Рішення № 10090005, 21.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.10                                                                                 Справа № 7/62

За позовом

Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” в особі Луганської філії АТ “Брокбізнесбанк”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська виробнича компанія”, м. Луганськ

про стягнення 320398, 65 доларів США та 1060681 грн. 73 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –Литвин Л.В., дов. № 340/03 від 18.08.09;

від відповідача –після перерви не прибув;

В судовому засіданні 17.05.2010 було оголошено перерву до 07.06.2010, а потім до 21.06.10 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення відповідача заборгованості за кредитним договором № 23 від 30.11.07 в розмірі 1060681 грн. 73 коп., з яких: 783372 грн. 21 коп. –сума кредиту, 243869 грн. 16 коп. –проценти за користування кредитом та 33440 грн. 36 коп. –пеня за процентами; та заборгованості за кредитним договором № 23 від 30.11.07 в розмірі 320398,65 доларів США, з яких: 254965 доларів США –сума кредиту, 57440,44 доларів США –проценти за користування кредитом та 7993,21 доларів США –пеня за відсотками.

          В судовому засіданні 29.03.10 позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, за якою позивач просить стягнути з відповідача 324127, 16 дол. США з яких: основний борг –254965,00 дол. США, заборгованість за відсотками –61086,79 дол. США, пеня за відсотками –8075,37 дол. США; а також 1076082, 09 грн., в яких: основний борг –783372, 21 грн., заборгованість за відсотками –258871, 70 грен, пеня за відсотками –33838,18 грн.

Зазначена заява позивача прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить положенням ст. 22 ГПК України, у зв’язку з чим позовними вимогами слід вважати: стягнути з відповідача 324127, 16 дол. США з яких: основний борг –254965,00 дол. США, заборгованість за відсотками –61086,79 дол. США, пеня за відсотками –8075,37 дол. США; а також 1076082, 09 грн., в яких: основний борг –783372, 21 грн., заборгованість за відсотками –258871, 70 грен, пеня за відсотками –33838,18 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, позовні вимоги не оспорив, але мав таку можливість, оскільки був присутнім в судових засіданнях.

З огляду на наведене суд вважає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимоги за умови відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

30.11.2008 між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (позивач у справі, далі банк), та ТОВ «Луганська виробнича компанія»(відповідач, позичальник), був укладений кредитний договір № 23 з додатковими угодами до нього (далі –договір).

За умовами вказаного договору позивач зобов’язується надати відповідачу кредитні кошти у вигляді відкличної непоновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 255000,00 дол. США. терміном користування до 30.11.12.

Згідно 1.1.3 договору процентна ставка встановлювалася в 14% річних.

Додатковою угодою до договору від 23.04.07 була змінена відсоткова ставка з 24.04.08 і встановлена у розмірі 15% річних.

Додатковою угодою до договору від 06.03.08 сторони змінили п. 7.1 договору та зазначили, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та строків сплати процентів за користування кредитом та комісії банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Додатковою угодою від 05.06.08 була змінена відсоткова ставка на 15,5% річних.

Додатковою угодою до договору від 25.06.08 було змінено п.1.1 кредитного договору та зазначено, що кредит надається у вигляді мультівалютної відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 2020000,00 грн. починаючи з 03.07.08. Грошові кошти в рамках кредитної лінії можуть бути надані банком у наступних валютах: долар США у розмірі 255000 дол. США; національна валюта –783377,50 грн.

Також було змінено п. 1.1.3 кредитного договору і визначено, що процентна ставка за користування кредитом –15,5% річних у доларах США та 22% річних у гривні.

Додатковою угодою від 07.10.08 було змінено відсотки на 16% та 23% річних відповідно, а додатковою угодою від 31.10.08 до 18% та 26% річних відповідно.

З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором №23 від 30.11.07 між сторонами був укладений іпотечний договір від 30.11.07. (зар. за № 1407) та договір про зміну від 26.06.08.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 255000, дол. США і 783377, 50 грн.

Відповідно умов договору позивальник зобов’язаний використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків.

Пунктом 2.7 договору було визначено, що проценти сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця та при повному погашенні кредиту.

Додатковою угодою від 28.11.08 було змінено п. 2.7 договору та зазначено, що проценти сплачуються позичальником за фактичним час користування кредитом на умовах і в межах дії цього договору щомісяця до 25 числі місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти та при повному погашенні кредиту.

У зв’язку з тим, що відповідачем умови договору в повній мірі не виконувалися та не сплачувалися суми заборгованості та відсотків, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідач проти позову не заперечив з підстав, доводи позивача не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін та надані позивачем докази суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики і відповідно до ст. 1046 ЦК України а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у

власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на виконання умов кредитного договору № 23 від 30.11.2007 надано відповідачу відповідні кредитні кошти в сумі 255 00,00 дол. США і 783377,50 грн.

Відповідач в свою чергу умови договору щодо дотримання строків та сум сплати кредиту виконував неналежним чином, у зв’язку з чим утворилась прострочена заборгованість за кредитом та процентами.

Так, станом на 02.03.10 за відповідачем утворилась заборгованість за кредитом в сумі 254965,00 дол. США і 783372,21 грн.

Відповідачем доказів оплати вказаної суми не надано, доводи позивача в цій частині не спростовано.

Також відповідачем не дотримувалися строки погашення відсотків, у зв’язку з чим за розрахунком позивача за відповідачем утворилась заборгованість за відсотками за період з 01.11.2008 по 01.03.2010 у сумах 61086,79 дол. США і 258871,70 грн.

Відповідач доказів оплати процентами до суду не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Відповідно до ст. 6 договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором в повному обсязі в тому числі і у випадках несвоєчасної сплати (затримка більше ніж 7 днів) відсотків за користування кредитними коштами, пені та інших платежів, передбачених договором, а також за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернутий.

Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів та за умови., що порушення не усунуте, на 31 календарний день отримання вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник к зобов’язаний сплатити заборгованість в повному обсязі.

З метою отримання всієї суми кредиту позивач склав та направив відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості від 18.08.09 за № 2125, яка була останнім отримана 17.09.09.

Тобто, на момент звернення позивачем до суду, у останнього виникло право вимоги суми кредиту в повному обсязі та відсотків за користування кредитом.

Згідно ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що за останнім утворилась прострочена заборгованість за кредитним договором № 23 від 30.011.07 та відсотками, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

В той же час, п. 7.1 договору (в редакції додаткової угоди від 06.03.08) передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та строків сплати процентів за користування кредитом та комісії банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем здійснений розрахунок пені за несвоєчасне сплачення відсотків за кредитом за період з 02.09.09 по 01.03.10 на суму 8075,37 дол. США і 33838,18 грн.

Так, в силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, визначений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

В даному випадку сторони визначили певну міру відповідальності за неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором.

Відповідач доказів належного виконання зобов’язань за кредитним договором № 23 від 30.11.07 не надав, доводи позивача в цій частині не спростував, у зв’язку з чим нарахування пені також є обґрунтованим.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та не ос порені відповідачем, позов слід задовольнити в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська виробнича компанія», м. Луганськ, пл. Героїв ВВв, б. 7, кв.218, код 31444696, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м. Київ, проспект Перемоги, 41, код 19357489 в особі Луганської філії АТ «Брокбізнесбанк», м. Луганськ, вул. Шелкового, 1, код 19065841, основний борг –в сумі 254965,00 дол. США, заборгованість за відсотками в сумі 61086,79 дол. США, пеню за відсотками –в сумі 8075,37 дол. США; основний борг в сумі 783372, 21 грн., заборгованість за відсотками в сумі 258871, 70 грн, пеню за відсотками в сумі 33838,18 грн., витрати по держмиту у сумі 1 863,91 дол. США та 10611,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 24.06.2010

Суддя Т.А. Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько