Вирок № 100912050, 09.11.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/1452/21

Провадження № 1-кп/617/167/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Вовчанськ Харківська область

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Сербіненко І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Пінчук К.К.,

прокурора - Карапетян Л.А.,

захисника - Атаманюка П.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанську Харківської області кримінальне провадження № 12021221250000167 від 03.08.2021 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Лиман Донецької області, громадянина України, неодруженого, офіційно не працюючого, без освіти, без реєстрації, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним: 25.07.2021 року близько 14:00 год., ОСОБА_1 , проходив повз буд. АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з нежитлової будівлі, що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, підійшов до першого вікна, що знаходиться з права від входу в приміщення, та проник через зазначене пошкоджене вікно до приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим незаконно проник у інше приміщення. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у тому, що його злочинні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, таємно, керуючись корисливим мотивом наживи, вчинив крадіжку чавунної батареї на сім секцій, виробництва СРСР вартістю 332,50 гривень, чавунної батареї на сім секцій, виробництва СРСР вартістю 332,50 гривень, чавунної батареї на сім секцій, виробництва СРСР вартістю 332,50 гривень, що належать потерпілій юридичній особі Харківській дирекції АТ «Укрпошта». Далі ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 завдав потерпілому Харківській дирекції АТ «Укрпошта» матеріальні збитки на загальну суму 997,50 гривень.

Указаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у інше приміщення

Також, 26.07.2021 року близько 08:00 год., ОСОБА_1 знаходився за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з нежитлової будівлі, що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки останній знав, що вказана будівля не використовується.

Далі, близько о 09:00 год. ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, підійшов до другого вікна, що знаходиться з ліва від входу в приміщення, та проник через зазначене пошкоджене вікно, до приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим незаконно проник у інше приміщення. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у тому, що його злочинні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, таємно, керуючись корисливим мотивом наживи, вчинив крадіжку чавунної батареї на п`ять секцій, виробництва СРСР вартістю 237,50 гривень,чавунної батареї на п`ять секцій, виробництва СРСР вартістю 237,50 гривень, чавунної батареї на п`ять секцій, виробництва СРСР вартістю 237,50 гривень, чавунної батареї на п`ять секцій, виробництва СРСР вартістю 237,50 гривень, що належать потерпілій юридичній особі Харківській дирекції АТ «Укрпошта». Далі ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 завдав Харківській дирекції АТ «Укрпошта» матеріальні збитки на загальну суму 950,00 гривень.

Указаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у інше приміщення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Зазначив, що не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування, розмір та вартість викраденого майна. Підтвердив вчинення ним вищезазначених злочинів за обставин, вказаних вище, надавши пояснення, що у нього померла дружина, на поховання ним було позичено кошти у розмірі 10000 грн. Щоб повернути борг він збирав метал. У м. Вовчанськ точної дати та часу не пам`ятає, пам`ятає, що після 40 днів як померла дружина, він по вул. Ветеринарна збирав металобрухт, побачив будинок, двері були зачинені, а вікна пошкодженні. Через пошкоджене вікно з правої сторони заліз до приміщення та побав відрізані металеві батареї. Через пошкоджене вікно викинув 3 батареї по 7 секцій, перемістив у кущі шляхом переставляння. Зателефонував зятю, який приїхав до нього на автомобілі, погрузив вказані батареї до автомобіля та продав за 500 грн. Наступного дня також пішов до вказав будівлі, через ліве пошкоджене вікно заліз до приміщення. Взяв чотири батареї по п`ять секцій, викинув у пошкоджене вікно. Зателефонував зятю який приїхав до нього на автомобілі, погрузив вказані батареї до автомобіля. Зазначені батареї він кувалдою розбив та поклав у мішок та продав за 430 грн.

У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, зазначив, що вчиняв крадіжки щоб повернути борги.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що враховуючи повне визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, вважає необхідним розглянути справу у спрощеному.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що вважає за необхідне розгляд проводити у спрощеному порядку згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений у судовому засіданні вважав можливим проводити розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку.

Представник потерпілого Харківській дирекції АТ «Укрпошта» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Надав до суду заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 без його участі, прибути до суду не має можливості у зв`язку із значною завантаженістю.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також суд роз`яснив учасникам положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнання ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: таємних викраденнях чужого майна (крадіжках), поєднаних з проникненням у інше приміщення.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, зазначив, що у вчиненому кається, більше вчиняти не буде.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів за ч. 3 ст. 185 КК України, які відноситься до категорій тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, їх вид та суспільну небезпечність. Наслідки вчинення злочинів, зокрема, що заподіяна шкоди хоча і не відшкодована, але речі частково повернуті потерпілому та ним не заявлялись претензії матеріального характеру. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочинів визнав, розкаявся, те, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, не одружений, дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченої відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання з наведених обставин, суд такає ураховував висновки, які містяться в досудовій доповіді органу пробації відносно ОСОБА_1 . Зокрема орган пробації вважав можливим враховуючи середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, застосування до обвинуваченого покарання без позбавлення або обмеження волі на певний строк не становить високу небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням вважають необхідним покласти обов`язки, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

У судовому засіданні прокурор просив призначити ОСОБА_1 покарання за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 років, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Представник потерпілого у письмовій заяві зазначив, що просить призначити обвинуваченому покарання у виді 3 років позбавлення волі. Захисник у судовому засіданні просив врахувати що обвинувачений засуджує свою поведінку, просив призначити мінімальне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, застосувати ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та покласти обов`язки передбачені ст. 76 КК України, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого. Обвинувачений просив не карати.

З урахуванням викладених обставин, а також обставин, що пом`якшують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, однак зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_1 підлягають покладенню обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а також передбачені п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Цивільний позов у рамках даного кримінальних проваджень не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. 7, 8, 100, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази: три чавунних батареї по сім секцій в кожній, виробництва СРСР, без механічних пошкоджень; чотири чавунних батареї по п`ять секцій в кожній, виробництва СРСР, пошкоджені (розбиті на частини) повернути законному володільцю Харківській дирекції АТ «Укрпошта».

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя І.В. Сербіненко