Постанова № 100897651, 20.09.2021, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 367/1911/20

Провадження № 2-а/366/8/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 р. Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої - судді Слободян Н.П. за участю секретаря судового засідання - Мартовицької Н.Є. розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника начальника взводу БПП в с.Чайки УПП у Київській області Смолянець Віталія Олеговича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху,зафіксовані не в автоматичному режимі

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

12.07.2021 року до Іванківського районного суду Київської області за підсудністю надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника взводу БПП в с.Чайки УПП у Київській області Смолянець Віталія Олеговича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 12 березня 2020 р. заступник командира взводу БПП в селі Чайки патрульної поліції УПП у Київській області старший лейтенант поліції Смолянець Віталій Олегович (відповідач) виніс стосовно нього постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП України. У постанові Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 було порушено п, 12.4 ПДР - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

При цьому позивач зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.77 КАС України: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах: суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отриманіз незалежних від нього причин.»

Ідучи на автомобілі по автодорозі Київ - Ковель у напрямку Ковеля, під`їжджаючи до населеного селища Микуличі, позивач зменшив швидкість згідно ПДР, у цей час відповідач з узбіччя здійснював фото-відео фіксацію у РУЧНОМУ режимі приладом TRUCAM у його напрямку. Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото - та відеофіксації, але не у автоматичному, з у ручному режимі. Між тим, у відповідності до ст.40 Закону України «Про національну поліцію»: «Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні...». Виходячи з зазначеної норми, а також положень ч,2 ст..19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» Відповідач, будучи поліцейським, не мав права використовувати прилад із функціями фото-та відеофіксації не у автоматичному режимі. Після чого відповідач здійснив зупинку його ТЗ за допомогою жезла та вимоги зупинитися. Після зупинки інспектор підійшов до його ТЗ, не представившись, після чого зачитав ст.63 Конституції та частково 268 КупАП, і склав постанову відносно, не оголошуючи де, ким,коли розглядається справа.

Постанову винесено з істотним порушенням, просто на дорозі, за таких умов він не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст,268 КУпАП України, справа мала б розглядатись за місцезнаходженням відповідного органу, складання Відповідачем постанови про адміністративно правопорушення, на місці його зупинки не дало можливості йому навіть ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 12 липня 2021 року у справі відкрито провадження та призначено перше судове засідання на 10 серпня 2021 року о 08 год., 45 хв.

10 серпня 2021 року судове засідання у справі було відкладено на 20 вересня 2021 року о 09 год. 15 хв. у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників судового процесу та відсутністю даних про отримання судових повісток сторонами.

10 серпня 2021 року позивачем ОСОБА_1 через канцелярію суду було подано письмову заяву про підтримання позову, доручення до матеріалів справи відеозапису та направлення на його електронну адресу рішення у справі.

31 серпня 2021 року на адресу Іванківського районного суду Київської області надійшов письмовий відзив на позовну заяву від представника відповідача Табунщик Л.Ю.

Позиції сторін

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу Іванківського районного суду Київської області від представника відповідача Табунщик Л.Ю. останній просив у задоволенні позову відмовити, з наступних підстав.

Факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001135 та підтверджується роздрукованим фото з пристрою (також додається DVD-R диск з відеозаписом та фото з приладу ТпіСАМ).

Лазерний вимірювач швидкості Tru Cam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чута характерний звук низького тону.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звуї високого тону. Після цього поліцейський відхгускає спусковий гачок та вживає заходи lkz зупинки порушника.

Виробник приладу TruCam (LTI, СІЛА) застосував алгоритм шифрування AES : метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарженн факту порушення.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено з результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

В лазерному вимірювачі швидкості TruCam LTI 20/ згідно експертного висновку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.09.2018 № 04/02/03-3008, з терміном до 27.09.2021, правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/ 18033-3:2015, із довжиною ключа 256 біт. Також встановлено, що лазерний вимірі швидкості TruCam LTI 20/20 забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних (копія експертного висновку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.09.2018 № 04/02/03-3008 з додатком на 2 арк. в 1 прим. - додається).

Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному суді процесі.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення експертиз не є обов`язковим.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2^

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI20/20 ТгuСАМ». зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером (копія сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-29-03-2012 від 29.08.12 на 1 арк. в 1 прим. - додається, оригінал відповідного доказу знаходиться в авторизованого дилера Laser Technology, Inc. (США) в Україні приватного підприємства «ДІРЕКТОН», ідентифікаційний код юридичної особи: 31921818, місце знаходження: Україна, 03048, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ПУЛЮЯ, будинок З, квартира 29, інформація для здійснення зв`язку: Телефон 1 +380444832044 , Телефон 2 +380444835934 , адреса електронної пошти direction@online.ua, факс +380444835934 ).

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 N 437 і становить 1 рік..

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/11913, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 25.09.2018, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС001135, є придатним до застосування (копія свідоцтва про повірку лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001135 на 1 арк. в 1 прим. - додається).

Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який діяв до 31.12.2015, для серійного виробництва в Україні або для ввезення засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), на територію України партіями передбачалося проведення їх державних випробувань та занесення цих ЗВТ до Державного реєстру ЗВТ.

У разі виключення затвердженого типу ЗВТ із Державного реєстру ЗВТ заборонялося їх серійне виробництво на території України або їх ввезення на територію України партіями.

Слід звернути увагу, що ЗВТ, які були введені в експлуатацію до моменту виключення типу ЗВТ з Державного реєстру ЗВТ, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.

У 2012 році на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань, було затверджено тип ЗВТ «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», виробник Laser Technology, Inc., СПІА, який було зареєстровано в Державному реєстрі ЗВТ за № УЗ 197-12.

Наказом Мінекономрозвитку від 02.11.2015 № 1362 зазначений тип TruCAM був вилучений із Державного реєстру ЗВТ, оскільки не був поданий на періодичні державні випробування.

Проте новим Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 не передбачено проведення державних випробувань ЗВТ та внесення нових ЗВТ до Державного реєстру, натомість передбачено здійснення оцінки відповідності законодавчо регульованих ЗВТ вимогам технічних регламентів.

Вимоги до нових вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних встановлені Технічним регламентом законодавчо регульованих ЗВТ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94 (далі - Технічний регламент), який набрав чинності 04.09.2016.

Разом з тим, законодавчо регульовані ЗВТ, які було введено в експлуатацію, у тому числі вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, відповідно до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Кабінетом Міністрів України постановою від 04.06.2015 № 374 затверджено Перелік категорій законодавчо регульованих ЗВТ, що підлягають періодичній повірці, пунктом 20 якого визначені вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, до яких належать, у тому числі, ТгиСАМ.

Для всіх законодавчо регульованих ЗВТ, що застосовуються в Україні, наказом Мінекономрозвитку від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», зареєстрованим в Мін`юсті 01.11.2016 за № 1417/29547, встановлені міжповірочні інтервали незалежно від назви, типу, модифікації, виробника цих ЗВТ. Для вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних встановленої міжповірочний інтервал - 1 рік.

Отже щодо посилання Позивача на те, що вимірювач швидкості ТrиСаm знаходився в руках інспектора, начебто, у порушення порядку використання , то згідно керівництва по експлуатації та свідоцтва про повірки вимірювач ТшСАМ можна використовувати у ручному режимі. Зазначене свідчить, про те що лазерний вимірювач ТгиСАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках пі час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Стосовно помилкових тверджень Позивача про незаконне застосування відповідачем процедури скороченого провадження при винесенні постанови, що в результаті, як він вважає, призвело до порушення його процесуальних прав, то в постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 310/4817/17 (2 а/310/156/17), від 07.11.2019 у справі №487/2179/17, від 07.12.2018 у справі № 286/648/17, від 17.05.2018 у справі № 681/972/17, від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 та від 31.01.2018 у справі № 489/1525/16-а викладено, що чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовими особами патрульної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачених КУпАП. Верховний Суд зазначив, що вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. При цьому слід врахувати, що застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Отже, Відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Санкція статті КУпАП, відповідно до якої Позивача було притягнуто відповідальності, не передбачає застосування адміністративного арешту, тому, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки Позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта повноважень. Позивач не був позбавлений права скористатися допомогою засобами телефонного зв`язку, не обґрунтував, шо вчиняв дії спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.

Дії інспектора були здійснені в рамках наданих йому повноважень, оскільки контроль за дорожнім рухом, реагування на порушення водіями ПДР і складання постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху входить до службових обов`язків інспекторів патрульної поліції. Крім того, дії зі складання постанови по справі про адміністративне правопорушення є, по суті, виконанням службовими особами своїх службових повноважень, наданих чинним . законодавством і виконанням учасниками дорожнього руху ПДР. не дії інспектора, а його рішення у формі постанови про накладення адміністративного стягнення породжує для позивача певні правові наслідки і має обов`язковий характер. Під час притягнення Позивача до адміністративної відповідальності Відповідач діяв на підставі та у межах встановлених Законом України «про національну поліцію», КУпАП, положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення v сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Такі дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні № 754/13572/16 від 26.09.2017.

На момент оскарження Постанови не є можливим надати відеодоказ з портативного відеореєстратора інспектора для спростування доводів Позивача стосовно порушень його процесуальних прав. Однак, як зазначено та обґрунтовано вище, якщо навіть вказані Позивачем недоліки мали місце, то вони пояснюються порядком, що передбачав спеціальна спрощена процедура провадження, а саме фіксацію правопорушення та накладення стягнення.

Спростовуючи всі вищезазначені нарікання Позивача, необхідно усвідомлювати те, що навіть якщо відбулися певні процесуальні порушення при розгляді справи, це не може стати саме по собі підставою для скасування постанови.

Правовими висновками Верховного Суду, що викладені в постанов від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17, встановлено, що не може спростовувати здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивач не надав жодних доказів, які б підтвердили його твердження, що Відповідачем було незаконно винесено постанову, а тому, вказана позиція Позивача необгрунтованою.

Встановлені судом обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно, до постанови серії ДПО18 номер 755272, складеної заступником начальника взводу БПП в с.Чайки УПП у Київській області Смолянець Віталієм Олеговичем відносно ОСОБА_1 : 18.03.2021 року о 17 годині 28 хвилин на автодорозі М-07 Київ-Ковель 39 км. с.Микуличі водій перевищив швидкість руху на 30 км./год., рухався 80 км./год в населеному пункті. TRUCAM ТС 001135, чим порушив п. 12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

П. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч.2 ст.283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст.283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України більш ніж на 30 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався на доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCAM ТС 001135.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

З наданого Відповідачем відеозапису під назвою «1584034137_ІН000_0312_172857» слідує, шо на рухомий автомобіль Renault Laguna номерний знак НОМЕР_3 наведено ціль та здійснюється замір швидкості приладом Trucam з руки, оскільки простежуються певні коливання, що може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Суд знаходить необґрунтованими посилання представника відповідача у відзиві на те, що у відповідності до експертного висновку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.09.2018 року, керівництва по експлуатації та свідоцтва про повірку вимірювача TRUCAМ вказаний лазерний вимірювач може бути використаний у ручному режимі. Законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII, а висновок Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.09.2018 року, керівництво по експлуатації та свідоцтва про повірку вимірювача TRUCAМ не є нормативно-правовими актами, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Щодо доводів позивача ОСОБА_1 про те, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1. ст.122 КУпАП мала б розглядатись не за місцем вчинення адміністративного правопорушення (на дорозі), а за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, то в даному випадку варто погодитись за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, про те, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року, № 5-рп/2015 про те, що якщо справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, то це означає, що місцем вчинення є адміністративно-територіальна одиниця, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення не може бути взято судом до уваги, оскільки Рішення Конституційного Суду України № 5-РП/2015, на яке посилається позивач, приймалось до внесення змін у статтю 258 КУпАП. Таку правову позицію висвітлено у Постанові Верховного суду України від 17.05.20218 року у справі №№759/12872/16-а.

Положеннями частини 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З відеозапису, який додано до матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 під назвою «розгляд справи.МР4» вбачається, що 12.03.2020 року о 17:41 працівник поліції ознайомлював останнього з його правами, в тому числі заявляти клопотання, на що ОСОБА_1 повідомив, що він заявляє клопотання про перенесення розгляду справи за місцем його проживання.

З відеозапису, який додано до матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 під назвою «отклонил клопотання.МР4» вбачається, що 12.03.2020 року о 17:41 ОСОБА_1 працівнику поліції вказав що він потребує юридичної допомоги, та просить перенести судове засідання, бо не має змоги зараз забезпечити себе правовою допомогою, на що працівник поліції повідомив «відхиляю клопотання».

Таким чином, вбачається пряме порушення заступником начальника взводу БПП в с.Чайки УПП у Київській області Смолянець Віталієм Олеговичем прав ОСОБА_1 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст.268 КУпАП, оскільки у клопотанні ОСОБА_1 було відмовлено без наведення жодних мотивів такої відмови. Згідно чинного законодавства, до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський, згідно із законодавством, лише ознайомлює особу із її правами, однак, у випадку відмови в забезпеченні його права, таку відмову необхідно обґрунтувати.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок. Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Таким чином, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п.3 ч.2 ст.2 КАС України та є необґрунтованою і такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.19, 62 Конституції України, ст.ст.7, 9, 122, 22, 245, 251, 268,276, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 72, 73, 77, 90 КАСУ, ст.53 Закону України «Про дорожній рух», ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», п.1.10, 12.4 Правил дорожнього руху України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов - задовольнити.

Скасувати постанову серії ДПО18 №755272 від 12 березня 2021 року, складену заступником начальника взводу БПП в с.Чайки УПП у Київській області Смолянець Віталієм Олеговичем про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу, в розмірі 255 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційного оскарження.

Суддя Н.П.Слободян