.70 відсутній.

Позивач і представник позивача в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача і представника позивач.

12.10.2021 року представник відповідачів Кривошеєва О.В. подала відзив на позов (а.с.26-42) у якому не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 зазначає, що постанова інспектора патрульної поліції Довгополова П.В. від 16.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, яка була винесена ним на місці вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, є правомірною. Відповідно до вимог ст. 258 КУпАП складання протоколу у даному випадку не передбачено. Під час розгляду справи ОСОБА_1 були роз`яснені його права, жодних клопотань від ОСОБА_1 не надходило. Факт перевищення позивачем швидкість руху на автомобільній дорозі з окремим проїзними частинами на 57 км/год був встановлений належними і допустимими доказами. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM ТС 008346. «Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ» зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером UA.TR.001. Прилад отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020 №UA-TR/ 22054-20, сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 Rev.0 від 26.12.2018. Даний вимірювач швидкості використовується відповідно до ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність». Відповідно до листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.102019 за № 22-38/49 лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач LTI 20/20 TruCAM ІІ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Стаття 40 ЗУ «Про Національну поліцію» ( у редакції після 17.03.2021р.) надає поліції право розміщувати по зовнішньому периметру доріг фото- і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, при цьому зазначене поширюється на технічні засоби, які працюють як в автоматчному режимі, так і не в автоматичному режимі. Посилання позивача в адміністративному позові на відсутність у вказаному місці дорожнього знаку 5.70 «Фото, відеофіксування порушень ПДР» не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів в цій частині.

Представник відповідачів у судове засідання не з`явилася. У відзиві просила розглянути справу за її відсутності, відмовити позивачу у задоволені позову.

У відповідності до приписів ч.9 ст.205 КАС України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані суду письмові докази, судом було встановлено, що постановою інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області сержанта поліції Довгополова П.В. серія ЕАО №4645852 від 16.08.2021 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700. У постанові було встановлено, що 16.08.2021 року о 15:33:53 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 167км/год. При цьому перевищив максимально допустиму швидкість руху на автодорозі з окремими проїзними часинами на 57 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР – перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50км/год. Швидкість руху вимірювалася вимірювачем швидкості TruCam TC 008346. До постанови додано відео з архіву (а.с.4-6).

Відповідно до частини 4 статті 122 КУпАП, в редакцій чинній на час винесення спірної постанови, встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ч. 4 ст. 122 КУпАП є банкетною та містить відсилочну норму до Правил дорожнього руху.

Пунктом 12.4 ПДР встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Пунктом 12.6. ґ) ПДР встановлено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

У постанові інспектором поліції було встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.4 ПДР. Разом з цим у постанові вказано, що позивач рухався на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами.

Згідно із вимогами частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних , визначених у частині 2 цієї статті, зазначаються зокрема відомості про місце вчинення адміністративного правопорушення.

Однак постанова інспектора поліцїї від 16.08.2021р. (розділ 5 постанови) взагалі не містить відомостей про місце вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

В якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, представник відповідача долучив до відзиву диск, із розміщеними на ньому відеофайлом та фотозображенням, що зроблені за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 №ТС008346.

Додані відповідачем до відзиву письмові доказу підтверджують, що TruCAM ТС 008346. «Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ» зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером UA.TR.001. Прилад отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020 №UA-TR/ 22054-20, сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 Rev.0 від 26.12.2018.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20, виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 № 04/05/02-3560.

Таким чином, дані з фотознімків та відеозапису, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ Tru Cam LTI 20/20 №ТС008346, в розумінні положень статті 251 КУпАП, можуть мати доказовий характер у питанні встановлення факту перевищення ТЗ допустимої швидкості руху.

В той же час, слід зауважити, що таке можливо лише за умови дотримання уповноваженою особою процедури використання даного приладу.

У позові позивач вказує, що в спірному випадку відповідачем під час вимірювання швидкості ТЗ лазерним вимірювачем швидкості ТЗ Tru Cam LTI 20/20 №ТС0083467 не дотримано положень статті 40 Закону України «Про національну поліцію».

З такими аргументами позивача погоджується і суд.

Так, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

За змістом частини 1 наведеної статті, в редакції чинній з 17.03.2021, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, даною нормою закону закріплений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Зокрема, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Іншого способу використання даного засобу вказаною нормою не передбачено.

З дослідженого відеозапису з лазерного вимірювача швидкості ТЗ Tru Cam LTI 20/20 №ТС008346, що у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, судом встановлено, що даний прилад не був зафіксований під час вимірювання швидкості руху ТЗ.

Як зазначав позивач і не заперечується відповідачем, вказаний прилад під час вимірювання швидкості руху ТЗ позивача знаходився у руці працівника патрульної поліції.

Такий спосіб застосування приладу Tru Cam, на переконання суду, неможливо визнати таким, що відповідає положенням статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, як зазначено вище, за змістом даної статті технічний засіб має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Значення слів «монтований/розміщений», в контексті наведеної статті закону, слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху під час вимірювання швидкості. При цьому, обидва слова «монтований» та/або «розміщений» стосуються виключно технічного засобу, а не розміщення поліцейського з технічним засобом по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Вказане також узгоджується з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відео засобу, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018.

Дослідивши долучений до відзиву відеозапис із відеофіксацією приладу TruCam швидкості руху, судом встановлено, що зображення на відеозапису коливається, що свідчить про те, що в момент фіксації прилад, яким ця фіксація здійснювалась, не був стаціонарно закріпленим.

Отже, в спірному випадку відповідачем застосовано прилад Tru Cam в інший спосіб, ніж це визначено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи матеріали справи та аргументацію сторін, суд безумовно погоджується із наявністю у відповідача повноважень на контроль за швидкістю руху певного транспортного засобу, однак наголошує, що працівники поліції повинні використовувати технічні засоби фіксації швидкості руху виключно у спосіб, визначений законом.

З огляду на наведене, суд погоджується з позицією позивача, що надані скаржником дані з лазерного вимірювача швидкості ТЗ Tru Cam LTI 20/20 №ТС000657, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в спірній постанові.

Інших доказів на підтвердження порушення позивачем пункту 12.4 України (як зазначено інспектором поліції у розділі 5 постанови) або пункту 12.6 ПДР відповідачем не надано. Не зазначено у постанові і місце вчинення адміністративного правопорушення (розділ 5 постанови).

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, під час розгляду даної справи судом не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені обставини справи, беручи до уваги підстави заявленого позову, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 16.08.2021 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають. При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі статті 139 КАС України судові витрати слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 139,241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області сержанта поліції Довгополова Павла Володимировича ЕАО №4645852 від 16.08.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя І. П. Прінь