Рішення № 100891282, 08.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4730/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Церковної Антоніни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до Щастинської міської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 03 вересня 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Церковної Антоніни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Щастинської міської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області (далі – відповідач, Щастинська МВЦА), в якому позивачем заявлено такі вимоги:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату сільського голови на період працевлаштування, але не більше шести місяців, у сумі 119070,00 грн шляхом видання відповідного розпорядження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з рішення Першої сесії Шостого скликання Передільської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області від 12 листопада 2010 року № 1/1 позивач обрана на посаду голови Передільської сільської ради Станично-Луганський району Луганської області. Дану посаду позивач обіймала по 02 березня 2021 року, коли її повноваження припинено згідно з розпорядженням Передільського сільського голови № 01. Після звільнення з посади і по теперішній час позивач не працевлаштована, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що в період з 12 листопада 2010 року по 02 березня 2021 року вона працювала головою Передільської сільської ради Станично-Луганський району Луганської області, а тому на неї поширюється дія норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», якими встановлено права, обов`язки та гарантії діяльності сільських, селищних, міських голів, у тому числі встановлені частиною другою статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо виплати середньої заробітної плати на період працевлаштування у випадку неможливості надання попередньої роботи.

Позивач 26 квітня 2021 року та 21 травня 2021 року зверталася до відповідача з проханням виплатити їй середню заробітну плату за шість місяців з моменту закінчення повноважень сільського голови, як це передбачено частиною другою статті 33 Закону України «Про статус місцевих депутатів місцевих рад», на які одержала лист Щастинської МВЦА від 24 травня 2021 року вих. № 885/01, в якому вказано, що виплата грошової компенсації відповідно до статті 33 Закону України «Про статус місцевих депутатів місцевих рад» позивачу не нараховувалася у зв`язку з тим, що її повноваження як депутата місцевої ради припинені не після закінчення депутатського терміну відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а відповідно до Закону України «Про військові-цивільні адміністрації», з урахуванням Указу Президента України від 19 лютого 2021 року № 62/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області», Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», розпорядження Кабінету України від 12.06.2020 № 717-Р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», рішення Щастинської районної ради Луганської області восьмого скликання від 21.12.2020 № 2/3 «Про початок реорганізації Новоайдарської районної ради Луганської області та Станично-Луганської районної ради Луганської області шляхом приєднання до Щастинської районної ради Луганської області».

Позивач з такою відмовою не згодна, оскільки вважає, що згідно з частиною другою статті 33 Закону України «Про статус місцевих депутатів місцевих рад» єдиною умовою для виплати середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, є неможливість працевлаштування депутата місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення його повноважень на виборній посаді.

Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Ухвалою від 07 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 38-39).

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Від Щастинської МВЦА 30 вересня 2021 року надійшла інформація, що припинення повноважень ОСОБА_1 здійснено відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації». Такі підстави дострокового припинення повноважень статтею 5 Закону України «Про статус місцевих депутатів місцевих рад», якою визначено перелік підстав для дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради, тому на позивача визначені частиною другою статті 33 Закону України «Про статус місцевих депутатів місцевих рад» гарантії не поширюються та у відповідача відсутній обов`язок для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку (арк. спр. 49).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в період з 12 листопада 2010 року по 02 березня 2021 року обіймала посаду сільського голови Передільської сільської ради, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорта громадянина України, довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, картки платника податків, рішення Передільської сільської ради від 12 листопада 2010 року № 1/1 «Про інформацію голови сільської виборчої комісії», розпорядження Передільської сільської ради від 02 березня 2021 року № 01 «Про припинення повноважень сільського голови», трудової книжки від 15 серпня 1983 року серії НОМЕР_3 (арк. спр. 12-20).

Як слідує з копії розпорядження Передільської сільської ради від 02 березня 2021 року № 01 «Про припинення повноважень сільського голови», відповідно до статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», частини першої статті 42 Закону України «Про статус місцевих депутатів місцевих рад», на підставі розпорядження голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 01 березня 2021 року № 59-к «Про призначення ОСОБА_2 » позивачем складено повноваження голови Передільської сільської ради 02 березня 2021 року у зв`язку з утворенням та призначенням керівника Щастинської МВЦА, до складу якої входить Передільська сільська рада (арк. спр. 17).

До трудової книжки позивача внесений запис про припинення її повноважень на підставі частини першої статті 42 Закону України «Про статус місцевих депутатів місцевих рад» та статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» (арк. спр. 18-20).

Також за даними трудової книжки позивача з 21 травня 2021 року взято на облік до Новоайдарського РЦЗ та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 3 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис № 14).

Позивач звернулася до керівника Щастинської МВЦА із заявою від 21 травня 2021 року за отриманням довідки щодо виплати/невиплати грошової компенсації за статтею 33 Закону України «Про статус місцевих депутатів місцевих рад» та причини відмови в її виплаті (арк. спр. 21).

Листом від 24 травня 2021 року № 885/01 повідомлено позивача про відсутність підстав для нарахування компенсації, оскільки повноваження позивача, як депутата місцевої ради, припинено не після закінчення депутатського терміну відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» (арк. спр. 22).

З трудової книжки позивача та довідки Комунального закладу «Передільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Станично-Луганського району Луганської області» від 17 березня 2021 року № 15 встановлено, що до обрання депутатом Передільської сільської ради позивач працювала вчителем начальних класів в Передільській середній школі, в якій на час припинення повноважень позивача, як депутата місцевої ради, вакансія вчителя початкових класів відсутня, тому відсутня можливість її працевлаштування за попереднім місцем роботи (арк. спр. 18-20, 23).

З довідок Щастинської МВЦА від 13 серпня 2021 року № 86, без дати та номера судом встановлено, що ОСОБА_1 за два місяці, що передували місяцю припинення її повноважень як голови Передільської сільської ради отримала заробітну плату в загальній сумі 39690,00 грн, а саме:

за 19 робочих днів січня 2021 року – 19845,00 грн, у тому числі: 7500,00 грн посадового окладу, 600,00 грн надбавки за ранг, 3240,00 грн надбавки за вислугу років, 8505,00 грн премії;

за 20 робочих днів лютого 2021 року – 19845,00 грн, у тому числі: 7500,00 грн посадового окладу, 600,00 грн надбавки за ранг, 3240,00 грн надбавки за вислугу років, 8505,00 грн премії;

сума середньоденного заробітку – 1017,69 грн;

сума середньомісячної заробітної плати – 19845,00 грн (арк. спр. 30, 50, 51-52).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Роботодавець створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 118 Кодексу законів про працю України визначено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон № 2493-ІІІ), який визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 10 Закону № 2493-ІІІ прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України (частина перша статті 26 Закону № 2493-ІІІ).

Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

За приписами статті 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Особливості правового статусу сільського голови регламентовані статтею 12 Закону № 280/97-ВР.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 280/97-ВР на сільських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 280/97-ВР повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 78 Закону № 280/97-ВР повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».

Частиною п`ятою статті 78 Закону № 280/97-ВР визначено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.

Абзацом другим частини другої статті 79 Закону № 280/97-ВР визначено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені також у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».

Закон України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV) відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших законів України визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 93-IV повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі:

1) його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку;

3) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

4) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;

5) обрання його депутатом іншої місцевої ради;

6) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

7-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

8) його смерті.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону № 93-IV у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Абзацами першим-третім статті 33 Закону № 93-IV визначено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 03.02.2015 № 141-VIII «Про військово-цивільні адміністрації» (далі – Закон № 141-VIII) для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Частиною другою статті 1 Закону № 141-VIII визначено, що військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 141-VIII у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).

З вищевказаних положень Закону № 141-VIII законодавства слідує, що в день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації населеного пункту автоматично припиняються повноваження відповідної ради, а також всіх її посадових осіб.

Так, Указом Президента України від 19 лютого 2021 року № 62/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області» утворено Щастинську міську військово-цивільну адміністрацію Щастинського району Луганської області.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації – керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 01 березня 2021 року № 59-к призначено ОСОБА_2 у порядку переведення на посаду керівника Щастинської МВЦА (арк. спр. 26).

У зв`язку з утворенням та призначенням керівника Щастинської МВЦА, до складу якої входить Передільська сільська рада, позивачем за розпорядженням від 02 березня 2021 року № 01 складено повноваження голови Передільської сільської ради (арк. спр. 17).

Відповідно з 03 березня 2021 року припинено повноваження позивача як голови Передільської сільської ради.

Аналіз положень статей 12 Закону № 280/97-ВР та статті 33 Закону №93-IV дає підстави для висновку, що на позивача як голову сільської ради поширюються гарантії депутата місцевої ради щодо надання після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої або рівноцінної роботи (посади), а за її відсутності - збереження за ним середньої заробітної плати на строк не більше шести місяців або до дня його працевлаштування.

Таким чином, починаючи з 03 березня 2021 року (наступного дня після припинення повноважень), позивач має право на отримання попередньої або рівноцінної роботи (посади), а за її відсутності – збереження за нею середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, впродовж періоду пошуку нею роботи, але не більше шести місяців, за умови відсутності його попередньої роботи (посади) або іншої рівноцінної.

З наданої в матеріали справи довідки Комунального закладу «Передільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Станично-Луганського району Луганської області» від 17 березня 2021 року № 15 слідує, що до обрання депутатом Передільської сільської ради позивач працювала вчителем начальних класів в Передільській середній школі, в якій на час припинення повноважень позивача, як депутата місцевої ради, вакансія вчителя початкових класів відсутня, тому відсутня можливість її працевлаштування за попереднім місцем роботи.

При цьому, суд звертає увагу, що конструкція частини другої статті 33 Закону № 93-IV регламентує, що середній заробіток на період працевлаштування зберігається за депутатом (сільським головою) безвідносно до підстав, з яких припинено повноваження депутата (сільського голови), а також до підстав відмови у працевлаштуванні на попередню роботу.

З вищевикладених підстав судом відхиляються як необґрунтовані твердження відповідача, що виплата грошової компенсації можлива за умови припинення повноважень депутата виключно з підстави припинення повноважень після закінчення депутатського терміну відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовляє позивачу у виплаті гарантованої частиною третьою статті 33 Закону № 93-IV грошової компенсації.

Водночас підставою для припинення такої виплат є працевлаштування колишнього депутата місцевої ради в період гарантованого шестимісячного строку для працевлаштування; виникнення права на пенсійне забезпечення; закінчення гарантованого шестимісячного строку для працевлаштування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Новоайдарського районного центру зайнятості за призначенням їй допомоги по безробіттю відповідно до Закону України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон № 1533-ІІІ) та з 21 травня 2021 року отримує таку допомогу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 1533-ІІІ загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону № 1533-ІІІ визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Видами забезпечення за цим Законом є, зокрема допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзаци перший та другий частини першої статті 7 Закону № 1533-ІІІ).

Відповідно до абзацу першого статті 22 Закону № 1533-ІІІ право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 1533-ІІІ допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1533-ІІІ застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

З вищенаведених положень законодавства слідує, що, як передбачене частиною другою статті 33 Закону № 93-IV збереження середньої заробітної плати, яку депутат одержував на виборній посаді у раді, на період його працевлаштування, але не більше шести місяців, так і визначена статтею 22 Закону № 1533-ІІІ допомога по безробіттю, яка визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу), за своїм змістом є різновидами державної гарантії на випадок втрати особою роботи з незалежних від неї причин, що, на думку суду, унеможливлює їх одночасне отримання, оскільки призведе до виплати середнього заробітку в подвійному розмірі.

Оскільки згідно з записами в трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 з 21 травня 2021 року реалізувала своє право на отримання допомоги по безробіттю, то суд доходить висновку, що позивач мала право на отримання, передбаченої частиною другою статті Закону № 93-IV грошової компенсації з 03 березня 2021 року по 20 травня 2021 року включно, а не протягом шести місяців, як стверджує позивач.

Щодо розміру неотриманого позивачем в період з 03 березня 2021 року по 20 травня 2021 року включно середнього заробітку, суд зазначає таке.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок № 100).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Повноваження ОСОБА_1 як голови сільської ради припинені 02 березня 2021 року, отже останніми двома місяцями роботи позивача на посаді, з яких здійснюється розрахунок середньої зарплати, є січень та лютий 2021 року.

З наданих в матеріали справи довідок слідує, що позивачем за січень та лютий 2021 року отримано заробітну плату по 19845,00 грн, в загальній сумі 39690,00 грн за 39 робочих днів.

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1017,69 грн (заробітна плата, отримана за 2 місяці, що передували припиненню повноважень, 39690,00 грн : 39 робочих дні = 1017,69 грн).

Період, протягом якого позивач мала право на отримання середньої заробітної плати, становить 53 робочих дні (з 03 березня 2021 року по 31 березня 2021 року – 20 робочих днів, у квітні 2021 року – 22 робочих дні, з 01 травня 2021 року по 20 травня 2021 року включно – 11 днів).

Відповідно середній заробіток, який мала отримати позивач, складає 53937,57 грн (середньоденне грошове забезпечення 1017,69 грн х 53 робочих дні, протягом яких позивач мала право на отримання такої виплати).

Що стосується обраного позивачем способу захисту її порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату на період працевлаштування, але не більше 6 місяців, підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, яким, на думку суду, є стягнення з відповідача середньомісячної заробітної плати за період з 03 березня 2021 року по 20 травня 2021 року в сумі 53937,57 грн.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середньої заробітної плати визначена судом без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

У свою чергу визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу середньомісячної заробітної плати жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача, тобто такий спосіб захисту не ефективним. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Церковної Антоніни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Щастинської міської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області (місцезнаходження: 91480, Луганська область, Новоайдарський район, місто Щастя, площа Миру, будинок 9, код за ЄДРПОУ 43982093) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Щастинської міської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період з 03 березня 2021 року по 20 травня 2021 року включно в сумі 53937,57 грн (п`ятдесят три тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень 57 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова