Ухвала суду № 100890101, 06.11.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8343/21

Номер провадження 1-кс/404/2991/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2021 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Загреба І.В., за участю секретаря судового засідання Лещенко О.А., прокурора Логвіна В.О., слідчого Акпанова П.А., захисника - адвоката Єрмоленко - Князєвої Л.С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницький клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Акпанова П.А., внесеного у кримінальному провадженні №12021121010002694 від 05.11.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 23.12.1998 року Ленінським районним судом міста Кіровограда за ч.3 ст.144 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.45 КК України засуджений умовно з іспитовим строком 3 роки, штраф 680 грн;

-02.10.2000 року Кіровським районним судом міста Кіровограда за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.42, ст.43 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, додатково застосовано штраф 680 грн;

-26.06.2008 року Кіровським районним судом міста Кіровограда за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;

-21.05.2012 року Кіровським районним судом міста Кіровограда за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

-31.01.2013 року Кіровським районним судом міста Кіровограда за ч. 2 ст. 185, ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;

-28.05.2013 року Ленінським районним судом міста Кіровограда за ч. 2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі;

-27.01.2014 Ленінським районним судом міста Кіровограда за ч. 2 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-02.06.2015 року Ленінським районним судом міста Кіровограда за ч. 2 ст.185, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

-24.06.2016 року Ленінським районним судом міста Кіровограда за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді арешту на строк 6 місяців;

-10.10.2019 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він 05.11.2021 року близько 12 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, знаходився на автостанції №2, що розташована за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, 1. В цей час, ОСОБА_1 , помітив раніше незнайому йому неповнолітню ОСОБА_2 , яка знаходилась на платформі вище вказаної автостанції та чекала автобус. Припускаючи, що у кишенях куртки неповнолітньої ОСОБА_2 , зберігаються матеріальні цінні речі та відповідно в цей час у ОСОБА_1 виник умисел відкрите викрадення чужого.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань та переслідуючи метою власної наживи, нехтуючи прийнятими в суспільстві нормами належної поведінки та моралі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та суспільно небезпечні наслідки усвідомлюючи, те, що за його злочинними діями спостерігають сторонні особи, ОСОБА_1 , перебуваючи в салоні автобуса, наблизившись до неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 , засунув руку до правої кишені куртки у яку була одягнена остання, звідки відкрито повторно, викрав мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9А» Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 S/N НОМЕР_3 вартість якого зі слів потерпілої ОСОБА_2 становить 3000 гривень, в цей час злочинні дії ОСОБА_1 , були помічені ОСОБА_3 , яка зробила усне зауваження ОСОБА_1 , на яке останній не відреагував.

Після чого ОСОБА_1 , з викраденим майном змісця вчинення кримінального правопорушення зник, ігноруючи вимоги свідка ОСОБА_3 , на повернення майна. Викраденим розпорядився на власний розсуд. Внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 3000 копійки.

Діяння ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та зазначив про наявність ризиків та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Захисник та обвинувачений в судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати щодо ОСОБА_1 домашній арешт. Підозрюваний заперечив проти кваліфікації вчиненого ним діяння та вказав, що то була звичайна крадіжка та пояснив, що поїхав на ринок за покупками, після чого хотів на АЗС поїхати автобусом на Оситняжку. У дівчини викрав телефон з карману, коли зайшов за нею у автобус, при цьому пересвідчився, що ніхто його не бачить. За ним ніхто не біг та спокійно пішов собі на ринок. На зупинці проїздили працівники поліції, які запитали про маску і запропонували з ними пройти. Потім обшукали та оформили адміністративне затримання. Підозрюваний ОСОБА_1 просив обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання його матері адресою: АДРЕСА_1 , про що в судовому засіданні підтвердила власник домоволодіння. Додав, що має матір похилого віку, яка потребує нагляду, має низку хронічних захворювань, зокрема є ВІЛ-інфікованим та потребує замісної терапії, а в умовах слідчого ізолятору такої допомоги буде позбавлений.

Захисник Єрмоленко - Князєва Л.С. в судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного та просила відмовити в задоволенні клопотання про ображання запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_1 під вартою. Клопотала врахувати, що склад інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення не підтверджений зібраними в ході досудового розслідування. Завчасно подала письмові заперечення, згідно з якими в провадженні судді розглядаються матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2021 року за №12021121010002694 щодо підозрюваного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Із клопотанням сторони обвинувачення про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона захисту категорично не згодна за наступних підстав. Так, згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Свої процесуальні обов`язки підозрюваний завжди виконував належним чином: від суду ніколи не ховався, вчасно прибував у судові засідання, постійно мешкає за однієї адресою, впливу на потерпілу не має. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Ризиками у кримінальному провадженні можуть бути наступні:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Жодний із цих ризиків не існує, оскільки немає законних підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від суду, оскільки його попередня поведінка говорить про інше; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, він не може, оскільки докази стороною обвинувачення зібрані. Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні не підтверджений належними доказами. Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюваний обвинувачується, не збирається, і протилежному немає жодних доказів. У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість вчинення правопорушення та суворість покарання, яке може бути призначено підозрюваному, не можуть бути визначальними при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В клопотанні щодо обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчий бере до уваги, що той не працює, а отже офіційного та постійного джерела доходу в нього не має. Захист заперечує, так як ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи, а тому має щомісячне пенсійне забезпечення в розмірі 1870 грн. До того ж захист просить врахувати стан його здоров`я, а саме те, що в нього є стійкі. Вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням та травмою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності. Крім того, він має постійне місце проживання і мешкає зі своєю матір`ю за вказаною вище адресою. В клопотанні щодо обрання запобіжного заходу слідчий бере до уваги, що підзахисний зможе переховуватись від органів досудового розслідування, здійснювати незаконний вплив на потерпілого, свідків та вчиняти інше кримінальне провадження. Додала, що вказане нічим та ніким не підтверджено, а тому відповідне звинувачення є безпідставним. До того ж потерпіла, свідки не є його підлеглими та не проживають біля підзахисного в одному селі, або більш того по сусідству. З огляду, на вказане вище подане клопотання є необгрунтованим, ризики не наведеними належними та достатніми доказами, а тому клопотання не підлягає задоволенню. До того ж просила звернути увагу суду на те, що в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ні сторона захисту, ні підозрюваний не згодні з кваліфікацією інкримінованої статті ч.2 ст.186 КК України. Оскільки грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. В данному випадку вони мають говорити про крадіжку, зокрема ч.1 ст.185 КК України, а не ч.2 ст.186 КК України. На підтвердження власних доводів надала: довідку МСЕК про наявність у ОСОБА_1 - II група інвалідності, виписку з амбулаторної карти, згідно з якою ОСОБА_1 дійсно перебуває на диспансерномуобліку в КЗ "Кіровоградський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом" по коду 102, верифікаційний ІФА від 31.01.2007 року №1838 зразок сироватки крові розцінюється, як такий, що містить антитіла до ВІЛ. Діагноз "ВІЛ-інфекція"(а.к.43), лист пацієнта ОСОБА_1 про отримання препаратів на руки для самостійного прийому Матадону/Бупренорфіну гідрохлориду в КНП "КОНД КОР" з 2020 року в дозі 130, згідно п.9 Наказу МОЗ №863 від 17.12.2015 р. "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України" (а.к.44), пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 видане ОСОБА_5 (а.п.45).

Вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри, суд зазначає, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Відповідно до п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Установленою практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Під час розгляду клопотання, суд встановив наявність обґрунтованої підозри за ст.186 ч.2 КК України, та причетність ОСОБА_1 до неї, що підтверджується наданими суду матеріалами /протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення (а.к.1), протоколом допиту неповнолітнього потерпілого від 05.11.2021 року (а.к.9б-10), протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.11.2021 року (а.к.а.к.11-12, 14-15, 19, 25), протоколами допиту свідків від 05.11.2021 року (а.к.13, 16-17, 24).

Крім того, під час розгляду клопотання, судом встановлено наявність ризиків передбачених:

- п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченим ухилятися від кримінальної відповідальності та суду, через тяжкість пред`явленого обвинувачення, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини;

- п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваним впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки останні в суді під час розгляду кримінального провадження по суті ще не допитувалися.

- п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , оскільки останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення злочинів у сфері проти власності, що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення.

09.07.2021 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.190, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Однак, вказаний вирок не набрав законної сили та на час апеляційного оскарження вироку суду ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у виді застави в розмірі 21020 грн.

Наявні ризики, свідчать, що їх запобігання не можливе шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, оскільки, перебуваючи під домашнім арештом, особистому зобов`язанню, останній не буде обмежений в своїх діях, а тому ризики передбачені пунктами 3 та 5 не будуть забезпечені, окрім того останній може з метою уникнення відповідальності вчинити спроби направлені на ухилення від суду.

Доводи захисту про позитивну характеристику особи підозрюваного, не є обставинами, що спростовують оголошену ОСОБА_1 підозру та встановлені ризики.

Таким чином, враховуючи обставини провадження, суд вважає, що у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.183 ч.3 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим кодексом.

З урахуванням встановлених обставин кримінального правопорушення, відсутності у обвинуваченого заробітку, особи ОСОБА_1 та положень ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає можливим заставу визначити у розмірі 20 розмірів мінімальної заробітної плати.

Керуючись ст.ст.176-199, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У клопотанні підозрюваного ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, - відмовити.

Клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області старший лейтенант поліції Акпанова П.А., внесене у кримінальному провадженні №12021121010002694 від 05.11.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а саме з 13.30 год. 05.11.2021 року до 13.30 год. 03.01.2022 року.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якості застави, що в грошовому еквіваленті становить 45 400 грн. (сорок п`ять тисяч чотириста), яка ним або заставодавцем може бути внесена на депозитний рахунок UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ місто Київ; код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: «застава за підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у справі №404/8343/21; 1-кс/404/2991/21, Кіровський районний суд міста Кіровограда, із зазначенням анкетних даних особи, яка вносить заставу».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 , - прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.

Доручити Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» та Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях, яка розташована за адресою: м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 17, 18001, тел. 0472-56-29-26, E-mail; сhk@coz.kvs.gov.ua або cherkasy-filiyaoz@ukr.net, провести повне медичне обстеження та лікування підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується під вартою в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та про результати проведення якого повідомити суд у визначений законом термін.

Дата закінчення дії ухвали - 03.01.2022 р.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда І.В. Загреба