Рішення № 100912159, 09.11.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"09" листопада 2021 р.

справа №642/2119/21

провадження 2-др/642/21/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Бородіної О.В.,

з участю секретаря – Добронос Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24.09.2021 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини було задоволено повністю.

У жовтні 2021 р. до суду звернулася ОСОБА_1 з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, оскільки судом не була вирішена вимога щодо відшкодування судових витрат, про що було заявлено нею у позовній заяві.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом вирішено розглянути заяву без повідомлення та виклику сторін у судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом заяви за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку встановленим фактам, приходить до наступного висновку.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялось в позовній заяві вимога про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн. та судового збору у розмірі 908,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Правничу допомогу позивачу здійснював адвокат Ковбасенко І.В. на підставі договору-доручення на надання правової допомоги б/н від 15.03.2021.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу суду надано:

- Акт наданих виконаних робіт від 12.04.2021 за договором про надання правової допомоги б/н від 15.03.2021, підписаний сторонами, у якому конкретизовано, які саме послуги були надані;

- довідка від 12.04.2021 про отримання коштів за надання юридичних послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 15.03.2021 з переліком наданих послуг і вартістю кожної з них.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що позивач ОСОБА_1 у справі належним чином документально підтвердила такі витрати, суд вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача на її користь понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанціє від 12.04.2021 в матеріалах справи (а.с. 1).

Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, слід покласти на відповідача обов`язок відшкодування судових витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 7500 грн., та судового збору у розмірі 908,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Ухвалити додаткове рішення, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. та судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.. 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Бородіна