Рішення № 100897698, 05.11.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13750/20

Провадження № 2-а/369/16/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Ковальчук Л.М., розглянувши в порядку спрощенного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ВБДР БПП в с. Чайки УПП в Київській області ДПП капітана поліції Овчаренко Олександра Олександровича, Департамента патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою судді від 04.11.2020 даний адміністративний позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

12.01.2021 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви згідно ухвали судді від 04.11.2020.

Ухвалою від 18.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адімністративній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 20.10.2020 відносно нього, начальником ВБДР БПП в с. Чайки УПП в Київській області ДПП капітаном поліції Овчаренко О.О. винесено постанову серії ДП18 № 843515 про накладення адміністартивного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 140 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді 1020,00 гривень штрафу.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову, оскільки розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення не відбувалось, доказів вчинення правопорушення поліцейський не надав, а лише вказав, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху та якісь вимоги ДСТУ, але які службові обов`язки покледено на позивача і яких саме заходів, у межах наданих йому повноважень, він не вжив, у вказаній постанові не зазначено.

Представник відповідачів подала до суду відзив на позовну заяву про скасування постанови по справі адміністративне правопорушення, в якому просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, зазначає, що постанова прийнята із дотриманням вимог законодавства.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги.

Згідно ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з`ясуванні всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , судом підлягають застосуванню наступні норми законодавства.

Стаття 6 у ч. 1 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що, мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Частина 1 ст. 140 КУпАП предбачено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються збезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєасності заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або непрйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів шромадян.

Об`єктом правопорушень передбачених цією статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правоппорушень полягає у недодержаннв правил, норм і стандіртів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб`єктивна сторона правопорушень, предбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Уб`єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною першою статті 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил,норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Статтею 140 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністартині правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Статтями 8, 10 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV визначено, що автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги», органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

Власником автомобільних доріг загального користування є держава в особі уповноваженого органу державного управління автомобільними дорогами Державної служби автомобільних доріг України.

Положеннями ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Статтею 17 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Розділом 1 ДСТУ 3587-95 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаціного стану», встановлено, що цей стандарт поширється на автомобілні дороги, вулиці і дороги міста, населених пунктів, та установлює вимоги до експлуатаціного стану автомобільних доріг, вулиць, населених пунктів та технічних засобів організації дорожнього руху. Згідно з п. 1.3 вимоги ДСТУ 3587-95 є обов`язковими.

Згідно розділу 3 ДСТУ 3587-97 автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні в період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху трансортних засобів та пішоходів.

Пунктом 3.1.1 ДСТУ 3587-97 визначено, що покриття прозїздної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Гранично допустимі пошкодження площі покриття а також терміни ліквідації з моменту їх виявлення повинні відповідати наведеним у таблиці . Гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І-ІІІ категорії і груп А,Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см - для решти категорій і груп. У разі перевищення зазначених розмірів окремих осідань, ям, вибоїн, напливів терміни їх ліквідації не повинні перевищувати зазначені у таблиці 1.

Приписами частини третьої статті 12 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження; у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла; обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 вказаного вище Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

20.10.2020 комісією у складі начальника ВБДР БПП в с. Чайки УПП в Київській області ДПП Овчаренка О.О., інспектора ВБДР БПП в с. Чайки УПП в Київській області ДПП Лютика В.В., в.о. заступника начальника управління з благоустрою міста КП «БГВУЖКГ» Жеребка С.Ф. проведено обстеження автодоріг та вулиць м. Боярка Київської області на предмет підготовки до зимового періоду експлуатації та за результатами такого обстеження складе акт, у якому викладено виявлені недоліки та термін їх усунення - до 05.11.2020.

В той же день - 20.10.2020 відносно позивача начальником ВБДР БПП в с. Чайки УПП в Київській області ДПП капітаном поліції Овчаренко О.О. винесено постанову серії ДП18 № 843515 про накладення адміністартивного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 140 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді 1020,00 гривень штрафу. У постанові вказано, що 20.10.2020 о 12 год. 00 хв. у м. Боярка по вул. Сагайдачного, 86 та вул. Б. Хмельницького, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою в.о. заступника начальника управління з благоустрою міста КП «БГВУЖКГ м. Боярка» не вжив заходів щодо ліквідації аварійної ямковості, чим порушив вимоги п. 1.5 ПДР, ДСТУ 3587-97.

Позивач зазначив, що в КП «БГВУЖКГ» працює посадова особа, а саме - інженер з ремонту та обслуговування доріг міста Боярка ОСОБА_2 , на якого згідно Наказу № 153-к від 03.08.2018 покладено обов`язки інженера з ремонту та обслуговування доріг міста. Відповідно до посадової інстукції інженера з ремонту та обслуговуванню доріг міста саме він відповідальний за належний стан доріг, які перебувають на балансі КП «БГВУЖКГ». У зв`язку з чим, при наявності складу адміністративного правопорушення, передбачено ст. 140 КУпАП, необхідно буо притягнути вище зазначену особу.

Аналізуючи підставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП необхідно вказати наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Аналіз наявних у матеріалах справи документів дає суду підстави для висновку, що відповідачами не було наведено жодного доказу того, що саме ОСОБА_1 як посадова особа КП «БГВУЖКГ» повинен нести відповідальність за невідповідність стану дорожнього покриття проїзної частини вимогам ДСТУ 3587-97,

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до обґрунтованого висновку що є підстави для скасування спірної постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП відповідачами суду не надано, а судом не здобуто.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачами не доведено наявності у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 8, 9, 77, 242-246, 268, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника ВБДР БПП в с. Чайки УПП в Київській області ДПП капітана поліції Овчаренко Олександра Олександровича, Департамента патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 20.10.2020 серії ДП18 № 843515 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 140 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користьОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 421,00 грн.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук