Рішення № 100897348, 08.11.2021, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1271/21

Провадження № 2-а/288/14/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань - Костюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області адміністративну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , подану через представника Слівінського Віктора Олександровича до Беленка Василя Олександровича поліцейського СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області, Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Беленка Василя Олександровича поліцейського СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області, Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серії БАА №001070 від 07.07.2021 року поліцейського СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О., ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст.126, 125 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення серії БАА №001070 від 07.07.2021 року поліцейського СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О., ОСОБА_1 нібито 07.07.2021 року о 11 годині 45 хвилин на авто дорозі Житомир-Сквира, керував автомобілем ВАЗ-21053, обладнаним ременем пасивної безпеки та не був пристебнутим, а також не мав полісу обов`язково страхування власників наземного транспортного засобу, та транспортний засіб не був обладнаний вогнегасником, чим порушив п. п. 2.1 в, 2.1 ґ Правил дорожнього руху України.

Вважає, що вказана вище постанова в справі про адміністративне правопорушення від 07.07.2021 року серії БАА №001070 винесена незаконно, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, оскільки в його діях відсутня подія правопорушення.

Звертає увагу на те, що пунктами п.п. 2.1 в, 2.1 ґ Правил дорожнього руху України, на які зроблено посилання в постанові серії БАА №001070 від 07.07.2021 року поліцейським СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О., передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: пункт в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; пункт ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтверджуючі документи (посвідчення).

Однак, з даними посиланнями в постанові серії БАА №001070 від 07.07.2021 року поліцейського СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О., про порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 2.1 в, 2.1 ґ Правил дорожнього руху України, не можна погодитись, оскільки дані порушення не підтверджені жодними доказами та є безпідставними.

В пункті 7 постанови серії БАА №001070 від 07.07.2021 року поліцейським СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О., зазначено, що до постанови не додаються жодні докази вчинення ОСОБА_3 правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст.,125 КУпАП, тобто відсутні будь-які письмові докази вчинення даних правопорушень, а також пояснення свідків, показання технічних приладі та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Будь-які свідки вчинення правопорушень були відсутні на місці зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , і підтвердженням цього є та обставина, що їх пояснення не додано до постанови серії БАА №001070 від 07.07.2021 року поліцейським СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О., та відомості про свідків відсутні в постанові.

В порушення вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП у постанові немає жодних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст..125 КУпАП. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й доказів вчинення правопорушень грубо суперечить приписам правових норм та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів.

Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були грубо порушені права ОСОБА_1 , визначені ст.268 КУпАП, з боку особи, яка розглядала справу - поліцейського СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О..

Так, після того, як 07.07.2021 року було зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 та розгляду справи і складання постанови поліцейським СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В. О.., ОСОБА_1 заявив усне клопотання поліцейському про забезпечення участі захисника під час винесення постанови та складання протоколу, однак дані вимоги поліцейським СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О., були проігноровані та винесено постанову серії БАА №001070 від 07.07.2021 року.

Своїми діями поліцейський СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О., порушив права ОСОБА_1 , який притягався до адміністративної відповідальності, тим самим порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, зміст постанови серії БАА №001070 від 07.07.2021 року, яка винесена поліцейським СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О., не оголошувався ОСОБА_1 та постанова не була вручена ОСОБА_1 на місці її винесення, чим порушено вимоги ст.285 КУпАП.

Після неодноразових усних звернень ОСОБА_1 до відділення поліції №2 Житомирського РУП, фотокопію постанови серії БАА №001070 від 07.07.2021 року було надано ОСОБА_1 лише на 7 день після її складання.

Позивач просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАА №001070 від 07.07.2021 року поліцейського СРПП відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Беленко В.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст.125 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст.125 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події адміністративних правопорушень. Стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу та по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області (код ЄДРПОУ 40108625).

Відповідно до ухвали суду від 21 липня 2021 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (виклику) сторін.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника позивача на адресу суду подано клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками та судові повістки, які направлялись на адресу відповідачів отримано, що підтверджується матеріалами справи, однак станом на 08 листопада 20221 року відповідачами не подано відзиву протягом строку, встановленого судом, відповідно до положень статті 162 КАС України та в судове засідання 08 листопада 2021 року не з`явилися.

Беленко Василь Олександрович поліцейський СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області 30 липня 2021 року надав суду заяву в якій просив адміністративну справу розглядати без його участі.

Згідно частини 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частина 1 статті 205 КАС України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно норм частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень частини 5 статті 262 КАС України, тому суд з власної ініціативи розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 001070 від 07 липня 2021 року, ОСОБА_1 07 липня 2021 року о 11 годині 45 хвилин на авто дорозі Житомир-Сквира, керував автомобілем ВАЗ-21053, обладнаним ременем пасивної безпеки та не був пристебнутим, а також не мав полісу обов`язково страхування власників наземного транспортного засобу, та транспортний засіб не був обладнаний вогнегасником, чим порушив п. п. 2.1 в, 2.1 ґ Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121, частиною 1 статті 126, статтею 125 КУпАП та на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень. Однак, з вказаною постановою позивач не згоден, так як вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого частиною 5 статті 121, частиною 1 статті 126, статтею 125 КУпАП. /а.с.10/

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Нормами статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (в тому числі і ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст.125 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.

Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов`язків передбачених законом.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст.125 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами статті 276 КУпАП.

Згідно статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст.125 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз`яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.

Також при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, за результатами якого винесено оскаржену постанову, порушено права позивача передбачені ст. 268 КУпАП, не роз`яснено його права та проігноровано клопотання про забезпечення участі адвоката з метою отримання правової допомоги.!!!

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.

Частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 2.3 «В» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі (підпункт змінено 11.07.2018).

Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 2.1 «ґ» , водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 125 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129,статтями 139 і 140 цього Кодексу у виді попередження.

В постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказується на порушення ним п. п. 2.1 «в», 2.1 «ґ» ПДР України.

Відповідно до п. 2.1 «в» ПДР України, Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м.

У оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене за ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст.125 КУпАП, однак у постанові не вірно вказано, який саме пункт правил дорожнього руху був порушений ОСОБА_1 ..

Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Суб`єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи навіть позивача.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Про це мало бути відомо відповідачу, так як позивачем в позовній заяві, яка направлена відповідачу і яку він отримав, було не визнано свою вину в порушеннях ПДР України і викладено мотиви такої незгоди. Однак відповідач, отримавши повістку в суд і матеріали адміністративного позову і ознайомившись з їх змістом, не з`явився в суд і не довів свою правомірність.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, порушення позивачем вказаних адміністративних правопорушень, тощо.

Також у оскаржуваній постанові про адміністративні правопорушення не зазначено, які саме наявні докази вини у скоєнні позивачем адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121, частиною 1 статті 126, статтею 125 КУпАП.

Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративні правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм Правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог статті 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.

У справах «Нечипорчук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06.12.1998 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п. 150 та 253 рішень відповідно).

Таким чином, оскаржувана постанова від 07 липня 2021 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст.125 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

Як визначено в статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статті 255 цього Кодексу.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа№ 357/10134/17 - К/9901/32368/18).

Як свідчать матеріали справи, при винесенні постанови в справі про адміністративні правопорушення інспектором не були з`ясовані ці обставини.

Крім того, відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності доказів, щодо вчинення позивачем адміністративних правопорушень, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень ґрунтується виключно на даних з постанови у справі про адміністративні правопорушення, факт вчинення яких заперечується самим позивачем.

Згідно частин 1, 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 5статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За змістом частини 9 статті 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою суду від 21 липня 2021 року в зв`язку з розглядом вказаної справи, судом витребувались з Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області (смт. Попільня, вулиця Фомічова, 6, Житомирської області) адміністративні матеріалі від 07 липня 2021 року складені поліцейським СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області Беленко Василем Олександровичем про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 5 статті 121, статтею 125, частиною 1 статті 126 КУпАП, у тому числі матеріали відеофіксації (за наявності) та постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 001070 від 07 липня 2021 року, проте вказані матеріали суду не надані.

При винесенні оскаржуваної постанови відповідач в такий спосіб визначений законом не діяв, доказів на підтвердження того, що позивачем дійсно було порушено Правила дорожнього руху України та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами частини 5 статті 121, частини 1 статті 126 та статті 125 КУпАП до суду не надав.

Разом з тим, позивачем пред`явлено вимоги до двох відповідачів: до поліцейського, який виніс постанову, та до органу, від імені якого діяв поліцейський.

Приписами частини 3 статті 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку,

визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно п.5 ч.1 ст.213 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до статті222 цього Кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч.1ст.126 КУпАП.

Частиною 2 статті 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З наведеної вище норми слідує, що суб`єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є відповідний Орган в особі конкретної посадової особи.

Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.

Відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.

Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а.

Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, повинен бути відповідний орган Національної поліції, тому відповідно позов в частині вимог до Беленка Василя Олександровича поліцейського СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області задоволенню не підлягає.

Відповідно достатті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України).

Окрім зазначеного вище суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На виконання частини 2 статті 77 КАС України відповідач не надав суду письмових заперечень проти позову, а лише оригінал постанови відносно позивача.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що викладені позивачем в позовній заяві доводи стосовно своєї не винуватості відповідачем не спростовані, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративні правопорушення за ч.5 ст.121, ч. 1 ст.126, ст.125 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Таким чином, викладені вище обставини у їх системному зв`язку свідчать, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 - 4 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У контексті наведеного суд зазначає, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Верховний Суд зазначив, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, про відповідач не скористався своїм правом.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі №400/478/19, від 22.04.2020 у справі № 440/1757/19, від 05.11.2020 у справі №1.380.2019.002578, у постанові від 20.01.2021 у справі №120/3929/19-а.

На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 10 липня 2021 року, ордер серії ЖТ № 096781 від 10 липня 2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, Акт про надання і приймання правничої допомоги від 30 липня 2021 року, розрахунок гонорару до договору про надання правової допомоги від 10 липня 2021 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 37 від 10 липня 2021 року, відповідно до яких правнича допомога складає 2000,00 грн., меморіальний ордер № @PL595452 від 13 липня 2021 року.

Відповідно до Акту про надання і приймання правничої допомоги від 30 липня 2021 року та розрахунку, адвокатом були надані наступні послуги: проведення вивчення та аналізу матеріалів і документів, наданих Клієнтом, вивчення та аналіз судової практики, роз`яснень і коментарів, витрачено часу - 0,5 години/1000 гривень - вартість 500 гривень; підготовка позовної заяви Клієнту 1 година/1000 -гривень - вартість 1000 гривень; представлення інтересів Клієнта в якості представника позивача в суді 0,5 годин/1000 гривень - вартість 500 гривень, всього: 2 години - 2000 гривень.

Таким чином, позов в частині заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України, судові витрати позивача у вигляді 454,00 грн. сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 19, 55 Конституції України; Законом України «Про Національну поліцію»; «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853; статтями 121, 251, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 134, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , подану через представника Слівінського Віктора Олександровича до Беленка Василя Олександровича поліцейського СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області, Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 001070 від 07 липня 2021 року винесену поліцейським СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області Беленко Василем Олександровичем, про застосування до ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121, частиною 1 статті 126, статтею 125 КУпАП, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121, частиною 1 статті 126, статтею 125 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області (13501, смт. Попільня, вулиця Фомічова, 6, Житомирської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), сплачений судовий збір у розмірі 454 гривні 00 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області (13501, смт. Попільня, вулиця Фомічова, 6, Житомирської області) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (двох тисяч) гривень.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко