Рішення № 10089854, 23.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.10 р. Справа № 12/75пд

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сковородіної О.М.

суддів Курило Г.Є.

Татенко В.М.

при секретарі судового засідання: Мацуха Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідачів: 1. не зявився

2. не зявився

від третьої особи: 1. не зявився

2. не зявився

3. ОСОБА_3

у справі за позовом: ОСОБА_2 м. Тореза

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний

завод” м. Торез

2. Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4

м. Торез

треті особи: 1. ОСОБА_5 м. Донецьк

2. ОСОБА_6 м. Донецьк

3. ОСОБА_3 Миколаєвич м. Донецьк

про визнання недійсною угоди, яка оформлена договором купівлі-продажу комплексу, що розташований за адресою: м. Торез, вул. Широка, та укладена між ТОВ „ТМЗ” та ПП ОСОБА_4

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.09р. ухвала господарського суду Донецької області від 30.07.09р. у справі № 12/75пд за позовом ОСОБА_2 м. Торез до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний завод” м. Торез, за участю третіх осіб: 1. ОСОБА_5 м. Донецьк, 2. ОСОБА_6 м. Донецьк, 3. ОСОБА_3 м. Донецьк, 4. ОСОБА_4 про визнання недійсною угоди, яка оформлена договором купівлі-продажу комплексу, що розташований за адресою: м. Торез, вул. Широка, та укладена між ТОВ „ТМЗ” та СПД ОСОБА_4, була скасована, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на необхідність визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 6552,2кв.м., розташованого по вул. Широка у м. Торезі, укладеного між ТОВ „ТМЗ” та СПД ОСОБА_4, оскільки, зі сторони відповідача 1 угода була підписана неповноважною особою. Крім того, зауважував, що на момент підписання договору існувала заборона щодо здійснення заходів, повязаних з ліквідацією ТОВ „Торезький механічний завод”.

28.01.2010р. господарським судом отримана заява, в якій позивач доповнює позовні вимоги та просить визнати недійсною постанову ВДВС Торезького МУЮ про зняття арешту з майна ТОВ „Торезький механічний завод” № В2/02-60/5 від 22.08.08р.

Також, у зазначеній заяві просив поновити строк позовної давності для звернення з такою вимогою та залучити до участі у справі в якості відповідача або третьої особи ВДВС.

У заяві від 16.06.2010р. позивач змінив позовні вимоги стосовно дати укладання спірного договору та просив суд визнати недійсною угоду, оформлену договором купівлі-продажу комплексу нерухомого майна в кількості 6552,2кв.м., розташованого у м. Торезі Донецької області по вул. Широка, та укладену між ТОВ „ТМЗ” та СПД ОСОБА_4 02.06.08р., і скасувати її, як неправомірну. Зазначені позивачем вимоги приймаються і розглядаються судом, як остаточні.

Також, наполягав на тому, щоб суд:

1) вийшов за межі позовних вимог відповідно до положень ст. 83 ГПК України шляхом прийняття рішення про застосування заходів щодо захисту прав ОСОБА_2 від рейдерських атак третіх осіб 1,2 по відношенню до майна і управління ТОВ „ТМЗ”;

2) всі документи, надані ОСОБА_2 та відповідачем 1 для долучення до матеріалів справи, вважав дійсними;

3) направив повідомлення органам внутрішніх справ або прокурору про факти порушення законності, виявлені під час розгляду даної справи, які містять ознаки дій, переслідуваних у кримінальному порядку.

В ході судового розгляду справи позивач заявляв клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору державного реєстратора Дашко І.Н.

Суд одразу зазначає, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не доведено: яким чином рішення по даній справі вплине на права та охоронювані законом інтереси цієї особи.

Ухвалою від 29.04.2010р. суд вилучив з кола третіх осіб ОСОБА_4 та залучив останнього до участі у справі № 12/75пд в якості іншого відповідача (т. 3 арк. справи 24-25)

Відповідач 1 у відзиві зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову, вказував, що спірна угода є звичайним договором, врегульованим Цивільним кодексом України, не стосується корпоративних прав позивача і, тому, спір про визнання її (угоди) недійсною непідвідомчий господарському суду.

Звернув увагу на те, що позивачем не доведено: яким чином порушене його право при укладанні спірного договору купівлі-продажу.

Але, з відомостей, викладених в технічному акті № 5693 від 23.03.2010р. та поясненнях сторін суд встановив, що на одному з обєктів, придбаних ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 02.06.08р., облаштована трансформаторна підстанція, за допомогою якої йде використання електричної енергії для диспетчерської.

Доказів, пояснень, які б доводили використання майна поза волею ОСОБА_4, останнім не надано.

Зазначені обставини спростовують твердження Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про те, що майно придбане за договором купівлі-продажу від 02.06.08р., набуто останнім без мети здійснення підприємницької діяльності.

Тому, суд дійшов висновку, що майно набуто ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 02.06.08р. з метою здійснення підприємницької діяльності.

Треті особи 1,2 в судові засідання не зявились, письмових пояснень по суті справи не надали.

Третя особа 3 наполягала на тому, що справа № 12/75пд не може бути розглянута господарським судом Донецької області, оскільки, спірна угода була укладена між відповідачем 1 та фізичною особою ОСОБА_4

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Донецької області від 28.01.2010р. справа № 12/75пд розглядається у колегіальному складі суддів.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний завод” від 30.04.08р. було постановлено укласти з ПП ОСОБА_4 угоду про купівлю-продаж нерухомого майна, комплекс нежитлових будівель, який належить ТОВ „ТМЗ”, що розташований у АДРЕСА_1 з метою розрахунку з кредиторами згідно діючого законодавства.

02.06.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний завод” (продавець) в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3, який діяв на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ „ТМЗ” від 14.01.08р., та ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця за ціною 75250,00грн. комплекс нежитлових будівель загальною площею 6522,2кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Торезі, який складається з:

будівлі цеху товарів народного споживання загальною площею 4369,3кв.м.

будівлі цеху термоінструментальної дільниці загальною площею 1447,2кв.м.

будівлі насосної станції загальною площею 188,6кв.м.

будівлі диспетчерської загальною площею 27,7кв.м.

будівлі гаражу директорського загальною площею 34,1кв.м.

будівлі складу загальною площею 57,6кв.м.

будівлі гаражу заводського загальною площею 127,5кв.м.

будівлі гаражу критого для обслуговування загальною площею 270,2кв.м.

У п. 1.2. договору зазначено, що майно, яке є предметом угоди, належить продавцю на праві власності на підставі свідоцтва № 132 від 22.05.02р.

Позивач наполягає на тому, що зазначений договір є недійсним, оскільки, зі сторони продавця (відповідача 1) він був підписаний особою, яка не мала на це повноважень, та на момент укладання угоди існувала заборона щодо здійснення заходів, повязаних з ліквідацією ТОВ „ТМЗ”, а його укладання взагалі порушило корпоративні права ОСОБА_2, оскільки, було відчужене все майно, за рахунок якого відбувалась виробнича діяльність товариства та повинна була забезпечуватись реалізація корпоративних прав (участь у діяльності, управлінні, отриманні доходів, тощо).

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Так, ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 02.06.08р. зі сторони відповідача 1 угода була підписана головою ліквідаційної комісії ОСОБА_3, який діяв на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ „ТМЗ” від 14.01.08р.

Однак, рішення загальних зборів учасників ТОВ „Торезський механічний завод”, оформлене протоколом від 14.01.08р., господарським судом Донецької області було визнано недійсним, про що свідчить відповідний судовий акт від 09.09.08р. по справі № 31/47пн, який залишено без змін апеляційної інстанцією та набрав законної сили.

Також, визнано недійсним рішення, оформлене протоколом загальних зборів ТОВ “ТМЗ” від 20.10.08р. “Про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії на чолі з ОСОБА_3.”, про що свідчить рішення господарського суду Донецької області від 01.06.09р., прийняте за результатами розгляду справи № 12/64пн.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, у цій статті закріплена загальна правова презумпція того, що дії органів юридичної особи або її представників у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Саме цим зумовлений обовязок таких органів чи осіб вчиняти дії в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно та розумно, а, також, не перевищувати своїх повноважень.

Зазначене правове регулювання знайшло своє відображення в Пленумі Верховного суду України № 13 від 24.10.08р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, у пункті 42 якого вказано, що: „При вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968р.”

Отже, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Торезський механічний завод”, оформлене протоколом від 14.01.08р., як підстави відсутності повноважень у громадянина ОСОБА_3, як голови ліквідаційної комісії відповідача 1, не є належним правовим обґрунтуванням позовних вимог.

З іншого боку, рішення про укладання договору купівлі-продажу майна з метою розрахунку з кредиторами було прийнято на загальних зборах відповідача 1, які відбулись 30.04.08р.

Зазначене рішення, оформлене протоколом від 30.04.08р., також, в судовому порядку визнано недійсним.

Але ж, на момент підписання оспорюваної угоди (тобто, на 02.06.08р.) діяли заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 22.05.08р. по справі № 31/47пн, а саме: існувала заборона ТОВ „ТМЗ” в особі голови ліквідаційної комісії на вчинення дій, повязаних з ліквідацією товариства.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі (ст. 68 ГПК України).

Суд одразу зазначає, що посилання третьої особи 3 на те, що відомості щодо наявності заборони на час підписання договору були відсутні у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, є хибними з огляду на те, що особа, яка зі сторони відповідача 1 підписала угоду купівлі-продажу (голова ліквідаційної комісії ОСОБА_3.) була обізнана про застосування заходів до забезпечення позову, а саме: в судовому засіданні 22.05.08р., за результатами проведення якого була прийнята відповідна ухвала, був присутній ОСОБА_3

Судовий акт про застосування заходів забезпечення позову є публічним обтяженням, дія якого не залежить від внесення відомостей про його прийняття до відповідного реєстру.

Також, суд зазначає, що при укладанні спірної угоди відповідач 2 не скористався правом на отримання інформації стосовно наявності (відсутності) заборон по відношенню до спірного майна, про що, зокрема, свідчить те, що на момент вчинення правочину, також, існувало обтяження арешт всього нерухомого майна відповідача 1 (т. 2 арк. справи 61).

Як слід, вимога щодо визнання недійсною угоди, оформлену договором купівлі-продажу комплексу нерухомого майна в кількості 6552,2кв.м., розташованого у м. Торезі Донецької області по вул. Широка, та укладену між ТОВ „ТМЗ” та СПД ОСОБА_4 02.06.08р., підлягає задоволенню.

Що стосується клопотання про вихід за межі позовних вимог відповідно до положень ст. 83 ГПК України шляхом прийняття рішення про застосування заходів щодо захисту прав ОСОБА_2 від рейдерських атак третіх осіб 1,2 по відношенню до майна і управління ТОВ „ТМЗ”, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.83 ч.2 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач, не заявляючи додатково вимог в порядку ст.22 ГПК України, просить суд вийти за межі заявлених ним вимог і самостійно прийняти рішення з питань, які не є предметом спору у даній справі. Зазначені заходи позивач вважає такими, що забезпечать захист його прав та законних інтересів.

Господарський суд вважає, що відсутні підстави для задоволення такої вимоги, оскільки, позивачем взагалі не доведено, що третіми особами 1,2 вчинюються будь-які негативні дії по відношенню до майна відповідача 1, які перешкоджають управлінню товариством.

Наполягання позивача на виконанні судом ст. 90 ГПК України, зробивши повідомлення про виявлені порушення законодавства України до правоохоронних органів, є безпідставними, оскільки, таке повідомлення здійснюється при виявленні у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Крім того, сам позивач не позбавлений права безпосередньо звернутися до правоохоронних органів (до компетенції яких входить розслідування кримінальних справ) та інформувати про злочин.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 35, 43,49, 53, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 м. Тореза до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний завод” м. Торез, 2. Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 м. Торез, треті особи: 1. ОСОБА_5 м. Донецьк, 2. ОСОБА_6 м. Донецьк, 3. ОСОБА_3 Миколаєвич м. Донецьк про визнання недійсною угоду, оформлену договором купівлі-продажу комплексу нерухомого майна в кількості 6552,2кв.м., розташованого у м. Торезі Донецької області по вул. Широка, та укладену між ТОВ „ТМЗ” та СПД ОСОБА_4 02.06.08р., і скасувати її, як неправомірну.

Визнати недійсною угоду, оформлену договором купівлі-продажу комплексу нерухомого майна в кількості 6552,2кв.м., розташованого у м. Торезі Донецької області по вул. Широка, та укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний завод” та ОСОБА_4 02.06.08р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний завод” (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Широка; ЄДРПОУ 30454817) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) витрати з державного мита в сумі 42,50грн. та 59,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_3; ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) витрати з державного мита в сумі 42,50грн. та 59,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення підписаний 25.06.2010р.

Рішення набирає законної сили 06.07.2010р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Головуючий суддя

Судді Г.Є. Курило

В.М. Татенко