Постанова № 10090789, 30.03.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

30 березня 2010 р.№ 2а-2311/09/1370

о 09 год., 31 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС - Україна», представники Дубас В.М (довіреність від 19.03.2009 року), ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, представник Кармелюк Т.Б. (довіреність № 7839/10-008 від 03.04.2009 року)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТС - Україна»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року відповідачем 25.02.2009 року складено акт № 292/34/23-01/32484309.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №000812300/0/5198, №0000062200/0/5240 та №0000641730/0/5195 від 10.03.2009 року, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001482380/0/5335 від 10.03.2009 року.

У відповідача відсутні підстави для висновків про порушення вказані у згаданому акті, а також не наведено жодних посилань на будь-які первинні документи позивача чи на детальний аналіз показників його декларацій про прибуток у порівнянні із переліком наявних первинних документів.

Директору позивача виплачувалась заробітна плата у формі посадового окладу, відповідно правомірно включено до валових витрат повна сума такої заробітної плати за вересень 2007 року та витрат на загальнообов'язкове соціальне страхування, нарахованих на таку заробітну плату.

Позивач мав право на віднесення витрат на поліпшення основних фондів до складу валових витрат у 2-му кварталі 2007 року в загальній сумі 44675 грн., в 3-му кварталі 2007 року 71247 грн., в 4 му кварталі 2007 року 71910 грн., що перебільшує фактичні суми таких витрат, здійснених позивачем у таких звітних періодах та наведених в акті відповідача.

Позивач вказує, що законодавство не пов'язує право платника податку на виникнення валових витрат із доказуванням зв'язку здійснених ними витрат із веденням господарської діяльності, тобто із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а прямо дозволяє включати до складу валових витрат видатки на придбання товарів (робіт, послуг) за готівку лише по факту їх оплати. Єдиною та достатньою підставою для включення позивачем вартості будь-яких товарів та послуг до валових витрат є наявність документа, який засвідчує факт отримання ним таких товарів чи результатів робіт (послуг).

Необхідність надання будь-яких додаткових документів (накладних, чи актів виконаних, робіт або використання матеріалів) повністю суперечать нормам законодавства, оскільки згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим же Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Сім працівників позивача у жовтні 2007 року перебували в службовому відрядженні в Республіці Польща з метою участі в виробничому семінарі, організованому фірмою «ІТS Sр. Z о.о.», де ці працівники проживали у готелі протягом 3-х діб, за що виписано один рахунок із зазначенням лише прізвища директора. Перебування сімох працівників позивача у службовому відрядженні у жовтні 2007 року підтверджувався запрошеннями приймаючої сторони та належно оформленими посвідченнями про відрядження на кожного працівника, в яких містились відмітки про їх прибуття та вибуття, а також копіями закордонних паспортів цих працівників із відмітками про перетин ними кордонів України та Республіки Польща. Факт проживання підтверджувався єдиним рахунком готелю, оформленим згідно законодавства Республіки Польща, а тому сукупність всіх цих документів однозначно підтверджує факт проживання сімох працівників позивача в готелі, внаслідок чого включення до валових витрат і загальної вартості цього ж проживання було повністю правомірним.

В п. 3.7. акту вказано, що позивач не утримав і не сплатив податок з доходів виплачуваних на користь нерезидента за ІІ-ІV квартали 2007 року, як оплата вартості фрахту в сумі 31525,12 грн. із посиланнями на п. 13.5. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Фірмою «ІТS Sр. Z о.о.»надано позивачу належним чином оформлені довідки про її місцеперебування, а саме довідки від 29.12.2004 року, від 04.01.2006 року, від 16.01.2007 року, від 21.12.2007 року, від 17.12.2008 року та від 26.02.2009 року, які за терміном своєї дії охоплюють 2000 - 2009 роки, й зокрема 2007 рік, та які неодноразово пред'являлись відповідачу при здійсненні ним податкового контролю. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на неврахуванні згаданих вище довідок, а тому є повністю протиправними вимоги щодо сплати позивачем податку на фрахт з вартості транспортних послуг, оплачених цьому нерезиденту. Відповідачем також невраховані судові рішення господарського суду Львівської області, якими зокрема досліджувалось питання сплати податку на фрахт із доходів, виплачених позивачем тій же самій фірмі «ІТS Sр. Z о.о.», про правомірність неутримання такого податку.

Представники позивача, визнали правомірність податкового повідомлення рішення за № 0000641730/0/5195 від 10.03.2009 року в частині 1131,63 грн. (в тому числі: за основним платежем 377,21 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 754,42 грн.).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та докази на підтвердження позовних вимог, просили суд позов задоволити частково.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не підлягають задоволеню з наступних підстав:

ТОВ «ІТС-Україна»до складу валових витрат в IV кварталі 2007 року у рядок 04.1 Декларації зайво віднесено витрати - вартість товарно - матеріальних цінностей, використаних для невиробничих потреб в сумі 14275,00 грн. В III кварталі 2007 року віднесено витрати на суму 5276,00 грн. та в IV кварталі 2007 року в сумі 42503,00 грн., не підтверджені документально та не відображені на рахунках і в реєстрах бухгалтерського обліку.

До перевірки не представлено первинних документів та реєстрів синтетичного і аналітичного обліку, які б фіксували факт здійснення придбання товарно-матеріальних цінностей чи послуг у тих перевірених звітних періодах, в яких виявлено розбіжності між задекларованими та фактичними сумами.

Перевіркою показників, відображених у рядку 04.3. Декларацій «витрати на оплату праці», за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року у сумі 787463,00 грн. встановлено, що по рахунку бухгалтерського обліку № 661 «Розрахунки за заробітною платою»завищено задекларованих ТОВ «ІТС-Україна»показників у рядку 04.3. Декларацій витрати на оплату праці за вересень 2007 року у сумі 4069,00грн.

Директор ТОВ «ІТС-Україна»у вересні 2007 року 13 робочих днів перебував за кордоном у Республіці Польщі. Оплатні чи безоплатні відпустки ОСОБА_5 у цей період не надавалися, накази на відрядження і відрядні посвідчення за кордон по підприємству не видавалися.

В порушення п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3., пп. 5.4.8. п. 5.4., пп. 5.6.1. п. 5.6., пп. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5, пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем завищено валові витрати за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року на суму 122328,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази на підтвердження заперечень проти позову, просив в позовних вимогах відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року за № 889-IV із змінами і доповненнями, Законом України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року за № 108/95-ВР із змінами і доповненнями, Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року за № 436 із змінами і доповненнями, Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 470 від 06.05.2001 року із змінами і доповненнями, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, у редакції затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 10.06.1999 року №146, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року N 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за N 40/10320,Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року N 470, КАС України.

06.06.2003 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС - Україна», що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 374369 та копією нової редакції статуту товариства.

27.06.2003 року відповідачем отримано свідоцтво № 18170925 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

25.02.2009 року відповідачем за результатами проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року складено акт № 292/34/23-01/32484309, у висновках вказано про порушення позивачем:

1) п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п.п. 5.4.8 п. 5.4., п.п. 5.6.1. п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30582,00 грн.

2) п. 1 ст. 1, п.п. 3.1.3. п. 3.1., п. 3.4. ст. 3, п.п. 4.2.1. п.п. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1. п.п.8.1.4. п. 8.1. ст. 8, п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті чого занижено податок з доходів фізичних в розмірі 552,55 грн.

3) пункти 3.1., 7.49 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»в частині неправомірного використання коштів на господарські потреби в сумі 2137,70 грн.

4) пункт 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого донараховано податок з фрахту в сумі 31525,12

10.03.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 000062200/0/5240, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 94575,36 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 31525,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 63050,00 грн.

10.03.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000641730/0/5195, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 1978,31 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 552,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1425,76 грн.

10.03.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000812300/0/5198, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 45873,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 30582,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15291,00 грн.

10.03.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001482380/0/5335, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 2137,70 грн.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 цього ж Закону, до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку

лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього ж підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Сума добових визначається:

у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом;

у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Згідно п.п. 5.6.1. п. 5.6. ст. 5 цього ж Закону, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї ж статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї ж статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Згідно п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 цього ж Закону, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно п. 13.5. ст. 13 цього ж Закону, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому:

базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Згідно порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, таким визначається процедура звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього ж Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього ж Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Згідно п.п. 3.1.3. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, є об'єктом оподаткування резидента.

Згідно п. 3.4. ст. 3 цього ж Закону, при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою зазначеною у цьому ж пункті.

Згідно п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно п.п. 4.2.15 п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього ж Закону.

Згідно п. 7.1. ст. 7 цього ж Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї ж статті.

Згідно п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 цього ж Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього ж Закону.

Згідно п.п. 8.1.4. п. 8.1. ст. 8 цього ж Закону, якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Згідно п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 цього ж Закону, податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Згідно п.п. 9.10.3. п. 9.10. ст. 9 цього ж Закону, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього ж пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього ж пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього ж пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

Згідно п. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно п. 7.49, цього ж Положення, у разі виявлення фактів порушення встановлених обмежень під час розрахунків підприємств (підприємців) вони зазначаються з наведенням їх конкретних розмірів у таблиці розділу VII акта про перевірку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно ст. 2 цього ж Закону, основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо податкового повідомлення рішення № 000062200/0/5240 від 10.03.2009 року прийнятого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 94575,36 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 31525,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 63050,00 грн., судом не приймаються до уваги твердження відповідача, що під час проведення перевірки ТОВ «ІТС-Україна»не представлено довідку про місце проживання чи місцезнаходження для цілей оподаткування «ІTS Sp z. o.o.», оскільки згідно порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом відповідної довідки. Вказана довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. Наявність у відповідача відповідних довідок виданих нерезидентом (в тому числі за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року) підтверджується матеріалами справи.

Лише у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього ж Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Крім цього, Рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2004 року та ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2005 року у справі №5/1433-12/152 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними актів встановлено, що позивач не був зобовязаний утримувати податок на фрахт з вартості транспортних послуг, оплачених нерезиденту, вказана обставина згідно ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Відтак, податкове повідомлення - рішення прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 000062200/0/5240 від 10.03.2009 року, в частині визначення суми податкового зобовязання за основним платежем в сумі 31525,12 грн., а також за штрафними санкціями в сумі 63050,24 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем вимог п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо податкових повідомлень рішень № 0000812300/0/5/98, № 0000641730/0/5195 від 10.03.2009 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001482380/0/5335 від 10.03.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, судом враховується наступне:

Позивачем надані суду декларації з податку на прибуток підприємства за звітні періоди 2007 року і довідку про валові витрати та про їх розшифровку за рахунками бухгалтерського обліку, в якій наведені суми сформованих валових витрат із їх розшифровкою за рядками 04.1, 04.3, 04.4, 04.6, 04.13, 05.3 податкових декларацій, які стосуються порядку формування валових витрат, у їх кореспонденції із рахунками бухгалтерського обліку 11, 281, 81, 82, 6414, 6426, 84, 801, 803, 805, 806, 631, 281, а також оборотно-сальдові відомості за рахунками бухгалтерського обліку 11, 20, 22, 281, 3721, 631, 632, 84, 92, 941, в яких наведено перелік сум витрат та документів, згідно із якими позивачем формувались валові витрати за звітні періоди 2007 року.

Згідно наказу від 28.07.2006 року № 51-к директору позивача виплачувалась заробітна плата в розмірі 6260 грн. у формі посадового окладу, відтак позивачем правомірно включено до валових витрат сума такої заробітної плати за вересень 2007 року та витрат на загальнообовязкове соціальне страхування, нарахованих на таку заробітну плату.

З таблиці 2 «Розрахунок амортизаційних відрахувань»додатку К1/1 до декларацій з податку на прибуток позивача за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2007 року, сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на початок 2-го кварталу 2007 року становила 446750 грн., на початок 3-го кварталу 2007 року 712468 грн., на початок 4-го кварталу 2007 року 719098 грн. Позивач вправі був відносити до складу валових витрат видатки на поліпшення основних фондів у 2-му кварталі 2007 року в загальній сумі 44675 грн., в 3-му кварталі 2007 року 71247 грн., в 4-му кварталі 2007 року 71910 грн., в акті відповідача зазначено про фактичне понесення позивачем таких витрат у 2-му кварталі 2007 року в загальній сумі 16351 грн., в 3-му кварталі 2007 року 20310 грн., в 4-му кварталі 2007 року 19737 грн., що не перебільшує граничну суму таких витрат, визначену законом.

Підставою для включення позивачем до складу валових витрат вартості видатків в сумі 378 грн. на заточку пил були квитанції до прибуткових касових ордерів від 13.04.2007 року, від 24.04.2007 року, від 03.05.2007 року, від 11.05.2007 року, від 17.05.2007 року про оплату послуг приватного підприємця ОСОБА_6, додані до відповідних авансових звітів АО-0000030, АО-0000034, АО-0000037, АО-0000040, АО-0000042, а щодо суми 2991 грн. підставою були касові і товарні чеки на будівельні матеріали й деталі від 15.05.2007 року, від 18.05.2007 року, від 11.06.2007 року, від 14.06.2007 року, від 17.07.2007 року, від 26.09.2007 року, від 13.12.2007 року, від 26.12.2007 року, додані до відповідних авансових звітів АО-0000041, АО-0000043, АО-0000054, АО-0000055, АО-0000059, АО-0000069, АО-0000098, АО-0000101.

Пунктом 1.4 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, встановлено, що за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати: а) на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад, так і за місцем відрядження; б) на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, а також уключених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлено окрему плату), кондиціонером; в) на оплату телефонних рахунків; г) на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо. Документи, що підтверджують вартість таких витрат, проведених за кордоном, оформлюються відповідно до законодавства країни відрядження.

В матеріалах даної справи є наявні запрошення приймаючої сторони - фірми Sp. Z o.o.»та належно оформлені посвідчення про відрядження на кожного працівника, в яких містяться відмітки про їх прибуття та вибуття, а також копії закордонних паспортів цих працівників із відмітками про перетин ними кордонів України та Республіки Польща, додані до відповідних авансових звітів АО-0000076, АО-0000077, АО-0000078, АО-0000079, АО-0000080, АО-0000081 АО-0000082, що фактично підтверджує факт перебування всіх цих сімох працівників позивача у службовому відрядженні у жовтні 2007 року. Крім того, факт їх проживання в готелі підтверджується єдиним рахунком готелю, оформленим згідно законодавства Республіки Польща.

Також у матеріалах даної справи є наявні належно оформлені посвідчення про відрядження на двох працівників позивача, в яких містяться відмітки про їх прибуття та вибуття, транспортні квитки, а також єдиний рахунок на проживання у готелі, додані до відповідних авансових звітів АО-0000031, АО-0000032, що фактично підтверджує факт перебування цих працівників у службовому відрядженні в квітні 2007 року в місті Запоріжжя, а відтак включення позивачем до валових витрат вартості цього проживання було повністю правомірним.

Сукупність всіх цих документів підтверджують факти проживання працівників позивача в готелях, внаслідок чого включення позивачем до валових витрат загальної вартості такого проживання було правомірним.

В матеріалах справи є наявні видаткові касові ордери від 01.06.2007 року, від 08.10.2007 року та від 18.10.2007 року, а також копії сторінок касової книги за ці дати, із яких є видно, що позивачем не видавались заздалегідь кошти працівникам на службові відрядження у квітні та жовтні 2007 року, а відшкодовувались понесені цими працівниками видатки на такі відрядження вже після їх закінчення.

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді різних штрафів.

За перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, та немає будь-яких норм щодо санкцій за неправомірного відшкодування коштів.

Позивачем не вчинено перевищення сум витрат на відрядження над сумою витрат, розрахованою згідно Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», та неправомірного використання коштів на господарські потреби.

Відтак, з врахуванням часткового визнання позивачем порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000641730/0/5195 від 10.03.2009 року в частині суми податкового зобовязання 1131,63 грн. (в тому числі: за основним платежем 377,21 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 754,42 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність в цій частині порушень п. 1 ст. 1, п.п. 3.1.3. п. 3.1., п. 3.4. ст. 3, п.п. 4.2.1. п.п. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1. п.п.8.1.4. п. 8.1. ст. 8, п.п. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Податкове повідомлення рішення прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000812300/0/5/98 від 10.03.2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001482380/0/5335 від 10.03.2009 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п.п. 5.4.8 п. 5.4., п.п. 5.6.1. п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 3.1., 7.49 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем не переконують у підставності заперечень позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П Р И Й Н Я В:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000812300/0/5/98 від 10.03.2009 року;

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000062200/0/5240 від 10.03.2009 року;

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000641730/0/5195 від 10.03.2009 року в частині суми податкового зобовязання 1131,63 грн. (в тому числі: за основним платежем 377,21 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 754,42 грн.);

Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0001482380/0/5335 від 10.03.2009 року.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС - Україна»(ЄДРПОУ 32484309, м. Львів, вул. Рудненська, 30) 2,98 грн. судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 06.04.2010 року.

Суддя Гавдик З.В.