Ухвала суду № 100908785, 04.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А Справа № 932/9175/21

Провадження № 2з/932/238/21

04 листопада 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Куцевола В.В., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», треті особи – акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлана Юріївна про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», треті особи – акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлана Юріївна про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором.

Одночасно із позовною заявою, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ФК «Інвент» вчиняти продаж, відступлення, обтяження прав вимоги по кредитному договору № 38/04/07-НВклн від 15.02.2007 року та іпотечному договору № 38/04/І01/07-НВклн від 15.02.2007 року, що були укладені ОСОБА_1 з ВАТ «Кредитпромбанк», а також будь-яким іншим чином розпоряджатись правами вимоги за вказаними договорами; будь-яким чином звертати стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору № 38/04/І01/07-НВклн від 15.02.2007 року, що був укладений ОСОБА_1 з ВАТ «Кредитпромбанк», предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що правочини з відступлення права вимоги оскаржує через неотримання згоди заставодержателя на їх укладення, а також тому, що фактично відступлено право у обсязі, що на день укладення договорів не існувало. Упродовж розгляду справи судом, ТОВ «ФК «Інвент» матиме можливість безперешкодно звернути стягнення на предмет іпотеки, а так само – передати право вимоги іншій особі, обтяжити правами третіх осіб права вимоги за кредитним та іпотечним договорами. Якщо договори про відступлення права вимоги будуть визнанні судом недійсними, а ТОВ «ФК «Інвент» вже зверне стягнення на предмет іпотеки, виконання судового рішення буде значно ускладнено тим, що набувач іпотечного майна буде добросовісним. Звернення стягнення на іпотечне майно унеможливить застосування реституції. Окрім того, інший набувач прав, будучі добросовісним набувачем, може безперешкодно звертати стягнення на предмет іпотеки. Предметом спору є і сума заборгованості, яка могла бути відступлена кредитором, тому невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення суми неіснуючої заборгованості. Реалізації права вимоги відповідачем не тільки зачіпає майнові права позивачки, але й може вплинути на права інших осіб, які участі у розгляді справи не беруть.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про залишення її без задоволення за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, видом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язані із предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що є узагальненням судової практики з розгляду цивільних справ певної категорії, яку імплементовано у державі, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного. Так, предметом спору є визнання частково недійсними договору про відступлення прав вимоги № 2300/К від 06.08.2020 року, № 2300/К/1 від 06.08.2020 року, № 2300/К/2 від 06.08.2020 року, що укладені ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвент», а саме: в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15.02.2007 року та іпотечним договором № 38/04/І01/07-НВклн від 15.02.2007 року.

До позовної заяви ОСОБА_1 не долучено копії іпотечного договору, натомість зазначено про те, що такий у позивачки відсутній. Причини відсутності примірника іпотечного договору у позивачки не зазначені, клопотання про витребування доказу у вигляді копії іпотечного договору не заявлено.

Вирішуючи вимогу позивачки про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки третім особам (новому кредитору), суд виходить з наступного.

Заборона поточному кредитору вчиняти дії із укладення договору про відступлення права вимоги є обмеженням особи у вільному здійсненні своїх цивільних прав, на власний розсуд, свободі договору.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно, суд, за клопотанням позивача, може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

В цей же час, позивачем оскаржується правочин з відступлення права вимоги, а не відчуження майна. Невжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона поточному кредитору вчиняти дії із укладення договору про відступлення права вимоги на користь іншої особи, не матиме наслідком утруднення виконання чи невиконання майбутнього рішення суду при задоволенні позовних вимог.

Більш того, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не матиме наслідком припинення чи визнання недійсною іпотеки майна, через що підстави для вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони звертати стягнення на предмет іпотеки, відсутні. Такі підстави відсутні ще й тому, що позивачкою у порядку ч. 2 ст. 78 ЦПК України не доведено факту укладення нею іпотечного договору, а отже і не доведено реальність настання негативних ризиків. Беручи до уваги дати укладення оспорених позивачкою договорів про відступлення права вимоги, суд вважає наведені позивачкою ризики суто припущеннями останньої.

Враховуючи те, що позивачкою не обґрунтовано і не доведено доцільність вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене безпідставне припущення про подальшу неможливість виконання майбутнього рішення суду, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», треті особи – акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлана Юріївна про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.

Суддя В.В. Куцевол