Рішення № 100892494, 08.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6893/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛАДЦЕМ" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області про визнання протиправною та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛАДЦЕМ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті , Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративного-господарського штрафу №188698, №188699, №188700, №188701, №188702, №188703 від 31.05.2021 року.

Позов мотивований протиправністю постанов №188698, №188699, №188700, №188701, №188702, №188703 від 31.05.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки, на думку позивача, вона винесені необґрунтовано, незаконно та порушують його права та інтереси.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6893/21. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

12 липня 2021 представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Оскаржувані постанови винесені обґрунтовано, за порушення, які мали місце, та з дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт. Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 23 липня 2021 року, позивач зазначив, що ні актах перевірки, ні в оскаржуваних постановах не зазначено посилання на норму закону, що порушено, відсутній опис порушення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року зупинено стягнення на підставі постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 31.05.2021 №188703 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/6893/21.

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

11 травня 2021 року інспекторами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області відповідно до направлення на перевірку від 11.05.2021 року №008127 на а/д М-03, 346км+700м, проведено рейдову перевірку транспортних засобів марки ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 , марки ДАФ НОМЕР_2 , марки ДАФ НОМЕР_3 , що належить ТОВ "СКЛАДЦЕМ".

Під час рейдової перевірки інспекторами оформлені акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.05.2021 № 249858, від 11.05.2021 № 249856, від 11.05.2021 № 249857, акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11.05.2021 № 042974, від 11.05.2021 № 042976, від 11.05.2021 № 042975, встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше ніж 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, не оформлено роздруківку даних роботи водії за 11.05.2021.

Водії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зі змістом акту були ознайомлені, про що свідчать їх підписи на актах перевірки. Правом на надання пояснень чи зауважень не скористався.

На підставі вказаних документів сформований розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 11.05.2021.

За результатами розгляду справи про порушення позивачем Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (з наступними змінами та доповненнями), відповідач прийняв постанови №187898 від 15.02.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою товариство притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше ніж 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме, штрафу у розмірі 17000 грн - постанова № 188703 від 31.05.2021 року, постанова № 188700 від 31.05.2021 року (абзац 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"), штрафу у сумі 34000 грн. - постанова 188698 від 31.05.2021 року (абзац 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"). Також відповідачем винесені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою товариство притягнуто до адміністративної відповідальності за надання послуг з перевезення вантажу ТЗ, який обладнаний тахографом , без оформлення документів перелік яких визначений ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме неоформлено роздруківку даних роботи водії за 11.05.2021 року - штраф у сумі 1700,00 грн., постанова № 188702 від 31.05.2021 року, постанова № 188701 від 31.05.2021 року, постанова № 188699 від 31.05.2021 року.

Не погоджуючись із вказаними постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 48 наведеного Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (надалі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення №103), за пунктом 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно, управління Укртрансбезпеки у Полтавській області як територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт і здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, перевірку документів на здійснення перевезень, а також нараховує плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

За приписами пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку №1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю (пункт 16 Порядку №1567).

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення (пункт 17 Порядку №1567).

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19 Порядку №1567).

Як вказано у пункті 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (надалі - Порядок №879).

За визначеннями пункту 2 Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку №879).

Пунктом 15 Порядку №879 передбачено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 16 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

У даному випадку уповноваженими особами відповідача проведено документальний габаритно-ваговий контроль.

Підпунктом 51 пункту 2 Порядку №879 встановлено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Тобто, документальний габаритно-ваговий контроль не потребує проведення зважування транспортного засобу та надає можливість посадовим особам Укртрансбезпеки визначити можливе перевищення максимально дозволеної маси транспортного засобу на підставі відомостей маси транспортного засобу зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортних накладних.

Так, у даному випадку для перевірки посадовим особам Управління водієм транспортних засобів марки Марки ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 , марки ДАФ НОМЕР_2 , марки ДАФ НОМЕР_3 , водіями вказаних ТЗ були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, товарно-транспортні накладні № 1302, № 1303, № 1304 від 11.05.2021 року.

Відповідно до змісту товарно-транспортних накладних: №1302 від 11.05.2021 маса кукурудзи, що перевозиться, становила 52,020 тонн (брутто), при максимально дозволеній масі для такого типу транспортного засобу 40 тонн, №1303 від 11.05.2021 маса кукурудзи, що перевозиться, становила 48,320 тонн (брутто), при максимально дозволеній масі для такого типу транспортного засобу 40 тонн, №1304 від 11.05.2021 маса кукурудзи, що перевозиться, становила 46,840 тонн (брутто), при максимально дозволеній масі для такого типу транспортного засобу 40 тонн.

На підставі вказаних документів посадовими особами Укртрансбезпеки зроблено обґрунтований висновок про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, оскільки встановлено факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача та той факт, що на зворотному боці товарно-транспортних накладних зазначено про складання акту про часткове перевантаження вантажу від 11.05.2021 року, оскільки нормативно-правовими актами не передбачено, здійснення вказаного запису. Також, відповідачем надані копії товарно-транспортних накладних, на яких вказаний напис відсутній.

Відповідно до копій вказаних товарно-транспортних накладних, вбачається, що заповнювала їх одна особа, а напис здійснено іншою.

Також під час проведення перевірки водії не надали пояснень щодо наявності вказаного напису, та наявності актів про часткове перевантаження вантажу від 11.05.2021.

А тому у посадових осіб відповідача були наявні правові підстави стосовно здійснення перевірки транспортного засобу позивача та у подальшому здійснення розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 11.05.2021 № 042974, № 042976, № 042975 .

Посилання позивача на той факт, що посадовими особами Укртрансбезпеки не описано детально порушення встановлені під час проведення перевірки, не спростовує наявність виявленого працівниками Укртрасбезпеки порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ "СКЛАДЦЕМ", адже доказів того, що водії ТОВ "СКЛАДЦЕМ" 11.05.2021 під час перевірки надавалися будь-які інші товарно-транспортні накладні із зазначенням іншої маси брутто суду не надано.

Як свідчать встановлені судом обставини справи та не спростовано позивачем у ході розгляду справи, під час перевірки водії не надали співробітникам Управління товарно-транспортну накладну із начебто перевантаженням вантажу та акти часткове перевантаження вантажу від 11.05.2021 року. Натомість водії підписали акти проведення перевірки від 11.05.2021 року, без пояснення та зауважень.

Тож ненадання водієм на момент проведення перевірки пояснень свідчить про правильність висновку відповідача щодо наявності усіх ознак складу порушення вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому обставини надання таких документів після проведення перевірки до суду не спростовує правильності висновку, зробленого відповідачем у спірній постанові, так як маючи право надати заперечення з цього приводу, водій обрав пасивний спосіб поведінки, що зайвий раз підтверджує правильність обставин, встановлених під час рейдової перевірки.

Акт перевірки повністю відповідає формі додатку 3 Постанови №1567, а тому доводи позивача щодо наявності недоліків акта перевірки суд визнає безпідставними.

У позовній заяві позивач наголошує на тому, що згідно з пунктом 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Однак, зазначене не спростовує виявлених 11.05.2021 інспекторами Управління порушень ТОВ "СКЛАДЦЕМ" законодавства про автомобільний транспорт.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 188703 від 31.05.2021 року, № 188700 від 31.05.2021 року, № 188698 від 31.05.2021 року, якими ТОВ "СКЛАДЦЕМ" визначено адміністративно - господарський штраф, прийняті Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, обґрунтовано та своєчасно.

Отже, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування постанов № 188702, № 188701, № 188699 від 31.05.2021 року, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для висновку Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", стало надання позивачем послуг з вантажоперевезень згідно з товарно-транспортними накладними № 1302, № 1303, № 1304 від 11.05.2021 транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом, без оформлення обов`язкових документів, а саме: роздруківки даних роботи тахографа.

Так, під час проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення перевізником, ТОВ "СКЛАДЦЕМ", вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Суд зазначає, що відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Згідно приписів статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерством транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385, ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно пункту 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Пунктом 3.3 Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Положеннями пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Відтак, ведення індивідуальної контрольної книжки водія є допустимою тахографу альтернативною формою фіксації інформації про рух транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв під час виконання внутрішніх перевезень.

В обґрунтування своїх доводів позивач наполягає на відсутності порушень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки перевезення вантажу водієм здійснювалось із забезпеченням ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

Слід зауважити, що відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування наведених вище доводів позивача.

Оцінюючи твердження позивача про відсутність у відповідача правових підстав для перевірки на предмет обладнання транспортного засобу тахографом, суд виходить з такого.

Згідно положень наказу "Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340" Міністерства інфраструктури України від 01 липня 2014 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2014 року за № 836/25613, доповнено наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, новим пунктом такого змісту: "5. Державній інспекції України з безпеки на наземному транспорті забезпечити: 1) здійснення перевірок дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом; 2) неухильне дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення заходів державного контролю на автомобільному транспорті; 3) здійснення планових, позапланових і рейдових перевірок виключно в межах переліку питань, визначених Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року N 1567; 4) здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення; 5) участь у конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування відповідно до вимог Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081, без встановлення обмежень щодо необхідності обладнання автобусів учасників конкурсу тахографами".

Отже, перевірка оснащеності тахографом здійснюється співробітниками Укртрансбезпеки, відповідно до повноважень, лише при здійсненні міжнародних перевезень, а при здійсненні внутрішніх перевезень проводиться лише перевірка документів на встановлений тахограф.

За правилами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірних постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 188702, № 188701, № 188699 від 31.05.2021 року, з урахуванням чого суд дійшов висновку про її необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для скасування.

За викладених обставин позов в цій частині підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, складає 1135,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої - третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.

В матеріалах справи відсутні договір про надання правової допомоги, ордер на надання правничої допомоги, розрахунок витрат на надання правової допомоги.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛАДЦЕМ" (вул.Шевченка, буд.44, Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 36121158) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги,14, Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845), Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області (вул. Європейська, 155, Полтава, 36008, код ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області № 188703, № 188700, № 188698 від 31 травня 2021 року.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛАДЦЕМ" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті витрати зі сплати судового збору в розмірі 1135 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривен)

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко