Ухвала суду № 100908671, 05.11.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/883/18

Провадження № 1-кп/333/677/21

УХВАЛА

05 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Холода Р.С.,

суддів: Варнавської Л.А.,

Тучкова С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бобко О.В.,

прокурорів: Якушева Ю.С.,

Богача С.О.,

обвинувачених: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених: ОСОБА_1 – Балкового Р.Л.,

ОСОБА_2 – Середи Д.М.,

ОСОБА_3 –Рибалко О.Р.,

ОСОБА_4 – Луньової Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та клопотання останніх про зміну запобіжних заходів у кримінальному провадженню за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ст.3 ст.199 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13.09.2021 року вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2021 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було скасовано, призначено новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 року вказане кримінальне провадження передано в провадження судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холода Р.С.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх захисники Балковий Р.Л., Луньова Л.В., Середа Д.М., Рибалко О.Р. заявили клопотання про колегіальний розгляд даного кримінального провадження.

Ухвалою суду від 26.10.2021 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вирішено розглядати колегіально, враховуючи клопотання обвинувачених та передано до канцелярії Комунарського районного суду м. Запоріжжя для визначення автоматизованою системою документообігу складу суду, який буде здійснювати подальший судовий розгляд.

Згідно протоколу автоматичного визначення колегії суддів від 27.10.2021 року визначено склад суду, який буде проводити подальший судовий розгляд цього кримінального провадження, а саме: головуючий судді – Холод Р.С., судді – Варнавська Л.О., Тучков С.С.

05.11.2021 року у підготовче судове засідання обвинувачена ОСОБА_4 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. У подальшому, під час судового засідання було встановлено, що остання знаходиться у лікарні із захворюванням на коронавірусну хворобу.

Враховуючи вимоги ст.331 КПК України, суд поставив на обговорення учасникам провадження розгляд клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Усі учасники провадження не заперечували щодо розгляду вказаних клопотань без участі обвинуваченої ОСОБА_4 , якої не стосуються ці клопотання, у т.ч. захисник останньої – Луньова Л.В.

З урахуванням спільної позиції сторони обвинувачення та захисту, колегія суддів вирішила розглянути як невідкладні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так як строк їхнього запобіжного заходу закінчується 12.11.2021 року і у подальшому відкласти підготовче судове засідання з метою проведення його за участі обвинуваченої ОСОБА_4 .

В судовому засіданні прокурор Якушев Ю.С. заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

При цьому зазначив, що останні обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України, за які визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , раніше неодноразово були засуджені за вчинення тяжких злочинів, у тому числі, за вчинення аналогічних злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена. Неодноразово відбували покарання у місцях позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробили та на шлях виправлення не стали.

Обвинувачені, не працюючи та не маючи законних шляхів заробітку, перебуваючи на волі можуть, шукаючи будь-яку можливість збагатитися протизаконним шляхом, вчинити ще ряд умисних тяжких злочинів, у тому числі аналогічних. Факт неодноразового притягнення до кримінальної відповідальності за ст.199 КК України, свідчить про те, що цей злочин став засобом існування для ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , чи не єдиним джерелом їхніх доходів.

Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ними злочинів та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик, що обвинувачені, перебуваючи на волі, також можуть переховуватись від суду. Крім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть впливати на свідків та потерпілих в кримінальному провадженні, яким безпосередньо збувались підроблені грошові кошти. Таким чином, на думку прокурора існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тяжкість злочинів, в яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та їхній матеріальний стан свідчить про необхідність визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу при триманні особи під вартою, що перевищує 80 та 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - 301 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 683 270 грн.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам, з наступних підстав:

- при застосуванні особистої поруки не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків;

- при застосуванні особистого зобов`язання ОСОБА_6 домашнього арешту обвинувачені зобов`язуються не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчинених злочинів та усвідомлення ОСОБА_7 і ОСОБА_1 невідворотності покарання за їх вчинення, існує ризик того, що обвинувачені будуть переховуватись від суду.

Крім того, прокурор зазначив, що відносно ОСОБА_1 у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження за вчинення аналогічних злочинів, а відносно ОСОБА_2 – у Шевченківському та Орджонікідзевському районних судах м. Запоріжжя.

Прокурор Богач С.О. повністю підтримав думку свого колеги – прокурора Якушева Ю.С. та просив суд задовольнити клопотання останнього.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив суд змінити йому запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на домашній арешт, надавши відповідне письмове клопотання. При цьому, останній вказав, що вже четвертий рік знаходиться під вартою. До того, як його затримали у порядку ст.208 КПК України (жовтень 2018 року), він 7 місяців без застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, приходив до слідчого та суду, тобто не порушував свої процесуальні обов`язки. Він не збирається переховуватися від суду, у нього мається сім`я (перебуває у цивільному шлюбі), постійне місце мешкання. До свого затримання працював різноробочим на будівництві. П`ять разів притягався до кримінальної відповідальності, востаннє – звільнився з місць позбавлення волі 30.03.2017 року умовно достроково на 1 рік 3 місяці 15 днів. Події першого злочину, в якому його обвинувачують сталися у вересні 2017 року. Прокурор своє клопотання не обґрунтував та не вказав чому відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Балковий Р.Л. також до суду звернувся із письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу останньому. У своєму клопотанні захисник вказав, що на теперішній час є достатньо підстав для заміни запобіжного заходу, оскільки ризики на як посилався прокурор при обранні та в подальшому продовженні найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припинили своє існування.

ОСОБА_1 має постійне місце проживання та мiцнi соціальні зв`язки у місці свого постійного проживання. Також, за час досудового розслідування будь-яких порушень обов`язків як підозрюваного зі сторони ОСОБА_1 , не було. Обвинувачений чітко та добросовісно виконував свої процесуальні обов`язки; за час досудового розслідування тa розгляду справи у суді, ОСОБА_1 об`єктивно не давав приводу для того, щоб стверджувати про наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду. Також, органом досудового розслідування факт можливого переховування документально не підтверджений.

Усi речові докази та документи по справі зібрані, оскільки кримінальне провадження було розглянуто раніше, пройшло стадію апеляційного оскарження та наразі перебуває на новому розгляді у суді першої інстанції. Отже, відсутні ризики знищення доказів. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків не має. Заяв та скарг вiд свідків та потерпілих до органів Національної поліції не поступало. Усі експертизи на користь обвинувачення проводяться експертами, і тому немає підстав передбачати вплив на експертів, спеціалістів. Конкретних підстав передбачати перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню не має. Також, на думку ОСОБА_8 , відсутні жодні конкретні підстави стверджувати про наявність ризику щодо вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення.

Захисник вважає, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1 та ступінь причетності його до нього та обставин їх вчинення, є недоведеними та більш м`який запобіжний захід з вищенаведених причин буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Для ОСОБА_1 більш ніж достатнім буде застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту погодинно або цілодобового. Про достатність цього свідчить його належна та добросовісна процесуальна поведінка, міцні соціальні зв`язки тощо. Застосування такого заходу надасть можливість обвинуваченому працювати та повноцінно реалізовувати право на захист у даному кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_2 до суду звернувся із письмовим клопотанням про зміну йому запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою на домашній арешт. При цьому, останній вказав, що вже четвертий рік знаходиться під вартою, так як затримали його у порядку ст.208 КПК України у жовтні 2018 року. До затримання працював реставратором ікон та розписів у церквах по трудовому договору. Має постійне місце мешкання разом із своєю дружиною та двома дітьми: повнолітнім сином та неповнолітньою донькою, 2009 року народження. П`ять разів притягався до кримінальної відповідальності, востаннє – звільнився з місць позбавлення волі у грудні 2016 року. На цей час відносно нього мається два кримінальних провадження за обвинуваченням у скоєнні аналогічних злочинів у Шевченківському та Орджонікідзевському районних судах м. Запоріжжя. Просить суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, так як відсутні будь-які ризик і в умовах слідчого ізолятора погіршився стан його здоров`я: загострилися хронічні захворювання, які не лікуються в умовах СІЗО.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – Середа Д.М. просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора відносно останнього, зазначивши, що ОСОБА_2 досить тривалий час перебуває під вартою (четвертий рік), доказів щодо ризиків у судовому засіданні прокурор не навів, як і не довів суду, що такий запобіжний захід є єдиним можливим у даній ситуації. Просить суд обрати до ОСОБА_2 інший альтернативний запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник Рибалко О.Р., та захисник ОСОБА_4 – Луньова Л.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили суд замінити запобіжні заходи ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на більш м`які.

Розглянувши клопотання прокурора Якушева Ю.С. щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених, клопотання обвинувачених щодо зміни запобіжного заходу, заслухавши думки прокурорів, обвинувачених та їх захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 02.10.2017 року відносно ОСОБА_2 , в межах кримінального провадження, з якого в подальшому 19.02.2018 року в окреме провадження були виділені матеріали досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ст.3 ст.199 КК України, був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

07.11.2017 року підозрюваного ОСОБА_2 було оголошено в розшук.

На підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя Сінєльніка Р.В. від 12.10.2018 року, в межах іншого кримінального провадження, по якому ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 199 КК України, відносно останнього обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.12.2018 року.

Ухвалою колегії суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Наумової І.Й., суддів: Михайлової А.В., Варнавської Л.О. від 19.11.2018 року обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.01.2019 року із альтернативним запобіжним заходом - заставою у розмірі 352 400 грн. та у подальшому кримінальне провадження відносно останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ст.3 ст.199 КК України передано колегії суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Круглікової А.В., суддів Стоматова Е.Г., Кулик В.Б. для вирішення питання про об`єднання з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України.

19.11.2018 року ухвалою колегії суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Круглікової А.В., суддів Стоматова Е.Г., Кулик В.Б. у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України обвинуваченому ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 17.01.2019 року із альтернативним запобіжним заходом - заставою у розмірі 506 884 грн.

19.11.2018 року ухвалою колегії суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Круглікової А.В., суддів Стоматова Е.Г., Кулик В.Б. вказані кримінальні провадження були об`єднані в одне провадження.

У подальшому ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.12.2018 року, 04.02.2019 року, 13.03.2019 року, 23.04.2019 року, 22.05.2019 року, 10.07.2019 року, 03.09.2019 року, 21.10.2019 року, 09.12.2019 року, 28.01.2020 року, 16.03.2020 року, 29.04.2020 року, 09.06.2020 року, 15.07.2020 року, 26.08.2020 року, 05.10.2020 року, 23.11.2020 року, 16.12.2020 року, 08.02.2021 року, 24.03.2021 року та 11.05.2021 року строки запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжувалися до 07.02.2019 року, 04.04.2019 року, 11.05.2019 року, 21.06.2019 року, 20.07.2019 року, 07.09.2019 року, 01.11.2019 року, 19.12.2019 року, 06.02.2020 року, 27.03.2020 року, 14.05.2020 року, 27.06.2020 року, 07.08.2020 року, 12.09.2020 року, 24.10.2020 року, 03.12.2020 року, 21.01.2021 року, 13.02.2021 року, 08.04.2021 року, 22.05.2021 року, 09.07.2021 року відповідно.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13.09.2021 року запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжені на 60 діб.

Частиною 3 ст.315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23.11.2017 року у справі № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.

У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості обвинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 могли вчинити кримінальні правопорушення, вказані в обвинувальному акті.

При вирішенні питання доцільності продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , судом враховується тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ст.3 ст.199 КК України (максимальний строк до 12 років позбавлення волі).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказані злочини, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Судом досліджувалися характеризуючи дані обвинувачених та їх соціальні зв`язки, що маються у матеріалах кримінального провадження та встановлені під час судового розгляду:

ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих у т.ч. тяжких злочинів, судимість за які не погашена та не знята; звільнився з місць позбавлення волі 30.03.2017 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 15 днів; обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення; має постійне місце проживання та реєстрації; перебуває у цивільному шлюбі; працював, але неофіційно; на утриманні не має жодної особи; на обліках у лікарів – нарколога та психіатра не перебуває; відносно останнього у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за аналогічне кримінальне правопорушення;

ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих у т.ч. аналогічних тяжких злочинів, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення; має постійне місце проживання та реєстрації; одружений, має на утриманні неповнолітню дитину; працював; на обліках у лікарів – нарколога та психіатра не перебуває; відносно останнього у Шевченківському та Орджонікідзевському районних судах м. Запоріжжя перебувають кримінальні провадження за аналогічні кримінальні правопорушення; у 2017 році перебував у розшуку, оголошеному Заводським районним судом м. Запоріжжя.

Під час вирішення питання про доцільність продовження строку запобіжних заходів колегія суддів враховує дані про особу кожного обвинуваченого щодо наявності соціальних зв`язків, постійного місця проживання та стану здоров`я, однак ці обставини не спростовують висновки суду про можливе продовження обвинуваченими злочинної діяльності, а наявність у обвинувачених постійних місць проживання та реєстрації, дружин та дитини (у ОСОБА_2 ), на думку суду, не є тим дієвим запобіжником, який би мав утримати їх від вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вказаний висновок ґрунтується також на відомостях, що на цей час відносно ОСОБА_1 у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя, а відносно ОСОБА_2 – у Шевченківському та Орджонікідзевському районних судах м. Запоріжжя перебувають кримінальні провадження за по обвинуваченню за скоєння аналогічних кримінальних правопорушень.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення у той час, коли останній перебував ще на умовно-достроковому терміні після звільнення з місць позбавлення волі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Таким чином, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, факти, встановлені у судовому засіданні, особистості обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаємо, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи факт перебування ОСОБА_2 впродовж 2017-2018 р.р. у розшуку, також вважаємо, що у останнього мається ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду.

Ризик незаконно впливати на потерпілих та свідків у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні, на думку судової колегії, прокурором не доведено.

Під час розгляду питання про продовження запобіжних заходів відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , суд розглянув можливість застосування до обвинувачених інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів, у т.ч. домашнього арешту та застави.

Під час визначення обвинуваченим такого альтернативного запобіжного заходу як застава, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пункт 3 ч.5 ст.182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою колегії суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2018 року обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із альтернативним запобіжним заходом - заставою у розмірі 352 400 грн.

19.11.2018 року ухвалою колегії суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя обвинуваченому ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із альтернативним запобіжним заходом - заставою у розмірі 506 884 грн.

Згідно клопотання прокурора, останній просив застосувати до обвинувачених альтернативний запобіжний захід – заставу у розмірі 301 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 683 270 грн.

В даному випадку, у суду відсутні підстави для погіршення становища обвинуваченого, тому вважаємо за необхідне обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 506 884 грн. та 352 400 грн.

У разі внесення зазначених сум застав на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Розглядаючи доцільність зміни запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів, враховуючи особистість обвинувачених, вважає, що ризики вчинити інше кримінальне правопорушення та переховування від суду (у ОСОБА_2 ) є настільки вагомими, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, у т.ч. домашній арешт, не може забезпечити належну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На думку колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є доцільним та відповідає принципу винятковості даного запобіжного заходу, тому клопотання прокурора, враховуючи вище викладене необхідно частково задовольнити та відмовити у задоволенні клопотань обвинувачених про зміну їм запобіжних заходів на домашній арешт.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 314-317, 331, 372, 395 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 03.01.2022 року (включно).

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 506 884 (п`ятсот шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн.

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаним суддею;

- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

- повідомляти головуючого суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 03.01.2022 року (включно).

ОСОБА_2 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 352 400 (триста п`ятдесят дві тисячі чотириста) грн.

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаним суддею;

- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

- повідомляти головуючого суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.

Відкласти розгляд підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.199, ч.2 ст.15, ч.3 ст.199 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ст.3 ст.199 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 199, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.199, ч.2 ст.15, ч.3 ст.199 КК України на 29.11.2021 року на 14-00 годину.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.

Копію ухвали вручити прокурору, потерпілим та обвинуваченим.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Повний текст ухвали складено 08.11.2021 року.

Головуючий суддя: Р.С. Холод

Суддя: Л.О. Варнавська

Суддя: С.С. Тучков