Рішення № 100887550, 08.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м. Київ № 640/21967/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 72 окремої механізованої бригади Оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина А2167) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення різниці у грошовому забезпеченні,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до 72 окремої механізованої бригади Оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина А2167) (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточнюючої позовної заяви):

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 8 серпня 2019 року № 206-РС (параграф 3), згідно з яким позивача, військовослужбовця військової служби за контрактом, механіка-водія механізованої роти механізованого батальйону у зв`язку з достроковим розірванням контракту через службову невідповідність переведено на становище військовослужбовця строкової служби та направлено для проходження строкової військової служби як такого, що не вислужив 3589011296;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 8 серпня 2019 р. №247, відповідно до якого солдата ОСОБА_1 , механіка-водія 3 механізованої роти механізованого 1 механізованого батальйону, звільненого наказом командира військової частини А2167 (по особовому складу) від 8 серпня 2019 р. № 206-РС, з 8 серпня 2019 р. в зв`язку з достроковим розірванням контракту через службову невідповідність, переведено на становище військовослужбовця строкової служби;

- поновити військовослужбовця строкової служби солдата ОСОБА_1 , на посаді механіка-водія механізованої роти механізованого батальйону для проходження військової служби у Збройних Силах України відповідно до Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу від 30 січня 2018 р. з 8 серпня 2019 р.;

- стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 різницю в грошовому забезпеченні за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді електрика-дизеліста, яку він недоотримав на посаді механіка-водія механізованої роти механізованого батальйону відповідно до Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу від 30 січня 2018 р. внаслідок незаконного переміщення по службі з 8 серпня 2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом командира військової частини А2167 позивача звільнено з військової служби (через службову невідповідність). Підставою для видання наказу було затримання позивача, який перебував у відпустці, працівниками поліції та виявлення у нього боєприпасів. Зазначає, що за приписами ст.62 Конституції України вина у вчиненні злочину повинна бути встановлена лише судом. Норми законодавства не містять поняття «службова невідповідність». Позивач вважає, що підстави для його звільнення були відсутні, а наказ не відповідає вимогам діючого законодавства. Зазначає, що під час проходження служби за контрактом він був сумлінним виконавцем обов`язку щодо захисту української держави, її незалежності та територіальної цілісності, є учасником бойових дій, має гарну репутацію, користувався повагою серед військовослужбовців. Вину у вчиненні інкримінованого злочину позивач не визнає, а дата його вчинення мала місце під час відпустки і не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Унаслідок зміни у правовому статусі позивач став отримувати менше за розміром грошове забезпечення. Мати позивача є непрацездатною, має статус особи з інвалідністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2019 р. вказану адміністративну справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

11 лютого 2020 р. протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді цього адміністративного суду Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 р. відкрито спрощене позовного провадження та призначено судове засідання.

16 березня 2020 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що оскаржувані накази було видано не на підставі кримінального провадження, а на підставі матеріалів службового розслідування від 15 травня 2019 р. та наказу командира військової частини А2167 від 16 травня 2019 р. № 1247 «Про результати службового розслідування за фактом незаконного поводження з боєприпасами солдатом ОСОБА_1 », які констатують факт вчинення ОСОБА_1 негідного вчинку, а саме: незаконного зберігання та перевезення боєприпасів. Матеріали службового розслідування направлено військовому прокурору. За даним фактом відкрито кримінальне провадження, внесено в ЄРДР за № 12019100120000767 від 11 травня 2019 р. за обвинуваченням позивача у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Зазначає, що командир військової частини А2167, розглянувши акт та матеріали службового розслідування щодо порушення військової дисципліни, неналежного виконання службових обов`язків та вчинення негідного вчинку позивачем, скористався своїм правом та дійшов висновку про необхідність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю. Вважає, що командир військової частини А2167, видаючи оскаржувані накази про звільнення позивача, діяв в межах та у спосіб, визначений Дисциплінарним статусом Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV.

10 березня 2021 р. сторони у судове засідання прибули. Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з наведених у позові мотивів і підстав. Зазначив, що відповідач не має підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді звільнення. Стверджує, що позивач характеризувався за час служби лише як зразковий військовий, неодноразово був в АТО.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в повному обсязі. Зазначив, що відповідачем проведено службове розслідування за фактом наявності в рюкзаку позивача двох гранат та запалів до неї. За результатом службового розслідування встановлено вину позивача та складено висновок. В подальшому за наслідками службового розслідування відповідачем прийнято оскаржувані накази, які доведено до відома позивачу.

Представник позивача подальший розгляд справи просив здійснювати в порядку письмового провадження. Представник відповідача вказане клопотання залишив на розсуд суду.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 10 березня 2021 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30 січня 2018 р. позивач уклав з Міністерством оборони в особі командира військової части А1048 контракт про проходження ним військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

У період з 25 травня 2018 р. по 20 січня 2019 р. та з 30 липня 2019 р. по 2 серпня 2019 р. позивач проходив службу в районі проведення операції об`єднаних сил на сході України.

11 травня 2019 р. на Центральному залізничному вокзалі в м. Києва позивача затримано працівниками поліції за підозрою у вчинені злочину, передбачено ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки у речовому мішку позивача працівниками поліції було виявлено дві бойові гранати Ф-1 та три запала до них.

13 серпня 2019 р. Військовою прокуратурою Центрального регіону України обвинувальний акт щодо позивача надіслано до Солом`янського районного суду м. Києва.

Станом на день винесення рішення суду у цій адміністративній справі Солом`янським районним судом міста Києва продовжується судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12019100120000767 від 11 травня 2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

11 травня 2019 р. командиром військової частини А2167 винесено наказ № 1189 «Про призначення службового розслідування за фактом затримання працівниками поліції солдата ОСОБА_1 з вибуховими предметами».

За результатом службового розслідування складено Акт від 15 травня 2019 р. № 4616 службового розслідування за фактом незаконного поводження з боєприпасами солдатом ОСОБА_1 .

За наслідками службового розслідування встановлено наступне. Солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині А2167 на посаді механіка - водія 5 механізованої роботи 2 механізованого батальйону військової частини А2167. 11 травня 2019 р. солдат ОСОБА_1 згідно з наказом командира військової частини А1956 від 11 травня 2019 р. перебував у черговій відпустці та у зв`язку з особистими справами знаходився в м. Києві. Близько 15:00 цього дня, коли вказаний військовослужбовець знаходився біля станції метро «Вокзальна», до нього підійшли співробітники поліції з метою перевірки особистих документів. В подальшому співробітники поліції запропонували пройти йому до приміщення чергової частини з метою огляду особистих речей, на що останній погодився. В службовому приміщенні поліції в присутності понятих був оглянутий речовий мішок військовослужбовця ОСОБА_1 . В процесі огляду в речовому мішку було виявлено поліетиленовий пакет, в якому знаходились дві гранати Ф-1 та три запала до них. Працівниками поліції були складені документи про вилучення цих вибухових предметів. По даному факту було внесено запис до ЄДР за 12019100120000767 щодо вчинення солдатом ОСОБА_1 кримінального правопорушення за статтею 263 КК України.

Під час службового розслідування відповідачем було отримано пояснення у позивача, в якому він підтвердив зазначені обставини виявлення у нього в речовому мішку гранат та запалів, однак стверджував, що не може пояснити як вони опинилися в рюкзаку.

Відповідно до Акту під час службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги чинного законодавства, настанов вищого керівництва та постанов про заборону вивозу із зони ООС зброї та боєприпасів.

При службовому розслідувані було враховано, що солдат ОСОБА_1 командиром 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А2167 лейтенантом Куликівським А.С. по службі характеризується з посередньої сторони, під час служби в підрозділі не отримував дисциплінарних стягнень, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

Відповідно до Висновків службового розслідування в діях солдата ОСОБА_1 присутні ознаки кримінального правопорушення, передбачені статтею 263 КК України. Окрім цього, солдат ОСОБА_1 порушив вимоги статті 127 (обов`язки солдата) та ст. 128 (обов`язки солдата) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, розділу пункту 1 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом МОУ № 359 від 29 червня 2005 р.

За результатами службового розслідування в акті було запропоновано за порушення військової дисципліни на підставі пункту «ж» ст. 49 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накласти дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» на механіка-водія 5 механізованої роти 2 механізованого батальйон військової частини А2167 солдата ОСОБА_1 .

16 травня 2019 р. командиром військової частини А 2167 видано наказ № 1247 «Про результати службового розслідування за фактом незаконного поводження з боєприпасами солдатом ОСОБА_1 ». Відповідно до цього наказу за порушення військової дисципліни на підстав пункту «ж» ст. 49 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю на механіка-водія 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А2167 солдата ОСОБА_1 .

Указаний наказ доведено до відома позивача 6 серпня 2019 р., що підтверджується його підписом.

Згідно з наказом командира військової частини А2167 (по стройовій частині) від 8 серпня 2019 р. № 247 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини А2167 (по особовому складу) від 8 серпня 2019 р. № 206-РС, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 195 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 8 серпня 2019 року в зв`язку з достроковим розірванням контракту через службову невідповідність, переведено на становище військовослужбовця строкової служби.

Позивач вважає ці накази протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст .2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Одним із видів такої служби є військова служба за контрактом.

Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби визначено статтею 26 вказаного Закону.

Згідно з приписами підпункту "д" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: п.2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): пп. д) через службову невідповідність.

Згідно з ч.6 ст.23 цього ж Закону військовослужбовці, прийняті на військову службу за контрактом із числа військовослужбовців строкової військової служби та громадян призовного віку, які не проходили строкову військову службу, в разі розірвання контракту направляються для проходження строкової військової служби, якщо вони не вислужили встановлені строки строкової військової служби, за винятком випадків, передбачених підпунктами "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).

Згідно з п. 228 цього Положення звільнення з військової служби через службову невідповідність здійснюється в разі: застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Пунктом 238 Положення визначено, що наказ про застосування до військовослужбовця такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, є підставою для видання наказу про його звільнення.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24 березня 1999 р. № 548-ХІV (далі - Статут № 548- ХІV).

Статтею 3 Статуту № 548-ХІV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 9 Статуту № 548-ХІV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ст. 9 Статуту № 548-ХІV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок (ст. 13 Статуту № 548-ХІV).

Статтею 26 Статуту № 548-ХІV визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

За приписами ст. 27 Статуту №548-ХІV військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 49 Статуту №548-ХІV військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно з вимогами статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Вимогами ст. 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями пунктів 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до якого на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно з вимогами статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Стаття 85 Дисциплінарного статуту визначає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з ч.2 ст.86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 р. № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).

Вимогами п. 1 розділу ІІ Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування.

Визначено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з вимогами п. 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до вимог п. 5 розділу V Порядку № 608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Згідно з вимогами п. 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог п. 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами п. 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (статті 98 Дисциплінарного статуту).

Судом встановлено, що стосовно позивача проведено службове розслідування, за наслідками якого його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що про це службове розслідування позивача було повідомлено належним чином, що підтверджується його підписами на документах а також наданими письмовими поясненнями. При цьому позивачем під час службового розслідування визнано вину у вчиненні дисциплінарного правопорушення, що зазначено особисто позивачем в своїй поясненнях. Так, позивачем визнано, що у його речовому мішку виявлено дві бойові гранати Ф-1 та три запали до них.

Суд бере до уваги, що гранати Ф-1 і запали до них відносяться до категорії боєприпасів і вибухових пристроїв, саме ці предмети було виявлено у позивача працівниками поліції, тоді як вони вилучені із цивільного обігу, а їх зберігання, перевезення є забороненим.

Саме ці обставини були встановлені щодо позивача за результатами проведеного відповідачем службового розслідування.

Отже, за наслідками службового розслідування відповідачем встановлено, що позивачем вчинено дисциплінарне правопорушення, за яке його притягнуто до дисциплінарної відповідальності - достроково розірвано контракт через службову невідповідність, тобто звільнено з військової служби за контрактом.

Оскільки позивач не проходив строкової військової служби, то наслідком дострокового розірвання контракту стало застосування відповідачем приписів ч.6 ст.23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", згідно з якою, в разі розірвання контракту такі військовослужбовці направляються для проходження строкової військової служби, якщо вони не вислужили встановлені строки строкової військової служби.

За наведених обставин суд визнає, що спірні накази видані відповідачем відповідно до наведених норм чинного законодавства та на підставі встановлених службовим розслідуванням обставин.

Надаючи оцінку доводам та аргументам позивача, суд зазначає про таке.

Твердження позивача про те, що він є учасником бойових дій судом під сумнів не ставиться, цей факт підтверджено наявними у справі документами. Проте, ця обставина не передбачає підстав для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності за вчинене дисциплінарне правопорушення.

Посилання позивача на те, що він має гарну репутацію, користувався повагою серед військовослужбовців та займався громадською діяльністю також не передбачають підстав для звільнення від дисциплінарної відповідальності за вчинене дисциплінарне правопорушення.

Той факт, що у спірному наказі №206 РС від 08.08.10 при наведенні особистих даних позивача здійснено описку («Підлягає направленню для проходження строкової військової служби як такого, що не вислужив 3589011296»), про що також вказано у позові, не утворює підстав для скасування спірного наказу, оскільки у змісті наказу зазначено підстави видання наказу, міститься посилання на конкретну норму законодавства, яка передбачає умову "якщо вони не вислужили встановлені строки строкової військової служби", а здійснена описка стосується виключно розділу особистих даних позивача та подальшого проходження ним служби і може бути усунута у встановленому порядку шляхом внесення відповідних змін до цього наказу.

Згідно з приписами ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивач під час слідування з військової служби у відпустку є таким, що виконує обов`язки військової служби, що спростовує наведені у позові твердження позивача про те, що правопорушення не стосується виконання ним обов`язків по службі.

Суд бере до уваги, що вимоги закону щодо дотримання військової дисципліни були достатньо чіткими для позивача. Отже, позивач, як військовослужбовець та особа, яка перебувала в зоні проведення операції об`єднаних сил, повинен мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо нього у разі носіння двох гранат Ф-1 та трьох запалів до них. Вимоги наведених вище норм законів і статутів, які передбачають певні обмеження права для військовослужбовців та покладають на них певні обов`язки, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки.

За таких обставин винесення відповідачем спірних наказів як засобу дисциплінарного стягнення щодо позивача суд не може визнати непропорційним тим цілям, які мали б бути досягнуті. Це означає, що здійснене відповідачем втручання в права та свободи позивача було необхідним у демократичному суспільстві і здійснювалося з легітимною метою в інтересах громадського порядку та національної безпеки країни.

Що стосується посилання позивача на те, що його вина у чиненні злочину повинна бути встановлена виключно судом, то суд зазначає про таке. У цій адміністративній справі предметом спору є притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Питання, пов`язані із притягненням позивача до кримінальної відповідальності, вирішуються у порядку кримінального судочинства іншим судом. Разом з тим, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості його притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення одного й того ж діяння.

Отже, наведені у позові доводи ОСОБА_1 спростовано наданими відповідачем доказами.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, у даному випадку було належним чином доведено представником Військової частини А1880 при розгляді цієї справи.

Це означає, що спірні накази від 8 серпня 2019 року № 206-РС (параграф 3), згідно з яким позивача, військовослужбовця військової служби за контрактом, механіка-водія механізованої роти механізованого батальйону, у зв`язку з достроковим розірванням контракту через службову невідповідність переведено на становище військовослужбовця строкової служби та направлено для проходження строкової військової служби як такого, що не вислужив 3589011296, та від 8 серпня 2019 р. №247, відповідно до якого солдата ОСОБА_1 , механіка-водія 3 механізованої роти механізованого 1 механізованого батальйону, звільненого наказом командира військової частини А2167 (по особовому складу) від 8 серпня 2019 р. № 206-РС, з 8 серпня 2019 р. в зв`язку з достроковим розірванням контракту через службову невідповідність, переведено на становище військовослужбовця строкової служби, є правомірними, відповідають вимогам законодавства і підстави для їх скасування відсутні. З огляду на встановлену судом правомірність цих наказів відсутні і підстави для задоволення похідної позовної вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 в займаній посаді на військовій службі за контрактом та стягнення на його користь різниці в грошовому забезпеченні.

Оцінивши наявні у справі докази, наведені аргументи учасників справи, суд визнає, що позов є не обґрунтованим, а тому у його задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - 72 окрема механізована бригада Оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина А2167), адреса: вул. Олександрівський бульвар, 54, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ - 08267926.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 8 листопада 2021 року.