Ухвала суду № 100887733, 08.11.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про передачу справи до іншого адміністративного суду

08 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3047/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглядаючи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 року основного розміру пенсії з 90% до 70%;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити ОСОБА_1 з 01.01.2016 основний розмір пенсії у розмірі 90% сум його грошового забезпечення станом на 01.01.2016 і виплатити йому при цьому з 01.01.2016 заборгованість по його основному розміру пенсії, що утворилася не з його вини, з одночасним нарахуванням та виплатою йому також компенсації втрати частини його доходів з 01.01.2016 по день повернення йому незаконно невиплаченої пенсії, що встановлено у Рішенні Конституційного Суду України №8-рп/2013 від 15.10.2013&

Крім того, позивач просить:

- постановити окрему ухвалу суду і направити її на ім`я Голови правління Пенсійного фонду України, - у зв`язку з недотриманням Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду №240/5401/18 від 04.02.2019 є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а саме Закон України №2262-12 від 09.04.1992 року;

- допустити судове рішення до негайного виконання в частині виплати пенсії ОСОБА_1 за один місяць;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення.

Ухвалою суду від 12 липня 2021 року відкрите провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Воднораз, при розгляді даної адміністративної справи судом виявлені такі обставини.

Позивач при поданні позову до Кіровоградського окружного адміністративного суду скористався правилом вибору територіальної підсудності адміністративної справи (частина перша стаття 25 КАС України), зазначивши, що постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження такого факту ОСОБА_2 надав довідку виконавчого комітету Тишківської сільської ради від 29 червня 2021 року, за змістом якої позивач проживає з вказаною адресою без реєстрації місця проживання з вересня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України, частиною першою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.

За змістом пункту 3 статті 4 КАС України адміністративний суд це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Отже, належним та компетентним судом в розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.

Частиною першою статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Воднораз, частина перша статті 25 КАС України передбачає можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи-позивача.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (далі - Закон № 1382-ІV).

У статті 3 вказаного Закону надано визначення, зокрема, таких термінів:

- місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

- місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

- документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні;

- реєстрація внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

Згідно з частинами першою, десятою статті 6 Закону № 1382-ІV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

У відповідності до статті 15 Закону № 1382-ІV особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".

Так, відповідно до пунктів 3, 4 Правил реєстрації місця проживання реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Пунктом 9 Правил визначено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Особи, які не проживають за зареєстрованим місцем проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити відповідному органу реєстрації про своє місце перебування (пункт 12 Правил).

Системний аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок про те, що місце проживання особи - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.

Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та визначено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

У сув`язі з наведеним, необхідною умовою для застосування положень частини першої статті 25 КАС України, яка надає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, є саме наявність зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання чи перебування позивача що підтверджено визначеними законом документами.

Додана до позовної заяви копія паспорта громадянина України НОМЕР_2 засвідчує, що зареєстрованим у встановленому закном порядку місцем проживання ОСОБА_1 з 22 січня 2004 року є АДРЕСА_1 .

Натомість правових підстав для прийняття довідки виконавчого комітету Тишківської сільської ради від 29 червня 2021 року як доказу реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_1 на території, на яку поширюється юрисдикція Кіровоградського окружного адміністративного суду, у суду немає.

Відповідно, дана справа не підсудна Кіровоградському окружному адміністративному суду, оскільки факт реєстрації у визначеному законом порядку місця проживання/перебування позивача у місті м. Кропивницькому чи Кіровоградській області не підтверджено, належних доказів щодо цього суду не надано.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене і враховуючи те, що вирішення адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 не належить до юрисдикції Кіровоградського окружного адміністративного суду, суд доходить висновку про необхідність передачі цієї справи за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва (зважаючи на зареєстроване місце проживання позивача та місцезнаходження відповідача).

Таке судове рішення жодним чином не звужуватиме прав позивача, оскільки норми КАС України передбачають достатньо альтернативних механізмів для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, незважаючи на віддаленість їх місця проживання від суду, в якому розглядається справа.

Натомість відповідно до статті 318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви " 29458/04 та № 29465/04, пункт 24, фраза "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Вирішуючи справу "Занд проти Австрії", рішення від 12 жовтня 1978 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "суд, встановлений законом" передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", цю адміністративну справу належить передати на розгляд іншого адміністративного суду на підставі пункту 3 частини першої статті 29 КАС України.

При цьому судом враховуються положення частини п`ятої статті 29 КАС України, згідно з якими питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Керуючись статтями 25, 29, 30, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративну справу №340/3047/21 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії передати на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

Роз`яснити сторонам, що з урахуванням положень частини восьмої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України справу буде передано до іншого суду після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук