Рішення № 100905802, 26.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/5994/21

Справа № 522/4665/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Бойко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору факторингу недійсним та визнання припиненим договору відступлення права вимоги за договором іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду міста Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 , в якій просить визнати недійсним договір факторингу №1 укладений 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; визнати припиненим договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №5207-5208, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 є правонаступницею ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкового майна, права на яке перейшло до Позивача, входить окрім іншого, право власності на Ѕ частину квартири номер АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотечних договорів, якими забезпечено виконання Кредитного договору № 65-08 МК (10607551000) від "05" жовтня 2005 року, укладеного між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3 , Договору про надання споживчого кредиту № 11232779000 від 11 жовтня 2007 року, укладеному між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3 та Договору про надання споживчого кредиту з Правилами № 11398631000 від "26” вересня 2008 року, укладеному між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3 , право вимоги за якими 12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект».

Позивач вважає договір факторингу №1 від 12.12.2011 року недійсним у зв`язку з тим, що у ТОВ «Кей-Колект» були відсутні генеральна та/або індивідуальна ліцензії Національного Банку України, наявність яких є обов`язковою, згідно з положеннями Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» для здійснення юридичною особою фінансових операцій з іноземною валютою. Тобто, на думку позивача, ТОВ «Кей-Колект» не мало права використовувати іноземну валюту як засіб платежу, оскільки оплата за умовами кредитних договорів повинна була відбутись виключно у валюті кредиту - доларами США, отже ТОВ «Кей-Колект» не мало права виступати стороною оспорюваного правочину.

Також, Позивач вважає, що оскільки договір факторингу №1 від 12.12.2011 року є недійсним, а ТОВ «Кей-Колект» позбавлене Права Вимоги по кредитними договорами, то ТОВ «Кей-Колект», відповідно, не може вимагати виконання зобов`язання за кредитними договорами за рахунок предмета іпотеки, а отже дія договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №5207-5208, укладеного 12.12.2011 року між Відповідачами, має бути припинена.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2021 року.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

23.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник АТ «Укрсиббанк» просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що факт набуття ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за вказаними кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_3 , був встановлений під час розгляду Приморським районним судом м. Одеси справи № 2/1522/9763/11, до того ж отримувачем коштів в іноземній валюті за договорами є банк, а не Товариство.

11.05.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача послалась на те. що відсутність відповідної ліцензії є самостійною підставою для визнання правочину недійсним, а отже вимоги позивача щодо визнання договору факторингу недійсним є обгрунтованими, а в зазначеному судовому рішення лише підтверджено правомірність процедур передачі прав вимоги.

20.05.2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.06.2021 року.

23.06.2021 року з метою повторного сповіщення позивача та його представника, розгляд справи відкладено на 03.08.2021 року.

03.08.2021 року з метою підготовки до судових дебатів, у справі оголошено перерву до 19.08.2021 року. Представник АТ «Укрсиббанк» Прокоф`єва Л.В. просила застосувати строки позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1

19.08.2021 року за клопотанням представника ТОВ «Кей-Колект», розгляд справи відкладено на 26.10.2021 року.

У судовому засіданні 26.10.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити повністю. Представники обох відповідачів позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Третя особа та її представник позов підтримали.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2005 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 65-08 МК (10607551000) згідно умов якого Банк надав ОСОБА_3 споживчий кредит в сумі 100 000 доларів США 00 центів, що на день укладення складало 505 000 (п`ятсот п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

З метою забезпечення зобов`язання за Кредитним договором № 65-08 МК від 05.10.2005 року, 05 жовтня 2005 року між ПАТ “УкрСиббанк’’ та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В.. Предметом вказаного Іпотечного договору виступила Квартира під АДРЕСА_1 .

Крім того, 05 жовтня 2005 року між ПАТ “УкрСиббанк’’ та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 65-08, згідно з умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалась в повному обсязі нести відповідальність за невиконання ОСОБА_3 умов Кредитного договору від 05 жовтня 2005 року.

11 жовтня 2007 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11232779000 відповідно до умов якого ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 110 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 555 500 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, строком повернення до 11 жовтня 2014 року.

З метою забезпечення зобов`язання за цим Кредитним договором, 11 жовтня 2007 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. за реєстровим № 3801. Предметом вказаного Іпотечного договору також виступила Квартира під АДРЕСА_1 .

Крім того, 11 жовтня 2007 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 149043, згідно з умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалась в повному обсязі нести відповідальність за невиконання ОСОБА_3 умов Кредитного договору від 11 жовтня 2007 року.

26 вересня 2008 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11398631000 відповідно до умов якого ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 60 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 291 702 (двісті дев`яносто одна тисяча сімсот дві) гривні 00 копійок, строком повернення до 26 вересня 2011 року.

З метою забезпечення зобов`язання за цим Кредитним договором, 26 вересня 2008 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. за реєстровим № 5079. Предметом вказаного Іпотечного договору також виступила Квартира під АДРЕСА_1 .

Крім того, 26 вересня 2008 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 231298, згідно з умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалась в повному обсязі нести відповідальність за невиконання ОСОБА_3 умов Кредитного договору від 26 вересня 2008 року.

В липні 2011 року ПАТ "УкрСиббанк” звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з Позовною заявою (справа №2/1552/9763/11) до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 65-08 МК (10607551000) від 05.10.2005 року, Договором про надання споживчого кредиту № 11232779000 від 11.10.2007 року, Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11239285000 від 24.10.2007 року та Договором про надання споживчого кредиту №11398631000 від 26.09.2008 року.

12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект», відповідно до договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року свої права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_3 за кредитними договорами.

12 грудня 2011 року за договором відступлення права вимоги за договорами іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №5207-5208, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за іпотечними договорами.

В подальшому Приморським районним судом м. Одеси в рамках розгляду справи №2/1552/9763/11 було визнано правонаступником ПАТ "УкрСиббанк” Товариство з обмеженою відповідальністю "'Кей-Колект” та продовжено розгляд справи за участю ТОВ '"Кей-Колект” в якості позивача.

17 квітня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси було прийняте рішення по справі № 2/1522/9763/11, яким було вирішено наступне: позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи на стороні відповідача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Одеської міської ради, Приватний нотаріус ОСОБА 5 про визнання договорів іпотеки недійсними - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04070, м. Київ, вуя. Іллінська, 8, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37825968) заборгованість за кредитом № 65-08 МК (10607551000) від 05.10.2005 року складає 48 972 (сорок вісім тисяч дев`ятсот сімдесят два) доларів США 58 центів, що за курсом НБУ складає 391 437 (триста дев`яносто одну тисячу чотириста тридцять сім) гривень 83 копійок, що включає в себе:

- суму заборгованості за кредитом - 34 823 (тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять три) доларів США 63 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 278 345 (двісті сімдесят вісім тисяч триста сорок п`ять) гривень 27 копійок:

- суму заборгованості по процентам за користування кредитом - 14 148 (чотирнадцять тисяч сто сорок вісім) доларів США 95 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 113 092 (сто тринадцять тисяч дев`яносто дві) гривень 56 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, МФО 351005, код СДРПОУ 37825968) заборгованість за кредитом № 11232779000 від 11.10.2007 року складає 131 599 (сто тридцять одну тисячу и 'ятсот дев 'яносто дев ’ять) доларів США 06 центів, що за курсом НБУ складає 1 051 781 (один мільйон п`ятдесят одну тисячу сімсот вісімдесят одну) гривень 28 копійок, що включає в себе:

- суму заборгованості за кредитом - 91 985 (дев`яносто одна тисяча дев`ятсот вісімдесят п`ять) доларів США 42 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 735 239 (сімсот тридцять п`ять тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 46 копійок;

- суму заборгованості по процентам за користування кредитом - 39 613 (тридцять дев`ять тисяч шістсот тринадцять) доларів США 64 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 316 631 (триста шістнадцять тисяч шістсот тридцять одну) гривень 82 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04070, м. Київ. вул. Іллінська. 8, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37825968) заборгованість за кредитом № 11398631000 від 28.09.2008 року складає 84 778 (вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят вісім) доларів США 06 центів, що за курсом НБУ складає 677 631 (шістсот сімдесят сім тисяч шістсот тридцять одну) гривень 03 копійок, що включає в себе:

- суму заборгованості за кредитом - 56 333 (п`ятдесят шість тисяч триста тридцять три) доларів США 72 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 450 275 (чотириста п`ятдесят тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 42 копійок;

- суму заборгованості по процентам за користування кредитом - 28 444 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок чотири) доларів США 34 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 227 355 (двісті двадцять сім тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 61 копійок.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 65-08 МК (10607551000) від 05.10.2005 року відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи на стороні відповідача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Одеської міської ради. Приватний нотаріус ОСОБА 5 про визнання договорів іпотеки недійсними відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37825968) суму державного мита в розмірі 850,0 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 60,0 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, МФО 351005, код ЄДРПОУ 3 7825968) суму державного мита в розмірі 850, 0 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 60,0 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2013 року Рішення приморського районного суду м. Одеси по справі № 2/1522/9763/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу скаржників без задоволення.

Тобто, станом на 15 липня 2013 року на підставі Кредитного договору № 65-08 МК (10607551000) від “05” жовтня 2005 року, Договору про надання споживчого кредиту № 11232779000 від “11” жовтня 2007 року, Договору про надання споживчого кредиту з Правилами № 11398631000 від “26” вересня 2008 року за ОСОБА_3 існував борг, який був підтверджений Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, в загальному розмірі 265 349 (двісті шістдесят п`ять тисяч триста сорок дев`ять) доларів США 70 центів, що в гривневому еквіваленті на момент винесення Рішення складало 2 120 850 (два мільйони сто двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 14 копійок.

Станом на сьогоднішній день вказане зобов`язання ОСОБА_3 не виконане, що не заперечується сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 24 жовтня 2016 року.

12 квітня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Наталією Володимирівною було заведено спадкову справу № 4/2017. Відповідно до Довідки № 19/01-16 від 02 березня 2020 року, виданої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, наразі, ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 та до неї перейшли усі права та усі обов`язки померлого у межах вартості успадкованого майна.

ОСОБА_1 вважає договір факторингу №1 від 12.12.2011 року недійсним у зв`язку з тим, що у ТОВ «Кей-Колект» були відсутні генеральна та/або індивідуальна ліцензії Національного Банку України, наявність яких є обов`язковою, згідно з положеннями Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» для здійснення юридичною особою фінансових операцій з іноземною валютою. Тобто, на думку позивача, ТОВ «Кей-Колект» не мало права використовувати іноземну валюту як засіб платежу, оскільки оплата за умовами кредитних договорів повинна була відбутись виключно у валюті кредиту - доларами США, отже ТОВ «Кей-Колект» не мало права виступати стороною оспорюваного правочину.

Також, ОСОБА_1 вважає, що оскільки договір факторингу №1 від 12.12.2011 року є недійсним, а ТОВ «Кей-Колект» позбавлене Права Вимоги по кредитними договорами, то ТОВ «Кей-Колект», відповідно, не може вимагати виконання зобов`язання за кредитними договорами за рахунок предмета іпотеки, а отже дія договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №5207-5208, укладеного 12.12.2011 року між Відповідачами, має бути припинена.

З цих підстав, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в постанові Верховного Суду від 14 червня 2021 року по справі № 924/181/20, сформульованій наступний правовий висновок.

«Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України).

Отже, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії)».

У даній справі, що суд встановив, що своїм рішенням від 17 квітня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси по справі № 2/1522/9763/11 вирішив ініційований кредитором ТОВ «Кей-Колект» спір про захист його прав та стягнув з боржника ОСОБА_3 відповідні грошові кошти.

В рамках цієї справи, наявність спірного договору факторингу №1 укладений 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» була очевидною для ОСОБА_3 , який був стороною в цій справі, під час розгляду якої суд замінив первісного позивача (кредитора) – ПАТ «Укрсиббанк» на нового позивача (кредитора) – ТОВ «Кей-Колект».

Отже, враховуючи зазначений правовий висновок Верховного Суду в постанові від 14 червня 2021 року по справі № 924/181/20, для забезпечення дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи, ОСОБА_3 мав заявити вимоги про визнати недійсним договору факторингу №1 укладеному 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» та про визнання припиненим договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №5207-5208, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Тобто, оскільки, судом слухалась справа про стягнення з боржника ОСОБА_3 грошових коштів, то останній мав захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи недійсність договору факторингу та визнання припиненим відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

Відтак, після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора.

Крім того, оскільки до ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_3 перейшли й обов`язки, пов`язані з спадковим майном, то відповідно перейшов і визначений вище обов`язок дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи, щодо кредитних зобов`язань та іпотечного майна.

Тобто, на переконання суду, на день відкриття провадження у даній справі, вже було закінчено ухваленням рішення провадження у справі про стягнення грошових коштів за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою, право вимоги по яким перейшло до ТОВ «Кей-Колект», цей факт унеможливлює окреме оспорення боржником чи його правонаступником права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника, а значить даний позов має бути залишений без задоволення.

Щодо строків позовної давності, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому ст. 261 ЦК України встановлено, що початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вказує Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, строки позовної давності не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 158, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору факторингу недійсним та визнання припиненим договору відступлення права вимоги за договором іпотеки – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 05.11.2021 року.

Суддя: В.Я. Бондар