Рішення № 100890557, 01.11.2021, Міловський районний суд Луганської області

Справа № 418/896/18

2/418/2/21

РІШЕННЯ

іменем України

(повний текст)

"01" листопада 2021 р. Міловський районний суд Луганської області

у складі:

головуючого судді - Шовкуна В.О.,

за участі секретаря - Бутенко О.А.,

представника позивача - Васильчишиної А.В. ,

представника відповідача - Петухова А.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» до ОСОБА_3 , співвідповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

1.1. Зміст позовних вимог та рух справи

13.06.2018 року до Міловського районного суду Луганської області надійшов цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3 ,був укладенийкредитний договір № 907/1148/11 (далі- Договір) зі змінами, викладеними у додатковому договорі №2 від 22.08.2011 року, згідно умов якого, Банк надав Відповідачу 1 кредит в сумі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень на строк користування з 22.08.2011 року по 22.08.2023 рік, а відповідач зобов`язався сплачувати платежі за кредитом згідно графіку платежів.

З метою забезпечення виконання зобов`язання, між Банком та другим відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки №907/1148/11 від 22.08.2011 року.

19 травня 2017 року між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги № 19/05/2017, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийняло право вимоги до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що випливають із умов кредитного договору № 907/1148/11 від 22.08.2011 року.

Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_3 зобов`язання по поверненню кредитних коштів, утворилася заборгованість у розмірі 243668 гривень, яка складається з:

-загальної суми боргу за кредитним договором - 109282, 74 гривень;

-загальної суми процентів, нарахованих на суму боргу - 58708,46 гривень;

-суми збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції - 60543, 96 гривень;

-трьох процентів річних від простроченої суми - 15133,00 гривень.

У зв`язку з виникненням цієї заборгованості, позивач просить стягнути на його користь з відповідачів 243668, 16 гривень боргу, а також судовий збір у розмірі 3655,02 гривні.

Заочним рішенням Міловського районного суду від 31 жовтня 2018 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» до ОСОБА_3 , співвідповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволені у повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 243668,16 гривень боргу за кредитним договором та судовий збір у розмірі 3655,02 гривні.

03.06.2019 року представник Відповідача ОСОБА_3 подав заяву про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення та його скасування з мотивів того, що відповідач є тимчасово переміщеною особою і не отримував судові виклики і повідомлення, про існування заочного рішення дізнався 25.05.2019 року від позивача.

Ухвалою Міловського районного суду від 27 січня 2020 року у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення було відмовлено.

Не погоджуючись з таким висновком, представник відповідача оскаржив ухвалу в апеляційному порядку.

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний суд 13 травня 2020 року скасував ухвалу Міловського районного суду Луганської області від 27 січня 2020 року про відмову у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, справу направлено для продовження розгляду до Міловського районного судуЛуганської області.

Ухвалою Міловського районного суду Луганської області від 05 листопада 2020 року поновлено строк подання заяви про перегляд заочного рішення, та скасовано заочне рішення від 31 жовтня 2018 року, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Виконавши у підготовчому судовому засіданні дії, передбачені ст. 197 ЦПК України, судом підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду.

1.2. стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У судовому засіданні представник позивача Васильчишина А.В. підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити. Пояснила, що розрахунок заборгованості здійснений ТОВ «Довіра та гарантія» станом на час звернення до суду з позовом виходячи з повної суми заборгованості відповідача ОСОБА_3 перед первісним кредитором.

Позиція позивача, яка була викладена у неодноразово поданих запереченнях та письмових поясненнях, зводиться до того, що відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з реєстру боржників, відповідач ОСОБА_3 заборгував банку 109282,74 гривні основного боргу та 58708,46 гривень процентів, нарахованих на суму заборгованості. Новий кредитор - позивач - звернувся до суду про стягнення цієї заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Звертає увагу, що банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника згідно вимог НБУ та умов кредитного договору, але відповідачем не обґрунтовано неналежність обрахунку заборгованості, контррозрахунку не надано, судово-економічну експертизу не призначено. Наполягає на стягненні з відповідачів солідарно повної суми заборгованості у розмірі 243668 гривень.Надала розрахунок заборгованості первісного кредитора.

Щодо застосування строку давності, позиція позивача така: вважає, що строк дії договору закінчується 22 серпня 2023 року шляхом повного виконання договору.У той же час, з посиланням на нормативні акти, які встановлюють на окремих територіях України особливий режим (АТО, ООС), вказує, що строки зупинились на час існування непереборних обставин, а отже, немає підстав для застосування строків позовної давності, про які заявлено відповідачем.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Петухов А.Ю. проти стягнення заборгованості з його довірителя заперечив, та просив застосувати до вимоги про стягнення боргу позовну давність у три роки, оскільки, на його думку, позовну заяву подано поза межами строку позовної давності, який сплинув у червні 2017 року.

У раніше неодноразово поданих запереченнях та поясненнях представник позивача стверджує, що відповідач здійснив останній платіж за договором кредиту у травні 2014 року, тому вважає, що строк позовної давності минув у 2017 році, а відтак, позивач не має права вимагати виконання зобов`язання з того часу.Окрім того, у відзиві наголошується на тому, що позивачем не надано належних доказів заборгованості, а саме розрахунку між Відповідачем та Кредитором.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Кравченко І.О. у раніше поданій заяві просить розглянути справу без його та довірителя участі, підтримує позицію відповідача ОСОБА_3 щодо застосування спливу позовної давності також і до вимог про солідарне стягнення заборгованості з поручителя.

Інших заяв, клопотань (окрім процесуальних питань), сторонами по суті справи не заявлялося, заходи забезпечення позову, доказів, в ході розгляду справи не застосовувалися.

2.Мотивувальна частина.

2.1.фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

У судовому засіданні встановлено, що 22 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3 , був укладений кредитний договір № 907/1148/11 /а.с. 4-11 т.1/ зі змінами, викладеними у додатковому договорі №2 від 22.08.2011 року /а.с. 12-13 т.1/, згідно умов якого, Банк надав Відповідачу 1 кредит в сумі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень на строк користування з 22.08.2011 року по 22.08.2023 рік, а відповідач зобов`язався сплачувати платежі за кредитом згідно графіку платежів: щомісячно починаючи з 22.09.2011 року у розмірі 1919,41 гривень зі сплатою щорічних витрат на страхування (у такий місяць платіж збільшується на цю суму), до 22.08.2023 року /а.с.9-11 т.1/.

При цьому настання негативних наслідків у разі спливу позовної давності, порядок збільшення строку, у договорі не обумовлені.

Зміст і форма договору відповідають загальним умовам і принципам, встановленим ЦК України: добровільності (ст. 627 ЦК України), визначеності та погодженості (ст. 628ЦК України), строковості та обов`язковості (ст.ст. 629, 631 ЦК України).

З метою забезпечення виконання зобов`язання, між Банком та другим відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки №907/1148/11 від 22.08.2011 року /а.с.14 т.1/, згідно умов якого ОСОБА_4 несе солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_3 за порушення ним фінансових зобов`язань перед банком.

19 травня 2017 року між первісним кредитором - «ТОВ «ОТП Банк» та новим кредитором - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладений договір відступлення права вимоги № 19/05/2017 року згідно умов якого, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, а саме, право вимоги виконання боржниками боргових зобов`язань за кредитними договорами у тому числі кредитного договору № 907/1148/11 від 22.08.2011 року /а.с.16-17 т.1/.

Право вимоги позивача до відповідача підтверджується додатком 1 до договору про відступлення права вимоги /а.с. 18 т.1/ - витягом з Реєстру Боржників, згідно відомостей якого загальна заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № 907/1148/11 складає 167991,20 гривень.

Факти укладення зазначених договорів і наявність фінансового зобов`язання сторонами не оспорюються.

2.2. оцінка аргументів учасників справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, та застосовані судом норми права

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно загальних засад зобов`язального права, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені у ст. 512 ЦК України, до яких відноситься, зокрема передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, судом встановлено і сторонами не оспорюється, що у відповідача ОСОБА_3 існує зобов`язання по відношенню до ТОВ «Довіра та Гарантія», якому переуступив право вимоги первісний кредитор ТОВ «ОТП Банк» за кредитним договором № 907/1148/11, загальна заборгованість за яким складає 167991,20 гривень.

Отже, відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний повернути кредит у розмірі та у строки, визначені у договорі, незважаючи на зміну первісного кредитора.

Згідно наданих представником відповідача копій платіжних документів, відповідач ОСОБА_3 належним чином сплачував встановлені графіком платежі, починаючи з 19 вересня 2011 року, останній платіж здійснив 21 травня 2014 року /а.с.187-204 т.3/.

Позивач підтвердити чи спростувати факт сплати кредиту відповідачем у вказаний період не зміг через відсутність у нього відповідних документів.

Як вбачається з пояснень представника відповідача /а.с.182, т.3/, ОСОБА_3 28.10.2014 року після початку бойових дій у місті Луганську покинув місце мешкання і з того часу перебуває на обліку Холодногірського УПСЗН м. Харкова як внутрішньо переміщена особа, що також підтверджується довідкою від 21.09.2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /а.с. 135 т.1/.

Другий відповідач- ОСОБА_4 , також є внутрішньо переміщеною особою /а.с.34 т.4/ і фактично відповідачі проживають за однією адресою у АДРЕСА_1 .

Тобто, відповідач ОСОБА_3 сплачував кредит з 2011 по 21 травня 2014 року, але припинив у подальшому виконання зобов`язання у повному обсязі.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем порушено зобов`язання перед кредитором з повернення заборгованості за кредитом у тому обсязі, який виник з моменту настання чергового платежу згідно графіка, а саме з 23.06.2014 року.

Фактично припинення виконання зобов`язання відповідачем пов`язано з початком 13 квітня 2014 року проведення на території Луганської області антитерористичної операції(Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України") та зміною ним місця проживання у м. Луганську на м. Харків як тимчасово переміщеної особи.

2.2.1.Щодо застосування строку позовної давності.

Так, представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Пєтуховим А.Ю. заявлено вимогу про застосування до позовних вимог трирічного строку позовної давності, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду в цих межах. На думку представника відповідача, початок перебігу строку позовної давності починається від дня, коли відповідач дізнався, або міг дізнатися про порушення права, тобто з моменту припинення виконання зобов`язання відповідачем, а саме з 21 травня 2014 року (день останньої сплати чергового платежу), а отже, саме з цієї дати і до моменту подання позову минув загальний строк позовної давності.

Порядок застосування позовної давності врегульовано у главі 19 ЦК України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, якщо встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримується Верховний суд при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Так, у своїх письмових поясненнях і запереченнях представник позивача, посилаючись на нормативні акти, які встановлюють на окремих територіях України особливий режим (АТО, ООС), наголошувала на тому, що сплив позовної давності зупинився внаслідок непереборної сили. Вказане не суперечить приписам ч. 5 ст. 267 ЦК України, згідно яких позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Однак, відповідно до усталеної судової практики розгляду справ щодо визнання поважними причин пропуску процесуальних строків, суд зауважує, що представником позивача не доведено існування наявності таких обставин, що з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову. Само по собі запровадження на окремих територіях Луганської та Донецької областей особливого режиму АТО або ООС, не може слугувати обґрунтуванням неможливості звернення до суду у межах строків позовної давності.

Окрім того, представник позивача вважає, що строк позовної давності у спірних правовідносинах не минув, оскільки пов`язує його початок з моменту повного виконання зобов`язання за договором - до 22.08.2023 року (кінець строку його дії).

Правові позиції представників позивача та відповідача з приводу реалізації права на застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд вважає частково хибними, адже:

як неодноразово зазначав Верховний Суд, а раніше й Верховний суд України, разом зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки погашення окремих зобов`язань шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів, які входять до обсягу основного зобов`язання на підставі договору. Таким чином, графік платежів є невід`ємною частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, які у випадку, що розглядається, визначено місяцями.

Згідно правових позицій ВС, позовна давність щодо кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Про це неодноразово наголошувалося у постановах від 19.03.2014 №6-20цс14, від 29.03.2017 №6-3087ц, у постанові КЦС від 11 липня 2018 року справа № 366/1088/16-ц (№ 61-17516св18) тощо.

Порядок погашення відповідачем кредиту встановлений п.1.5. наявного у матеріалах справи договору /а.с.5 т.1/, згідно якого повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця та у строки, визначені у Графіку платежів, шляхом внесення (перерахування) готівкових (безготівкових) коштів на поточний рахунок.

Згідно цього графіку /а.с.9-11 т.1/, відповідач повинен щомісячно, до 22 (24) числа кожного місяця сплачувати суму платежу, в який включено погашення основної заборгованості, процентів за користування кредитом та супутніх послуг, пов`язаних зі страхуванням, починаючи з 22.09.2011 року. Останній платіж у графіку встановлений 22.08.2023 року.

Разом з тим, суд враховує ту обставину, що позивач є правонаступником первісного кредитора і отримав вправо вимоги лише 19 травня 2017 року (з моменту укладання договору відступлення права вимоги), але, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 лютого 2019 року в рамках справи № 904/3280/18 року, суд переконаний, що заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності(ст. 262 ЦК України).

Отже, враховуючи правові позиціїпро обчислювання строку позовної давності з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, суд дійшов до переконання, що з моменту останньої сплати 21.05.2014 року відповідачем чергового платежу, що підтверджується квитанцією /а.с.204 т.3/, до моменту звернення до суду 13.06.2018 року, відповідачем прострочені (не сплачені) 12 платежів в межах строку позовної давності:

1.23.06.2014 р. - на суму 1919,41 грн.;

2.22.07.2014 р. - на суму 1919,41 грн.;

3.22.08.2014 р. - на суму 2662,34 грн. (з них 742,93 - платіж за договором страхування);

4.22.09.2014 р. - на суму 1919,41 грн.;

5.22.10.2014 р. - на суму 1919,41 грн.;

6.24.11.2014 р. - на суму 1919,41 грн.;

7.22.12.2014 р. - на суму 1919,41 грн.;

8.22.01.2015 р. - на суму 1919,41 грн.;

9.23.02.2015 р. - на суму 1919,41 грн.;

10.23.03.2015 р. - на суму 1919,41 грн.;

11.22.04.2015 р. - на суму 1919,41 грн.;

12.23.05.2015 р. - на суму 1919,41 грн.;

на загальну суму 23775,85 гривень.

2.2.2.Щодо розміру позовних вимог

Згідно розрахунками позивача, сума, що підлягає стягненню з відповідачів - 243668,16 гривень складається з: суми боргу за кредитним договором - 109282,74 гривень, процентів, нарахованих на суму боргу - 58708, 46 гривень, суми збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції - 60543,96гривень та 3% річних від простроченої суми - 15133,00 гривень.

Однак відповідача, який є внутрішньо переміщеною особою, звільнено від негативних наслідків невиконання кредитного договору на підставі ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно змісту якої, загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після 20 лютого 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.

Таким чином, стягненню у цьому випадку підлягає сума боргу без урахування суми збитків від інфляції та 3 % від простроченої суми, які нараховані позивачем на загальну суму заборгованості у розмірі 167991 гривень.

Однак, як вказувалося вище, суд, застосовуючи позовну давність у три роки до кожного простроченого платежу, дійшов до висновку про можливість стягнення з відповідача лише тієї частини заборгованості, яка існує в межах сукупності щомісячних платежів, визначених сторонами у відповідному графіку, починаючи з 23.06.2014 року по 23.05.2015 року на загальну суму 23775 гривень 85 копійок.

2.2.3.Щодо солідарної відповідальності відповідачів

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

У статті 4 договору поруки /а.с.15 т.1/, який було укладено між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_4 , «Термін дії договору» вказано, що договір діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка може настати у майбутньому.

Вказівкою на подію, яка має настати, визначається інший термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Таким чином, порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦКУ припиняється, якщо кредитор протягом шести місяціввід дня настання строку виконання основного кредитного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (ст. 559 ЦК України в редакції Закону № 1414-VIII від 14.06.2016 року, чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Додатково необхідно зазначити, що строк пред`явлення вимоги до поручителя, встановлений у ч. 4 ст. 559 ЦК України, Законом№ 2478-VIII від 03.07.2018 рокубув збільшений до 3 років, але застосуванню у цьому випадку підлягає саме 6-місячний строк.

Судом встановлено, що станом на 13.06.2018 року (час подання позову), по кожному черговому платежу, визначеному графіком, поручителем виконання якого є відповідач ОСОБА_4 , минув шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя.

На відміну від строку позовної давності, в розумінні ст. 559 ЦК України, цей строк має імперативний характер, та повинен бути застосований судом незалежно від наявності клопотання про таке застосування.

Тобто, вимога про солідарне стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитом не ґрунтується на вимогах закону.

У той же час, закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою та не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав та обов`язків сторін залишаються незмінними, оскільки термін дії кредитного договору і договору поруки не минув. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Окремо слід зазначити, що вказані вище норми права підлягають застосуванню лише у тій частині спірних правовідносин, які виникли між позивачем і відповідачами до часу подання позовної заяви, і не зменшують існуючий обсяг відповідальності, який виник після цієї події.

Підсумовуючи викладене вище, оцінивши у сукупності надані сторонами докази, їх доводи та заперечення, суд дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 порушив зобов`язання перед кредитором зі сплати суми боргу, однак має бути частково звільненим від виконання боргових зобов`язань внаслідок спливу строку позовної давності щодо більшої частини платежів згідно графіку. Окрім того, вимогу про солідарне стягнення боргу з поручителя заявлено також з пропущенням встановленого законом строку пред`явлення вимоги до поручителя. Тому суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитом у розмірі 23775,85 гривень.

2.2.4.Щодо судових витрат

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3655,02 гривень, який просить стягнути солідарно з відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, розподіл судових витрат між сторонамиздійснюється наступним чином: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки задоволенню підлягає частина позовних вимог на суму 23775,85 гривень, тому пропорційна сума судового збору, що має бути стягнутаз відповідача, складає 356,73 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 509,512, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»,ст.ст. 10-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», постановами Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 19.03.2014 №6-20цс14, від 29.03.2017 №6-3087ц, постановою КЦС від 11 липня 2018 року справа № 366/1088/16-ц (№ 61-17516св18), суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» до ОСОБА_3 , співвідповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія», яке розташоване за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8, поверх 6, офіс 32, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 38750239, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа Банк» МФО 300346, заборгованість за кредитним договором у розмірі 23775 гривень (двадцять три тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія», яке розташоване за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8, поверх 6, офіс 32, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 38750239, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа Банк» МФО 300346, понесені судові витрати пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 356 (триста п`ятдесяти шести) гривень 73 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду, який розташований у м. Сєвєродонецьк Луганської області через Міловський районний суд Луганської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.11.2021 року.

Суддя: В.О.Шовкун