Рішення № 100887956, 28.10.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3518/21

Провадження № 2/932/1559/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Скопа Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощенного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 28.04.2021 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. В обгрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що йому на підставі права власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно. У вказаній квартирі крім нього також зареєстрована мати його дружини – ОСОБА_2 , яка по вказаній адресі не проживає з 12 листопада 2016 року, проте ОСОБА_2 залишається зареєстрованою за вказаною адресою, чим порушуються його права як власника. Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить визнати ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_2 з реєстрації за вказаною адресою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою від 18.05.2021 року суддею відкрито провадження у справі, визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами суду від 12.08.2021 року та 20.09.2021 року були витребувані необхідні для розгляду справи документи.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. У дане судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі доказами та матеріалами, в якому підтримав позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та прийняття рішення згідно матеріалів справи та відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та провести дане судове засідання без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Вислухавши позивача, свідка, дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1-5 ст. 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ч.1 ст. 391 ЦК України, в ласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №15634435 від 19.08.2007 року, виданим Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до Довідки № 000884 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 28.04.2021 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1 з дружиною та дітьми, а також мати дружини позивача - ОСОБА_2 , яка зареєстрована за вказаною адресою 30.12.2004 року.

Встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає з 12 листопада 2016 року, не сплачує комунальні платежі, не приймає участі в утриманні житла, особистих речей в квартирі не має, квартирою не цікавиться, проте залишається зареєстрованою в цій квартирі.

Не проживання відповідача за вказаною адресою за наведених позивачем обставин підтверджується Актом обстеження про непроживання особи за місцем реєстрації від 27.04.2021 року, складеним за участю сусідів позивача; довідкою сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Дніпровської міської ради від 22.04.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_2 декларації з сімейним лікарем за місцем мешкання не має, останні п`ять років за медичною допомогою не зверталася, медичної амбулаторної картки не має.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом позивача, йому відомо, що теща позивача ОСОБА_2 не проживає в квартирі за вказаною адресою з 2016 року, оскільки виїхала проживати за іншою адресою до своїх родичів.

Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.10.2021 року громадянка Вірменії ОСОБА_2 виїхала за межі України 12.06.2017 року та до України не поверталась.

Оскільки іншого відповідачем не доведено, то відповідно до встановлених судом обставин підстави для користування спірним будинком, згідно із ч. 3 ст. 810 ЦК України і ст. 158 ЖК УРСР, на умовах договору у відповідача відсутні, а тому належить визнати, що мало місце користування відповідачем житлом на праві особистого сервітуту відповідно до ст. 405 ЦК України з наслідками, передбаченими ч. 4 ст. 156, ст. 162 ЖК УРСР.

Відтак, оскільки відповідач відсутня у спірній квартирі більше одного року і не користується нею, тому суд дійшов висновку, що сервітут нею не використовується без поважних причин більше встановленого законом строку, тому на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України сервітут припинився, а відповідача належить визнати такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 із зняттям її з реєстрації за вказаною адресою.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по справі – сплачений судовий збір в сумі 908 грн.00 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Зняти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 908 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.О. Кудрявцева