Рішення № 100887760, 08.11.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2823/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку загального позовного письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ - 00032684; адреса: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601)

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Міністерства внутрішніх справ України у прийнятті рішення за документами щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності та прийняти за наслідками розгляду цих документів рішення відповідно до вимог «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Принагідно позивач просить зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв`язку із набранням чинності постановою Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19 відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року Кіровоградським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки підготовлено та направлено довідку № 1342/1 від 01.04.2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ для проведення перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 рок. Однак, листом 1932-2181/В-03/8-1100/21 від 08 квітня 2021 року відповідач протиправно відмовив позивачеві у перерахунку його пенсії на підставі наданої довідки.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року відкрите провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження.

З огляду на неприбуття у судове засідання представників сторін, які були належно повідомлені про розгляд справи та подання представником позивача клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Відповідач позовних вимог не визнав; у поданому відзиві на позовну заяву представник відповіача наголосив, що при проведенні медико-соціальної екпертизи ОСОБА_1 до складу комісії не залучалися представники закладів охорони здоров`я МВС України, а на засідання МСЕК не запрошувалися представники ДУ ТМО МВС України в Донецькій та Кіровогадській областях. За таких умов відповідач вважає, що надіслані матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не відповідали положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 "Про затвердження Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", а відтак - обгрунтовано були повернуті на доопрацювання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив службу в ОВС з травня 1999 року по 05.11.2015 та був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за станом здоров`я.

01 грудня 2020 року обласною медико-соціальною експертною комісією позивачеві встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов`язані з проходженням служби в ОВС.

Позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності через захворювання, пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

УМВС України Кіровоградській області складено висновок про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги та разом із поданими позивачем матеріалами направлено для прийняття рішення до МВС України

Департамент ФОП МВС України листом від 23.03.2021 №1187/15-2021 повернув направлені матеріали без прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Листом Ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області 01.04.2021 №633/05/28-2021 позивача повідомлено, що матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги повернуті без прийняття рішення на доопрацювання.

Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

До набрання чинності Законом №580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ).

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначає Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок №850).

Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цього Порядку; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пункт 8 Порядку № 850 зобов`язує керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подати МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відтак, обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено на Міністерство внутрішніх справ України.

При цьому, на орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладено обов`язок щодо проведення відповідних процедур по оформленню документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС).

У спірних правовідносинах на виконання вимог пункту 8 Порядку № 850 Ліквідаційною комісією УМВС України в Кіровоградській області направлено подані позивачем матеріали з відповідним висновком до МВС України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги.

У свою чергу, в силу пункту Порядку №850, МВС України за результатами розгляду поданих документів зобов`язане було прийняти одне із двох рішень: про призначення грошової допомоги або про відмову у призначенні цієї допомоги.

Однак, відповідачем жодного із цих рішень не прийнято. Натомість документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання.

Позаяк можливість повернення документів на доопрацювання Порядком №850 не передбачена, повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить згаданим нормам Порядку №850.

Доводи відповідача про те, що при проведенні медико-соціальної екпертизи ОСОБА_1 до складу комісії не залучалися представники закладів охорони здоров`я МВС України, а на засідання МСЕК не запрошувалися представники ДУ ТМО МВС України в Донецькій та Кіровоградській областях, не спростовують висновків суду про безпідставне поверенння поданих документів без прийняття рішення щодо виплати/невиплати ОСОБА_1 Одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Міністерство внутрішніх справ України допустило протиправну бездіяльність, не прийнявши одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку №850.

Як наслідок, підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача та прийняти за наслідками розгляду відповідних документів рішення відповідно до вимог «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Вказана сума витрат на професійну правничу допомогу сплачена позивачем адвокату адвокатського об`єднання «Усатенко і Усатенко» Усатенку В.Ю. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №111 від 10 серпня 2021 року на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 30 травня 2021 року, додаткової угоди від 10 серпня 2021 року та розрахунку до вказаного договору.

Відповідач щодо суми витраченої позивачем правничої допомоги жодних пояснень чи заперечень не надав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Так, за змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поряд з цим, частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, стаття 134 КАС України забезпечує право особи на правову допомогу, та, разом з тим, запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно розрахунку до Договору про надання професійної правничої допомоги від 10 серпня 2021 року у межах даної адміністративної справи адвокатом обчислена вартість таких робіт (послуг): надання позивачеві консультацій та роз`яснень з питань порядку та умов призначенняі виплати одноразовогрошової допомоги (1 год - 500 грн); опрацювання матеріалів та складення позовної заяви від імені ОСОБА_3 до МВС України про розгляд матеріалів та прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги (3 години - 2500 грн).

З огляду на викладене, судові витрати у справі (оплата за надання правничої допомоги в сумі 3000,00 грн) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справи України.

Судові витрати щодо сплати судового збору, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.

Наразі у суду відсутні обгрунтовані підстави вважати, що судове рішення не буде виконане, тому заява позивача про встановлення звіту про виконання судового рішення розцінюється судом як передчасна та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ - 00032684; адреса: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка виразилася у неприйнятті рішення за поданими документами щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності та прийняти за наслідками розгляду цих документів рішення відповідно до вимог «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ - 00032684) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук