Рішення № 100892472, 08.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Полтава Справа № 440/6246/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянув у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0026730901 від 14 травня 2021 року .

На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послалася на те, що нею не було допущено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (надалі також - Закону України №481/95-ВР) в частині реалізації тютюнових виробів без наявності ліцензії, оскільки реалізація підакцизного товару була здійснена 18.02.2021 - в останній день дії відповідної ліцензії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 допущено заміну неналежного відповідача на належного - Головне управління ДПС України в Полтавській області (ідентифікаційний код - ВП 44057192).

05 липня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначав, що за результатами фактичної перевірки позивача контролюючим органом встановлено порушення статті 15 Закону України №481/95-ВР, а саме: реалізацію тютюнових виробів без придбання відповідної ліцензії, за що статтею 17 вказаного Закону передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій. Відповідач посилається на те, що строк дії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами закінчився на момент перевірки, а тому у позивача відсутнє право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у зв`язку з закінченням строку дії ліцензій.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 10.01.2013 року та перебуває на обліку як платник податків у контролюючому органі та є платником єдиного податку.

20.04.2021 року на підставі наказу "Про проведення фактичної перевірки" від 13 квітня 2021 року, направлень від 13.04.2021 №№ 1212, 1213 заступником начальника відділу Горскіним Р.Л., головним державним ревізором - інспектором Кулаковим О.Ю. проведено фактичну перевірку місця роздрібної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », господарську діяльність у якому здійснює ФОП ОСОБА_2 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 20.04.2021 р. № 2589/16-31- 09-01/ НОМЕР_1 .

Із акту перевірки вбачається, що під час перевірки встановлено факт реалізації тютюнового виробу ВЕСТ ДИП БЛУ КОМПАКТ, що підтверджується фіскальним чеком від 18.02.2021 року №4 на загальну суму чеку 34,50 грн , а також тютюнового виробу ВЕСТ РЕД ХЬ , що підтверджується чеком від 18.02.2021 року № 3 на суму 44,00 грн., тютюнового виробу ВЕСТ БЛУ ХL, шо підтверджується чеком № 1 від 18.02.2021 року на суму 44,00 грн.- без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, у зв`язку з чим порушено вимоги частини 20 статті 15 ЗУ №481/95- ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2021 №0026730901, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції у сумі 17 000 грн за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (надалі - Закон №481/95-ВР).

Так, відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Так, відповідно до положень Закону №481/95-ВР ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видається уповноваженим органом строком дії - один рік. При цьому, у відповідності до Порядку, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу видано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 16010311202000298 із терміном дії з 18.02.2020 до 18.02.2021.

Отже, термін дії даних ліцензій був встановлений повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення.

При цьому дата закінчення поєднана з прийменником "до", у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 493 був затверджений Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, відповідно до пункту 25 якого (що діяв станом на момент надання відповідної ліцензії позивачеві) у ліцензії зазначається, зокрема, термін дії.

Відповідно до положень частини другої статті 251, частини другої статті 252 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справах №815/3957/16 та №П/811/906/17, від 22 січня 2019 року у справі №803/926/17, від 07 лютого 2019 року у справі №803/630/17, від 18 квітня 2019 року по справі №815/1871/16.

Як встановлено судом, висновок контролюючого органу про порушення позивачем частини 20 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зроблено на підставі встановлення факту реалізації позивачем тютюнових виробів 18.02.2021.

В даному випадку прийменник "до" поряд із визначеною датою 18.02.2021, стосується визначення саме терміну ліцензії. До того ж, прийменник "до" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або необхідності здійснити певну дію у розумінні "включно".

З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії "до 18.02.2021" та положень Конвенції, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було допущено порушення вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольними напоями та тютюновими виробами в останній день чинності ліцензії - 18.02.2021.

Враховуючи викладене, твердження відповідача стосовно того, що суб`єктом господарювання операції з реалізації тютюнових виробів вчинені без ліцензії ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дата 18.02.2021 входить до ліцензійного терміну, з огляду на що позивачем було правомірно в межах ліцензійного періоду здійснено продаж тютюнових виробів 18.02.2021, а відтак позивачем не були порушені вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

Крім того, суд зауважує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують порушення позивачем вимоги податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на податковий орган.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини 1 статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно часини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам ГУ ДПС у Полтавській області, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області ( вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код ВП44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Полтавській області № 0026730901 від 14 травня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя К.І. Клочко