Рішення № 100894074, 08.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року Справа №480/4324/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської міської ради (далі - відповідач). Свої вимоги мотивує тим, що 11.07.2018 позивач звернувся до Сумської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га. У термін, більше ніж місяць, відповідачем не надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою чи вмотивованої відмови у його наданні позивач 11.08.2017 у відповідності с. 7 ст. 118 Земельного кодексу України отримав право на розроблення проекту землеустрою. На підставі договору № 34/18 від 20.08.2018 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 12 га для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_1 .

07.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки. До вказаної заяви було додано витяг з Державного земельного кадастру та проект землеустрою. На заяву від 07.04.2021 позивач 20.04.2021 отримав рішення Сумської міської ради від 24.03..2021 "Про відмову ОСОБА_1 в наданні у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва, площею 0,1200 га". Зазначає, що його заява від 07.04.2021 розглянута відповідачем не була.

Просить визнати незаконною бездіяльність Сумської міської ради, зобов`язати Сумську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, за адресою АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням позиції, викладеної в рішенні суду.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав. Пояснив, що 16.07.2020 позивач звернувся до Сумської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, за адресою АДРЕСА_1 на території Сумської міської ради та передачі її в приватну власність. Зазначений проект землеустрою не було погоджено Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради на відповідність містобудівній документації. Також, відповідач наголошує на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:14:001:0039 не була сформована, Сумська міська рада не мала можливості передати позивачу її у власність. Вказана земельна ділянка була сформована 31.03.2021, тобто після прийняття Сумською міською радою від 24.03.2021 №726-МР. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, відповідно Договору №34/18 щодо складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.08.2018 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 12 га для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7-47).

16.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0, 12 га для індивідуального садівництва (а.с.81).

Рішенням VIII скликання V сесії Сумської міської ради від 24.03.2021 №726-МР відмовлено ОСОБА_1 (2709117434) в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1200 га, для індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення у зв`язку з: 1) відсутністю погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність уповноваженим органом у сфері містобудування та архітектури в порядку, встановленому ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України; 2) відсутністю відомостей про реєстрацію земельної ділянки, яка повинна бути здійснена за результатами складання документації із землеустрою відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051; 3) відсутністю кадастрового номера земельної ділянки, який повинен зазначатися у рішенні органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про державний земельний кадастр".

07.04.2021 позивач знову звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки. До вказаної заяви було додано витяг з Державного земельного кадастру та проект землеустрою (а.с.47), однак розгляд цього питання на сесії Сумської міської ради не ініційовано.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підстав для відмови у затвердженні належним чином погодженого Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність законодавством не передбачено.

Частиною 8 статті 118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 186 ЗК України).

Так, відповідачем у даній справі є Сумська міська рада – орган місцевого самоврядування.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі – Закон).

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

На підставі ч.ч 1, 2 ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до повноважень міської ради у галузі земельних відносин належить, зокрема, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Дане питання вирішується виключно на пленарному засіданні міської ради, за результатами розгляду якого рада приймає рішення.

У даному випадку питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність позивачу не розглядалося та на пленарне засідання міської ради не виносилося.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У даному випадку відповідач взагалі не розглядав питання про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність позивачу згідно заяви від 07.04.2021, тому така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналізуючи дані положення кодексу, суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Так, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію, за якою під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

У свою чергу, у спірних правовідносинах повноваження органу місцевого самоврядування не є дискреційними, оскільки в даному випадку передбачено лише обов`язок відповідача затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, суд визнає, що відповідач не розглянув заяву позивача від 07.04.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність та не прийняв обґрунтованого рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у зв`язку з чим ним допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у нерозгляді заяви, оскільки вищезазначеними нормами не закріплено за суб`єктом владних повноважень права утримуватися від розгляду та прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, з огляду на положення ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне зобов`язати Сумську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення за даною заявою.

Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

До позовної заяви представником позивача було додано орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу (а.с.61).

Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 134 КАС України, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано будь - яких доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем, а тому суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Сумської міської ради, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 07.04.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,12 га.

Зобов`язати Сумську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,12 га, та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко