Рішення № 100908884, 04.11.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3110/21

Провадження № 2/415/1282/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Лисичанського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 12.10.2007 року уклали кредитний договір № LGY0A018570006.

Відповідно до договору АТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати Відповідачу кредит у розмірі 2430318 Доларів США на термін до 10.10.2014 р., а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

29.07.2013 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2013 року стягнуто заборгованість з відповідача у розмірі 18999,25 Доларів США станом на 15.05.2013 року.

Зазначене Рішення суду не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки з Відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2013 року, тобто за період з 12.10.2007 року по 15.05.2013 року, то за період після подання позовної заяви від 29.07.2013 року, з 30.07.2013 по 07.04.2021 року Відповідач має заборгованість у розмірі 2122,50 Доларів США, яка складається з наступного: 2122,50 Дол. США - 3% річних від простроченої суми.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2122,50 Доларів США за кредитним договором № LGY0A018570006 від 12.10.2007 року та судові витрати.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

20.05.2021 року ухвалою суду прийнято до свого провадження цивільну справу № 415/3110/21 та призначено справу до розгляду.

03.11.2021 року позивач надав письмове клопотання, в якому просив справу розглядати без участі представника позивача.

04.11.2021 року відповідач надала письмове клопотання, в якому просила справу розглядати без її участі, позов не визнала в повному обсязі, просила задовольнити строк позовної давності і відмовити у задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що відповідач внаслідок не виконання належним чином умови кредитного договору допустив утворення заборгованості за кредитом.

Представник позивача Зеніна А.О. в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала клопотання, в якому просила розглядати справу без участі представника позивача, на позовних вимогах наполягає, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надала, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2013 року, стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 у розмірі 18999,25 Доларів США станом на 15.05.2013 року. Рішення набрало чинності 04.10.2013 року.

Згідно з розрахунком, за період 30.07.2013 року по 07.04.2021 року, 3% річних складає 2122,50 Доларів США, що за курсом НБУ 27,83 відповідно до службового розпорядження від 07.04.2021 року складає 59069,17 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 16.05.2018 року (справа № 686/21962/15-ц) у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення; приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15, за період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст. 625 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати.

Пунктом 12 Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення суми боргу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

В Постанові від 08.11.2019 року № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала остаточний висновок з цього питання.

«Аналіз змісту норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц, від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

У даному випадку, судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду 11.05.2021 та заявив, зокрема вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 30.07.2013 по 07.04.2021 в розмірі 2122,50 доларів США.

Суд доходить висновку, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, тобто за період з 07.04.2018 по 07.04.2021 в розмірі 827,98 доларів США.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 по справі № 373/2054/16-п, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом, на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошових еквівалентів в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи та послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачено законом та договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають та за таких обставин суд вважає, що позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням №INB99B3RYA від 09.04.2021 року про сплату судового збору в сумі 2270,00 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 885,53 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 626, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № LGY0A018570006 від 12.10.2007 в сумі 827 (вісімсот двадцять сім) доларів США 98 центів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 885 (вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 53 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження за адресою: буд. 1Д, вул. Грушевського, м. Київ, 01001, Україна, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суддя Ю. О. Калмикова