Рішення № 100904713, 08.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/8189/20

Справа № 760/23777/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого-судді - Букіної О.М.

при секретарі - Конішевському Б.О.

розглянувши у приміщені суду в залі № 27 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денис Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 9444, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 18.09.2020 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 399,00 грн.

Вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, зважаючи на те, що нотаріусом при його видачі не було перевірено безспірність вимог стягувача.

На час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса не було усіх необхідних документів, які підтверджують безспірність заборгованості, тобто спірний виконавчий напис вчинено з порушенням норм ЗУ «Про нотаріат» та Постанови КМУ від 29.061999 № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

30.10.2020 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03.11.2020 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третім особам також копію позовної заяви з додатками.

Згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви в справі 04.01.2021 (а.с. 23).

11.01.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому останній проти позову заперечує і просить відмовити у його задоволенні.

Посилається на те, що 05.03.2020 з позивачем був укладений Кредитний договір, за умовами якого йому був наданий кредит у розмірі 3 000,00 грн. строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку в АТ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.

11.01.2021 на адресу суду надійшло від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації позивача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений договір, відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, є договором приєднання.

Кредитний договір був підписаний позивачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 500755 в особистому кабінеті на веб-сайті товариства в мережі Інтернет https://monetka.com.ua.

Кредитні кошти були відправлені позивачу на його платіжну картку в АТ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується чеком № 202656155 від 05.03.2020 року.

Укладений з позивачем договір у електронній формі прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором, визначеними законом.

Вказує, що відповідачем зобов`язання за кредитним договором були виконані та надано позивачу кредитні кошти.

Відповідач в свою чергу зобов`язання за кредитним договором не виконав, грошові кошти у визначений договором термін не повернув.

Таким чином вважає, що у відповідача були всі обґрунтовані підстави на звернення стягнення на грошові кошти шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи викладене вище просив у задоволенні позову відмовити.

Треті особи пояснення на позовну заяву не подали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.03.2019 між позивачем та відповідачем був укладений Договір №200305-12738-2, за умовами якого позивачу був наданий кредит у розмірі 3 000,00 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку (а.с. 31-32).

Кредитний договір був укладений електронній формі.

30.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. на підставі заяви ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» був вчинений Виконавчий напис №9444 (а.с. 9).

З виконавчого напису вбачається, що період, за який проводиться стягнення - з 11.04.2020 по 08.09.2020.

Сума заборгованості за виконавчим написом складає 15 499,00 грн., з яких:

- 3 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

- 11 399,00 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

- 1 100,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

25.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменком Денисом Олеговичем на підставі вказаного виконавчого напису 9444 від 18.09.2020 року винесено постанову (ВП № 63142668) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 10-13).

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. ст.88 Закону України « Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

З гідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року / в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року /.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У відзиві на позовну заяву відповідачем не зазначено які документи були передані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Таку інформацію не було надано до суду і приватним нотаріусом.

Таким чином, відповідачем не доведено, що ним було передано приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи відповідно до вище приведеного Переліку.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18 (провадження № 61-43895 св 18) від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст.88 Закону України « Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18 (провадження № 61-43895 св 18) від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.

Відповідачем та третіми особами належних та допустимих доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин надано до суду не було.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому товариством нотаріусу Кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має товариство при зверненні до нотаріуса.

Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, спірності заборгованості позивача перед товариством, не спростованої відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

У позовній заяві представник позивача просить суд стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 12 612 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду договір про надання правової допомоги від 12.10.2020 року та орієнтовний розрахунок судових витрат зазначені в позовній заяві.

З розрахунку судових витрат вбачається, що заявленими послугами є: 1) ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 63142668 у приватного виконавця; 2) вивчення матеріалів справи, написання позовної заяви, аналіз судової практики, надання усних консультацій, подання позовної заяви до суду; 3) супроводження справи в суді першої інстанції.

Вартість наданих послуг становить 12 612 грн.:

-1 681,60 грн. - ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 63142668 у приватного виконавця;

-7 567,2 грн. - вивчення матеріалів справи, написання позовної заяви, аналіз судової практики, надання усних консультацій, подання позовної заяви до суду;

-3 363,20 грн. - супроводження справи в суді першої інстанції.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу та обґрунтованості таких витрат суд враховує наступне.

У п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодиннаоплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорарувраховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз`яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовуєЄвропейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За вказаних вище обставин та враховуючи, що справа є малозначною, судова практика відносно даної категорії справи є загальнодоступноюі сталою, не потребує значного обсягу часу для її підготовки, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 4204, 00 грн., що на думку суду є обґрунтованим, та відповідає принципу розумності.

В той же час, витрати по ознайомленню з матеріалами виконавчого провадження,що становить 1681, 60 грн. не підлягають задоволенню, оскільки суд вважає, що надання таких послуг не пов`язане з розглядом цієї справи та не є її предметом доказування.

Оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а тому витрати на супроводження справи у розмірі 3363, 20 грн. також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 840,40 грн.

Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 вича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 9444 від 18.09.2020 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про звернення стягнення за Кредитним договором № 200305-12738-2 від 05.03.2019 року, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, оф. 520, код ЄДРПОУ: 41146462) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 4204, 00 грн. та судовий збір у розмірі 840,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Букіна