Постанова № 10090576, 21.06.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 року о 10 год. 49 хв. Справа № 2а-3117/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріГорбовій І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про визнання протиправним дій, -

за участю представників сторін:

від позивача: Седляров В.С., довіреність № 290 від 28.12.2009 р.

від відповідача: Вініченко О.В., довіреність від 21.06.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просить суд визнати протиправними дії субєкта владних повноважень СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо самостійного розподілу коштів ВАТ «Запоріжжяобленерго», призначення яких було визначено позивачем у платіжному дорученні.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя в порушення вимог чинного законодавства, самостійно змінила призначення платежу, визначене ВАТ «Запоріжжяобленерго» у платіжному дорученні № 5551 від 29.04.2010 р., під час виконання товариством свого обовязку щодо сплати суми штрафу з податку на прибуток за підсумками І кварталу 2010 р. та неправомірно направила вказану суму на погашення податкового боргу за інший податковий період. Вказує, що норми Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобовязання для погашення податкового боргу, що виник раніше. З огляду на це, позивач вважає дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі протиправними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях від 15.06.2010 р. вх. № 14196 зазначає, що обовязок контролюючого органу самостійно здійснювати розподіл сплаченої платником суми податкових платежів, встановлено нормою п. п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказує, що контролюючий орган, жодним чином не змінює призначення платежу в платіжному дорученні платника податку, а лише здійснює проведення операцій в особових рахунках платників податків в хронологічному порядку, як того вимагає Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, і діє при цьому виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з підстав, визначених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Постановою Верховного Суду України від 07.02.2010 р. у справі № 5/328 скасовано судові рішення, які були прийняті на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» і залишено в силі прийняте на підставі акту № 14/32-03-00130926 від 19.07.2004 р. позапланової документальної перевірки з питання відображення у податковому обліку понаднормативних витрат електроенергії АТ «Запоріжжяобленерго» за період з 01.04.2001 р. по 01.04.2004 р., податкове повідомлення-рішення № 0000180203/0 від 21.07.2004 р., яким товариству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 84168703,08 грн. (в тому числі 42084351,54 грн. основного платежу та 42084351,54 грн. фінансових санкцій).

29.04.2010 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго» платіжним дорученням № 5551 перераховую до держбюджету 17943,00 грн. з призначенням платежу штраф з податку на прибуток за підсумками І кварталу 2010 р. по строку 18.05.10 р. без ПДВ.

У квітні 2010 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі надіслано на адресу ВАТ «Запоріжжяобленерго» податкове повідомлення № 108240016118820 від 30.04.2010 р. про розподіл сплаченої ВАТ «Запоріжжяобленерго» згідно з платіжним дорученням № 5551 від 29.04.2010 р. 17943,00 грн. суми штрафу з податку на прибуток.

Із повідомлення також вбачається, що сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 29.04.2010 р. в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем податок на прибуток підприємств і організацій складає 81644385,02 грн. та 4467,81 грн. пені.

Не погоджуючись із діями СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо самостійного розподілу коштів ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.1999 р. № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то слід ураховувати таке.

Відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем безпідставно здійснено самостійний розподіл коштів Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», призначення яких було визначено у платіжному дорученні № 5551 від 29 квітня 2010 року, тому такі дії відповідача є протиправними та суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними дій, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо самостійного розподілу коштів Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», призначення яких було визначено Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» у платіжному дорученні № 5551 від 29 квітня 2010 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання її копії заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

СуддяН.В. Стрельнікова

Постанову складено у повному обсязі 25 червня 2010 р