Ухвала суду № 100905563, 03.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/15937/20

Провадження № 2-з/947/1314/21

УХВАЛА

03.11.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Голобородової В.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Одесі клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення повторної судово-генетичної експертизи по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Малиновський районний у місті Одесі Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції в Одеській області, про виключення з актового запису народження дитини відомостей про батька,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Малиновський районний у місті Одесі Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції в Одеській області, про виключення з актового запису народження дитини відомостей про батька, в якій позивач просить суд виключити з актового запису №334 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 23.04.2009 року Першим Малиновським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції, відомостей про батька – ОСОБА_1 , з посиланням на те, що у позивача є сумніви у тому, що він є батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17.08.2020 року, за клопотанням позивача ОСОБА_1 , призначено по справі судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз, на вирішення яких поставлено питання: Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 листопада 2020 року до суду надійшли матеріали вказаної цивільної справи, разом з висновком експерта №96 судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи від 28.09.2020 року.

01.02.2021 року представник позивача подала до суду клопотання про призначення повторної судово-генетичної експертизи, в якому просила суд призначити по справі повторну судово-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського НДЕКЦ МВС, на вирішення якої поставити питання: Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання, представник позивача посилалась на те, що для проведення молекулярно-генетичної експертизи, експерт повинен мати кваліфікацію 9.5 Молекулярно-генетичні дослідження. Як стверджував представник, експерти Кривда Р.Г., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , якими була проведення експертиза відповідно до ухвали суду від 17.08.2020 року, не мали проводити вказану експертизу, оскільки не мають відповідної кваліфікації. Також представник стверджував, що судово-імунологічна експертиза є відмінною від молекулярно-генетичної експертизи, мають різний метод проведення та мету, за наслідком чого висновок №96 від 28.09.2020 року не є належним та достатнім доказом в цій справі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12.04.2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення повторної судово-генетичної експертизи – задоволено. Призначено по цивільній справі №947/15937/20, повторну судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на вирішення якої поставлено наступне питання: - Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Зазначеною ухвалою суду встановлено, що висновок експерта №96 від 28.09.2020 року проведено в приміщенні відділення судово-судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, за участі трьох судово-медичних експертів: Кривда Р.Г. – лікаря судово-медичного експерта – імунолога; Ланцман І.В. – експерта-імунолога; Уманського Д.О. – лікаря судово-медичного експерта-імунолога.

У відповідності до п.2.3 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи за №6 від 17.01.1995 року, зареєстрованої в Міністерстві м.Київ юстиції України 26 липня 1995 р. за N 254/790, первинна судово-медична експертиза може бути проведена

як одним, так і кількома експертами. Необхідність участі кількох

експертів визначається особою, що призначила таку експертизу, або

начальником бюро судово-медичної експертизи.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року на підставі якої проведено вказане дослідження, судом не вирішувалось питання стосовно проведення судово-генетичної експертизи за участі трьох експертів.

Відповідно до листа КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 02.03.2021 року за №690-02, судово-генетичну експертизу на підставі ухвали суду від 17.08.2020 року по справі №947/15937/20 проведено трьома експертами, у відповідності до пункту 2.3 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи за №6 від 17.01.1995 року, зареєстрованої в Міністерстві м.Київ юстиції України 26 липня 1995 р. за N 254/790.

Однак, в порушення вимог пункту 2.3 вказаної Інструкції, не повідомлено суд чи приймалось таке рішення начальником бюро судово-медичної експертизи та в чому полягала відповідна необхідність.

Відповідно до висновку №96 від 28.09.2020 року, експертиза проведена за зразками рідкої крові.

Відповідно до листа КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 02.03.2021 року за №690-02, судово-генетичну експертизу на підставі ухвали суду від 17.08.2020 року по справі №947/15937/20 проведено з урахуванням Методичних рекомендацій «Використання ДНК-аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), узгоджених Міністерством охорони здоров`я України 19.06.2012 року.

Однак, матеріали висновку експерта за №96, не містять інформації про те, що у відповідності до пункту 2.1 пункту 2 вказаних рекомендацій,після відбору рідкої крові, у тому числі на марлі, запаковані в пробірку та пакет, до неї біли додані відповідні стабілізатори.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги категоричну незгоду позивача з висновком експерта №96 від 28.09.2020 року, сприяючи повному, всебічному розгляду справи та реалізації особою права на захист, для об`єктивного і повного з`ясування обставин справи, для вирішення питань, які є предметом доказування у даній справі, суд вважав клопотання позивача обґрунтованим та за необхідним призначення по справі повторної судово-генетичної експертизи.

Тієї ж датою, Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою зупинено провадження по справі.

27.09.2021 року матеріали цивільної справи №947/15937/20 повернуті до суду разом з повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи за №СЕ-19/111-21/35229-БД від 08.09.2021 року, з підстав того, що: в ухвалі суду відсутнє вирішення питання з підстав надання дозволу на повне або часткове знищення об`єктів експертизи; забезпечення явки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; сплати коштів за проведення експертизи. В клопотанні експертом повідомлено, що у разі не задоволено клопотання протягом сорока п`яти днів, буде направлено повідомлення про неможливість проведення експертизи.

27.09.2021 року до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи №СЕ-19/111-21/35229-БД від 08.09.2021 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28.09.2021 року поновлено провадження по справі, призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача 03.11.2021 року знов заявила клопотання про призначення повторної судово-генетичної експертизи, з посиланням на те, що вказане експертне дослідження призначене ухвалою суду від 12.04.2021 року не проведено, ухвала суду є не виконаною, а висновки за наслідком проведення повторної експертизи необхідні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, будуть сприяти ухваленню законного рішення суду. Також представник просила суд одночасно вирішити питання стосовно надання дозволу на повне або часткове знищення об`єктів експертизи.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши подане до суду клопотання та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Суд зазначає, що предметом позову в цій справі є оспорювання позивачем свого батьківства стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 5 Сімейного кодексу України (далі – СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

За змістом положень статті 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до статті 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік – батьком дитини.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Саме зазначені висновки викладені Верховним Судом у постановах в аналогічних справах, зокрема в постанові від 06.04.2021 року по справі № 676/1200/20.

Отже, в цій категорії справ висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення.

Відповідно до п.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Частиною 2 статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року №8 повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

За змістом положень ст.113 ЦПК України, законодавець наголошує, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Одним з принципів цивільного судочинства, є змагальність сторін, тому суд не має права позбавляти сторону по справі можливості таким чином довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вже зазначалось, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12.04.2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення повторної судово-генетичної експертизи – задоволено. Призначено по цивільній справі №947/15937/20, повторну судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на вирішення якої поставлено наступне питання: - Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Однак, призначена ухвалою суду повторна судово-генетична експертиза, яка набрала законної сили та не оспорювалась сторонами по справі, висновки якої необхідні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, залишається не виконаною.

Судом приймається до уваги, що у відповідності до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами. Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів. Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов`язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги категоричну незгоду позивача з висновком експерта №96 від 28.09.2020 року, сприяючи повному, всебічному розгляду справи та реалізації особою права на захист, для об`єктивного і повного з`ясування обставин справи, для вирішення питань, які є предметом доказування у даній справі, оскільки повторна судово-генетична експертиза призначена ухвалою суду від 12.04.2021 року не виконана, суд вважає клопотання позивача обґрунтованим та за необхідне призначити по справі повторну судову-генетичну експертизу, на вирішення якої поставити заявлене представником позивача питання, проведення якої доручити експертам Київського НДЕКЦ МВС.

Одночасно, з урахуванням того, що об`єктами молекулярно-генетичної експертизи є біологічні зразки (буквальний епітелій), а методи молекулярно-генетичного дослідження є руйнуючими, для проведення повного експертного дослідження та надання об`єктивного і обґрунтованого висновку експерта, приймаючи вимоги експерта викладені у клопотанні №СЕ-19/111-21/35229-БД від 26.07.2021 року, суд вважає за необхідне надати дозвіл на повне або часткове знищення об`єктів експертизи (біологічних зразків) або зміну їх властивостей.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 106, 107, 113 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення повторної судово-генетичної експертизи – задовольнити.

Призначити по цивільній справі №947/15937/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Малиновський районний у місті Одесі Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції в Одеській області, про виключення з актового запису народження дитини відомостей про батька – повторну судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання:

- Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Проведення експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 5).

Попередити експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Витрати по проведенню експертизи покласти на ОСОБА_1 .

Роз`яснити сторонам по справі наслідки ухилення від участі в проведенні експертизи, які передбачені ст. 109 ЦПК України, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

В розпорядження експертів направити матеріали цивільної справи №947/15937/20.

Надати експертам дозвіл, у разі необхідності, на повне або часткове знищення об`єктів експертизи (біологічних зразків) або зміну їх властивостей.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.