Рішення № 100896397, 05.10.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2021 Справа №607/4976/21

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

позивачки ОСОБА_1 ,

її представника, адвоката Бочана І. П.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та встановлення порядку користування квартирою,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та встановлення порядку користування квартирою. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 вересня 2020 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності їй належить на праві приватної власності 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . Вартість вказаного спадкового майна (1/2 квартири) згідно Звіту про оцінку майна від 03 серпня 2020 року становить 321 650. 00 грн. Власником іншої 1/2 частини даної квартири є ОСОБА_2 . Відповідно до технічного паспорта даної квартири її загальна площа становить 57, 4 кв.м., і складається з чотирьох житлових кімнат та інших приміщень загального користування. Відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні даною квартирою – самовільно поміняв замки у вхідних дверях, і не впускає її у квартиру. Належна позивачці ОСОБА_1 1/2 частина даної квартири складає 28,7 кв. м. загальної площі і 21,35 кв. м. – житлової площі.

З урахуванням викладеного позивачка просить суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її у дану квартиру, і встановлення наступного порядку користування нею: виділити позивачці у користування кімнату 6 площею 8,4 кв.м. та прохідну кімнату 7 площею 17,4 кв.м. з правом проходу через неї відповідача ОСОБА_2 до кімнати 8 площею 8,5 кв.м., через яку влаштувати прохід до кімнати 9 площею 8,4 кв.м., і які залишити у його користуванні (кімн. 8, 9) – решту приміщень загального користування залишити в спільному користуванні.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та встановлення порядку користування квартирою. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2021 року протокольною ухвалою суду, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13 вересня 2021 року судом зареєстровано заяву ОСОБА_2 , у якій він зазначив, що вбачає доречним кімнату 6 та 7 залишити за ним, враховуючи те, що з 1973 року ніхто, крім нього не оплачував квартплату, ремонти, побутову техніку, меблі. Також покликався на те, що у нього відбувся гіпертонічний криз, тахікардія, порушення сну. Відповідач висловив побоювання щодо свого життя та права власності на квартиру, внаслідок можливих дій позивачки чи її матері.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Бочан І. П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задоволити позов з підстав, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 28701748 від 28 жовтня 2014 року 1/2 частка квартири за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 57,4 кв.м. належала ОСОБА_2 , з яких 1/3 частка – на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2013 року у справі № 607/1918/13–ц, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області 22 жовтня 2014 року за номером запису про право власності 7488724, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 487570461101; 1/6 частка – на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2014 року у справі № 607/12629/13–ц.

28 травня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно експлікації приміщень квартири загальна площа 57,4 кв.м., житлова площа – 42,7 кв.м., з яких 1 коридор – 4,3 кв.м., 2 кладова – 0,6 кв.м., 3 туалет – 1,1 кв.м., 4 ванна – 2,0 кв.м., 5 кухня – 5,8 кв.м., 6 житлова – 8,4 кв.м., 7 житлова – 17,4 кв.м., 8 житлова – 8,5 кв.м., 9 житлова – 8,4 кв.м., І балкон – 0,9 кв.м.

02 вересня 2020 року ОСОБА_3 , державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого Фіголь Н. Б., приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 17 березня 2017 року, зареєстровано в реєстрі за № 1663, спадкоємцем, зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , 1959 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , і належала померлому ОСОБА_2 : 1/3 частка – на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2013 року у справі № 607/1918/13–ц, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області 22 жовтня 2014 року за номером запису про право власності 7488724, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 487570461101; інша 1/6 частка – на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2014 року у справі № 607/12629/13–ц, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області 22 жовтня 2014 року за номером запису про право власності 7488750, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 487570461101. Опис об`єкта: чотирикімнатна квартира, загальною площею 57,4 кв.м., у тому числі житловою площею 42,7 кв.м. Вартість спадкового майна – 321 650 гривень. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 1772.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 222478435 від 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 належить 1/2 частка квартири за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 57,4 кв.м. на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1775, виданого 02 вересня 2020 року державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори.

Як вбачається із талону–повідомлення Єдиного обліку № 34715 від 17 серпня 2021 року, 16 серпня 2021 року о 19 год. 21 хв. надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що по АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 не впускає її до частини квартири.

Із звіту про оцінку майна, виготовленого СОД ФОП ОСОБА_5 вбачається, що ринкова вартість квартири загальною площею 57,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 становить 643 300 грн.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦК України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Дії власника майна не повинні суперечити закону і порушувати прав інших осіб та інтереси суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Зі статті 383 ЦК України вбачається, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди (ст. 150 ЖК УРСР).

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь–яких обмежень у здійсненні права користування своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення.

У ході судового розгляду встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , їх частки у вказаному майні є рівними – по Ѕ кожна. Водночас, ОСОБА_1 , як співвласник зазначеної квартири має перешкоди в реалізації своїх прав власника, оскільки ОСОБА_2 чинить перешкоди у проживанні позивачки в житлі за вищевказаною адресою, не відкриває дверей квартири, поміняв замки та не надає ключів від вхідних дверей помешкання, яким сторони володіють спільно. Наведені обставини і стали причиною звернення ОСОБА_1 до суду.

Відтак, суд вважає, що слід усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її вселення у вказане житлове приміщення.

Щодо решти позовних вимог, то суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Із ч. 4 ст. 355 ЦК України вбачається, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Вказане узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах № 363/928/16–ц від 03 жовтня 2018 року, № 405/3475/15-ц від 18 березня 2020 року, постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

З технічної характеристики спірної квартири слідує, що остання має загальну площу 57,4 кв.м., житлову площу – 42,7 кв.м.та складається із: 1 коридор – 4,3 кв.м., 2 кладова – 0,6 кв.м., 3 туалет – 1,1 кв.м., 4 ванна – 2,0 кв.м., 5 кухня – 5,8 кв.м., 6 житлова – 8,4 кв.м., 7 житлова – 17,4 кв.м., 8 житлова – 8,5 кв.м., 9 житлова – 8,4 кв.м., І балкон – 0,9 кв.м.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, беручи до уваги те, що сторонам належить по 1/2 часток спірної квартири, зваживши на стан здоров`я відповідача, суд вважає, що слід виділити ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 в користування прохідну кімнату 7 площею 17,4 кв. м. з правом проходу через неї відповідача ОСОБА_2 до кімнати 8 площею 8,5 кв. м., а також кімнату 9 площею 8,4 кв.м., кімнати 6 площею 8,4 кв. м. та 8 площею 8,5 кв. м. – залишити у користуванні ОСОБА_2 , коридор площею 4,3 кв. м., кладову – 0,6 кв. м., туалет – 1,1 кв.м., ванну – 2,0 кв.м., кухню – 5,8 кв. м. залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім цього, в силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її вселення у вказане житлове приміщення.

Виділити ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 в користування прохідну кімнату 7 площею 17,4 кв. м. з правом проходу через неї відповідача ОСОБА_2 до кімнати 8 площею 8,5 кв. м., а також кімнату 9 площею 8,4 кв.м., кімнати 6 площею 8,4 кв. м. та 8 площею 8,5 кв. м. - залишити у користуванні ОСОБА_2 , коридор площею 4,3 кв. м., кладову - 0,6 кв. м., туалет - 1,1 кв.м., ванну - 2,0 кв.м., кухню - 5,8 кв. м. залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду складено 18 жовтня 2021 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська