Рішення № 100887333, 08.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м. Київ № 320/5793/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Бучанської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення в частині,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з уточненим позовом до Бучанської міської ради, в якому позивач просив суд визнати протиправним та нечинним рішення Ворзельської селищної ради № 913-67-VІІ від 25.06.2020 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території селища Ворзель» в частині встановлення додатком 3 ставки земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні платників податку з кодом класифікації видів цільового призначення земель 03.03 «Для будівництва і обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги» в розмірі 5%.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч нормам чинного законодавства, а саме статті 274 Податкового кодексу України, визначив ставку податку на землі для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, що перебувають у постійному користуванні платників податку, у розмірі 5 %. У той же час позивач вважає, що оскільки він являється державним підприємством, для нього не можуть застосовуватись ставки, закріплені в положенні пункті 274.2 статті 274 Податкового кодексу України.

Ставка земельного податку за земельні ділянки повинна регулюватися приписами статті 274 Податкового кодексу України, де ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Ухвалою суду від 08.06.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.07.2021.

Учасникам справи було запропоновано вчинити певні процесуальні дії, зокрема, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/5793/21 не пізніш, як за сім днів до підготовчого засідання, а доказ здійснення такого оголошення мав бути наданий відповідачем через канцелярію суду до дати підготовчого засідання, тобто до 07.07.2021.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0113300706494), відповідач копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримав 16.06.2021.

07.07.2021 у підготовче засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача у підготовче засідання 07.07.2021 не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи, призначеної на 07.07.2021 без його участі.

Відповідач вимоги ухвали суду про відкриття провадження в частині подання заяви по суті справи (відзив) в установлений судом строк не виконав. Крім того, відповідачем не було подано до початку підготовчого засідання доказів опублікування оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/5793/21 не пізніш, як за сім днів до підготовчого засідання.

07.07.2021 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.07.2021.

28.07.2021 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у підготовче засідання не з`явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

З порушенням установленого судом строку 20.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами опублікування оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/5793/21, а саме надано газету «Бучанські новини» № 26 від 02.07.2021 (848). Проте, таке оголошення опубліковане 02.07.2021, тобто не у визначений судом строк, а саме не за сім днів до підготовчого засідання.

З відзиву вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Вважає, що у Бучанської міської ради відсутні правові підставі вносити зміни до рішення Ворзельської селищної ради № 913-67-VІІ від 25.06.2020 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території селища Ворзель». Зазначає, що підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України заборонено встановлення індивідуальної пільгової ставки місцевих податків і зборів для фізичних і юридичних осіб.

Також вказує, що Бучанською міською радою було прийнято рішення від 24.06.2021 № 1308-12-VIII «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Бучанської міської територіальної громади», відповідно до якого ставка для земель з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги становить 3 % від нормативно грошової оцінки.

Ухвалою суду від 28.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.09.2021, відповідачу запропоновано подати до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву, у позивача витребувано додаткові докази.

03.09.2021 до суду від позивачв надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив звернуто увагу, що позивач не висуває позовних вимог про встановлення для себе пільгової ставки з податку на землю, а позовні вимоги ґрунтуються на невідповідності оскаржуваного нормативно-правового акта вимогам закону.

06.09.2021 в підготовче засідання з`явилися представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позов підтримав та надав суду письмові пояснення щодо порядку сплати податку за землю, представник відповідача проти позову заперечував та надав суду клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

Ухвалою суду від 06.09.2021 визнано причини пропуску строку на подання відзиву поважними та поновлено Бучанській міській раді пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.10.2021 о 14:00 годині.

04.10.2021 у судове засідання сторони не з`явились, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Відповідач явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

04.10.2021 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є постійним користувачем земельної ділянки, що знаходиться на території Бучанської міської ради за адресою: Київська область, смт Ворзель, вулиця Курортна, 27. Загальна площа земельної ділянки 0,1776 га, код класифікації видів цільового призначення земель – 03.03 «Для будівництва і обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги», вид користування – для експлуатації і обслуговування будівель лікарні, кадастровий номер 3210945600:01:039:0041. На земельній ділянці розміщено амбулаторію виробничого підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2» філія «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Рішенням Ворзельської селищної ради «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території селища Ворзель» від 25.06.2020 № 913-67-VII (додаток 3) з 01 січня 2021 року визначено ставки земельного податку на землі для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, що перебувають у постійному користуванні платників податку, у розмірі 5 %.

За рішенням Бучанської міської ради від 27.08.2020 № 5237-82-VII та Ворзельської селищної ради від 27.08.2020 № 1022-69-VII Ворзельську селищну територіальну громаду міста Ірпінь Київської області приєднано до Бучанської об`єднаної територіальної громади. У зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Бучанської міської ради, Бучанська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Ворзельської селищної ради (рішення Бучанської міської ради від 03.09.2020 № 5421-83-VII).

Листом від 15.03.2021 № 04-09/193 Бучанська міська рада надала відповідь на звернення позивача, що рішення, прийняте Ворзельською селищною радою, зберігає чинність до прийняття Бучанською міською радою відповідного рішення у строки, визначенні Податковим кодексом України.

Судом установлено, що АТ «Українська залізниця» є платником земельного податку на загальних підставах. Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 № 200 та пункту 2 Статуту Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 452), Акціонерне товариство «Українська залізниця» утворене як акціонерне товариство, 100 акцій якого закріплюється в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця».

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Акціонерного товариства «Українська залізниця» є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» установами та організаціями залізничного транспорту загального користування визнаються заклади охорони здоров`я, навчальні заклади, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, а також вищі навчальні заклади I рівня акредитації, які здійснюють підготовку фахівців для залізничного транспорту.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 17.03.2016 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:039:0041 за Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме такий принцип гарантує забезпечення правого порядку в Україні.

Аналогічна правова норма щодо органів місцевого самоврядування закріплена у статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97), місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 25 Закону № 280/97 визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 26 Закону № 280/97, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 69 Закону № 280/97 визначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України , який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України, земельний податок, як складова податку на майно, відноситься до місцевих податків і зборів.

Згідно з пунктом 27.1 статті 27 Податкового кодексу України, граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, нормами податкового законодавства наділено відповідача повноваженнями встановлювати місцеві податки та збори, в тому числі плату за землю у розмірі не вище 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено та у випадку, коли такі земельні ділянки перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання така ставка не може перевищувати 12%, за виключенням суб`єктів господарювання державної та комунальної форми власності.

У відповідності до статті 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

До земель транспорту на підставі статті 67 Земельного кодексу України належать землі, надані підприємствам установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Статтею 68 Земельного кодексу України встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Частиною другою статті 73 Господарського кодексу України передбачено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених Кодексом та іншими законодавчими актами.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Як вже зазначалось вище, 100 % засновником Акціонерного товариства «Українська залізниця» є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», до статутного капіталу Товариства внесено, у тому числі, право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту

Внесення права користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, до статутного капіталу Товариства здійснюється відповідно до нормативної оцінки таких ділянок, а у разі її відсутності - відповідно до експертної оцінки.

Внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу Товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що пункт 3.03 додатку 3 до оскаржуваного рішення прийнятий з порушенням вимог Податкового законодавства України, оскільки при прийнятті спірного рішення не взято до уваги, що вимоги частини другої статті 274 Податкового кодексу України не поширюються на користувачів державної та комунальної форми власності.

Ставка земельного податку за земельні ділянки повинна регулюватись вимогами пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, де ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку, що встановлюючи земельний податок на землі, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання державної форми власності, на рівні 5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідач діяв неправомірно, всупереч норм, установлених пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, а тому відповідне рішення в частині встановлення ставки земельного податку за землю для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, що належать на праві постійного користування Акціонерному товариству «Українська залізниця» в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі порушують права позивача, як платника земельного податку та підлягають скасуванню.

Також, суд звертає увагу, що саме з часу набрання спірним рішенням чинності воно підлягає обов`язковому виконанню позивачем та несе для нього правові наслідки, а тому суд вважає, що вказане рішення в частині встановлення ставки земельного податку підлягає скасуванню з моменту його прийняття.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправним та нечинним рішення у заявленій частині відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем у відзиві не спростовані, у зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 3643586 від 29.04.2021.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 2270, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міської ради.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним рішення Ворзельської селищної ради № 913-67-VІІ від 25.06.2020 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території селища Ворзель» в частині встановлення додатком 3 ставки земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні платників податку, які віднесені до державної або комунальної власності з кодом класифікації видів цільового призначення земель 03.03 «Для будівництва і обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги» в розмірі 5 %.

Зобов`язати Бучанську міську раду, з урахуванням вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу «Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ ВП: 40081352; місцезнаходження: 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 9) судовий збір у розмірі 2270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської міської ради (код ЄДРПОУ: 04360586; місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 12).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.