Рішення № 100888778, 04.11.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1948/21

Провадження № 2/204/1144/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

за участю представника позивача адвоката Довгаль С.М.,

за участю представника відповідача Чорної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд:

- стягнути на її користь з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області шляхом списання з її рахунку, заподіяну неправомірними діями (бездіяльністю) Чечелівського відділення поліції Дніпровського ВП Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровської області, моральну шкоду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень;

- стягнути на її користь з Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області шляхом списання з її рахунку, заподіяну неправомірними діями (бездіяльністю) Чечелівського відділення поліції Дніпровського ВП Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровської області, витрати на правову допомогу, надану, у зв`язку з поданням позову, у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що ще 18 червня 2013 року її вже покійний чоловік ОСОБА_2 звернувся на ім`я прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська з заявою про кримінальне правопорушення.

Ця заява була заснована на тому, що з 1944 року він проживав у домоволодінні АДРЕСА_1 . До 07.02.1995 року власницею домоволодіння була його мати ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Чоловік позивача був переконаний, що зазначене домоволодіння залишилося йому у спадок. Однак, коли у березні 2005 року він звернувся до МБТІ для підтвердження права власності на своє домоволодіння по АДРЕСА_1 , то дізнався, що у цього домоволодіння є інший власник - ОСОБА_4 , син його сестри, нині теж покійний.

Тільки пізніше чоловік позивача дізнався про те, як така незбагненна ситуація могла статися. Адже його мати ніколи навіть думки не допускала, щоб її спадкове майно подарувати комусь, а не залишити рідному синові. Виявилося, що племінник заволодів майном на підставі Договору дарування від 07.02.1995 року, про який чоловік позивача не знав.

Позивач з чоловіком намагалися отримати оригінал зазначеного Договору. Але договору ні в кого не було, а був тільки дублікат, на підставі якого нотаріусом було зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , саме на племінника.

Коли позивач з чоловіком ознайомилися з дублікатом Договору дарування, то дізналися, що дарувальником значилася мати покійного чоловіка, але підпис у цьому Договорі від її імені за жодних обставин належати їй не міг. Адже там стояла якась закарлючка, тоді ж як мама покійного чоловіка протягом усього життя розписувалася однаково: « ОСОБА_3 ». Це наочно підтвердилося і за сприяння Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, ухвалою якого в одному з цивільних проваджень було витребувано у ВО «Південний машинобудівний завод» особову справу ОСОБА_3 , яка працювала на цьому підприємстві у цехах № 9 та № 75, та у Красногвардійському відділенні Пенсійного фонду України її особову справу. В усіх зазначених матеріалах вона розписувалася однаково, а саме « ОСОБА_3 ». Тоді як у Договорі дарування замість її підпису була якась «закарлючка».

Виходячи з викладеного залишалося виконати одну процесуальну (слідчу) дію для того, щоб офіційно переконливо довести, що підпис ОСОБА_3 під згаданим Договором дарування від її імені був підроблений. Звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді про дозвіл на призначення почеркознавчої експертизи. І питання про це поставив ще покійний чоловік позивача ще у заяві про кримінальне правопорушення від 18 червня 2013 року.

Але позивачу та її нині покійному чоловіку за всієї очевидності наявності кримінального правопорушення довелося витратити понад два роки на те, щоб відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР і розпочато досудове розслідування. Тільки 29.07.2015 року були внесені відповідні відомості до ЄРДР за № 42015040680000028 про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України, у якому позивач має процесуальний статус потерпілої.

Але відтоді відповідач не виконав жодної процесуальної (слідчої) дії у цьому провадженні, а тільки різними слідчими постійно виносилися постанови про його закриття, які постійно скасовувалися. Одного разу навіть дійшло до того, що один зі співробітників відповідача викрав у слідчого, який проводив досудове розслідування, флешку з матеріалами даного кримінального провадження і його закрив. При цьому конкретні вказівки про проведення конкретних процесуальних (слідчих) дій і насамперед призначення почеркознавчої експертизи від самого початку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні видав прокурор, який здійснював процесуальне керівництво, але і їх відповідач жодним чином виконувати не збирався.

Не дивлячись на те, що безкінечні постанови відповідача про закриття кримінального провадження неодмінно скасовувалися слідчими суддями або ж процесуальними прокурорами, відповідач жодним чином виконувати свої обов`язки, покладені на нього українським народом, Конституцією нашої держави, українськими законами не збирався, чим заподіяв мені, інвалідці 1-ї групи, моїй родині непоправну моральну шкоду.

Бездіяльність з боку відповідача, яку позивач розцінює, як відверте знущанням над нею, та її родиною, адже внаслідок цього позивач, фактично, опинилася без даху над головою, спричинило позивачу нечувані моральні страждання, які у будь-якої людини залежать від багатьох чинників, однак основними є глибина розуміння джерела моральних страждань, причин, що їх породили, можливість усунути ці причини самостійно, термін дії обставин моральних страждань на людину, наслідки цих страждань, характер людини, її емоційний стан, сімейні обставини, попередня професійна діяльність та інше.

Позивач зазнала приниження честі, гідності, престижу та ділової репутації, моральних переживань, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, у зв`язку з написанням численних скарг, відвідуванням численних судових засідань, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного суспільного життя, порушені стосунки з оточуючими людьми.

Внаслідок зазначених дій з боку відповідача позивача постійно супроводжує відчуття відчаю, страху, сорому, приниження, неможливості продовжувати активне життя і великого бажання примусити розслідувати це кримінальне провадження.

У зв`язку із завданими позивачу, яка є інвалідом 1-ї групи, моральними стражданнями загострилися хвороби, вона неодноразово зверталася до лікарні. При лікуванні позивач несе значні витрати на закупівлю медикаментів. Моральні страждання для позивача мають цілком реальні матеріальні збитки. У зв`язку з викладеним, позивачем на підставі формули, розробленої доктором юридичних наук, професором А.М. Ерделєвським, розрахована моральна шкода, яка складає 3 627 936 грн., однак, враховуючи, що виплата вказаних коштів здійснюється за рахунок Бюджету України, позивач просить суд стягнути на її користь 1000000 (один мільйон) гривень, у зв`язу з чим звернулася до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, які зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області Чорна Ю.В. проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу є необґрунтованими та недоведеними, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Суд, вислухавши, в судовому засіданні, представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 07 лютого 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Хилько Л.А., ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 47/100 частин житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 (арк.с.9-10).

18 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська з заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.190, 384 - 387 КК України. Заявивши у заяві клопотання, зокрема, про: виїмку документів, проведення почеркознавчої експертизи та технічного дослідження документів (арк.с.12-13).

29.07.2015 року внесено відомості до ЄРДР за № 42015040680000028 про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України, фабула: гр. ОСОБА_2 без його відома було відчужено квартиру, у якій він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (арк.с.8).

09 вересня 2015 року адвокат Довгаль С.М. звернувся до слідчого СВ Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області з клопотанням про проведення слідчий дій: призначення почеркознавчої експертизи, витребування особових справ ОСОБА_3 на ВО «Південний машинобудівний завод» та в Управління пенсійного фонду України у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська; витребування у нотаріальному архіві Дніпропетровської області нотаріальної справи з оригіналом договору дарування; витребування в МБТІ Дніпропетровської області документів (арк.с.14).

12.02.2018 року адвокат Довгаль С.М., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 зі скаргою на недотримання слідчим СВ Чечелівського ВП ДМУ ГУНП у Дніпропетровській області Тооде Д.О. розумних строків досудового розслідування (арк.с.15).

12.03.2018 року потерпіла ОСОБА_1 звернулася до Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 зі скаргою на недотримання слідчим СВ Чечелівського ВП ДМУ ГУНП у Дніпропетровській області Тооде Д.О. розумних строків досудового розслідування (арк.с.16).

23.03.2018 року представник потерпілої Довгаль С.М. звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження (арк.с.17-18).

27.06.2018 року представник потерпілої Довгаль С.М. звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність слідчого (арк.с.19-20).

29.08.2019 року представник потерпілої Довгаль С.М. звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження (арк.с.21).

Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року скаргу Довгаля С.М. в частині оскарження постанови слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тооде Д.О. від 28.12.2017 року - задоволена. Скасовано постанову слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тооде Д.О. від 28.12.2017 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2015 року за № 42015040680000028, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (арк.с.22).

Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року скаргу Довгаля С.М. на бездіяльність органу досудового розслідування - задоволена частково. Зобов`язано слідчого слідчого відділу Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області розглянути клопотання адвоката Довгаля С.М., поданого 11 вересня 2015 року в інтересах потерпілого ОСОБА_2 про проведення слідчих дій у строк не більше трьох днів (арк.с.23).

04.07.2019 року слідчим слідчого відділення Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Зубачовим Є.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040680000028 від 29.07.2015 року, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (арк.с.24).

02.09.2019 року прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Тарановою Н.В. винесено постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, відповідно до якої скасовано постанову слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Зубачова Є.В. від 04.07.2019 року про закриття кримінального провадження (арк.с.25).

Відповідно до довідки по кримінальному провадженню № 42015040680000028 від 30.07.2015 за ч. 1 ст. 358 КК України, складеної старшим дізнавачем сектору дізнання ГУНП в Дніпропетровській області Протопоп В., установлено, що 28.07.2015 прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська під час проведення прийому громадян в порядку ЗУ « Про звернення громадян» було прийнято заяву від гр. Довгаль С.М. , який повідомив про те, що гр. ОСОБА_2 без його відома було відчужено квартиру у якій він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , і тепер останній опинився перед загрозою бути викинутим на вулицю.

30.07.2015 Красногвардійською районною прокуратурою м. Дніпропетровська внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

29.07.2015 прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська надано доручення про проведення досудового Красногвардійському РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

29.07.2015 старшим прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська надано вказівки по кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

05.08.2015 старшому слідчому СВ Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

05.10.2015 старшим слідчим СВ Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження керуючись п. 2 ч. 11 КПК України.

02.11.2015 прокурор прокуратури Красногвардійського району м.Дніпропетровська скасував постанову від 05.10.2015 слідчого СВ Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області.

12.10.2016 по кримінальному провадженню № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження керуючись ч. 1 ч. 284 КПК України.

12.12.2016 постанову від 12.10.2016 по кримінальному провадженню №42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України скасовано.

16.12.2016 по кримінальному провадженню № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження керуючись ч. 1 ч. 284 КПК України.

12.01.2017 постанову від 16.12.2016 по кримінальному провадженню №42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України скасовано.

12.06.2017 по кримінальному провадженню № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження керуючись ч. 1 ч. 284 КПК України.

01.11.2017 постанову від 12.06.2017 по кримінальному провадженню №42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України скасовано.

28.12.2017 по кримінальному провадженню № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження керуючись ч. 1 ч. 284 КПК України.

12.10.2016 постанову від 28.12.2017 по кримінальному провадженню №42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України скасовано.

16.02.2018 по кримінальному провадженню № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження керуючись ч. 1 ч. 284 КПК України.

25.02.2018 постанову від 16.02.2018 по кримінальному провадженню №42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України скасовано.

04.07.2019 по кримінальному провадженню № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження керуючись ч. 1 ч. 284 КПК України.

03.09.2019 постанову від 04.07.2019 по кримінальному провадженню №42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України скасовано.

22.07.2020 матеріали кримінального провадження № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України передано за підслідністю до сектору дізнання Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

16.10.2020 сектором дізнання Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про закриття кримінального провадження керуючись ч. 1 ч. 284 КПК України.

19.11.2020 постанову від 16.10.2020 по кримінальному провадженню №42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України скасовано.

18.03.2021 року матеріали кримінального провадження №42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України було передано за підслідністю до сектору дізнання відділення поліції № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

В ході проведення досудового розслідування були проведено наступні слідчі (розшукові) дії: допитано свідків вчинення кримінального правопорушення; надано доручення оперативному підрозділу у порядку ст. 401 КПК України (арк.с.45-47).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 621780 ОСОБА_1 є інвалідом І групи безстроково (арк.с.26).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст.3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зазначені фундаментальні положення Конституції України розповсюджується на всіх без виключення посадових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої чи судової влади.

Відповідно до п. 21 ст. 7 КПК України передбачено загальну засаду кримінального провадження - «розумність строків», правова реалізація якої? спрямована на захист сторін від затягування кримінального процесу.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Дотримання розумних строків є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим у ст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980 р.); з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968 р., «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971 р.).

Відповідно до ч. 1, ч. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Таким чином, судом на підставі пояснень сторін в ході досудового розгляду, за наслідками дослідження наданих сторонами доказів, достовірно встановлено, що з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, у якому ОСОБА_1 визнано потерпілою, дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення - 29.07.2015 року, і до дати розгляду даної справи судом, минуло 6 років і 3 місяці. З пояснень в судовому засіданні представника відповідача - ГУНП України в Дніпропетровській області, а також, виходячи, з наданих письмових доказів, встановлено, що досудове розслідування у справі, не закінчено. В ході проведення досудового розслідування проведено лише допит свідків, надано доручення оперативному підрозділу. Будь - які інші слідчі дії, у тому числі, призначення почеркознавчої експертизи, не проведено.

Суд звертає увагу, що по суті позивач, яка є потерпілою у кримінальному провадженні, зазнала порушення своїх житлових прав, щодо одного єдиного наявного у неї житла, при цьому, такі права захищаються Конституцією України. Розуміючи, що у будь - який момент позивач може залишитися без єдиного житла, будучи інвалідом, позивач звернулася до органів поліції з метою захистити свої законні права, однак, замість ефективного проведення досудового розслідування, з метою реалізації права на захист своїх житлових прав, позивач змушена стикатися з неефективністю проведення досудового розслідування, постійним зверненням до прокуратури та суду.

Суд вважає, що з урахуванням ситуації, яка склалася щодо проведення досудового розслідування, у якому ОСОБА_1 є потерпілою, вона безперечно зазнає глибоких переживань, хвилювання, страху, що завдало моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Стаття 1176 ЦК України встановлює особливий порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду.

Згідно ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок інших, ніж передбачено ч.1-5 цієї норми незаконних дій чи бездіяльності чи незаконного рішення органу досудового слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних засадах, передбачених ст.1174 ЦК України.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Отже, за наслідками судового розгляду, судом встановлено, що в результаті невиправданого недотримання органом досудового розслідування, а саме слідчими СВ Чечелівського ВП ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області строків досудового розслідування позивач переживала та переживає глибокі моральні переживання, оскільки змушена неодноразово звертатися до суду для захисту своїх прав, що викликає у неї душевні переживання та порушує її звичний ритм життя, призводить до витрачання її часу, погіршення стану здоров`я, з урахуванням того, що позивач є інвалідом першої групи, та витрачання коштів на ліки, що в свою чергу вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя.

Однак, суд вважає недоведеною позивачем суму морального відшкодування у розмірі 1000000 грн., так як така сума не підтверджена доказами, крім того, позивач, представник позивача, будучи, не обмеженими у використанні процесуальних прав, не заявляли клопотань про призначення відповідних експертиз з метою оцінки моральної шкоди.

Але, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для відновлення порушеного права ОСОБА_1 , яка на протязі тривалого часу (більше 6 років) вимушена неодноразово звертатися до органів прокуратури, суду з відповідними скаргами, заявами, з приводу неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внаслідок чого було порушено її звичайний ритм життя, перенесені глибокі переживання, з урахуванням встановленої систематичної бездіяльністі органів досудового розслідування, встановленою на підставі ухвал слідчих суддів, постанов прокурора, суд вважає, що позивачу спричинена моральна шкода, тому, виходячи із принципів розумності і справедливості, суд вважає, що сума моральної шкоди, яку належить відшкодувати позивачу має бути зменшена до 60000 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів державного бюджету України.

Розглядаючи вимоги позивача про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у сумі 10000 грн., суд приходить до висновку, що дана вимога задоволенню не підлягає, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розуміють: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, законодавець пов`язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із здійсненням даних витрат стороною у справі.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правової допомоги ід 01.11.2020 року, ордер серія ДП №1282/023 від 19.04.2021 року (арк.с.27-28, 52).

Однак, позивачем не надано достатніх та допустимих доказів, в повному обсязі, на підтвердження понесених витрат, а саме: акту приймання-передачі виконаних робіт, квитанції, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, відповідно до яких заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, позивачем не доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн., а тому в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, суд на підставі всебічного вивчення поданих доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 3,19,55,56 Конституції України, ст.ст.15,15,16,23, 1174,1176 ЦК України, ст.ст. 2,7,8,928,219 КПК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,13,76-81, 137, 141,211,223,247,258,259,263-268,352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, вул. Челюскіна, 1, м. Дніпро, код ЄДРПОУ: 37988155) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 (шістдесят тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Мащук