Рішення № 100891370, 05.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/5620/21

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року було відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про роз`яснення рішення суду.

22.10.2021 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій він просить ухвалити додаткове судове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача 35740,50 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Окрім цього, просив здійснювати розгляд даної заяви без його участі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року було задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення в режимі відеоконференції.

03.11.2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат. Зокрема, представник відповідача вказала, що до закінчення судових дебатів у справі №380/5620/21 стороною позивача не було заявлено відповідну заяву про розподіл судових витрат, а ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року в справі №380/5690/21 було відкрито спрощене позовне провадження. Окрім цього, представник відповідача вказала, що як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від 17.05.2021 року (адміністративна справа №380/8106/21) подана ОСОБА_1 самостійно, а отже заявлені 8 годин роботи адвоката при підготовці позовної заяви від 17.05.2021 року (адміністративна справа №380/8106/21) не підтверджуються документально. Просить відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

В судове засідання, що відбулось 04.11.2021 року, з`явилась представник відповідача, яка щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення заперечила в повному обсязі та не заперечила щодо переходу до письмового провадження щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати вирішив перейти до письмового провадження з метою розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У частині четвертій статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).

Таким чином, вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Суд встановив, що між позивачем (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Гобечія і партнери» (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №05-04/1 від 05.04.2021 року.

Згідно з актом приймання-передачі правничої допомоги від 07.10.2021 року виконавець в інтересах замовника виконав такі зобов`язання:

1) збір доказів для підготовки двох позовних заяв у справах за позовом ОСОБА_1 Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів Державної служби України з безпеки на транспорті «Про застосування дисциплінарного стягнення» №53-Д від 23.03.2021 року та «Про застосування дисциплінарного стягнення» №64-Д від 07.04.2021 року, а також за позовом ОСОБА_1 . Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів Державної служби України з безпеки на транспорті «Про застосування дисциплінарного стягнення» 79-Д від 23.04.2021 року та «Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби до ОСОБА_1 » №91-Д від 05.05.2021 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу:

-підготовка та направлення Державній службі України з безпеки на транспорті п`яти адвокатських запитів №8 та №9 від 06.04.2021 року. №10 та №11 від 07.04.2021 року, № 12 від 10.05.2021 року (1 год. роботи адвоката):

-вивчення чотирьох дисциплінарних справ по ОСОБА_1 , за результатами розгляду яких прийнято оскаржувані накази №53-Д від 23.03.2021 року, №64-Д від 07.04.2021 року, №79-Д від 23.04.2021 року, №91-Д від 05.05.2021 року (2 год. роботи адвоката).

2) підготовка та подання до Львівського окружного адміністративного суду:

-позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів Державної служби України з безпеки на транспорті «Про застосування дисциплінарного стягнення» №53-Д від 23.03.2021 року та «Про застосування дисциплінарного стягнення» №64-Д від 07.04.2021 року (справа №380/5620/21) (8 год. роботи адвоката);

-позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів Державної служби України з безпеки на транспорті «Про застосування дисциплінарного стягнення» 79-Д від 23.04.2021 року та «Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби до ОСОБА_1 » №91-Д від 05.05.2021 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа №380/8106/21) (8 год. роботи адвоката);

-заперечення на клопотання про роз`єднання позовних вимог від 24.05.2021 року по справі №380/5620/21 (2 год. роботи адвоката);

-клопотання про приєднання доказів від 24.05.2021 року по справі №380/5620/21 (1 год. роботи адвоката);

-клопотання про об`єднання адміністративних справ №380/5620/21 та №380/8106/21 в одне провадження від 14.06.2021 року (1 год. роботи адвоката);

-заяви від 23.06.2021 року по справі №380/5620/21 про розгляд такої в порядку загального позовного провадження (1 год. роботи адвоката);

-клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №380/5620/21 від 15.07.2021 року та ознайомлення з такими (1 год. роботи адвоката);

-відповіді на відзив (відзиви) від 16.08.2021 року по справі №380/5620/21 (3 год. роботи адвоката);

-заяви про зміну предмета позову шляхом його уточнення від 16.08.2021 року по справі №380/5620/21 (0,5 год. роботи адвоката);

-письмових пояснень від 01.10.2021 року по справі №380/5620/21 (0,5 год. роботи адвоката).

3)участь у 2-х підготовчих засіданнях (19.08.2021 року, 09.09.2021 року) та 2-х засіданнях по суті справи №380/5620/21 (27.09.2021 року та 07.10.2021 року).

Вартість правничої допомоги згідно акту виконаних робіт становить 35740,50 грн., з яких 31740,50 грн. за 29 годин роботи адвоката в розрахунку 1094,50 грн. за 1 годину, та 40000,00 грн. за участь в підготовчих та судових засіданнях.

Як встановлено з договору про надання правничої допомоги №05-04/1 від 05.04.2021 року, оплата правничої допомоги здійснюється замовником в наступному порядку: кошти у розмірі 30% вартості правничої допомоги сплачуються замовником не пізніше двадцяти днів з моменту підписання акту/актів приймання-передачі, решта суми – після набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак позивач сплатив кошти за надання правничої допомоги на рахунок АО «Гобечія і партнери», що підтверджується квитанціями: №ПН867 від 20.10.2021 року на суму 4900,00 грн., №118 від 21.10.2021 року на суму 4900,00 грн. та квитанцією №22 від 22.10.2021 року на суму 1000,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Суд, дослідивши матеріали адміністративної, вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування 35740,50 грн. витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, а Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Окрім цього, суд зауважує, що предмет спору в цій справі містить декілька епізодів взаємопов`язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Відтак, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 12000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, а заяву представника позивача задовольнити частково.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів – задовольнити частково.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сасевич О.М.