Рішення № 100887324, 05.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 року м.Київ № 320/917/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Ліплявської сільської ради Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Ліплявської сільської ради Черкаської області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо порушення строку розгляду клопотання від 23.11.2020 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-12668/14-20-СГ від 29.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області;

- зобов`язати Ліплявську сільську раду Черкаської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Прохоровської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що за наслідком розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області прийнято наказ №23-12668/14-20-СГ від 29.12.2020 про відмову у наданні такого дозволу у зв`язку з тим, що бажана до відведення земельна ділянка включена у перелік для передачі Ліплявській сільській раді у комунальну власність. Позивач вважає вказаний наказ протиправним, оскільки він був прийнятий відповідачем з порушенням місячного строку розгляду даного клопотання та за відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подало відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що 02.12.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від позивача надійшло клопотання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, за наслідком розгляду якого, прийнято спірний наказ про відмову у надані такого дозволу через включення бажаної позивачем земельної ділянки до переліку для передачі Ліплявській сільській раді у комунальну власність. Також, відповідач зазначив, що бажана земельна ділянка входить до складу сформованої земельної ділянки площею 3,8961 га з кадастровим номером 7122087000:04:001:0026, та належить Ліплявській сільській раді Черкаської області на праві комунальної власності, тому у відповідності до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки, яка є частиною сформованої земельної ділянки можливо лише шляхом її поділу за технічною документацією. Відповідач наголошує, що оскільки спірна земельна ділянка є комунальною власністю, у нього відсутні повноваження щодо розпорядження нею.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області протиправно порушило місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, встановлений ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до відомостей, наявних на сайті АТ "Укрпошта", дане клопотання було отримано відповідачем 25.11.2020.

Також, 26.03.2021, від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, у якій він зазначив про заміну своєї вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою на зобов`язання Ліплявської сільської ради Черкаської області прийняти рішення про надання позивачеві дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Ухвалою суду від 29.03.2021 вказану заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду.

30.03.2021 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Ліплявську сільську раду Черкаської області.

Ухвалами суду від 31.03.2021 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Ліплявську сільську раду Черкаської області та витребувано докази у справі від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

На виконання вимог ухвали суду, 05.04.2021 та 15.04.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли копії заяви позивача від 23.11.2020 з графічними матеріалами до неї.

Відповідач, Ліплявська сільська рада Черкаської області, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалась, про залучення до участі у справі була проінформована шляхом направлення тексту ухвали, копії позовної заяви з додатками до неї на офіційну електронну адресу (silradaliplava@gmail.com), про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 31.03.2021, сформована програмним забезпеченням "Діловодство спеціалізованого суду".

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим 30.05.2003 Білоцерківським МВ №1 УМВС України у Київській області (а.с. 69-70).

23.11.2020 позивач направив на адресу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особового селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області (а.с. 20).

До своєї заяви позивач додав копії паспорту, ідентифікаційного коду, посвідчення учасника бойових дій та графічного матеріалу з місцем розташування бажаної земельної ділянки.

З графічного матеріалу вбачається, що станом на час звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на розробку земельної документації (23.11.2020), бажана ним земельна ділянка, орієнтовною площею 2,0000 га, є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером №7122087000:04:001:0026, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі запасу, площею 3,8961 га (а.с. 23, 24).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 29.12.2020 №23-12668/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки бажана земельна ділянка включена у перелік для передачі Ліплявській сільській раді у комунальну власність (а.с. 28).

Згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2020, наявного у відкритому доступі на офіційному сайті Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (http://cherkaska.land.gov.ua), Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2020 №63-ОТГ, передало із державної власності, а Ліплявська сільська рада (Канівського) Черкаського району Черкаської області прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0026, площею 3,8961.

Також, у даному акті зазначено, що цей акт разом із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності, на вказані у додатку земельні ділянки, Ліплявською сільською радою (Канівського) Черкаського району Черкаської області.

На цій підставі, 20.01.2021 державним реєстром виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області Гормаш С. здійснено запис №40225138 про реєстрацію права комунальної власності Ліплявської сільської ради Черкаської області на зазначену земельну ділянку (а.с.40).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття Головним управлінням Держгеокадстру у Черкаській області наказу від 29.12.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України, у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною першою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, позивач як громадянин України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до вимог частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з вимогами частини сьомої статті 118 ЗК України (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (у редакції закону чинного на час виникнення спірних правовідносин), розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, стаття 118 ЗК України (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами та передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин);

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зазначена норма регулювала правовідносини щодо земельних ділянок, що не є сформованими.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин) є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

1 січня 2013 року вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 ЗК України.

У відповідності до прийнятих змін Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 173 ЗК України землі та земельні ділянки державної власності, включені у межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною четвертою статті 122 ЗК України (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин) повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Підпунктом 31 пункту 3 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення) передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до Положення, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

За приписами «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення-1) Головне управління є територіальним органом Держгеокадастру та йому підпорядковане.

Так, підпунктом 13 пункту 4 Положення-1 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.

Реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки на ведення особистого селянського господарства, позивач 23.11.2020 направив до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, та перебувала на той час у державній власності (а.с. 20).

За наслідком розгляду зазначеного клопотання, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 29.12.2020 №23-12668/14-20-СГ позивачеві відмовлено у надані дозволу, оскільки земельна ділянка включена у перелік для передачі Ліплявській сільській раді у комунальну власність.

Позивач у своєму позові стверджує про порушення відповідачем місячного строку розгляду його клопотання, оскільки відповідно до інформації, наявній на офіційному сайті АТ "Укрпошта" поштове відправлення за трек-номером 0216014416830, у якому містилося клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, було отримано відповідачем 25.11.2020, а тому винесення спірного наказу 29.12.2020 є грубим порушенням вимог ст.118 Земельного кодексу України та підставою для його скасування.

З приводу цього, суд зазначає наступне.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив своє клопотання від 23.11.2020 на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, даному поштовому відправленню надано трек-номер 0216014416830.

Зі скріншоту з офіційного сайту АТ "Укрпошта", наданого позивачем, вбачається, що дане відправлення було отримано відповідачем 25.11.2020 (а.с. 22).

Однак, слід враховувати, що інформація, зазначена у програмному забезпеченні «Відстеження поштових відправлень» на сайті АТ «Укрпошта» може використовуватися виключно для одержання оперативної інформації про стан здійснення поштових пересилань, яка може мати розбіжності з офіційними даними, а тому не може бути належним доказом отримання поштового відправлення відповідачем. Проте, інших доказів на підтвердження факту одержання відповідачем клопотання саме 25.11.2021 суду не надано.

У свою чергу, відповідачем на вимогу суду надано копію клопотання позивача, з якого вбачається, що воно зареєстроване у Головному управлінні Держгеокадастру у Черкаській області 02.12.2020 за №3-15100/0/94-20 (а.с. 68).

Слід зазначити, що документообіг в органах Держгеокадастру врегульовано Інструкцією з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженій наказом Держгеокадастру від 03.08.2018 №123 (далі - Інструкція), відповідно до пункту 193 якого доставка документів до Держгеокадастру здійснюється через систему взаємодії, а також може здійснюватися з використанням засобів поштового зв`язку, кур`єрською та фельд`єгерською службою.

Поштою та через кур`єрську службу доставляється письмова кореспонденція у разі наявності підстав, які визнаються обґрунтованими для створення Держгеокадастром документів у паперовій формі, поштові картки, бандеролі, дрібні пакети, а також періодичні друковані видання.

Усі документи, що надходять до Держгеокадастру, приймаються централізовано службою діловодства без права делегування відповідної функції іншим структурним підрозділам Держгеокадастру (пункт 194 Інструкції).

Всі вхідні документи підлягають попередньому розгляду в службі діловодства

На стадії попереднього розгляду здійснюється відбір документів, що не підлягають реєстрації службою діловодства, а також таких, що передаються для спеціального обліку структурним підрозділам, що визначено у додатку 9 до цієї Інструкції (пункт 195 Інструкції).

Вхідні, внутрішні, вихідні, інші документи незалежно від форми їх створення, підготовлені в Держгеокадастрі реєструються в системі електронного документообігу.

Для забезпечення реєстрації документів у електронній та паперовій формах (далі - документи) в автоматизованому режимі заповнюється реєстраційно-моніторингова картка, до якої вносяться всі обов`язкові, додаткові та у разі потреби інші реквізити документа відповідно до вимог Інструкції з діловодства.

Реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється реєстратором лише після проведення попереднього розгляду документа.

Документи реєструються лише один раз: вхідні - у день надходження, створювані - у день підписання або затвердження.

Строки виконання внутрішніх документів обчислюються у календарних днях починаючи з дати реєстрації, а вхідних - з дати надходження (доставки через систему взаємодії) або з дати наступного робочого дня у разі надходження (доставки) документа після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні (пункти 191, 209 Інструкції).

Відтак, враховуючи, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем його клопотання саме 25.11.2021, а надана відповідачем копія клопотання позивача містить дату його реєстрації у Головному Управлінні Держгеокадастру у Черкаській області 02.12.2020, розгляд цього клопотання відбувся без порушення відповідачем місячного строку, що свідчить про безпідставність тверджень позивача та скасування з цих підстав рішення.

Крім того, пропуск місячного строку розгляду клопотання позивача само по собі не свідчить про протиправність спірного наказу, не є його безумовною самостійною підставою для скасування.

Подібного висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові від 14.03.2018 у справі №804/3703/16.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, ст. 118 ЗК України закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17 та від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15.

Наведене свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області протиправною.

Надаючи оцінку правомірності відмови Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладеної у спірному наказі від 29.12.2020, суд зазначає наступне.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачені вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

З наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 29.12.2020 № 23-12668/14-20-СГ, вбачається, що відповідач, керуючись ст.ст. 15-1, 118, 122 ЗК України, Указом Президента України від 15.10.2020 № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженим наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308, відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту, оскільки бажана до відведення земельна ділянка включена для передачі Ліплявській сільській раді у комунальну власність (а.с. 28).

Однак, ті обставини, на які посилається відповідач у вказаному наказі, не передбачені статтею 118 ЗК України в якості підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому, суд зазначає, що статтею 117 Земельного кодексу України визначено передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та передачу з 17.11.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до вимог статті 117 Земельного кодексу України.

Згідно підпункту 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" з метою виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 Кабінет Міністрів України постановив: Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15.12.2020 документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 ЗК України.

На виконання зазначених приписів, 22.12.2020, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийнято наказ №63-ОТГ про передачу земельних ділянок із державної власності у комунальну власність Ліплявської сільської ради (Канівського) Черкаського району Черкаської області.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження чи скасування даного наказу.

Згідно акту приймання-передачі, 22.12.2020 відбулась передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність органу місцевого самоврядування, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 7122087000:04:001:0026, частиною якої є бажана позивачем земельна ділянка.

За приписами частини першої ст. 117 ЗК України вказані документи є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Ліплявської сільської ради на неї.

Однак, згідно з ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 17.02.2021 №244718410 вбачається, що 20.01.2021 державним реєстратором Гормаш С.І. зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку №7122087000:04:001:0026 за Ліплявською сільською радою Черкаської області (а.с. 40).

Отже, починаючи з 20.01.2021 власником земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, є Ліплявська сільська рада Черкаської області.

Таким чином, на момент розгляду клопотання позивача (29.12.2020) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Прохорівської сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту, повноваження щодо розгляду таких заяв та прийняття відповідного рішення були покладені саме на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі №806/2978/17 вказав, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Спірний наказ від 29.12.2021 №23-12668/14-20-СГ не містить підстав, яким конкретно вимогам абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України не відповідала подана позивачем заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи додані до неї графічні матеріали.

При цьому, суд не враховує твердження відповідача, викладені у відзиві про те, що він не є розпорядником спірної земельної ділянки та, що бажана позивачем земельна ділянка є частиною сформованої земельної ділянки, що унеможливлює, на його думку, розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки такі висновки не були покладені в основу спірного наказу.

Водночас, враховуючи, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.12.2021 року № 63-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Ліплявською сільською радою Черкаської області, суд дійшов висновку, що скасування спірного наказу, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не призведе до поновлення порушеного права позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, під час розгляду справи позивач змінив свою позовну вимогу про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надати йому дозвіл на розробку земельної документації на зобов`язання Ліплявської сільської ради Черкаської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою, обґрунтовуючи тим, що вказана сільська рада станом на час розгляду справи є власником земельної ділянки, на яку претендує позивач, а тому саме ця сільська рада має право розпоряджатися нею та надавати дозвіл на розробку документації із землеустрою.

З приводу вказаної позовної вимоги суд зазначає, що позивач дійшов вірного висновку, щодо неможливості зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вирішити питання щодо надання позивачеві дозволу на розробку земельної документації, оскільки Головне управління Держеокадастру у Черкаської області вже втратило право розпорядження спірною земельною ділянкою, бо не є її власником.

Проте, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Ліплявської сільської ради Черкаської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, оскільки після передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки позивач не звертався до вказаного відповідача із заявою про надання дозволу, та не обґрунтував, що заважало чи заважає звернутися йому, починаючи з 20.01.2021, безпосередньо до Ліплявської сільської ради Черкаської області з відповідним клопотанням.

Слід зазначити, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

З графічного матеріалу, доданого позивачем до свого клопотання від 23.11.2020 вбачається, що бажана ним земельна ділянка, орієнтовною площею 2,0000 га, станом на час звернення до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, була частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 7122087000:04:001:0026 загальною площею 3,8961 га (а.с. 23).

Надалі, після набуття Ліплявською сільською радою Черкаської області права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0026 загальною площею 3,8961, остання була поділена на декілька сформованих земельних ділянок, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0030 площею 0,2244 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0031 площею 0,2318 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0032 площею 0,2219 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0033 площею 0,2384 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0034 площею 0,2272 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0035 площею 0,9846 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0036 площею 0,4778 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0037 площею 0,4054 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0038 площею 0,4399 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7122087000:04:001:0029 площею 0,4447 га.

Вказані обставини підтверджуються відомостями публічної кадастрової карти України станом на час розгляду справи, наявної у відкритому доступі (https://map.land.gov.ua).

Тобто, у даному випадку, право позивача на безоплатне отримання у власність бажаної ним земельної ділянки, станом як на час його звернення до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, так і станом на час вирішення цієї справи, може бути реалізоване не у порядку ст. 118 ЗК України, а у порядку ст. 79-1 ЗК України шляхом поділу чи об`єднання сформованих земельних ділянок.

Так, згідно з частинами 1, 2 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок, сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

На підставі ч.4 ст.79 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 6 ст.79 ЗК України (у редакції закону, діючого на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частиною першою ст.25 Закону України "Про землеустрій" (далі - Закон України №858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Так, частина друга зазначеної статті Закону №858-IV визначає види документації із землеустрою, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

У свою чергу, технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст.1 Закону України №858-IV).

З аналізу зазначених норм законодавства можна зробити висновок про те, що проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою.

Отже, отримання дозволу на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає. Законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ чи об`єднання земельної ділянки.

Верховний Суд у своїх рішеннях від 03.10.2019 по справі №823/1172/17, від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 12.03.2020 дійшов висновку, що виходячи з аналізу положень ч.5-10 ст.79-1 ЗК України підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Таким чином, у залежності від того, яку земельну ділянку бажає отримати громадянин - він повинен дотриматися відповідної процедури та надати відповідні заяви та документи.

З наведеного вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу бажання позивача отримати у власність, у порядку безоплатної передачі земель державної власності, частину сформованої земельної ділянки, а тому єдиним способом реалізації позивачем свого права було та є - звернення до власника земельних ділянок з клопотанням про надання згоди на формування нової земельної ділянки шляхом поділу (станом на 23.11.2020) або об`єднання (станом на день винесення рішення) сформованих земельних ділянок та розробки технічної документації щодо поділу/об`єднання земельних ділянок.

Проте, позивач у клопотанні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не ставив питання про надання згоди на поділ сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 7122087000:04:001:0026 загальною площею 3,8961 (станом на 23.11.2020) та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки, що свідчить про недотримання ним вищевказаних вимог земельного законодавства.

Посилання позивача у клопотанні на вимоги ст. 118 ЗК України є необґрунтованим, оскільки дана норма регулює порядок надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо несформованої земельної ділянки, в той час, як у даному випадку мова йде про поділ сформованої земельної ділянки.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач жодним чином не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням до Ліплявської сільської ради Черкаської області про надання згоди на поділ чи об`єднання сформованих земельних ділянок, з огляду на розташування бажаної позивачем земельної ділянки, та розробку технічної документації щодо поділу/об`єднання земельних ділянок у відповідності до вимог ст. 79-1 ЗК України.

Таким чином, у спірних правовідносинах права позивача не порушені відповідачами, оскільки заявлений позивачем спосіб захисту прав не є ефективним та не відновить його прав на отримання відповідної земельної ділянки, а протилежні доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для їх розподілу у розумінні статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.