Рішення № 100893543, 05.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа №440/10131/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1356 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини А1356 (надалі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А1356 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018;

зобов`язати військову частину А1356 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.

Позовні вимоги мотивував тим, що нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, з січня 2016 року по грудень 2018 року індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась. Позивач вважає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи наведене, зазначив, що невиплата індексації грошового забезпечення є обмеженням конституційних прав позивача та є незаконною.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 16-21/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що у спірний період нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям не проводилось з огляду на відсутність фінансування на зазначені цілі, а також з огляду на значне підвищення розміру грошового забезпечення з січня 2016 року.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

А відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Позивач у спірний період проходив військову службу у Збройних Силах України, наказом командира військової частини А1356 від 07.04.2021 №76 звільнений з військової служби за станом здоров`я /а.с. 22/.

22.06.2021 позивач звернувся до командира військової частини А1356 з рапортом, у якому просив провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Листом від 09.07.2021 вих.№950 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період /а.с. 10/.

Посилаючись на невиплату індексації грошового забезпечення за спірний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами статей 1 та 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII).

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 6 Закону №1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

За змістом абзацу п`ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд враховує, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилався на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації. Натомість, відповідач зазначив про те, що у межах коштів військової частини А1356, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою, оскільки видатки на такі цілі не передбачені у бюджеті військової частини на відповідні роки.

Оцінюючи такі твердження відповідача суд виходить з того, що відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 8.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

З урахуванням наведеного, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону №1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Оскільки передбачена Законом №1282-XII індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, який на момент проходження військової служби перебував у розпорядженні та на повному грошовому забезпеченні військової частини А1356, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням його індексації.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у 2016 - 2018 роках асигнування на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Такий висновок наведено у постанові Верховного суду від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2019 у справі №340/184/19, про те, що індексація грошового забезпечення є складовою оплати праці, а тому на спір щодо її нарахування та виплати не поширюються строки звернення до суду.

З цієї підстави суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Залучена до матеріалів справи копія довідки від 29.09.2021 вих.№666 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 свідчить про те, що у період з січня 2016 року по листопад 2018 року позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась /а.с. 25-26/, а у грудні 2018 року виплачена у розмірі 71,08 грн, що підтверджено копією розрахунково-платіжної відомості від 06.12.2018 №254 /а.с. 23-24/.

Невиконання відповідачем такого обов`язку свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 7.08.2019 у справі №825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період позивачу не проведено, особою, відповідальною за здійснення такого нарахування є відповідач – військова частина А1356, у складі якої ОСОБА_1 проходив військову службу.

Посилання відповідача на те, що у грудні 2018 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 71,08 грн хоча й приймаються судом до уваги, однак оцінюються у контексті заперечення позивачем правильності визначення базового місяця.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини А1356 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію за цей період з урахуванням фактично сплачених сум.

Щодо визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення, суд звертає увагу на такі обставини.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова №1013) пункт 5 Порядку №1078 викладено в новій редакції:

"5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку".

Отже, з 09.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Пунктом 1 Постанови №1013 внесено зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою.

Відповідно до пункту 3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).

Виходячи з системного аналізу пунктів 1-3 Постанови №1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв`язку з прийняттям Постанови №1013, що відповідає положенням пункту 5 Порядку №1078 в редакції з 09.12.2015.

При цьому вказана правова норма містить застереження, що обчислення індексу споживчих цін здійснюється відповідно до Порядку №1078 в редакції з 09.12.2015. Тобто, абзац другий пункту 3 Постанови №1013 є бланкетною нормою, яка не може тлумачитися без урахування положень Порядку №1078.

У свою чергу Порядок №1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

Так, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Таким чином, зміна посадових окладів відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем є січень 2008 року.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України, в тому числі позивачу, здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення, внаслідок чого виконано умови, визначені абзацом першим пункту 3 Постанови №1013, і для проведення подальшої індексації при обчислення індексу споживчих цін підлягає врахуванню, як базовий місяць, - січень 2016 року, оскільки спеціальним законодавчим актом, який регулює порядок індексації грошових доходів, зміну базового місяця для подальшої індексації обумовлено саме підвищенням тарифних ставок (окладів). Збільшення інших складових заробітної плати (грошового забезпечення) без зміни тарифної ставки (окладу) не тягне зміни розрахунку суми індексації.

Суд зазначає, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови №1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).

Хоча абзацом 1 пункту 3 Постанови №1013 і встановлено необхідність вжиття заходів для підвищення з 01.12.2015, зокрема, розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), проте, відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) військовослужбовців з 01.12.2015 не відбулось.

При цьому положення Постанови №1078 (в редакції Постанови №1013), якими визначено, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці є спеціальними по відношенню до положень Постанови №1013.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки спеціальним законом, який визначає базовий місяць для нарахування індексу споживчих цін, є постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, то саме вказана постанова і підлягає застосуванню до спірних відносин.

Суд зауважує, що зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 має бути нарахована з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни посадового окладу, тобто, січня 2008 року.

Разом з цим, стосовно визначення місяця підвищення грошових доходів для обчислення індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 суд враховує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців, що відповідає положенням абзацу першого пункту 5 Порядку №1078.

Отже, за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 місяцем підвищення грошових доходів для обчислення індексації грошового забезпечення є березень 2018 року.

Доводи відповідача про передчасність позовних вимог в частині визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення судом оцінені з урахуванням наявності між сторонами спору про визначення місяця підвищення грошових доходів населення для обчислення індексації та саме цим відносинам надана правова оцінка вище.

При цьому при ухваленні рішення по суті позовних вимог та обранні способу захисту порушених прав позивача у спірних відносинах суд врахував, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є учасником бойових дій.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Отже, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А1356 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1356 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

Зобов`язати військову частину А1356 нарахувати та виплатити (з урахуванням сплачених сум) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - березень 2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: військова частина А1356 (код ЄДРПОУ 08502014; вул. Багачанська, 59, м. Миргород, Полтавська область, 37601).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі – через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба